6.5. Виховання дисциплінованості

Загальна характеристика проблеми. Проблема ди­сципліни торкнулася шкіл майже всіх країн. Так, у США дані регулярних опитувань Геллапа вказують на те, що впро­довж багатьох років учителі і батьки вважають найважливі­шою проблемою у школі низький рівень дисципліни; в Японії, де здавна існує культ учителя, громадськість також вислов­лює велику занепокоєність рівнем дисципліни у школі; в Росії у великих містах школа стає кримінально небезпечним за­кладом, кожний десятий правопорушник — підліток.

Насильство, бійки, вандалізм, непокора вказівкам старших у поєднанні з традиційними дисциплінарними провинами — запізненням на уроки, пропуском занять, невиконанням до­машніх завдань — не тільки знижують якість викладання, а й роблять школу небезпечним місцем для дітей.

Шляхи виховання дисциплінованості. Для досяг­нення дисципліни і формування відповідної поведінки учнів школи докладають зусиль у двох напрямах.

Перший — розроблення правил на рівні школи або дотри­мання затверджених урядом, які мають виконувати школярі, а також покарання за їх порушення.

Правилами визначається життєдіяльність дітей у школі. Важливим дисциплінарним чинником у багатьох країнах Азії і приватних школах Заходу є наявність в учнів шкільної форми.

Правилами передбачено різні покарання за порушення норм поведінки. Широка пропаганда ідей гуманізму і демо­кратії в 70 —80-х роках, прийняття «Конвенції про права дитини» значно скоротили масштаби застосування тілесних покарань у школі. У багатьох країнах вони законодавчо забо­ронені. Однак фізичні покарання дітей у сім'ї — явище по­всякденне, особливо у більшості західних країн. Найпошире­ніший вид покарання за порушення шкільних правил, який століттями застосовувався в усіх народів і називався «поста­вити в куток», тепер іменується «тайм-аут». Сутність його — в ізоляції дитини, яка порушила правила, від однолітків та їхньої діяльності на певний час.

Другий напрям — формування в дітей навичок самоди­сципліни. В англомовних країнах (Велика Британія, Канада, США) набули поширення ідеї відомого американського психолога-біхевіориста Б. Скіннера про модифікації поведінки.

Він розглядає людину як соціальну істоту, яка реагує на зовнішні подразники, і стверджує, що на поведінку дитини найсильніше впливають не покарання, а позитивні підкріплен­ня (нагорода, похвала, вербальне схвалення).

Послідовники Б. Скіннера розробили систему заохочень як матеріальних, так і вербальних, які мають закріплювати у дитини позитивні зразки поведінки.

Роль учителя. Успішна діяльність школи неможлива без дисципліни учнів. Однак вона не може бути забезпечена лише покараннями і заохоченнями. Рівень дисципліни зале­жить від педагогічної майстерності вчителя, володіння ним різноманітними дидактичними технологіями, а також його вмінням мотивувати дії дітей, викликати в них інтерес до навчальної діяльності. Отже, дисципліна залежить від умінь учителя управляти класом. На проблемах педагогічного ме­неджменту нині зосереджено увагу сучасної системи педа­гогічної освіти і підвищення кваліфікації вчителів.