- •Від автора
- •1. ХВОРОБИ, СПІЛЬНІ ДЛЯ КІЛЬКОХ ВИДІВ ТВАРИН
- •Емфізематозний карбункул
- •Правець
- •Злоякісний набряк
- •Некробактеріоз
- •Ботулізм
- •Пастерельоз
- •Туберкульоз
- •Бруцельоз
- •Туляремія
- •Сказ
- •Хвороба Ауєскі
- •Ящур
- •Везикулярний стоматит
- •Лейкоз
- •Хвороба Акабане
- •Лептоспіроз
- •Лістеріоз
- •Псевдотуберкульоз
- •Гарячка Ку
- •Рикетсійний кератокон’юнктивіт
- •Рикетсійний моноцитоз
- •Актиномікоз
- •Трихофітія
- •Мікроспорія
- •Стахіботріотоксикоз
- •Фузаріотоксикоз
- •Аспергілотоксикоз
- •2. ХВОРОБИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
- •Паратуберкульоз
- •Кампілобактеріоз (вібріоз)
- •Контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби
- •Чума великої рогатої худоби
- •Злоякісна катаральна гарячка великої рогатої худоби
- •Інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби
- •Парагрип великої рогатої худоби
- •Вірусна діарея великої рогатої худоби
- •Губчастоподібна енцефалопатія великої рогатої худоби
- •Чума верблюдів
- •3. ХВОРОБИ ОВЕЦЬ І КІЗ
- •Брадзот
- •Інфекційна ентеротоксемія овець
- •Інфекційна агалактія овець і кіз
- •Інфекційна катаральна гарячка овець
- •Інфекційна плевропневмонія кіз
- •Контагіозний пустульозний дерматит овець і кіз
- •Інфекційний епідидиміт баранів
- •Скрепі
- •Чума свиней
- •Африканська чума свиней
- •Бешиха свиней
- •Трансмісивний гастроентерит свиней
- •Хвороба Тешена
- •Везикулярна хвороба свиней
- •Везикулярна екзантема
- •Дизентерія свиней
- •Гемофільозний полісерозит (хвороба Глессера)
- •Гемофільозна плевропневмонія свиней
- •Хламідіоз свиней
- •Набрякова хвороба
- •Грип свиней
- •Епізоотичний лімфангоїт
- •Ринопневмонія коней
- •Інфекційна анемія коней
- •Африканська чума коней
- •Інфекційний енцефаломієліт коней
- •Вірусний артеріїт коней
- •Сальмонельоз
- •Колібактеріоз
- •Стрептококоз
- •Анаеробна дизентерія молодняку
- •Ентеровірусний гастроентерит свиней
- •Ротавірусна інфекція
- •Реовірусна інфекція
- •Пулороз
- •Сальмонельоз птиці
- •Віспа птиці
- •Грип (інфлюенца) птиці
- •Хвороба Ньюкасла
- •Лейкоз птиці
- •Хвороба Марека
- •Інфекційний ларинготрахеїт
- •Респіраторний мікоплазмоз птиці
- •Вірусний гепатит каченят
- •Вірусний синусит каченят
- •Інфекційний бронхіт
- •Інфекційний бурсит курей (хвороба Гамборо)
- •Вірусний ентерит гусенят
- •Чума качок
- •Синдром зниження несучості курок
- •8. ХВОРОБИ СОБАК І ХУТРОВИХ ЗВІРІВ
- •Чума м’ясоїдних
- •Сальмонельоз
- •Інфекційний гепатит м’ясоїдних
- •Алеутська хвороба норок
- •Псевдомоноз норок
- •Вірусний ентерит норок
- •Міксоматоз кролів
- •Вірусна геморагічна хвороба кролів
- •Інфекційна (трансмісивна) енцефалопатія норок
- •Паравірусний ентерит собак
- •Американський гнилець
- •Європейський гнилець
- •Мішечкуватий розплід
- •Гафніоз
- •Хронічний вірусний параліч
- •Септицемія
- •Колібактеріоз бджіл
- •Сальмонельоз бджіл
- •Аспергільоз бджіл
- •Аскосфероз бджіл
- •Меланоз
- •10. ХВОРОБИ РИБ
- •Геморагічна септицемія (краснуха) коропів
- •Запалення плавального міхура
- •Весняна вірусна хвороба
- •Вірусна геморагічна септицемія лососевих риб
- •Фурункульоз лососевих
- •Бранхіомікоз
- •11. ТРОПІЧНІ ХВОРОБИ
- •Лихоманка долини Ріфт
- •Ефемерна лихоманка великої рогатої худоби
- •Дерматофільоз
- •Нодулярний дерматит
- •Вессельсбронська хвороба
- •Інфекційний гідроперикардит жуйних
- •Список рекомендованої літератури
Американський гнилець
9. Хворобибджіл
Американський гнилець
Американський гнилець (Histolysis infectiosa perniciosa larvae,
злоякісний гнилець, бранденбурзький гнилець, гнилець печатного розплоду) — інфекційна хвороба 5 – 6-денних личинок печатного розплоду бджолиних сімей, що характеризується гниттям личинок та їх загибеллю з утворенням в’язкої тягучої кірочки, яку після ви- сихання дуже важко видалити з комірки.
Історична довідка. Заразливісь американського гнильцю бджіл установив у 1827 р. П. І. Прокопович. Збудника хвороби вперше ви- явив у 1907 р. і описав під назвою Bacillus larvae американський учений Г. Ф. Уайт.
Хвороба поширена в усіх країнах світу з розвинутим бджільниц- твом, а також у тропіках і субтропіках. Реєструється в Україні. За- вдає значних економічних збитків, що зумовлюються зменшенням медозбору на 20 – 80 %, загибеллю бджолиних сімей, значними ви- тратами на проведення лікувально-оздоровчих заходів.
Збудник хвороби — Bacillus larvae, рухлива грампозитивна палич- ка із заокругленими кінцями, розміром (2…5) × (0,5…0,8) мкм. У нати- вних препаратах із загиблих личинок, забарвлених нігразином або тушшю, виявляються спірохетоподібні палички з джгутиками та ова- льні спори розміром (1,2…1,8) × (0,6…0,7) мкм. Культивується в аеро- бних умовах при 35 – 38 °С тільки на спеціальних живильних середо- вищах — агарі Уайта, середовищі Томашеца з 10 % кінської сироватки, а також на кров’яному агарі Цейсслера. На щільних живильних сере- довищах через 48 – 62 год утворює сірувато-білі, шерехаті, локоноподі- бні колонії з нерівними краями, а згодом спостерігається її суцільний ріст у вигляді нашарувань. У рідких живильних середовищах Bacillus larvae через 24 год зумовлює помутніння, а через 48 – 72 год — утво- рення на поверхні сіро-білої плівки й випадання на дно осаду.
Збудник американського гнильцю в споровій формі надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі. У трупах інфікованих личинок, воску, перзі, меду залишається життєздатним десятки років. У меду, що зберігається при сонячному світлі, виживає до 4 – 6 тижнів, на пасіках у сухій землі не руйнується впродовж 228 діб, у сирій землі — до 19 міс. При кип’ятінні інфікованих трупів личинок спори гинуть через 13 хв, за температури 85 °С — через 1 год, у водяній парі — через 35 хв. В киплячому нерозбавленому меду спори руйнуються лише через 40 хв, а в розбавленому наполовину з водою — через
623
9. Хвороби бджіл
20 хв. У нагрітому до 100 °С воску загибель спор настає через 5 діб, у нагрітому сухим жаром воску при 140 – 170 °С — через 1,5 – 2 год, під дією водяної пари при 127 °С і тиску 1,5 атм в автоклаві — через 2 год. Спори вбиває 10 %-й розчин їдкого натру — через 2 хв, 10 %-й розчин кальцинованої соди — 4 хв, 5 – 10 %-й розчин формаліну — 6 год, 20 %-й розчин формаліну — 30 хв, 1 %-й розчин пероксиду водню, підкислений кислотою — 3 год, 10 %-й розчин хлориду йоду — 10 хв, 1 –2 %-й розчин бета-пропіолактону — через 20 – 30 хв. Під дією прямих сонячних променів спори гинуть через 28 – 41 год.
Епізоотологія хвороби. На американський гнилець хворіють тільки дорослі 5 – 6-денні личинки робочих бджіл і маток, значно рідше трут- нів. Можуть заражатися оси. Для людини і теплокровних тварин ба- цила ларве не патогенна. Джерелом збудника інфекції є хворі й заги- блі личинки печатного розплоду, в тілі яких міститься близько 5 млрд бацил ларве. У бджолиній сім’ї збудник хвороби передається молодими бджолами-чистильницями та годувальницями личинок. Факторами поширення хвороби від сім’ї до сім’ї, а також на сусідні пасіки на від- стані льоту бджіл найчастіше стають бджоли-злодійки, які займаються крадіжкою меду в слабших, уражених хворобою бджіл. При цьому одна крапля контамінованого меду містить таку кількість спор збудника, яка за сприятливих умов може заразити цілу сім’ю бджіл. Bacillus larvae може також поширюватись різними паразитами бджіл — клі- щами, личинками жука-шкіроїда, вощинною міллю, мурашками, що поїдають контаміновані спорами стільники та різні відходи життєдія- льності бджіл. Збудник хвороби може бути занесений під час переста- вляння пасічником стільників та рамок із хворих сімей у здорові, у разі використання не знезараженого інвентарю, предметів догляду, згодо- вування меду, придбаного в неблагополучній пасіці. Безконтрольний продаж і пересилання сімей та відводків у пакетах з одних місць в ін- ші також є одним із шляхів поширення хвороби.
У природних умовах американський гнилець з’являється пізні- ше, ніж європейський гнилець, зазвичай у другій половині червня, і досягає значного поширення в липні та серпні. Виникненню захво- рювання сприяють жарка погода, перегрівання гнізда, нестача кор- му, ослаблення сім’ї внаслідок недостатньої кількості робочих бджіл. У зв’язку з тим, що хвороба уражає печатний розплід, відріз- нити його від здорового дуже важко. Здебільшого зараження вияв- ляють лише тоді, коли бджоли починають очищати комірки, від- криваючи їх і оголюючи запалі та продірявлені кришечки. У разі сильного зараження сім’я гине в середині літа, слабкого — напри- кінці літа. Частина хворих сімей з незначним ураженням може пе- резимовувати з високим відходом старих бджіл, однак навесні такі сім’ї слабко розвиваються, на них часто нападають здорові бджоли з благополучних вуликів, заносячи разом з викраденим медом спори
624
Американський гнилець
збудника. Американський гнилець поширюється на пасіці дуже по- вільно, однак заражена один раз бджолина сім’я рано чи пізно гине, оскільки неспроможна самостійно видалити з комірки дуже клейку гниючу масу зі спорами, які спричинюють постійне зараження й вимирання дорослих личинок. Американський гнилець може вияв- лятися не тільки як самостійна інфекція, а й у змішаній формі з двома або кількома видами гнильцевих захворювань. Ураження розплоду бджолиної сім’ї одночасно американським та європейсь- ким гнильцем окремо або в поєднанні з парагнильцем посилює тяж- кість перебігу хвороби і значною мірою впливає на її кінець.
Патогенез. Личинки бджіл заражаються на американський гни- лець до запечатування, у разі потрапляння в кишки спор з кормом, яким їх починають підгодовувати бджоли-годувальниці з 3-денного віку. В перші дні бактерицидна дія молочка та кисла реакція ки- шок перешкоджають розвитку прониклих бацил. Однак після запе- чатування личинок збудник крізь стінку кишок проникає в гемолі- мфу і швидко розмножується. Внаслідок генералізації процесу ба- цили впродовж 12 – 20 год поширюються по всьому організму личи- нки і зумовлюють загальну токсемію та дегенерацію клітин цито- плазми. Личинки масово гинуть перед перетворенням їх на лялеч- ки, а їхні тканини зазнають гнильного розпаду.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3 – 7 діб. Спочатку хвороба розвивається непомітно, оскільки гинуть лише окремі личинки. Складність установлення первинного діагно- зу, коли навіть досвідчені пасічники не помічають хвороби, часто призводить до значного перезараження бджолиних сімей. Ознаки хвороби виявляються лише під час ретельного огляду стільників з роз- плодом. Увагу привертає строкатий вигляд розплоду, де поряд зі здо- ровими комірками знаходяться комірки з продірявленими й запалими кришечками. Хворі личинки втрачають перламутровий блиск і члени- стість, їхнє тіло набуває сіруватого кольору, шкіра легко руйнується. Після загибелі личинка темніє, спочатку до світло-, а потім темно- коричневого кольору, загниває і поступово висихає. Гнильна маса має неприємний запах, який нагадує розтоплений столярний клей, стає в’язкою й дуже тягучою (її можна витягнути в довгу нитку). Воскова кришечка западає, оскільки в міру висихання гнильна маса змор- щується і втягує її за собою. Сухий трупик личинки осідає на нижню бічну стінку і дно комірки, перетворюючись на тверду суху кірочку, яку дуже важко видалити.
Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, вияв- лення характерних ознак ураження печатного розплоду з ураху- ванням результатів мікроскопічних, бактеріологічних та серологіч- них досліджень патологічного матеріалу.
Лабораторна діагностика. Передбачає відбір з 2 – 3 бджолиних сі- мей зразків уражених стільників розміром не менш як 10 × 15 см з
625
9. Хвороби бджіл
хворими й загиблими личинками та лялечками, доставку в лабора- торію патологічного матеріалу не пізніше ніж через добу після його збирання. Дослідження кожного зразка проводять за схемою: візуа- льний огляд стільників з розплодом, відбір хворих та загиблих личи- нок, виготовлення з личинок діагностичних змивів, приготування й мікроскопія нативних мазків із загиблих личинок та їхніх кірочок, проведення реакції непрямої імунофлуоресценції, посіви діагностич- них змивів з личинок на живильні середовища для виділення чистої культури збудника та його ідентифікація за морфологічними й куль- туральними властивостями, виконання реакції мікроаглютинації на склі. У сумнівних випадках вивчають біохімічні, серологічні та пато- генні властивості виділеної культури Bac. larvae шляхом зараження бджолиного розплоду й кролів. Остаточний діагноз установлюють на підставі характерних ознак ураження бджолиного розплоду та вияв- лення в патологічному матеріалі збудника хвороби під час мікроско- пічних, бактеріологічних та серологічних досліджень. У лабораторії проводять також визначення чутливості виділених культур Bac. larvae відносно різних антибіотиків і норсульфазолу натрію з метою виявлення найефективніших лікарських препаратів.
Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виклю- чення європейського гнильцю, мішечкуватого розплоду та засту- дженого розплоду. У разі європейського гнильцю захворює і гине лише відкритий розплід, гнильна маса має специфічний кис- лий запах, злегка тягуча, кірочки після висихання легко відокрем- люються від стінок комірки. Збудник хвороби P. pluton має форму ланцетоподібних коків. При мішечкуватому розплоді за- гиблі личинка мають вигляд заповненого зернистою рідиною міше- чка, специфічного запаху не буває. Уражені личинки бджіл після висихання легко виймаються з комірок. Хворобу спричинює вірус. Застуджений розплід є незаразною хворобою, що виникає внаслідок сильного й тривалого охолодження. Гинуть усі стадії роз- плоду суцільними ділянками, личинки мають чорний колір.
Лікування. Здійснюється у комплексі з іншими оздоровчими за- ходами, насамперед з переселенням зараженої бджолиної сім’ї у новий або знезаражений вулик та проведенням загальної дезінфе- кції всієї пасіки. Переселення бджіл можливе лише за наявності хоча б незначного взятку. Заражений вулик переносять на 1,5 м у бік, а на його місце ставлять новий вулик з рамками, навощеними цілими листами штучної вощини. Перед льотком порожнього вулика виставляють дошку, на якій розстелюють газетний папір, куди струшують бджіл хворої сім’ї. Потім за допомогою диму їх переселя- ють у новий вулик. Після переселення папір спалюють, вулики та стільники хворих сімей переносять у недоступне для бджіл місце і дезінфікують. У переселених сім’ях старих маток знищують і замі- нюють молодими плідники матками зі здорових продуктивних сімей.
626
Американський гнилець
Переселеним бджолам дають лікувальний корм, виготовлений з цукрового сиропу (1 частина цукру на 1 частину води) з добавлян- ням одного з лікарських препаратів з розрахунку на 1 л сиропу: неоміцину — 400 тис. ОД, тераміцину — 500 тис. ОД, біоміцину — 500 тис. ОД, норсульфазолу — 1 г, сульфантролу — 2 г. Спочатку лікарський препарат розчиняють у 100 мл теплої прокип’яченої во- ди. Потім цей розчин змішують з теплим цукровим сиропом і в кінці цього ж дня дають бджолам у чистих годівницях по 100 – 150 мл на одну вуличку бджіл. Лікувальний корм дають теплим, 3 – 4 рази через кожні 5 – 7 діб до повного одужання бджіл.
Вибір лікарських препаратів для приготування корму проводять після визначення лабораторією чутливості «місцевого» штаму збуд- ника відносно того чи іншого антибіотика або сульфаніламідного препарату. Ефективних результатів досягають комбінованим засто- суванням будь-яких двох із визначених препаратів у половинній дозі. Слід мати на увазі, що антибіотики забруднюють мед, зберіга- ючись у ньому тривалий час: синтоміцин — до 1,5 року, терамі- цин — до 2,5 року, стрептоміцин — 15 міс.
Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання появі хвороби не дозволяється купувати бджіл без ветеринарного свідоцтва і году- вати їх медом невідомого походження. На пасіках слід тримати тіль- ки сильні, продуктивні сім’ї і провадити боротьбу з бджолиними кра- діжками меду. У разі загрози занесення збудника американського гнильцю на пасіку доцільне застосування навесні або на початку лі- та, за 2 – 4 тижні до головного медозбору, лікувального корму, систе- матичне проведення дезінфекції інвентарю пасіки. В спеціальній літературі є повідомлення про позитивні наслідки апробації з профі- лактичною метою вакцини проти американського гнильцю бджіл, виготовленої на Сумській біофабриці (Є. В. Руденко, 2002).
Після встановлення діагнозу неблагополучну пасіку і територію в радіусі 5 – 7 км карантинують і проводять обмежувальні, ліку- вальні та ветеринарно-санітарні заходи згідно з чинною інструкцією. У разі виявлення вперше в благополучній місцевості поодиноких хворих бджолиних сімей для запобігання подальшому поширенню хвороби приймають рішення про негайне їх знищення. Бджіл уве- чері закурюють у вуликах сірчистим газом або парою формаліну. Стільники з рамками та знищених бджіл спалюють. Вулики, інвен- тар, обладнання, територію пасіки ретельно дезінфікують. На ста- ціонарно неблагополучних пасіках оздоровлення проводять шляхом переселення бджолиних сімей у нові або продезінфіковані вулики, профілактичним даванням переселеним бджолам лікувального кор- му, систематичною дезінфекцією вуликів, обладнання, інвентарю.
Розплід після переселення хворих сімей вирощують у спеціально залишених для цього бджолиних сім’ях. Льотки вуликів цих сімей загратовують дрібною сіткою, маток знищують. Бджіл забезпечують
627