Весняна вірусна хвороба

із забороною ввезення та вивезення ікри, риби та усіх видів водяних тваринних і рослинних кормів. Забороняється утримання на воді не- благополучного ставу качок та іншої водоплавної птиці. Припиняють переміщення риби зі ставка в ставок, дезінфікують знаряддя лову. Хвору рибу виловлюють і після проварювання використовують для годівлі птиці, трупи риби знищують. Проводять літування всіх ставків господарства з реалізацією всього інфікованого стада риби, ретельне очищення та дезінфекцію ложа ставків негашеним або хлорним вап- ном. Якщо оздоровлення водойм можливе без ліквідації всієї риби, фо- рмують імунне стадо риби, організовують промислове отримання не- інфікованої ікри, проводять очищення й дезінфекцію гідротехнічних споруд та промислового устаткування, регулярно дають лікувальний корм з метиленовим синім, сумлінно виконують весь комплекс ветери- нарно-санітарних заходів. Із запобіжною метою застосовують кормові антибіотики.

Карантин з неблагополучних ставків знімають не раніше ніж че- рез рік після проведення повного комплексу ветеринарно-санітар- них та рибницько-меліоративних заходів.

Весняна вірусна хвороба

Весняна вірусна хвороба — гостре захворювання коропів, що ха- рактеризується порушенням координації рухів, витрішкуватістю, роздуванням черевця та ураженням шкіри.

Збудник хвороби до кінця не з’ясований. Вважають, що ним є РНК-геномний рабдовірус кулястої форми, розміром 70 – 105 нм. Чутливий до дії ефіру, хлороформу, стійкий до кислого середовища (рН = 3,0). Зберігається за температури 4 °С впродовж одного року, в 50 %-му «забуференому» розчині гліцерину — 6 міс. У воді вірус ги- не через 3 доби.

Епізоотологія хвороби. До весняної вірусної хвороби сприйнятли- ві коропи різного віку, однак частіше хворіє 1 – 2-річна молодь. Крім коропів до збудника хвороби сприйнятливі також білі амури і строкаті товстолобики. Характерною особливістю хвороби є чітка сезонність, що припадає на квітень — травень за температури води 10 – 14 °С. Захворювання проходить у вигляді епізоотії, яка зазви- чай виникає через 1 – 2 тижні після пересаджування риби із зиму- вальних у нагульні стави. Джерелом збудника інфекції є хвора риба та риби-вірусоносії. Факторами передавання збудника можуть бути неблагополучні водойми, мул та ґрунт ложа ставів, у яких вірус збе- рігається тривалий час за температури 10 – 14 °С.

Занесення збудника інфекції з однієї водойми в іншу можливе під час завезення посадкового матеріалу, міграції риби, а також че-

667

10. Хвороби риб

рез знаряддя лову та рибальський інвентар. Зараження риби відбу- вається через пошкоджену шкіру та зябра, травний канал, а також у разі контакту здорової риби з хворою.

Спалахи хвороби проявляються масовим ураженням риби, три- вають 1 – 1,5 міс і призводять до значної загибелі коропів — 40 – 45 % від загальної кількості посаджених у ставок для нагулу. Порушення умов утримання та розведення риби, забруднення ставів органіч- ними речовинами, перевищення чисельності коропів під час посад- ки, неповноцінні за мінеральним та вітамінним складом корми сприяють поширенню і тяжчому перебігу хвороби, високій захворю- ваності й летальності.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3

– 7 діб. Перебіг хвороби гострий. Захворіла риба стає млявою, ску- пчується на мілководді, втрачає координацію рухів, плаває по колу або штопороподібно. У хворих коропів виявляються однобічна або двобічна витрішкуватість, настовбурчення луски, переважно на біч- них стінках черевця, та здуття черевця. Грудні й черевні плавники запальні, біля їх основи виявляються червоні плями різних розмірів або крапчасті крововиливи. Іноді спостерігається почорніння шкіри, ціаноз чи анемія зябер, які густо вкриті брудно-сірим нальотом. Під кінець спалаху у захворілих коропів виявляються лише ціаноз або анемія зябер. У білих амурів і строкатих товстолобиків захворювання проходить без клінічних ознак, відмічається лише млявість та незна- чне здуття черевця. Ці види риб швидко видужують.

Патологоанатомічні зміни. При розтині захворілої риби в черев- ній порожнині виявляються накопичення значної кількості жовту- вато-рожевої рідини з домішкою крові та набухання всіх внутрішніх органів. Печінка збільшена, нерівномірно забарвлена, з крапчасти- ми та білуватими вузликами на поверхні. Нирки в’ялі, іноді з пля- мистими крововиливами. Селезінка збільшена, має темно-червоний колір, під капсулою виявляються сіруваті вузлики. Кишки в стані катарального запалення, іноді з крапчастими крововиливами.

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби й патологоанатомічних змін з урахуванням епізоотологіч- них даних та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика розроблена недостатньо. В лабораторію для дослідження надсилають хвору живу рибу. З метою виділення вірусу з патологічного матеріалу готують 10 %-ву суспензію органів, якою після відповідної обробки заражають перещеплювані лінії RTG-2 та FHM. В клітинних культурах ЦПД виявляється при 15 °С через 48 – 72 год у вигляді округлення клітин та зернистості, з на- ступною фрагментацією. Ідентифікацію виділеного вірусу здійсню- ють за реакцією нейтралізації. Під час первинного установлення діагнозу в раніше благополучному господарстві ставлять біопробу на 5 – 6 коропах 1 – 2-річного віку.

668

Вірусна геморагічна септицемія лососевих риб

Лікування не розроблено. З метою профілактики секундарної бактеріальної інфекції рекомендується лікувальний корм з антибіо- тиками (левоміцетин, біоміцин).

Імунітет. Випадків повторного захворювання коропів не встанов- лено, що свідчить про створення у них специфічної несприйнятливості.

Профілактика та заходи боротьби. Передбачають захист благополу- чних водойм від занесення збудника хвороби ззовні. Завозити плідни- ків, посадковий матеріал та ікру риб потрібно тільки з благополучних щодо інфекційних хвороб рибницьких заводів і господарств. В усіх ри- бницьких господарствах слід суворо дотримуватись ветеринарно- санітарних вимог розведення риби. Щороку навесні та восени ложе ставів дезінфікують негашеним вапном з розрахунку 25 – 30 ц на 1 га площі або хлорним вапном з розрахунку 3 – 5 ц на 1 га площі. Через кожні 4 – 5 років експлуатації проводять літування водойм.

Для профілактики весняної вірусної хвороби особливе значення має поліпшення санітарно-гігієнічних умов утримання риби в пері- од зимівлі. Не допускається травмування риби під час пересаджу- вання її в зимувальні стави й басейни, а також навесні, під час пе- реведення із зимувальних у нагульні стави. В зимувальних ставах підтримують постійний температурний режим і оптимальний вміст кисню у воді. Басейни зимувальних комплексів систематично очи- щують від бруду, трупів загиблої риби та гідробіонтів, що проникають у басейн через систему водопостачання. Здійснюють постійний ве- теринарний контроль за станом здоров’я риби, особливо навесні, після пересаджування її для нагулу.

У разі виявлення захворювання в господарстві запроваджують карантинні обмеження щодо вивезення та завезення риби, ікри, кормових водяних тварин і рослин для подальшого вирощування. Вивезення живої товарної риби дозволяється лише безпосередньо в торговельну мережу без передержування її на живорибних базах і в садках. У неповносистемних господарствах проводять літування ставів з виконанням у повному обсязі всього комплексу меліоратив- них та дезінфекційних заходів. Після цього дозволяється завозити рибопосадковий матеріал та плідників із благополучних щодо інфек- ційних хвороб рибницьких господарств.

Вірусна геморагічна септицемія лососевих риб

Вірусна геморагічна септицемія лосовевих риб (Viral haemorrhagic septicemia) — гостра контагіозна хвороба райдужної форелі, що характеризується септицемією та явищами геморагічного діате- зу.

669

10. Хвороби риб

Історична довідка. Хворобу під назвою «запалення нирок» вперше описав В. Шеперклаус у 1937 р. в Німеччині. Вірусну етіологію за- хворювання довели Л. О. Цвілленберг та М. Енсен у 1964 р. Інфек- ція поширена в багатьох країнах Європи, завдає значних економіч- них збитків унаслідок високої захворюваності та летальності (70 –

95%) райдужної форелі.

Збудник хвороби — РНК-геномний некласифікованих вірус, опи-

саний під назвою «егтведвірус», розміром (180…240) × (60…75) нм. Культивується при рН = 7,6 – 7,8 і температурі 14 °С в первинних клітинах та перещеплюваних лініях RTG-2 i FHM. Цитопатогенна дія вірусу проявляється через 48 – 72 год після зараження і супро- воджується округленням та зернистістю уражених клітин, швидким відокремленням їх від скла. У замороженому (– 20 °С) стані вірус залишається життєздатним упродовж кількох років, при + 4 °С — кількох місяців, у висушеному стані — 7 діб. У м’язах заснулої форелі зберігається при 20 °С 2 доби, при 4 °С — 7 діб, при мінус 20 °С — кілька місяців. Швидко руйнується під дією хлороформу, ефіру та за низьких значень рН. Кип’ятіння вбиває вірус миттєво, при 70 °С він інактивується через 1 хв, при 44 °С — через 15 хв, при 30 °С — че- рез 24 год, при 20 °С — через 28 діб.

Епізоотологія хвороби. На вірусну геморагічну септицемію хво- ріють усі види лососевих, особливо райдужна форель. Уражаються форелі будь-якого віку, починаючи з цьоголіток. Найчутливішою є риба одно- й дворічного віку, захворюваність серед якої може дося- гати 80 – 90 %. У риби старшого віку сприйнятливість значно змен- шується, плідники й ремонтний молодняк стають малочутливими до зараження.

Джерелом збудника інфекції є хвора і перехворіла риба-вірусо- носій. Факторами передавання збудника можуть стати неблагопо- лучні водойми, трупи загиблої риби, контаміновані вірусом знаря- ддя лову та рибальський інвентар. Епізоотичні спалахи хвороби спостерігаються переважно наприкінці зими й на початку весни, за температури води 8 – 10 °С. З приходом теплої пори року кліні- чно виражені форми хвороби трапляються рідко і спалах інфекції затухає. Значна загибель риби відмічається при первинному ви- никненні хвороби, в наступні роки вона не перевищує 30 % (П. Гіт-

тіно, 1965).

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 7 – 15 діб. Перебіг хвороби гострий і хронічний. За г о с т р о г о перебігу характерною ознакою хвороби є потемніння шкірного по- криву і витрішкуватість риби. Хвора риба повільно плаває на пове- рхні води, майже не реагує на подразнення. Зябра анемічні, зі сму- гастими крововиливами. Крововиливи виявляються також у кон’юнктиві. Іноді спостерігається здуття черева, випинання ануса.

670

Вірусна геморагічна септицемія лососевих риб

При нервовій формі хвора риба різко рухається по спіралі біля са- мого дна ставу, іноді колами плаває на боку, відмічаються раптові судоми всього тільця риби і швидка загибель (понад 50 %).

За х р о н і ч н о г о перебігу риба набуває чорного забарвлення, черевце сильно збільшене в розмірі, чітко виражена екзофтальмія, зябра бліді. Летальність не перевищує 20 %.

Патологоанатомічні зміни. На розтині риби з гострим перебігом захворювання виявляються численні крововиливи в м’язах, сероз- них покривах та внутрішніх органах. Печінка й нирки у разі гостро- го перебігу гіперемійовані, червоного кольору, сильно роздуті. При хронічному перебігу печінка й нирки мають сірувато-білий колір, на поверхні зустрічаються окремі петехії. Іноді спостерігається на- копичення в черевній порожнині прозорого жовтуватого ексудату. Гістологічними дослідженнями нирок установлюють розростання сполучної тканини, некроз ниркових канальців, крововиливи. В пе- чінці виявляють переродження тканини, гіпертрофію та вакуоліза- цію клітин. Буває також атрофія серцевого м’яза, переродження скелетних м’язів.

Діагноз ґрунтується на аналізі результатів епізоотологічного об- стеження рибницького господарства, клінічних ознак хвороби у ри- би, виявлених патологоанатомічних змін та результатів вірусологіч- них досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає виділення вірусу в пере- щеплюваних лініях RTC-2 i FHM, його ідентифікацію за реакцією нейтралізації. У разі необхідності проводять біопробу на 10 форе- лях, яким внутрішньом’язово вводять фільтрат із внутрішніх орга- нів хворих риб або культуральну вірусвмісну рідину. В позитивних випадках упродовж 8 – 15 діб гине 90 % заражених форелей.

Лікування не розроблено.

Профілактика та заходи боротьби. У рибницьких господарствах потрібно суворо дотримуватись вимог біотехнології вирощування фо- релі на всіх виробничих ланках. Басейни й стави повинні мати неза- лежне водозабезпечення, на водоприймальних каналах установлю- ють загороджувачі й фільтри проти різних гідробіонтів. Рибопосад- ковий матеріал завозять тільки з благополучних господарств.

У разі виникнення хвороби вводять карантинні обмеження. Всю хвору й підозрювану щодо захворювання рибу знищують. Товарну рибу вивозять для використання в підприємствах громадського хар- чування. У неблагополучному господарстві проводять ретельне очищення та дезінфекцію водойм і знаряддя лову, виконання всього комплексу передбачених ветеринарно-санітарних та рибницько-ме- ліоративних заходів.

671