Стрептококоз

Коліентерити у людини. Спричинюються ентеропатогенними, ентеротоксигенними та ентероадгезивними ешерихіями. У дітей раннього віку, особливо тих, хто більшу частину часу проводить у дитячих колективах, гострі коліентерити супроводжуються пропас- ницею, болючістю в ділянці живота, блюванням, профузним проно- сом, зневодненням організму, судомами. Інколи коліентерити ма- ють клінічні ознаки дизентерії. Джерелом збудника інфекції є хворі діти, а також дорослі-бактеріоносії, які виділяють патогенні ешери- хії з фекаліями. Зараження відбувається орально. У дорослих лю- дей патогенна кишкова паличка може спричинювати харчові ток- сикоінфекції. З метою профілактики коліентеритів потрібно додер- жуватись правил особистої гігієни.

Стрептококоз

Стрептококоз (Streptococcosis, диплококоз, диплококова септице- мія) — інфекційна хвороба молодняку різних видів тварин, що ха- рактеризується явищами сепсису, ураженням суглобів, запаленням легень і травного каналу.

Історична довідка. Вперше ланцетоподібний диплокок виділив з трупів ягнят Плаут (1877). У телят стрептокок виявив Пельс (1895). У колишньому Радянському Союзі стрептококоз молодняку сільсь- когосподарських тварин детально описав С. М. Вишелесський (1932). Український професор К. П. Чепуров (1943) розробив і впро- вадив у виробничу практику вакцину проти диплококозу молодня- ку, яку успішно використовують і нині. А. Г. Малявін у 1956 р. за- пропонував полівалентну вакцину проти диплококозу, сальмоне- льозу й пастерельозу. Хвороба реєструється в багатьох країнах світу, завдає значних економічних збитків, які складаються з вартості за- гиблих і вимушено забитих молодих тварин, а також витрат на лі- кувально-профілактичні заходи.

Збудник хвороби — Streptococcus lanceolatus — має форму парного кока з ланцетоподібно загостреними кінцями, розміром 0,8…1,25 мкм, зверху вкритий капсулою. Забарвлюється усіма аніліновими фар- бами, за Грамом — позитивно. У мазках з органів та ексудату сероз- них порожнин, узятих від загиблих тварин, найчастіше розміщуєть- ся попарно, короткими ланцюжками або у вигляді окремих коків. Культивується на звичайних живильних середовищах, краще з до- бавлянням сироватки крові або 1 – 3 % глюкози. При вирощуванні в МПБ спричинює значне рівномірне помутніння з невеликим осадом на дні пробірки. На МПА утворює дрібні прозорі округлі колонії з рівними краями, на кров’яному агарі формує плоскі колонії блакит-

471

6. Хвороби молодняку

ного кольору з чіткою зоною гемолізу. На середовищі з кров’ю і глю- козою продукує токсин.

З лабораторних тварин до стрептококів чутливі білі миші. Анти- генні та імуногенні відмінності різних серологічних типів стреп- тококів визначають за допомогою РА з типоспецифічними сиро- ватками.

Стійкість стрептококів у зовнішньому середовищі відносно неви- сока. У тваринницьких приміщеннях, гною, ґрунті стрептококи збе- рігаються впродовж 3 – 4 тижнів, у висушеній крові та мокротин- ні — до 2 міс. Швидко руйнуються під дією сонячних променів, а також під час гниття. Нагрівання до 55 °С інактивує стрептококи через 30 – 45 хв, до 70 °С — упродовж 10 хв. Звичайні дезінфекційні засоби (3 %-й розчин формаліну, 2 – 3 %-й розчин їдкого натру, 10 %–ва суспензія свіжогашеного вапна) інактивують стрептококи впродовж 5 – 10 хв.

Епізоотологія хвороби. На стрептококоз хворіє молодняк усіх видів сільськогосподарських і домашніх тварин, а також хутрових звірів з 15-денного до 2,5-місячного віку. Проте ягнята й телята більш чутли- ві з 3 – 7-денного до 4-місячного віку. У вагітних маток внаслідок різ- кого порушення гігієни утримання та годівлі можливі аборти та різні післяродові ускладнення стрептококової етіології (мастити, ендомет- рити). Виникненню та поширенню хвороби серед молодняку сприя- ють скупчення тварин, низька температура, протяги, висока воло- гість у приміщеннях під час зимового стійлового утримання, а також перегрівання на сонці та нестача корму при пасовищному утриманні в зонах з різким континентальним кліматом.

Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі молоді твари- ни, що виділяють патогенні стрептококи з носовими витіканнями, сечею, фекаліями, а також хворі на ендометрит і мастит матки — з молоком та витіканнями з піхви. Факторами передавання збудника хвороби можуть стати предмети навколишнього середовища та до- гляду за тваринами, забруднені виділеннями хворих і перехворілих тварин. Зараження відбувається через дихальні шляхи і травний ка- нал під час ссання інфікованого молозива та молока або поїдання контамінованого стрептококами корму. Захворювання спостерігаєть- ся переважно в період зимово-весняних отелень та окотів, а також за несприятливих умов пасовищного утримання молодняку. Стрептоко- коз проходить у вигляді ензоотій та спорадичних випадків (у лошат). Летальність коливається від 30 до 50 %, однак може досягати 70 %.

Патогенез. За надгострого та гострого перебігу хвороби стептоко- ки через слизові оболонки швидко проникають у лімфу і кров, при- гнічують фагоцитоз і спричинюють септицемію, яка супроводжуєть- ся явищами гарячки, геморагічного діатезу, катарального запален-

472

Стрептококоз

ня різних слизових оболонок. Екзотоксини збудника руйнують епі- телій кровоносних судин, збільшують їх проникність, зумовлюють появу крововиливів на слизових та серозних оболонках дихальних шляхів і кишок. За підгострого та хронічного перебігу розвиваються гнійно-запальні процеси в легенях, ураження суглобів, утворюються фібринозні нальоти на плеврі та перикарді.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває

1– 2 доби, іноді 7 діб і більше. Перебіг хвороби надгострий, гострий, підгострий та хронічний. У новонароджених тварин переважає над- гострий і гострий перебіг хвороби, а підгострий і гострий перебіг ха- рактерні для телят і лошат віком понад 2 – 4 міс, поросят і ягнят віком понад 1 – 2 міс. Н а д г о с т р и й та г о с т р и й перебіг хвороби майже завжди закінчується загибеллю тварини впродовж кількох годин, рідко — 1 – 2 діб. Розрізняють септичну, суглобову, легеневу, кишкову та змішану форми хвороби. У ягнят окремо виді- ляють ще й стрептококовий поліатрит.

Се п т и ч н а форма хвороби характеризується підвищенням температури тіла до 40 – 42 °С, різким пригніченням, відмовою від корму, прискореним і важким диханням, ціанозом слизових оболо- нок, кон’юнктивітом, виділенням з носової порожнини пінистої рі- дини. У разі забруднення кукси пуповини відразу після родів роз- вивається загальний сепсис, у ділянці пупка спостерігається силь- ний біль, виділення з пупкового кільця сморідного ексудату, гнійні метастази в різних органах, і настає швидка загибель тварини.

Су г л о б о в а форма хвороби характеризується гарячкою, при- гніченням, відмовою від корму, важким диханням, ураженням сугло- бів, які припухають, стають болючими, що спричинює кульгання. Не- рідко спостерігається «летючий» характер артритів — зникнення за- палення в ділянці одних суглобів і виникнення в інших. У разі не- своєчасного лікування загибель тварини настає через 2 – 3 доби.

К и ш к о в а форма хвороби супроводжується проносом, фекалії пінисті з домішками слизу та крові. У ягнят і поросят часто спосте- рігається ураження травного каналу. Тварини швидко слабнуть, худнуть, очі западають, настає зневоднення організму і загибель на

2– 3-тю добу хвороби.

Л е г е н е в а форма проявляється ознаками пневмонії. Домінує кашель, спочатку нечастий і сухий, а потім частий, вологий і болю- чий. Перкусією передніх часток легень визначають осередки приту- плення, аускультацією — вологі хрипи. Спостерігається пропасни- ця, мінливий апетит, виснаження тварини, серозно-слизове виді- лення з носа, іноді — пронос. Перебіг хвороби хронічний. За умови відповідного лікування часто закінчується одужанням.

З м і ш а н а форма хвороби визначається картиною гострого сепсису з ураженням органів дихання або травлення.

473

6. Хвороби молодняку

С т р е п т о к о к о в и й п о л і а р т р и т ягнят за гострого пе- ребігу хвороби супроводжується сильним пригніченням, втратою апетиту, слабкістю, сильним опуханням суглобів, кульганням, по- рушенням здатності стояти й рухатися. Тварини швидко худнуть і гинуть упродовж 3 – 10 діб. За хронічного перебігу основною озна- кою хвороби є опухання зап’ястків та заплеснових суглобів, сильне кульгання. Тривалість хвороби — 1 – 2 міс. У вагітних тварин мо- жуть бути аборти, катаральні та катарально-гнійні метрити й мас- тити стрептококової етіології.

Патологоанатомічні зміни. При гострому перебігу хвороби вияв- ляють крововиливи на слизових і серозних оболонках, серозно- геморагічний ексудат у черевній та грудній порожнинах, гіперпла- зію лімфовузлів, збільшення селезінки, дегенеративні зміни в печі- нці й нирках, гостру застійну гіперемію та набряк легень. При ле- геневій формі спостерігають свіжі осередки ущільнення в передніх і середніх частках легень, численні крапчасті крововиливи та від- кладання фібрину на плеврі й перикарді. У разі хронічного перебі- гу в легенях знаходять ущільнені ділянки з численними гнійними фокусами, фібринозний плеврит і перикардит, а також зернисту й жирову дистрофію в печінці, нирках, міокарді. При кишковій формі у черевній порожнині виявляють накопичення значної кількості геморагічного ексудату, крововиливи та фібринозні нальоти на оче- ревині, оболонках травного каналу, гіперплазію лімфовузлів, чис- ленні крововиливи під капсулою нирок. Селезінка в 2 – 3 рази збіль- шена в розмірі, напружена, щільна, гумоподібної консистеції, з ма- совими крововиливами під капсулою. У разі гострого перебігу стре- птококового поліартриту у ягнят виявляють явища геморагічного діатезу, значне накопичення каламутної рідини в різних суглобах і сухожилкових піхвах, сильне збільшення регіонарних лімфовузлів, потовщення суглобових сумок та покриття виразками суглобових хрящів. У разі хронічного перебігу хвороби спостерігають серозно- фібринозний або гнійний бурсит і періартрит.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, клінічній карти- ні хвороби, патологоанатомічних змінах та результатах бактеріоло- гічних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає мікроскопічні досліджен- ня мазків з патологічного матеріалу загиблих тварин, виділення чистої культури збудника хвороби з патологічного матеріалу, його ідентифікацію і визначення патогенних властивостей. Для дослі- дження в лабораторію направляють патологічний матеріал від 2 – 3 забитих з діагностичною метою або загиблих тварин — стерильну кров із серця, печінку, селезінку, нирки, головний та кістковий мо- зок, трубчасту кістку, передлопаткові та підколінні лімфатичні вуз-

474

Стрептококоз

ли, а також вміст уражених суглобів, спинномозкову рідину. Від хворих дорослих тварин у лабораторію надсилають абортований плід або головний мозок і кров із серця, проби виділень із шийки матки, проби молока з уражених часток вимені, а від хворих на по- ліартрит ягнят — вміст уражених суглобів. Патологічний матеріал відбирають у період гострого захворювання тварини, яку не лікува- ли антибіотиками, не пізніше ніж через 2 – 3 год з моменту загибелі чи забою тварини.

Діагноз на стрептококоз вважають установленим у разі отриман- ня одного з таких показників: виділення чистої культури з власти- востями, типовими для збудника стрептококозу; позитивної біопро- би при зараженні виділеною культурою збудника або патологічним матеріалом, навіть якщо у посівах вихідного патологічного матеріа- лу не виділено культури збудника. У неблагополучних господарст- вах для встановлення діагнозу достатньо одного тільки мікроскопіч- ного виявлення стрептококів у мазках з патологічного матеріалу, без подальших бактеріологічних досліджень.

Диференціальна діагностика. Потребує виключення таких за- хворювань молодняку, як сальмонельоз, колібактеріоз, анаеробна дизентерія та пастерельоз. На сальмонельоз молодняк хворіє з 10-денного віку, захворювання розвивається повільно, селезінка не має щільної «каучукової» консистенції, в печінці й селезінці вияв- ляють некротичні осередки. Сироватки крові хворих на сальмоне- льоз тварин аглютинують паратифозний антиген. При колібак- теріозі телят відмічають більш тривалий перебіг хвороби, до сеп- тичних явищ з першого дня хвороби приєднується ентерит, селезін- ка не збільшена. Анаеробна дизентерія ягнят і поросят су- проводжується кривавим проносом, на слизовій оболонці кишок спостерігають некротичне запалення й виразки. Пастерельоз має тенденцію до швидкого й значного поширення, нерідко супро- воджується ураженням не лише легень, а й травного каналу. В усіх випадках підставою для остаточного діагнозу є результати бактеріо- логічного дослідження з виділенням та ідентифікацією чистої куль- тури збудника відповідної хвороби.

Лікування. Здійснюється гіперімунною протидиплококовою си- роваткою, яку вводять внутрішньом’язово в ділянці внутрішньої по- верхні стегна телятам у дозі 50 – 100 мл, ягнятам і поросятам — 10 – 20 мл. У разі тяжкого перебігу хвороби введення сироватки по- вторюють через 12 – 24 год. Застосовують пеніцилін у дозі 3 – 5 тис. ОД/кг маси, біцилін-3 у дозі 3 тис. ОД/кг маси, або біцилін-5. Для лікування стрептококового поліартриту ягнят з тяжким ураженням суглобів дозу біциліну-3 збільшують до 5 тис. ОД/кг. Рекомендують також одночасне застосування сироватки, антибіотиків та сульфа-

475

6. Хвороби молодняку

ніламідних препаратів (норсульфазол, етазол, сульфапіридазин, сульфадиметоксин), які дають у дозі 0,1 – 0,2 г/кг маси один раз на добу три дні підряд. Проводять симптоматичне лікування (серцеві засоби), застосовують вітаміни В1, В2, В12, С. Поліпшують умови утримання та годівлі хворих тварин. Для лікування лошат викори- стовують материнську кров, яку вводять підшкірно або внутрішньо- венно в дозах 40 – 50 см. Пуповину очищають і обробляють дезінфек- ційними засобами.

Імунітет. Перехворілі на стрептококоз тварини набувають стій- кого імунітету до повторного зараження. Для специфічної профі- лактики стрептококозу в неблагополучних господарствах викорис- товують концентровану полівалентну формолгалунову вакцину проти стрептококозу телят, ягнят і поросят. Вакцину вводять двічі з інтервалом 5 – 7 діб внутрішньом’язово, телятам віком від 8 днів до 2 – 3 міс в дозах 5 і 40 мл, поросятам та ягнятам віком від 8 днів до 2 міс — по 5 мл з інтервалом 10 – 14 діб. Імунітет настає через 6 – 8 діб після другого щеплення і триває до 4 міс. У неблагополучних господарствах вакцинують супоросних маток за 15 – 40 діб до опоро- су, забезпечуючи таким чином пасивний захист новонароджених тварин від стрептококозу в перші дні їхнього життя.

Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти появі захворю- вання молодняку на стрептококоз, потрібно здійснювати весь ком- плекс ветеринарно-санітарних та зоогігієнічних заходів, спрямованих на забезпечення відповідних умов утримання, догляду та годівлі ма- ток і молодняку. Тільних корів і нетелей за 1 – 2 міс до отелення двічі з інтервалом 7 діб щеплюють концентрованою полівалентною формол- галуновою вакциною проти стрептококозу телят, ягнят і поросят. За потреби проводять щеплення новонароджених ягнят і поросят. Забо- роняється випоювати телят молоком від хворих на мастити та ендо- метрити корів, ягнят і поросят підсаджують до здорових маток.

У разі появи захворювання в господарстві вводять обмеження, за- бороняють перегрупування тварин, виведення їх за межі господарства, введення нових груп тварин, кастрацію, обрізання хвостів, а також до- ступ осіб, не пов’язаних з обслуговуванням неблагополучного поголів’я. Хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин ізолюють і лікують. Весь клінічно здоровий молодняк до 8-денного віку спочатку щеплю- ють сироваткою в профілактичних дозах, а через 7 – 8 діб вакцинують. Решту клінічно здорового молодняку віком понад 8 днів вакцинують відразу. Молодняк, що перехворів на стрептококоз, не щеплюють, од- нак упродовж 2 міс утримують окремо від здорових тварин.

Ферму оголошують благополучною щодо стрептококозу через 30 діб після одужання або загибелі останньої хворої тварини, прове- дення комплексу зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних і господар-

476