Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Епізоотологія.pdf
Скачиваний:
209
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
18.81 Mб
Скачать

9. Хвороби бджіл

Аспергільоз бджіл

Аспергільоз бджіл (Aspergilosis apis, аспергіломікоз, камяний розплід) — мікозна хвороба личинок, лялечок і дорослих бджіл, що характеризується проростанням тіла пліснявою і вкриванням його жовтувато-зеленим або чорним нальотом гриба з наступною їх заги- беллю, засиханням на тверді грудочки та створенням закамянілих мумій.

Історична довідка. У 1855 р. Френзеніус вперше виявив у леге- нях дрофи гриб, який назвав Aspergillus fumigatus, а хвороба діста- ла назву «аспергільоз». Пізніше Меєр (1915) знайшов такі самі гри- би в бронхах інших видів тварин.

Аспергільоз бджіл реєструється в багатьох країнах світу, однак не набуває значного поширення і не завдає великих збитків. Аспер- гільоз небезпечний для людини.

Збудник хвороби плісеневий гриб Aspergillus flavus. В окре- мих випадках виявляються інші види грибів — Aspergillus niger або

Aspergillus fumigatus, що належать до групи Fungi imperfecti, роди- ни Aspergillaceae, роду Aspergillus.

Збудник хвороби дуже поширений у природі. Може зберігатись і розмножуватись у землі, гною, гниючих та живих рослинах, на тичи- нках і нектарниках квітів. На рослинах і в ґрунті існує як сапрофіт, в організмі тварин і людини викликає різні захворювання. Гриб являє собою міцелій з гіфів, що підіймаються на 0,4 – 0,7 мм над поверхнею живильного середовища і несуть на собі булавоподібні прозорі пото- вщення плодові тіла діаметром 30 – 40 мкм. На поверхні плодових тіл радіально розміщені стеригми розміром 6 × 20 мкм, які утворюють ланцюжки з конідій або спор завбільшки 5 × 5 мкм.

У лабораторних умовах аспергіли культивують на агарі Сабуро або Чапека при 20 – 25 °С, рН = 5 – 6,5. Гриб Aspergillus flavus на агарі Чапека утворює жовто-зелені колонії, Aspergillus niger — тем- но-коричневі колонії, Aspergillus fumigatus — білі пухнасті колонії, які згодом набувають зеленого або жовтого забарвлення. Під час розмноження в організмі аспергіли виділяють протеолітичні фер- менти та сильний ендотоксин.

Спори аспергіл надзвичайно стійкі у зовнішньому середовищі. Звичайні дезінфектанти (прояснений розчин хлорного вапна, що містить 2 % активного хлору, 1,5 %-й розчин креоліну, 2,5 %-й роз- чин фенолу) інактивують аспергіли не раніше ніж через 3 год.

Епізоотологія хвороби. Аспергільоз уражає відкритий і закритий розплід бджіл, лялечок, а також дорослих бджіл. Спори гриба зано- сяться у вулики бджолами з нектаром та пилком, розмножуються в перзі, на комірках, личинках та лялечках, на дорослих бджолах,

652

Аспергільоз бджіл

особливо за високої вологості. У межах пасіки збудник хвороби може поширюватись зараженими блукаючими комахами, а також, як і в разі інших захворювань, неохайними бджолярами. Виникненню та поширенню хвороби сприяють висока вологість повітря, сирість у вуликах, дощова погода, розташування пасіки в низинних, затем- нених місцях чи поблизу боліт. Аспергільоз виникає наприкінці зи- мівлі та навесні, у дощову, вогку погоду, на пасіках, розміщених у низинних місцевостях. Має спорадичний характер, спостерігається

вокремих сімях. На інші вулики хвороба зазвичай не поширюється. Інтенсивність ураження бджолиної сімї визначається резистентніс- тю бджіл і вологістю повітря. У разі відсутності допомоги сімя не спроможна сама впоратися з хворобою і гине або залишає гніздо.

Патогенез. Аспергіли проникають в організм личинки та бджоли із зараженим медом чи пергою, рідко крізь зовнішній покрив. Уражені пліснявою личинки і лялечки наскрізь проростають гіфа- ми гриба, вкриваючись буро-зеленим або чорним нальотом. Дорослі бджоли стають пухнастими, їхнє черевце дубіє. Під дією сильного токсину гриба настає швидка загибель (через 2 – 4 год) і руйнуван- ня тіла бджоли, перетворення трупиків личинок і бджіл на тверді, схожі на камінці грудочки.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Захворювання проявляється

втиповій формі з чітко вираженими клінічними ознаками або в прихованій латентній формі. При т и п о в і й формі хвороби спо- стерігається загибель усіх личинок і лялечок, рідше дорослих бджіл. На початку захворювання в головній частині тільця ураже- ної личинки, особливо на самій голівці, зявляється жовта, буро- зелена або чорна пліснява, яка поступово пронизує все тіло личин- ки і заповнює всі отвори комірки. Загиблі личинки спочатку мякі й білі, пізніше тверднуть, набуваючи жовтуватого або чорного кольо- ру. Міцелій, поширюючись по всій поверхні трупа, сплітається і утворює ніби другу оболонку личинки, через що вона нагадує му- мію. Дорослі бджоли після зараження стають надто збудженими, активно рухаються, однак швидко слабнуть, падають зі стінок ву- лика й гинуть. Трупики вкриваються пухнастою пліснявою, черевце стає твердим. В умовах підвищеної вологості гриб починає розмно- жуватися на поверхні трупиків і утворювати спори.

В п р и х о в а н і й формі аспергільоз протікає в здорових сімях, гинуть лише личинки та лялечки, дорослі інфіковані бджоли можуть стати джерелом зараження інших бджолиних сімей.

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби, результатів мікроскопічних та мікологічних досліджень. У лабораторію для дослідження надсилають шматочки стільника розміром 10 × 15 см з ураженим розплодом, а також не менш як 50

653

9. Хвороби бджіл

трупиків бджіл у стерильній банці з притертою пробкою. З патоло- гічного матеріалу готують і досліджують під мікроскопом мазки для виявлення гриба, проводять посіви на спеціальні живильні середо- вища з метою виділення чистої культури збудника хвороби.

Діагноз на аспергільоз вважають установленим у разі визначен- ня характерних зовнішніх змін розплоду та бджіл, виявлення збуд- ника хвороби під час мікроскопічного дослідження патологічного матеріалу або виділення культури гриба навіть за відсутності хара- ктерних клінічних ознак хвороби.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність розріз- няти збудник аспергільозу бджіл, який утворює булавоподібні пло-

дові тіла, від гриба Ascosphaerosis apis.

Профілактика та заходи боротьби. На пасіці слід утримувати си- льні сімї, забезпечуючи їх необхідною кількістю доброякісного кор- му та дотримуючись нормативних умов утримання й догляду за бджолами. Пасіку потрібно розташовувати в сухих, відкритих сонцю місцях, не допускати вологості в зимівнику.

У разі встановлення захворювання бджіл на аспергільоз на пасі- ці запроваджують карантинні обмеження. Захворілі на аспергільоз сімї знищують. Для цього бджіл закурюють сірчистим газом чи фор- маліном. Стільники зі знищеними бджолами, вуликові рамки, годі- вниці, вкриті пліснявою, видаляють з вулика і спалюють. Стільни- ки зі здоровими бджолами і здоровим розплодом переносять у новий чистий, сухий та продезінфікований вулик. Слабкі сімї підсилюють, гнізда скорочують і утеплюють, забезпечують нормальну вентиля- цію та повноцінний корм. Після очищення вулики та пасічницький інвентар знезаражують полумям паяльної лампи або 5 %-м розчи- ном формальдегіду. Місце стоянки неблагополучного вулика пере- копують і обробляють 5 %-м розчином формальдегіду з розрахунку 10 л/м2 площі. Знезаражують також усі предмети догляду за бджо- лами й спецодяг.

Пасіку вважають благополучною щодо аспергільозу бджіл через один місяць після ліквідації захворювання, проведення всіх перед- бачених заходів та остаточної дезінфекції.

Аспергільоз у людей. Спори збудника небезпечні для людини. Тому з метою особистої профілактики при огляді бджіл на пасіці, а також під час досліджень підозрюваного щодо аспергільозу патоло- гічного матеріалу потрібно захищати ніс і рот маскою-респіратором або вологою марлевою повязкою, працювати в гумових рукавичках і захисних окулярах.

654

Аскосфероз бджіл

Аскосфероз бджіл

Аскосфероз бджіл (Ascosphaerosis apis, перицистоз, вапняний розплід) — інфекційна хвороба дорослих бджолиних і трутневих личинок, що супроводжується ураженням тіла пухнастою білою плі- снявою та перетворенням їх після загибелі на тверді, подібні до ва- пна, кірочки.

Історична довідка. Вперше збудник хвороби був виділений з уражених личинок бджіл у 1916 р. Маассеном, який дав йому назву «перицистіс апіс». У 1955 р. Спілтор відніс цей гриб до роду Ascosphaera. Нині хвороба набула значного поширення в багатьох краї- нах світу, переважно з вологим кліматом. Завдає значних економіч- них збитків бджільництву, знижуючи кількісний склад бджіл у сімях у середньому на 23 %, а їх здатність до медозбору на 49 %.

Збудник хвороби мікроскопічний плісеневий гриб Ascosphaera apis (Pericystis) — має два підвиди малоплідний і великоплідний, що різняться розмірами спорових цист і нездатністю схрещуватись між собою. Гриб утворює сферичні спороцисти у вигляді куль з ве- ликою кількістю капсул, заповнених безбарвними спорами овальної форми. Культивується при 22 – 36 °С на агарі Сабуро та сусло-агарі, утворює тонкий повзучий міцелій з багатоклітинних гіфів завшир- шки 4,2 – 12 мкм, з багатоядерними клітинами. При злитті жіночих овогоній з чоловічими антеридіями утворюють вкриті товстою обо- лонкою кулясті або овальні плодові тіла діаметром 27 – 77 мкм, в яких накопичується величезна кількість склеєних у кулі одноклі- тинних спор діаметром 2,9 – 3,2 мкм.

Спори аскосфер надзвичайно стійкі у зовнішньому середовищі, де можуть залишатись життєздатними до 15 років. У порожніх ву- ликах, на стільниках, пасічницькому інвентарі, обладнанні, меду та перзі зберігаються понад 4 роки. Спори гриба руйнуються під дією 1 %-го розчину формальдегіду й глутарового альдегіду через 20 хв, 1 %-го розчину пероксиду водню через 30 хв, 3 %-го розчину хлор- ного вапна й гіпохлориту через 10 хв.

Епізоотологія хвороби. До аскосферозу найсприйнятливіші трут- неві личинки, потім 3 – 4-денні личинки бджіл-робітниць, що зна- ходяться на нижніх та бічних ділянках стільників. Дорослі бджоли і матки не хворіють. Джерелом збудника інфекції є хворі личинки та дорослі бджоли-носії. Факторами передавання збудника можуть стати трупи загиблих личинок і лялечок, контаміновані грибом, мед і перга, а також вулики, стільники, інвентар. Спори гриба можуть заносити до вулика бджоли з пилком, нектаром та водою. Збудник хвороби поширюється блукаючими бджолами, трутнями, бджолами- злодійками, різними паразитами бджіл. Гриб може бути занесений у разі придбання маток та пакетних бджіл з неблагополучної щодо

655

9. Хвороби бджіл

аскосферозу пасіки, при годуванні бджіл пилком або білковою пас- тою, виготовленою з ураженого грибом квіткового пилку. Виник- ненню й поширенню хвороби сприяють різні порушення ветеринар- но-санітарних правил утримання бджіл, несприятливі умови зовні- шнього середовища (підвищена вологість, різкі коливання темпера- тури повітря), незабезпеченість пергою і, нарешті, порушення рів- новаги в кількісному та якісному складі нормальної мікрофлори в бджолиній сімї внаслідок багаторазового безсистемного викорис- тання антибіотиків. Хвороба найчастіше проявляється в середині літа, спостерігається переважно в окремих сімях, ніколи не набуває значного поширення.

Патогенез. Спори гриба проникають у кишки личинки разом з медом та пергою, швидко проростають і розмножуються в епітелії середньої кишки, а також в усіх тканинах. Невдовзі гриб виходить на поверхню личинки і вкриває все її тіло білою пліснявою. Личин- ка набрякає, заповнюючи всю комірку. У запечатаному розплоді міцелій проростає крізь кришечки комірок, огортаючи їх білою пух- настою пліснявою, що нагадує мох. Пізніше личинки засихають, втрачають пухнастість, перетворюються на тверду, подібну до вапна зморшкувату масу, а при утворенні плодових тіл набувають сірого або чорного кольору.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Уражається печатний і від- критий розплід, переважно трутнів та бджолиних личинок 3 – 4- денного віку. Частіше хворіють слабкі сімї. Під час огляду стільни- ків у відкритих та запечатаних комірках виявляють муміфікованих личинок, вкритих пухнастим нальотом міцелію, а також подібні до вапна тверді грудочки. На задньому кінці загиблої личинки плісня- ва набуває форми сірого ковпачка. Пліснявою можуть бути вкриті також стільники й перга в нижній частині рамок. Трупи личинок легко видаляються з комірок бджолами.

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає проведення мікроскопіч- них та мікологічних досліджень. У лабораторію доставляють ура- жені зразки стільників розміром 10 × 15 см разом з хворими й заги- блими личинками, а також середню пробу перги чи пилку, по 10 г від кожної призначеної для реалізації партії. Для мікроскопії готу- ють зскрібки білого нальоту гриба з трупиків личинок та пил- ку й перги, вносять у краплю 50 %-го розчину гліцерину і дослі- джують за малого збільшення (7 × 10) мікроскопа. Виявлення в маз- ках гіфів міцелію та цист зі спорами гриба є підставою для встанов- лення попереднього діагнозу на аскосфероз. З метою виділення чис- тої культури гриба проводять посіви патологічного матеріалу з тру-

656

Аскосфероз бджіл

пиків уражених личинок, а також із 10 %-ї емульсії перги (пилку) на агар Сабуро, сусло-агар, 2 %-й цукровий агар, картопляно- декстрозний агар. Посіви культивують при 26 – 30 °С впродовж 10 діб. У разі позитивних результатів через 3 – 5 діб на поверхні агару спостерігається ріст білих пухнастих колоній, які через 8 – 10 діб набувають вигляду зеленувато-сірого нальоту. Під час мікроско- пічного дослідження мазків з колоній гриба виявляють багатоклі- тинний септований міцелій з багатоядерними клітинами, гіллясті гіфи, спорові кулі, включення в кулясту цисту. Розмір спор дрібно- плідного гриба становить 3,3 × 2,5 мкм, великоплідного — 65,8 × × 128 мкм. Позитивні результати мікроскопічного та мікологічного досліджень є підставою для встановлення діагнозу на аскосфероз.

Диференціальна діагностика. Ґрунтується на визначенні відмін- ності між культурою гриба аскосфера апіс (збудник аскосферозу бджіл), культурою плісеневих грибів аспергіллюс фумігатус з коло- ніями зеленого кольору та аспергілус нігер з чорно-коричневими колоніями (збудники аспергільозу бджіл), а також пергового гриба (аскосфера альвей), який є непатогенним для розплоду, однак ура- жає комірки з пергою (пилком) і краще культивується при 20 °С. Цей гриб не утворює всередині цисти спорових куль, а аскоспори знаходяться в спороцисті.

Лікування. Проводять препаратами дикобін, аскоцин, аскоста- тин, ністатин, нітрофунгін. Найефективнішими є дикобін, ністатин і нітрофунгін. Дикобін перед використанням розчиняють у теплій кипяченій воді і розбризкують з розрахунку 2 – 7 мл на одну рамку з хворим розплодом і бджолами 2 – 3 рази через 3 – 5 діб. Ністатин після розчинення у воді змішують з цукровим сиропом 1 : 1 і згодо- вують бджолам по 100 мл на рамку тричі через 3 – 5 діб. Для обпри- скування ураженого розплоду і бджіл ністатин змішують з цукро- вим сиропом або цукровою пудрою і застосовують 3 рази через 4 – 5 діб. Навесні ністатин згодовують бджолиним сімям по 50 – 70 г на рамку з профілактичною або лікувальною метою. Нітрофунгіном з цукровим сиропом (1 : 5) обприскують бджіл у дозі 15 мл на рамку 4 рази через 4 – 5 діб. Після лікування мед можна використовувати в їжу не раніше ніж через 20 діб.

Профілактика та заходи боротьби. Полягають у поліпшенні умов утримання бджіл і проведенні санітарних заходів, спрямованих на захист бджолиних сімей від проникнення збудника хвороби ззовні. На пасіці потрібно утримувати тільки сильні сімї, забезпечувати їх упродовж цілого року добрим кормом і доглядом. Пасіку слід розмі- щувати в сухих, добре освітлюваних місцевостях, подалі від тварин- ницьких приміщень. Зимівники треба оберігати від вологості, гніз-

657

9. Хвороби бджіл

да сімей добре утеплювати, особливо восени й навесні. Не можна допускати безсистемного згодовування антибіотиків здоровим сімям з метою профілактики гнильцевих та інших хвороб. У всіх випадках придбання бджолиних сімей треба суворо перевіряти їх благополуч- чя щодо інфекційних захворювань. На пасіці слід вести постійну боротьбу з блукаючими бджолами.

Для запобігання виникненню аскосферозу під час профілактич- ного огляду пасік навесні проводять видалення запліснявілих сті- льників і перетоплювання їх на віск. Бджіл переселяють у сухі чисті продезінфіковані вулики, забезпечують доброякісним кормом. За потреби слабкі сімї обєднують, гнізда утеплюють і посилюють бджолами від здорової сімї, замінюють стару матку на молоду. Огляд слабких та хворих гнізд завжди слід проводити після огляду здорових сімей.

У разі виявлення захворювання бджіл на аскосфероз у неблаго- получній пасіці вводять карантинні обмеження, згідно з якими за- бороняється вивезення бджолиних сімей, маток і продуктів бджіль- ництва, заготівля перги та пилку. Кочування пасік для медозбору дозволяється тільки в спеціально відведених для цього місцевостях і не ближче ніж за 5 – 7 км від благополучних пасік. Уражені пліснявою стільники видаляють і перетоплюють на віск, хворі сімї переселя- ють у нові продезінфіковані вулики, на чисті стільники або вощину. Бджолиним сімям неблагополучної пасіки згодовують лікувальний корм з ністатином.

Навесні бджолам після обльоту згодовують по 50 г меду з 100 тис. ОД ністатину на рамку або по 0,5 л цукрового сиропу з 100 тис. ОД ністатину на одну бджолину сімю. Влітку бджолині сімї обробля- ють за допомогою розпилювача аерозолем 20 %-го розчину цукрово- го сиропу з ністатином з розрахунку по 10 – 15 мл на рамку. Згодо- вування лікувального корму чи зрошення рамок здійснюють тричі з інтервалом 3 – 5 діб. На неблагополучних пасіках регулярно про- водять поточну дезінфекцію обладнання та інвентарю. Вулики, ме- догонки, металевий інвентар, рамки, вставні дошки після механіч- ного очищення обробляють одним з таких дезінфектантів: сумішшю 10 %-го розчину пероксиду водню і 0,5 %-го розчину мурашиної кис- лоти, 10 %-м розчином хлориду йоду, суміші 15 %-го формальдегіду і 5 %-го розчину їдкого натру. Після дезінфекції всі предмети про- мивають водою й висушують. Пасіку вважають оздоровленою і зні- мають карантин через один рік після ліквідації хвороби, проведен- ня повного комплексу передбачених ветеринарно-санітарних захо- дів та остаточної дезінфекції.

658