- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
3.4.6. Росія
Загальна освіта. У Росії діє триступенева загальна система освіти:
• початкова школа (3 — 4 роки);
• школа основної загальної освіти (5 — 6 років);
• середня повна школа (1—2 роки).
До програми початкової школи входить: читання, письмо, лічба, навички навчальної діяльності, а також факультативні — мистецтво, праця, спорт тощо.
Навчання в основній школі є обов'язковим і включає засвоєння предметів стандартної програми і програми на вибір. Закінчення основної школи надає право навчатися в школі третього ступеня.
У середній повній школі програма диференційована: обов'язкова і на вибір.
До першого класу приймають дітей віком 6 — 7 років. Іспити проводяться після закінчення шкіл II і III ступенів. У 1 і 2 класах оцінки не виставляють. В інших класах діє система 3 чотирьох оцінок: 5 (відмінно), 4 (добре), 3 (задовільно), 2 (незадовільно). До наступного класу учнів переводять лише за умови позитивних оцінок. Тривалість навчального року в початковій школі — не менш як ЗО тижнів, у середній — не менш як 34 тижні.
Громадянам гарантовано загальнодоступність і безкоштовність навчання на всіх трьох ступенях у державних і муніципальних установах у межах загальнонаціональних освітніх стандартів.
До шкіл з поглибленим вивченням предметів (ліцеїв, гімназій тощо) приймають на конкурсній основі.
Існують також платні недержавні школи (приватні школи). Витрати батьків на навчання у таких школах мають відшкодовуватися певною мірою із суспільних коштів.
Громадяни мають право надавати дітям домашню загальну освіту і одержувати на це субсидії.
Закон Російської Федерації «Про освіту» розглядає професійно-технічну і середню спеціальну освіту відповідно як початкову і середню професійну освіту.
3.4.7. Україна
Загальна освіта. Характерними для освітньої політики сучасної школи в Україні, як і загалом у світі, є курс на демократизацію шкільної системи, диверсифікацію і диференціацію освіти, гуманістичну спрямованість виховання, модернізацію класно-урочної системи, посилення дослідно-експериментальної діяльності, використання нових технологій навчання і виховання, інтеграцію шкільної і позашкільної освіти тощо.
В Україні діє така система освіти: дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта.
Головна мета освіти — всебічний розвиток людини як особистості і найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [9].
Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім тих, які засновані релігійними організаціями.
На сучасному етапі розвитку загальна середня освіта є базовою ланкою, яка забезпечує продовження всебічного розвитку дитини, її здібностей та обдаровань. Відповідно до нової Конституції повна загальна освіта є обов'язковою і держава гарантує кожному громадянинові право на її отримання. Середня освіта забезпечує поглиблене оволодіння знаннями з базових дисциплін за вибором, орієнтацію на професійну спеціалізацію, формування цілісних уявлень про природу, людину, суспільство, можливості здобуття вищої освіти. Загальна середня освіта продовжує розвиватися. Нині в Україні функціонують понад 20,7 тис. шкіл з учнівським контингентом 6,6 млн чоловік, працюють 612 спецшкіл-інтернатів для дітей, які потребують соціальної допомоги й реабілітації, 246 вечірніх (змінних) та 211 закладів приватної форми власності. Забезпечуються мовно-культурні потреби населення країни. У 2005 р. в Україні серед 20 715 загальноосвітніх шкіл 16 889 (76,7 %) — з українською мовою навчання, 1 594 (22,18 %) - російською, 88 (0,42 %) - румунською, 78 (0,38 %) - угорською, 20 (0,1 %) - молдавською, 19 (0,1 %) -кримсько-татарською, 3(0,01%) — польською, 231 учень навчається англійською мовою, 105 учнів — болгарською, 38 учнів — словацькою. Створено регіональні центри координації роботи і навчально-методичного забезпечення шкіл національних меншин у Чернівцях, Ужгороді, Сімферополі. Розширюється мережа шкіл нового типу для розвитку здібностей і обдаровань учнівської молоді. В Україні діють 479 гімназій, 359 ліцеїв, 37 колегіумів, 1 808 навчально-виховних комплексів. Перехід у 2001 р. на 12-річний термін навчання сприяє підвищенню освітнього рівня учнівської молоді та інтеграції національної системи освіти у міжнародний освітній простір (в Іспанії, Португалії термін навчання у загальній середній школі триває 12 років, у Бельгії, Німеччині, Франції, Австрії — 12 — 13, в Італії — 13, у Люксембурзі — 13— 14, у Нідерландах — 14-15 років) [15, 69- 71].
Рівний доступ учнів до здобуття загальної середньої освіти в Україні передбачає:
а) обов'язкове здобуття повної загальної середньої освіти в межах, визначених державним стандартом загальної середньої освіти;
б) збереження та розвиток єдиного освітнього простору;
в) оптимізація структури освітньої мережі для забезпечення навчання в одну зміну, створення умов для профільного, екстернатного і дистанційного навчання;
г) здійснення профільного професійного навчання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема на базі професійно-технічних навчальних закладів;
д) посилення відповідальності сім'ї, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення прав дитини щодо обов'язковості навчання;
є) надання адресної допомоги соціально незахищеним дітям;
є) створення умов для здобуття освіти незалежно від місця проживання;
ж) своєчасне виявлення та проведення діагностики дітей з особливостями психічного і фізичного розвитку, врахування цих даних під час формування мережі закладів корекцій-ної та реабілітаційної допомоги.