Реовірусна інфекція
проводять тільки тваринам з благополучних господарств. Упродовж 30 діб карантину всіх завезених тварин утримують в ізольованих приміщеннях і досліджують на ротавірусну інфекцію. Організовують ізольоване вирощування молодняку різних вікових груп. Забороня- ють доступ на ферму сторонніх осіб, регулярно здійснюють дезінфе- кцію приміщень, інвентарю, спецодягу. У разі виникнення захво- рювання негайно проводять ізоляцію та симптоматичне лікування хворих тварин, забезпечують оптимальні умови для їх утримання.
Реовірусна інфекція
Реовірусна інфекція — гостра хвороба телят і ягнят, що харак- теризується гарячкою, ураженням органів дихання, іноді — травного каналу. У дорослої рогатої худоби перебіг її латентний. Установлено можливість взаємного перезараження реовірусами людей і тварин.
Історична довідка. Реовірусну інфекцію вперше встановив у 1959 р. у США Розен під час спонтанного захворювання одномісячних телят. Виділений при цьому збудник був ідентифікований як реові- рус (Розен, 1960), етіологічну роль якого в захворюванні підтвердив Візігнані (1971) та в експерименті Вельша (1971). У дорослих тва- рин латентний перебіг хвороби супроводжується високим числом (до 70 %) позитивних сироваток. Н. І. Трофимов (1975) вважає, що рео- вірусна інфекція відіграє певну роль у патології плоду та новонаро- дженого теляти. Хвороба трапляється в багатьох країнах Європи, США, Японії.
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус, що належить до родини Reoviridae, роду Orthoreovirus. Віріони сферичної форми, діаметром 75 – 80 нм, складаються із серцевини та гексагонального капсиду, не містять ліпідів та вуглеводів. Реовіруси всіх 3 серотипів, які на сьогодні виділені від людей і тварин, мають загальний компле- ментзв’язувальний антиген, однак різняться за реакцією нейтралі- зації та затримки реакції гемаглютинації. Всі реовіруси патогенні для новонароджених мишей, морських свинок, щурів, ховрахів, со- бак. У лабораторних умовах їх культивують у курячих ембріонах при зараженні в амніотичну порожнину і на ХАО. Активно репро- дукуються в первинних культурах клітин нирок або легень ембріо- на корови, нирок телят, собак і котів, а також у перещеплюваних лініях HELA, Нер-2, СОЦ, КВ, L. В інфікованих культурах ЦПД настає лише на 6 – 10-ту добу, уражені клітини утворюють симплас- ти, але навіть у період максимальної репродукції лише 25 – 35 % вірусу виявляється в позаклітинній фазі, решта залишається в клі- тинно-зв’язаній фазі. В інфікованих культурах спостерігаються різ-
491
6. Хвороби молодняку
ної форми і розмірів включення, які забарвлюються гематоксилін- еозином у червоний, за Романовським — Гімза — в блакитний колір.
Реовіруси досить стійкі в зовнішньому середовищі, залишаються життєздатними навіть після прогрівання впродовж 2 год при 56 °С, 30 хв — при 60 °С. Зберігають інфекційну активність при – 20 °С упродовж 2 років, при + 4 °С — 70 діб, при 21 °С — 60 – 65 діб, при 37 °С — 15 – 20 діб. Резистентні до дії кислот, формаліну, ефіру.
Епізоотологія хвороби. До реовірусної інфекції чутливі лише мо- лоді телята і ягнята в перші місяці життя, у дорослих тварин інфе- кція проходить латентно. Джерела збудника інфекції, шляхи його передавання детально не вивчені. З організму хворих телят і ягнят вірус виділяється з кон’юнктивальними та носовими витіканнями, а також з фекаліями. Припускається, що вірус передається при пря- мому контакті здорових тварин з хворими або через контаміновані збудником повітря, корми, воду, предмети догляду. Телята заража- ються в перші години після народження від інфікованої матері. За- раження відбувається повітряно-краплинним шляхом або алімен- тарно. Характерним для реовірусної інфекції є тривале латентне вірусоносійство у великої рогатої худоби, що супроводжується утво- ренням специфічних антитіл у сироватках крові 5 – 7 % дорослих тварин.
Хвороба реєструється наприкінці зими і рано навесні, проходить у вигляді ензоотії, іноді з охопленням значної кількості телят у пер- ші дні після народження. На виникнення й перебіг інфекції вели- кий вплив чинять умови утримання молодняку, особливо протяги, різка зміна корму, тривале транспортування, перегрупування. За- хворюваність телят становить 12 – 17 %, летальність не перевищує
13%.
Патогенез вивчено недостатньо. Після проникнення в організм
сприйнятливих тварин реовіруси швидко репродукуються в епітелії слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, спричинюючи ката- ральне запалення. Уражають також епітеліальні клітини війок слизової оболонки кишок, зумовлюють їх дистрофію, некроз і деск- вамацію. Внаслідок атрофії війок порушуються процеси перетрав- лювання корму та всмоктування поживних речовин, розвивається дегідратація й інтоксикація організму. Захворювання часто усклад- нюється бактеріальною мікрофлорою (стрептококами, пастерелами, ешерихіями), мікоплазмами та хламідіями.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 18 – 24 год. Перебіг хвороби у молодих телят і ягнят надгострий і гострий. Спостерігається підвищення температури тіла, при- гнічення, відмова від корму, кон’юнктивіт, риніт, трахеїт, кашель. У деяких тварин одночасно розвиваються ентерити, що призводить до швидкої загибелі тварини.
492
Реовірусна інфекція
Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів телят і ягнят ви- являють катаральну бронхопневмонію, катаральне запалення сли- зових оболонок дихальних шляхів, кон’юнктивіт, іноді — катараль- не запалення травного каналу. У ягнят часто спостерігається інтер- стиціальна пневмонія.
Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, кліні- чних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабо- раторних досліджень.
Лабораторна діагностика включає виділення реовірусу з патоло- гічного матеріалу в курячих ембріонах та культурі клітин, іденти- фікацію вірусу за РЗК, РП, РЗГА. Серологічна діагностика перед- бачає дослідження парних сироваток крові за РЗК з антигеном, ви- готовленим з культурального реовірусу будь-якого серотипу. У лабораторію надсилають носові виділення, зскрібки зі слизової оболонки носової порожнини; від трупів і забитих тварин — шмато- чки легень, уражені ділянки тонкого відділу кишок та їх вміст. На- правляють також парні проби сироваток крові від хворих і перехво- рілих тварин.
Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виклю- чення аденовірусної інфекції, яка спостерігається у стар- ших телят, віком 20 – 90 діб. У заражених патологічним матеріалом культурах клітин виявляють внутрішньоядерні базофільні та еози- нофільні тільця-включення.
Лікування. Специфічних засобів терапії при реовірусній інфекції не запропоновано. Для усунення дії секундарної мікрофлори засто- совують антибіотики, сульфаніламідні та нітрофуранові препарати. Проводять симптоматичне лікування.
Імунітет не вивчений. Специфічної профілактики реовірусної інфекції не розроблено.
Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти занесенню ре- овірусної інфекції до благополучних господарств, необхідно чітко дотримуватись ветеринарно-санітарних правил комплектування стада і зоогігієнічних нормативів під час годівлі та утримання ма- ток. Тривале стійлове перебування тварин у задушливих і темних приміщеннях, без щоденного моціону, особливо за умов неповно- цінної годівлі, порушує обмін речовин і живлення плоду у вагітних тварин, зумовлює народження нежиттєздатного молодняку. Появі та поширенню реовірусної інфекції сприяють також невиконання правил догляду й утримання телят. Тісні, без вентиляції профіла- кторії, надмірна вологість та різкі коливання температури в теля- тниках, відсутність табірного утримання влітку, нестача мінера- льної годівлі знижують резистентність організму телят, сприяють появі та поширенню хвороби. Дуже важливо не допускати заве-
493
6. Хвороби молодняку
зення племінних тварин із господарств, де реєструються пневмонії та діареї молодняку.
У разі виникнення інфекції хворих тварин негайно ізолюють і лікують. Проводять очищення й дезінфекцію боксів та кліток, звід- ки були виведені хворі телята. За всіма тваринами встановлюють суворий нагляд з метою своєчасного виявлення та ізоляції хворих тварин.
Для дезінфекції приміщень і місць утримання телят і ягнят ви- користовують 2 %-й розчин гідроксиду натрію, 10 %-й розчин хлор- ного вапна, 2 %-й розчин формаліну, 20 %-ву суспензію свіжогаше- ного вапна. Гній знезаражують біотермічно.
494