Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Епізоотологія.pdf
Скачиваний:
248
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
18.81 Mб
Скачать

Геморагічна септицемія (краснуха) коропів

10. Хвороби риб

Геморагічна септицемія (краснуха) коропів

Геморагічна септицемія коропів (Septicaemia haemorrhagica cyprinorum, краснуха коропів, аеромоноз коропів) — інфекційна хвороба ставкових риб, що проявляється геморагічним запаленням шкіри й внутрішніх органів, водянкою, утворенням на тілі специфіч- них виразок.

Історична довідка. Хворобу вперше описали М. Плен у Німеччи-

ні (1904), Ф. Штафф у Польщі (1910). Бактерію Achromobacter punctatum (Aeromonas punctata), як збудника «інфекційної водян-

ки» коропів, першим виявив та описав В. Шеперклаус (1930). Хворо- ба поширена в усіх країнах Європи, Південної Америки та Азії, де вирощують коропів. В Україні це захворювання є одним з найпоши- реніших і завдає значної економічної шкоди, що повязана з висо- кою загибеллю (70 – 95 %) коропів.

Збудник хвороби до кінця не зясований. В. Шеперклаус (1930) детально розробив бактеріальну гіпотезу краснухи коропів, якої до- тримуються більшість спеціалістів, хоча ще нікому не вдалося добу- ти необхідні експериментальні докази. Вірусна концепція хвороби, висловлена ще в 50 – 70-х роках минулого століття (Г. Д. Гончаров, Регнер-Ауст, М. А. Пєшков, Ф. Браун) на підставі виявлення в клі- тинах захворілої риби вірусних еозинофільних включень, а потім і виділення вірусу (Н.Фіян, 1971; Г. А. Надточій; Н. І. Рудиков, 1975), також не здобула загального визнання. Останнім часом висловлю- ються припущення, що назва «краснуха коропів» обєднує дві чи, може, навіть три самостійні хвороби (К. А. Лобунцов, Н. І. Рудиков), а також про імовірність секундарної ролі бактерії Aeromonas punctata та флуоресцентів на фоні вірусного захворювання (Є. Ф. Осад- ча із співробітниками, О. К. Щербина).

Бактерія Aeromonas punctata (A. hуdrophila) — факультативний аероб, часто трапляється в кишках і тканинах здорових риб. Постійно заселяє мул природних водойм і землю, де розмножується за сезонно- го весняно-літнього підвищення температури. Тривалий час зберіга- ється в зовнішньому середовищі, чутлива до дії прямого сонячного проміння, ультрафіолетового опромінення. Являє собою маленьку, (1,2…1,8) × (0,5…0,6) мкм, грамнегативну рухливу паличку з поляр- ним джгутиком. Спор і капсул не утворює. Культивується на звичай- них живильних середовищах за температури 20 – 30 °С.

661

10. Хвороби риб

Епізоотологія хвороби. На геморагічну септицемію хворіють ко- ропи різного віку, частіше у віці 2 – 3 років, а також сазани, линки, карасі, плотва, лящ, білий амур. Джерелом збудника інфекції є хво- рі риби та риби-мікробоносії. В благополучні водойми збудник хво- роби може бути занесений з інфікованою рибою, рибальським інве- нтарем, знаряддями лову, а також під час міграції риби. Факторами передавання збудника є неблагополучні водойми, в яких збудник не тільки міститься, а за оптимальної температури й розмножується. Зараження відбувається під час прямого контакту здорових риб з хворими, через травний канал, пошкоджену шкіру та зябра. Захво- рювання виникає у весняно-літній період року і припиняється взи- мку, коли знижується температура води. Зараженню та поширенню хвороби сприяє підвищена густота посадки коропів у водоймах, не- повноцінні корми, нестача у воді кисню, забруднення ставів органі- чними речовинами тваринного походження, зміна рН середовища. Захворювання проходить у вигляді епізоотій, загибель риби стано-

вить 25 – 90 %.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3

– 30 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний. За гос- трого перебігу спостерігається геморагічне запалення шкірного по- криву та внутрішніх органів. На нижній і бічних стінках черева ви- являються запальні набряки й червоні плями різного розміру та фо- рми, іноді пухирці. Грудні, черевні й анальні плавці запалені, кри- ваво-червоного кольору, згодом некротизуються. Розвивається черевна водянка, витрішкуватість, настовбурчення луски. Хвора риба стає вялою, плаває боком, через кілька днів гине. Тривалість гострого пе- ребігу хвороби — 7 – 15 діб. Підгострий перебіг спостерігається навесні та влітку. Характерною особливістю підгострого перебігу є утворення на поверхні тіла риби різних за формою та розміром вира- зок з білим або червоним обідком. Внаслідок некрозу мязів відбуваєть- ся оголення хребетного стовпа, органів черевної порожнини та ребер. Хронічна форма визначається в другій половині літа, супрово- джується загоєнням виразокна шкіріта плавцях, утворенням рубців.

Патологоанатомічні зміни. За гострого та підгострого перебігу хвороби характеризуються серозно-геморагічним запаленням шкі- ри, набряком мязів, переповненням черевної порожнини прозорою кровянистою рідиною, іноді желатиноподібною масою. Очеревина й внутрішні органи гіперемійовані. Печінка вяла, жовтого, темно- сірого, іноді зеленого кольору, з осередками некрозу, жовчний міхур переповнений жовчю. Селезінка й нирки збільшені, набряклі, пе- реповнені кровю. Спостерігається катаральне або геморагічне за- палення кишок, переповнення кровю судин плавального міхура. За хронічного перебігу хвороби патологоанатомічних змін у внутрішніх органах не відмічається, на бічних стінках виявляються виразки та рубці.

662

Геморагічна септицемія (краснуха) коропів

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає бактеріологічні та біологіч- ні дослідження хворої риби. Для виділення культури A. punctata проводять посіви на МПА, МПБ, МПБ з добавлянням 5 % дефібрино- ваної крові або 1 % глюкози. Посіви інкубують при 26 °С впродовж 18 – 24 год, а за відсутності росту ще одну добу. В МПБ аеромонади спричинюють помутніння середовища з наступним проясненням та утворенням сіро-білого осаду. На МПА A. punctata утворює маленькі круглі прозорі колонії, що згодом мутнішають і набувають сірувато- білого кольору. Під час мікроскопічного дослідження культури вияв- ляють характерні короткі із заокругленими кінцями грамнегативні палички. Вірулентність виділеної культури визначають проведенням біопроби на 4 – 5 коропах масою по 150 – 250 г, для чого виділену 24- годинну культуру аеромонад у дозі 0,5 мл вводять внутрішньомязово або в черевну порожнину. Білим мишам однодобову культуру збуд- ника вводять підшкірно. Вірулентні штами аеромонад спричинюють загибель заражених мишей упродовж 2 – 4 діб, заражених коропів — 3 – 5 діб. Ідентифікацію виділених аеромонад проводять за допомо- гою реакції аглютинації.

Лікування. На початку захворювання коропам згодовують ліку- вальний корм, який виготовляють із розрахунку 1 г антибіотика (левоміцетину, біоміцину) на 1 кг гранульованого корму. Лікуваль- ний корм згодовують упродовж 5 діб у добовій дозі по 50 мг на 1 кг маси риби. З лікувально-запобіжною метою у корм добавляють ме- тиленовий синій цьоголіткам 2 – 3 мг і дволіткам — 3 – 5 мг на рибину. Лікувальний корм згодовують 3 – 4 рази через добу, потім роблять перерву на 4 доби і знову згодовують корм упродовж 2 – 3 курсів. Фуразолідон з профілактичною метою застосовують у дозі 3 г на 10 кг корму, з лікувальною — 6 г на 10 кг корму впро- довж 10 діб. Кормові антибіотики згодовують із розрахунку на 1 кг маси риби: біоветину — 200 – 620 мг, кормогризину — 200 – 400 мг. Плідникам і ремонтному молодняку антибіотики вводять внутріш- ньочеревно: левоміцетин у дозі 20 – 30 мг на 1 кг маси риби тричі (навесні під час розвантаження зимувальних ставів та весняної ін- вентаризації, восени перед посадкою на зимівлю), дибіоміцин у дозі 25 мг на 1 кг маси риби разом з екмоліном одноразово, не піз- ніше ніж за 3 тижні до посадки на нерест. Використання антибіоти- ків припиняють за 30 діб до реалізації риби в торговельній мережі.

Імунітет після перехворювання на геморагічну септицемію риб нетривалий.

Профілактика та заходи боротьби. Ґрунтуються насамперед на організації надійного захисту рибницьких господарств від занесен- ня збудника інфекції ззовні внаслідок господарського звязку з не-

663

10. Хвороби риб

благополучними фермами, а також завезення з плідниками й ремо- нтним молодняком. У комплексі профілактичних заходів передба- чається усунення несприятливих факторів, що знижують загальну резистентність риби. Не слід допускати антисанітарного стану водо- йм, скупченої посадки коропів у водоймах, згодовування недобро- якісного корму.

У разі появи захворювання на неблагополучні стави накладають карантинні обмеження, забороняють завезення й вивезення риби для розведення. Загиблу рибу збирають і знищують. Оздоровлення рибницького господарства ставів здійснюють методом повного літу- вання ставів. Після вилову риби зі ставу спускають усю воду, ложе ставу дезінфікують негашеним вапном (по 25 ц на 1 га водойми). Всю площу ставка використовують для вирощування сільськогоспо- дарських культур. Гідротехнічні споруди білять 20 %-ю суспензією вапна. Спецодяг, знаряддя лову та рибальський інвентар знезара- жують кипятінням або 4 %-м розчином формаліну.

Карантин знімають через один рік після останнього випадку за- хворювання риби на геморагічну септицемію і проведення всього передбаченого комплексу ветеринарно-санітарних та рибницько- меліоративних заходів. Рибу для розведення завозять навесні з бла- гополучних господарств.

Запалення плавального міхура

Запалення плавального міхура інфекційна хвороба коропів,

що характеризується гнійно-некротичним запаленням стінок пла- вального міхура та ураженням внутрішніх органів, масовою заги- беллю молодняку риби.

Історична довідка. У колишньому Радянському Союзі це захво- рювання вперше зареєстровано в 50-х роках у господарствах Мос- ковської області (А. Ю. Шполянська, 1958). У 60 – 70-х рр. було ви- явлено в Білорусії, Прибалтиці, Казахстані й Україні (Л. І. Грище- нко, 1965; Н. М. Аршаніца, 1969; А. К. Щербіна, 1973). У середині 80-х рр. хвороба набула значного поширення в Німеччині та інших країнах Західної Європи (П. Бахманн, В. Ане, 1973). Вважають, що основною причиною такого поширення хвороби в різних європейсь- ких країнах стало неконтрольоване завезення в ставові господар- ства коропів-плідників і посадкового матеріалу. В різний час дослі- дниками було зроблено припущення при грибкову або водоростеву природу збудника (Й. Салоцкай, 1965), бактеріальну етіологію (Ю. Д. Нечипоренко, 1965) й вірусну (В. І. Тец, 1963; Р. А. Куденцо- ва, 1966). Економічні збитки, яких завдає ця хвороба, дуже великі і зумовлюють 70 – 95 %-ву захворюваність і летальність молодих ко- ропів.

664

Запалення плавального міхура

Збудник хвороби остаточно не встановлений. Більшість дослід- ників вважає збудником хвороби вірус, який вперше був виділений і вивчений П. Бахманном і В. Ане (1973). Вірус віднесений до РНК- геномних рабдовірусів, має кулясту форму, розмір 90 – 140 нм. Не- стійкий до дії хлороформу та високих температур. При експеримен- тальному зараженні викликає характерну клінічну картину запа- лення плавального міхура і 100 %-ву летальність.

Епізоотологія хвороби. Найсприйнятливіші до хвороби коропи дворічного віку, значно меншою мірою цьоголітки. Коропи стар- ших вікових груп, а також мальки майже ніколи не захворюють. Джерелом збудника інфекції є хворі й перехворілі риби. Факторами передавання збудника можуть бути трупи загиблої риби, контамі- новані збудником водойми, знаряддя лову, рибальський інвентар. Збудник хвороби потрапляє в благополучні ставки найчастіше в ра- зі завезення перехворілої риби, інфікованої ікри чи посадкового ма- теріалу з неблагополучних господарств. Зараження відбувається під час контакту здорової риби з хворою, крізь пошкоджену шкіру або через травний канал. Зараженню та поширенню хвороби сприяє під- вищена густота посадки коропів, забруднення водойм органічними речовинами рослинного й тваринного походження, неповноцінні за мінеральним та вітамінним складом корми. Епізоотичні спалахи хвороби і масова загибель риби спостерігаються лише влітку, взимку гинуть тільки перехворілі та ослаблені цьоголітки. Тривалість спала- ху — 30 діб. Захворюваність серед молодняку дворічного віку може досягати 80 – 100 %, летальність — 85 – 90 %. Загибель цьоголіток і однорічної риби не перевищує 39 %, товарної риби — 50 %.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 30

– 90 діб, іноді затягується до 8 міс. Перебіг хвороби гострий та хроні- чний. За гострого перебігу коропи перестають брати корм, стають млявими, не реагують на зовнішні подразнення, втрачають коорди- націю рухів, плавають боком або у вертикальному положенні біля поверхні води. Черевце роздуте, при натисканні флуктує. Анус у де- яких риб запалений і виступає назовні, зябра анемічні, очі витріще- ні. В перші 5 – 8 діб спалаху хвороба охоплює 80 – 100 % риби дворіч- ного віку, яка на 3 – 5-ту добу хвороби починає гинути.

П і д г о с т р и й перебіг визначається серед невеликої частини стада, виявляється тими самими клінічними ознаками, що й гост- рий, однак слабше вираженими. Х р о н і ч н и й перебіг спостері- гають приблизно у 20 % стада, переважно серед плідників та ремонт- ного молодняку. Характеризується повільним розвитком патологіч- них явищ, виснаженням, жовтяничністю слизових оболонок та серо- зних покривів, іноді викривленням хребта. Загибель незначна.

Патологоанатомічні зміни виявляються насамперед у плаваль- ному міхурі і характеризуються геморагічним, гнійим та некротич-

665

10. Хвороби риб

ним запаленням його стінок. Уражаються обидва відділи, причому задній відділ іноді буває повністю зруйнований, його тканини нек- ротизовані. Звільнені гази повністю заповнюють задню частину че- ревця. Передній відділ плавального міхура злегка наповнений га- зом і містить рідину жовтуватого кольору. Стінки плавального мі- хура значно потовщені, гіперемійовані, вкриті слизом чи гноєм. У черевній порожнині спостерігається накопичення значної кількості червонувато-жовтого ексудату. Нирки вялі, збільшені в розмірі, гі- перемійовані, мають темно-червоний колір, пронизані крововили- вами. Печінка вяла, бліда, має ознаки жирового переродження. Се- лезінка і жовчний міхур іноді гіпертрофовані. Часто спостерігається катарально-геморагічне запалення кишок. При хронічному перебі- гу хвороби характерне запалення плавального міхура без руйну- вання його стінок. Після видужання риби на стінках міхура іноді виявляють відкладання темно-бурого пігменту, що є важливою діа- гностичною ознакою перенесеної хвороби.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних та клінічних даних і, го- ловним чином, на патологоанатомічних змінах у плавальному міхурі.

Лабораторна діагностика не розроблена. Діагностичне значення мають гематологічні показники: зменшення вдвічі порівняно з нор- мою гемоглобіну та еритроцитів, в 1,5 раза загального білка крові, підвищення ШОЕ, зміни в кількісному складі формених елементів крові. У однорічних риб вміст моноцитів збільшується від 10 % у но- рмі до 16,6 % під час захворювання, поліморфноядерних лейкоцитів

відповідно від 2,7 % до 7,6 %. У лейкоцитарній формулі виявля- ють різке зменшення молодих форм нейтрофілів і збільшення май- же втричі моноцитів (Н. А. Головіна, 1975).

Імунітет. Перехворілі на запалення плавального міхура коропи повторно не заражаються.

Лікування проводять метиленовим синім за спеціальною схемою. Перед нерестом рибам-плідникам упродовж 3 діб дають лікуваль- ний корм метиленовий синій з розрахунку 3 г на 1 кг сухого кор- му. Наступні 2 доби згодовують звичайні корми. Таке чергування лікувального і звичайного кормів продовжують 15 діб. У період на- гулу курс лікування проводять ще тричі, а восени перед посадкою на зимівлю повторюють ще раз. Цьоголітнім коропам лікувальний корм дають упродовж сезону по 20 – 30 мг кожній рибині за 3 – 4 курси по 10 діб кожний. Інтервали між курсами становлять 5 – 8 діб. Дворічним коропам лікувальний корм згодовують по 35 – 40 мг кожній рибині за 2 – 4 курси по 10 діб кожний курс. У разі потреби використовують антибіотики (біоміцин, левоміцетин).

Заходи боротьби та профілактики. Благополучні рибницькі ста- ви оберігають від занесення збудника інфекції. У разі встановлен- ня захворювання в господарстві вводять карантинні обмеження

666

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.