- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
Професійна освіта США охоплює не лише підготовку робітників, а й осіб, зайнятих у сферах послуг, конторської праці тощо.
Оволодіння учнями професійними знаннями і навичками розглядається як одне з основних завдань загальноосвітніх навчальних закладів, що передбачає:
• формування у середніх школах професійних відділень або потоків;
• наявність у розпорядженні більшості шкіл навчальних майстерень;
• організацію вивчення предметів професійної спеціалізації у групах на уроках тощо.
Закінчення професійного відділення середньої школи дає можливість вступу в молодші коледжі.
Одним із найважливіших напрямів державної політики з початку 70-х років стала ліквідація нерівноцінності освіти, яку отримують учні цих відділень порівняно з випускниками, що обрали академічний напрям.
Альтернативними шляхами здобуття професійної підготовки (на базі 9 років школи) може бути навчання з отриманням повної середньої освіти, а саме:
• у середніх професійних школах, де забезпечений ширший вибір професій і спеціалізацій;
• у міжокружних професійних школах.
Велика Британія. Професійна освіта у Великій Британії передбачає чотири рівні професійної готовності:
• перший рівень — компетентність, що дає змогу виконувати одноманітну роботу;
• другий рівень — здатність виконувати роботу самостійно і відповідально;
• третій рівень - виконання складних і оригінальних робіт;
• четвертий рівень — виконання спеціальних персональних завдань.
Професійне навчання здійснюється в об'єднаних школах, технічних (професійних) коледжах, центрах професійної підготовки на виробництві, центрах зайнятості.
Особливе місце посідають професійні коледжі, в яких можлива підготовка як кваліфікованого робітника, так і фахівця проміжного рівня; можлива також підготовка до вступу у вищі технічні навчальні заклади.
Коледжі тісно пов'язані з навчанням на виробництві. Терміни навчання в професійному коледжі — від 1 до 5 років. Німеччина. Професійне навчання у Німеччині здійснюється за системою учнівства на підприємствах з одночасним відвідуванням професіоналізованих навчальних закладів протягом 2 — 3 років.
Діють також професійні школи підвищеного зразка — це школи за спеціальностями, розраховані на 1 —4 роки навчання: ведення домашнього господарства, медичні, комерційні тощо. Випускники реальних училищ можуть вступати до технічних училищ.
У середній професійній освіті переходять від вузької спеціалізації до широкої кваліфікації, що охоплює кілька спеціальностей.
Уведено таку організацію професійного навчання: один день — у школі; чотири дні — на підприємстві.
У школах заняття проводять педагоги, на підприємствах — інструктори-майстри.
Франція. Початкову професійну освіту у Франції здобувають у професійних ліцеях. Основна частина учнів (15 — 17 років) — це випускники колежів, переважно з технологічних класів. У професійних ліцеях спеціалізацію отримують в індустріальних секціях, які готують робітників середньої кваліфікації для різних галузей промисловості, та в секціях сфери обслуговування, де готують нижчих адміністративних службовців, секретарів-друкарок, продавців та ін.
У сільськогосподарських ліцеях учні спеціалізуються з тваринництва, садівництва, городництва.
За навчальним планом на загальноосвітні і технологічні дисципліни відводиться 25 год на тиждень; на фізичне та естетичне виховання — 5 год на тиждень; на стажування в установах, лікарнях, на підприємствах — 16 — 20 тижнів. По закінченню дворічного курсу навчання видають посвідчення про професійну освіту, що дає право на практичну діяльність.
Учні, які мають високі результати у навчанні, отримавши таке посвідчення, можуть готуватися впродовж 2 років до іспиту на звання бакалавра професійної освіти. Такий диплом дає можливість вступу до вищих навчальних закладів відповідного профілю.
Цей вид підготовки швидко поширюється.
Японія. Професійну освіту в Японії здобувають у школах різних типів. Здебільшого це приватні, платні школи з вузькою спеціалізацією.
Термін навчання коливається від кількох місяців до 1 — 2 років на базі обов'язкової школи. Половину учнів становлять дівчата.
У Японії діють такі типи навчальних закладів:
• з 1962 р. — школи з курсом навчання 5 років (здебільшого це державні технічні коледжі, які готують учнів на базі обов'язкової школи за спеціальностями інженерного профілю);
• з 1976 р. — школи професійної спеціальної підготовки двох типів: 1) з курсом навчання 3 роки на базі обов'язкової школи; 2) 1 — 2-річні на базі старшої середньої школи. 87 % цих шкіл належить приватним фірмам і корпораціям, що значною мірою впливає на майбутнє працевлаштування випускників. За технологічними спеціальностями навчалося 16 % учнів, комерційними — 11 %, сільськогосподарськими — менш як 1 %, домоведення — 18 %, загальної культури — 14 %;
• навчальні центри на фірмах, які готують кваліфікованих робітників для певного робочого місця або операції шляхом інтенсивного індивідуально-групового навчання на основі загальноосвітньої шкільної підготовки. Фірми беруть на себе також підготовку кадрів.
Росія. Початкова професійна освіта в Росії ставить за мету підготовку на базі загальної освіти (основної школи) кваліфікованих працівників за всіма основними напрямами суспільно корисної діяльності. Вона здійснюється на базі професійно-технічних училищ та інших типів навчальних закладів такого рівня.
Середня професійна освіта орієнтована на підготовку на базі основної загальної, середньої (повної) загальної або початкової професійної освіти фахівців середньої ланки для всіх галузей народного господарства. Таку освіту можна отримати в середньому спеціальному навчальному закладі (училищі, коледжі) або у вищому навчальному закладі на першому ступені вищої професійної освіти.
Україна. Професійно-технічна освіта в Україні забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їхніх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовки, підвищення професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти чи базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Громадяни, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, можуть отримувати професію, не маючи базової середньої освіти.
В Україні діють такі професійно-технічні заклади освіти: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агро-фірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат та інші типи закладів, що надають робітничу професію. Професійно-технічні заклади освіти можуть мати денну і вечірню форми навчання, створювати різні комплекси, об'єднання і входити в них.
Нині в Україні налічується 941 державний професійно-технічний заклад освіти. Крім цього, функціонує широка мережа галузевих навчально-курсових комбінатів, у яких проводиться початкова професійна підготовка та підвищення кваліфікації робітників. Близько 500 тис. випускників загальноосвітніх шкіл оволодівають у професійно-технічних закладах освіти понад 800 робітничими професіями, 70 % учнів профтехучилищ, крім професії, здобувають і повну середню освіту.
Рівний доступ учнів до здобуття професійно-технічної освіти в Україні забезпечується за допомогою:
• надання можливості безоплатної первинної професійної підготовки у державних і комунальних професійно-технічних закладах освіти;
• розвитку мережі професійно-технічних навчальних закладів різних типів, професійних спрямувань і форм власності з урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та потреб ринку праці;
• розвитку співпраці з підприємствами, установами, організаціями — замовниками підготовки кадрів, державною службою зайнятості;
• участі роботодавців у забезпеченні функціонування та розвитку професійно-технічної освіти;
• оновлення матеріально-технічної бази та впровадження інформаційних технологій.
Список рекомендованої літератури
1. Абашкіна Н. В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині. - К.: Вища шк., 1998. - 208 с.
2. Вишневська Н. Ю. Реформування шкільної освіти в Норвегії у 90-х роках XX ст.: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. — Рівне, 1999. — 191 с.
3. Вульфсон Б. Л., Малькова 3. А. Сравнительная педагогика. — Москва; Воронеж: НПО «МОДЗК», 1996. - 256 с.
4. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI в. - М.: УРАО, 1998. - 181 с.
5. Галузинський В. М., Євтух М, Б. Педагогіка: Теорія та історія. — К.: Вища шк., 1995. - 237 с.
6. Джуринский А. Н. История зарубежной педагогики: Учеб. пособие для вузов. - М.: «ФОРУМ» - «ИНФРА-М», 1998. - 272 с.
7. Джуринский А. Н. Развитие образования в современном мире: Учеб. пособие. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 200 с.
8. Закон Російської Федерації «Про освіту» від 10.07.92 № 3266-1 (у ред. від 10. 01. 2003).
9. Про освіту: Закон України від 23.05.91 № 1060-ХІІ (зі змінами та доповненнями).
10. Лавриченко Н. М. Професійна орієнтація як рушій прогресивного реформування системи освіти (На прикладі Франції). — К.: МДП «Кварк», 1996. - 37 с.
11. Лысова Е. Поиск истины и вера в разум. Школьное образование во Франции//Чужая азбука. — 1996. — № 10—12.
12. Михайличенко О. В. Освіта і виховання в Японії і Китаї: історико-теоретичний аспект. — Суми: Наука, 1997. — 122 с.
13. Освітня ідеологія і політика в Україні і світі // Учитель. — К., 1999. - Я» 11-12.
14. Подласий И. П. Педагогика. Новий курс: Учеб. для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 576 с.
15. Порівняльна педагогіка: Навч. посіб. / Упоряд.: І. М. Богданова та ін. - О.: ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2000. - 164 с.
16. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.99. № 651-ХІУ.
17. Пуховська Л. П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності. — К.: Вища шк., 1997. — 180 с.
18. Салимова К., Додде Н. Педагогика народов мира: История и современность. — М.: Пед. о-во России, 2001. — С. 537.
19. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка: Навч. посіб. — Суми: Ред.-вид. від. СДПУ, 1999. - 300 с.
20. Сухомлинська О. В. Ідеї громадянськості й школа в Україні // Шлях освіти. - 1999. - № 4.
21. Сухорський С. Освіта закордоння. — Л.: Основа, 1995. — 38 с.
22. Чижевський Б. Місце і роль приватних закладів у загальній системі освіти // Шлях освіти. — 1998. — № 3.