Меланоз

Меланоз

Меланоз (Melanosis apis) — мікозна хвороба бджолиних маток, що супроводжується припиненням яйцевідкладання, некрозом яєч- ників, утворенням калової пробки на кінці черевця.

Збудник хвороби — дріжджоподібний незавершений гриб

Melanosella mors apis, належить до родини Dematiaceae. Утворює гі-

фи жовтого чи жовто-коричневого кольору, овальні оїдії й темно- коричневі круглі або овальні одноклітинні хламідоспори. Розмір спор становить (2,8…4,8) × (1,6…2,8) мкм. Спороцисти мають овальну фо- рму, розвиваються з ендоспор, іноді брунькуванням. Зі спороцист утворюються спорові гіфи, які розпадаються й існують у вигляді само- стійних паличкоподібних клітин розміром (3,5…5,5) × (0,8…1,2) мкм, які розміщуються у вигляді ланцюжків. Гриб забарвлюється за Гра- мом позитивно. Культивується на сусло-агарі, картопляно-морк- вяному або сливовому агарі при 28 – 32 °С.

Збудник стійкий до дії різних фізико-хімічних факторів. Зали- шається життєздатним після багаторазових заморожувань і відта- вань, на сонячному світлі виживає впродовж 8 міс, у меду — 12 міс. Гине під дією 2 %-го розчину хлориду йоду через 5 хв, 0,1 %-го роз- чину йоду і 70 %-го етилового спирту — через 10 хв.

Епізоотологія хвороби. До меланозу сприйнятливі бджоломатки різних порід, а також бджоли-робітниці й трутні. Уражаються пере- важно дорослі бджоли, рідше — молоді. У разі експериментального зараження загибель бджіл настає через 6 – 7 діб. У природних умо- вах гриб досить часто знаходиться на рослинах, звідки бджолами заноситься у вулики. Шляхи проникнення збудника в організм ма- тки і бджіл-робітниць до кінця не з’ясовані. Значному поширенню меланозу сприяють підвищена вологість та різке похолодання, не- якісний, з домішкою паді мед, порушення санітарного режиму утримання бджіл.

Патогенез. Після проникнення в гемолімфу збудник спричинює сепсис, розноситься по всьому організму, зумовлюючи виникнення метастазів і некрозів у різних тканинах і органах, у тому числі й у яєчниках, які набувають спочатку жовтого забарвлення, а згодом коричневого й чорного. У бджіл-робітниць і трутнів уражаються кишки, спермоприймач та м’язи.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Перебіг захворювання на ме- ланоз часто має латентну форму. Хвороба виявляється, як правило, лише в другій половині літа, коли під впливом різких несприятливих погодних змін матка скорочує яйцевідкладання, а у вулик починає надходити значна кількість падевого меду, який порушує нормальну роботу травного каналу бджіл. Захворілі матки стають млявими, не- рухомими, тривалий час перебувають у коматозному стані, раптово

659

9. Хвороби бджіл

відриваються від стільників і падають на дно вулика. Уражене че- ревце потовщується і відвисає, анус закупорюється пробкою з кало- вих мас. У захворілих трутнів спостерігається вивертання назовні вивідних шляхів статевих органів і настає швидка смерть. Бджоли- робітниці також хворіють, втрачають здатність літати і гинуть. У гніздах захворілих сімей немає яєць і молодих личинок.

Діагноз установлюють на підставі характерної клінічної картини хвороби та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає мікроскопічні й мікологічні дослідження тканини яєчників уражених бджоломаток та бджіл- робітниць з обов’язковим виділенням культури збудника на сусло- агарі. У лабораторію для дослідження направляють трупики бджоломаток у 50 %-му розчині гліцерину.

Лікування, способи дезінфекції вуликів, стільників і пасічниць- кого інвентарю для цього захворювання не розроблено.

Профілактика та заходи боротьби. Появі хвороби на пасіці запо- бігають суворим додержанням санітарно-гігієнічних правил догля- ду та годівлі бджіл упродовж цілого року, утриманням на пасіках тільки сильних сімей, своєчасною заміною старих бджоломаток на молодих віком не більш як 2 роки, систематичним очищенням та дезінфекцією вуликів, користуванням тільки знезараженим пасіч- ницьким інвентарем. Щоб уникнути занесення бджолами падевого меду, на припасічних ділянках висівають поживні медоноси, що цвітуть у другій половині літа.

У разі виникнення хвороби поліпшують умови утримання бджо- лосімей, неякісний мед замінюють цукровим сиропом. У неблагопо- лучні бджолосім’ї підсаджують плідних здорових маток, а хворих направляють у лабораторію для дослідження. На пасіці проводять загальнооздоровчі санітарні заходи.

660