Лихоманка долини Ріфт

11. Тропічні хвороби

Лихоманка долини Ріфт

Лихоманка долини Ріфт (Febris vallis Rift, ензоотичний гепатит)

— гостра неконтагіозна трансмісивна хвороба дрібної та великої рогатої худоби, що характеризується гарячкою, геморагічним діате- зом, негнійним некротичним гепатитом і високою летальністю мо- лодняку (95 – 100 %). До хвороби сприйнятлива людина.

Історична довідка. Хвороба вперше спостерігалась у Кенії в 1911 р. у провінції Ріфт-Валей, звідки й дістала свою назву. Детально описана в 1931 р. Доубнеєм і Гудзоном, які виділили від хворих овець вірус, встановили передавання збудника трансмісивним шля- хом. Реєструється тільки в країнах Африки — Кенії, Судані, Пів- денно-Африканській Республіці, Єгипті, Анголі, Ботсвані, Гвінеї, Габоні, Конго, Мозамбіку, Нігерії, Родезії, Танзанії, Уганді. В зонах поширення хвороба завдає значних економічних збитків унаслідок надзвичайно високої летальності молодняку, що становить 95 – 100 %.

Збудник хвороби — РНК-геномний вірус, що належить до родини Bunyaviridae. Віріони сферичної форми діаметром 23 – 75 нм вкриті ліпопротеїновою оболонкою. Аглютинують еритроцити людини, ку- рчат, мишей, морських свинок. В інфікованих клітинах утворюють внутрішньоядерні ацидофільні тільця-включення. Культивуються в організмі 1 – 3-денних мишенят або в 2 – 3-денних курячих ембріо- нах, у первинних культурах клітин нирок і тестикул хом’яків, яг- нят, кіз, мавп, у перещеплюваних лініях ВНК-21 і Hela.

Вірус зберігається в інфікованій висушеній крові впродовж 6 тиж- нів, у дефібринованій консервованій крові — 6 міс. Низькі температу- ри консервують вірус, який при 4 °С зберігається впродовж 2 – 3 міс, при –70 °С — роками. Вірус руйнується під дією УФ-випромінюван- ня, а також при нагріванні до 56 °С через 20 хв. Чутливий до дії ефі- ру, формальдегіду, фенолу, їдкого натру, хлоровмісних препаратів.

Епізоотологія хвороби. До захворювання сприйнятлива дрібна рогата худоба, меншою мірою — велика рогата худоба. Частіше за- хворюють ягнята, кітні вівці та кози. Можуть хворіти верблюди, буйволи, антилопи, мавпи, косулі, щури, миші, тхори, хом’яки, лас- ки. В період спалаху хвороби реєструються випадки захворювання людей, особливо пастухів і ветеринарних працівників. Нечутливими до лихоманки долини Ріфт є коні, свині, птахи (кури, качки і голу- би), кролі, морські свинки, дорослі собаки, коти та їжаки. Джерелом

677

11. Тропічні хвороби

збудника інфекції під час епізоотичного спалаху лихоманки долини Ріфт є хворі тварини, в організмі яких вірус у високих титрах міс- титься в крові, печінці, селезінці та молоці. У міжепізоотичний пері- од резервуаром збудника в природі є велика рогата худоба, дикі жуй- ні, мавпи, щури, перелітні птахи, членистоногі й комахи, серед яких відбувається циркуляція вірусу. Хвороба неконтагіозна і не переда- ється при спільному утриманні хворих і здорових тварин. Основний шлях передавання збудника інфекції — трансмісивний. Доведена можливість передавання вірусу москітами Eretmapodites chrysogaster, комарами Aedes, а також кліщами. Не виключається можли- вість аерогенного зараження. Експериментально хворобу вдається відтворити підсаджуванням інфікованих комарів та кліщів, а також внутрішньочеревним, підшкірним, внутрішньом’язовим, інтраназаль- ним, інтрацеребральним та інтратестикулярним зараженням.

Хвороба проявляється у вигляді епізоотій, поширюється дуже швидко, охоплюючи впродовж 2 – 3 тижнів тисячі тварин. Має се- зонний характер, з’являється в період дощів та в дощові роки. Ста- ціонарна в низинних місцевостях, зникає через 5 – 6 діб після пере- ведення тварин на високогірні пасовища, де немає комарів. Захво- рювання ніколи не виникає при утриманні худоби в закритих при- міщеннях. Епізоотичні спалахи лихоманки долини Ріфт у неблаго- получних зонах спостерігаються через кожні 4 – 7 років, що зумов- люється появою неімунних популяцій серед чутливих тварин і цик- лами розмноження комах — переносників вірусу. В міжепізоотич- ний період збудник зберігається в організмі диких парнокопитних, мавп, гризунів, у яких виявляються специфічні антитіла.

Патогенез. Після проникнення в організм через укуси кровосис- них комах або аерогенно вірус з кров’ю заноситься в печінку, де ре- продукується, спричинюючи крововиливи й численні некротичні фо- куси, різко знижує бар’єрну функцію органа. Вірусемія зумовлює за- гальну гарячку організму, розпад лімфоцитів, порушення гемодина- міки, дегенеративні некротичні зміни в різних органах і тканинах.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 24 – 72 год. Перебіг хвороби надгострий, гострий і латентний (без- симптомний). Н а д г о с т р и й перебіг спостерігається переважно у новонароджених ягнят і проявляється різким підвищенням тем- ператури до 40 °С, апатією, виділеннями з носової порожнини, си- льним проносом з домішкою крові. Хворі ягнята не можуть стояти, швидко слабшають і гинуть через 24 – 48 год після появи перших клінічних ознак хвороби. Летальність досягає 95 – 100 %.

За г о с т р о г о перебігу хвороби у ягнят і дорослих овець вияв- ляються різке підвищення температури тіла, серцева слабкість, прискорення пульсу, блідість слизових оболонок, слизисто-гнійні виділення з носа, іноді кривавий пронос і блювання. Хворі тварини

678

Лихоманка долини Ріфт

пригнічені, відмовляються від корму, ледь тримаються на ногах. Кітні вівці абортують. Летальність серед дорослих овець і кіз 20 – 30 %.

Л а т е н т н и й (б е з с и м п т о м н и й) перебіг хвороби реєст- рується тільки у дорослих овець і великої рогатої худоби. Супрово- джується короткочасною гарячкою без тяжких функціональних роз- ладів. Іноді відмічаються кривавий пронос і дисгалактія.

Патологоанатомічні зміни. Трупи загиблих тварин швидко роз- кладаються. Найбільш постійні та характерні зміни виявляються в печінці (збільшення в об’ємі, нещільна консистенція, нерівномірно забарвлена від темно-червоного до світло-жовтяничного кольору). Під печінковою капсулою спостерігаються численні крововиливи, а на поверхні та в паренхімі — осередки некрозу, які іноді зливають- ся і утворюють великі жовто-білі некротичні зони. У новонародже- них ягнят часто визначається тотальний некроз печінки.

За гострого перебігу хвороби виявляють серозно-геморагічне за- палення слизових оболонок травного каналу. У лімфатичних вуз- лах, селезінці, серцевому м’язі, сім’яниках і нирках знаходять кро- вовиливи. У легенях іноді спостерігають субплевральні та перивас- кулярні крововиливи, набряк і емфізему. У ягнят іноді трапляється катарально-геморагічний гастроентерит, розрив рубця й сліпої ки- шки. Під час гістологічного дослідження в ядрах дегенерованих клітин паренхіми печінки виявляються ацидофільні тільця-вклю- чення, що мають діагностичне значення. Спостерігають осередко- вий чи дифузний некротичний гепатит, зернисту дистрофію та нек- робіоз печінкових клітин, у нирках — дистрофію й некроз епітелію звивистих канальців, у сім’яниках — некроз зародкового епітелію, в селезінці та лімфовузлах — інфільтрацію пульпи еритроцитами, атрофію фолікулів, спустошення їх на лімфоїдні елементи.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, клінічних озна- ках хвороби, характерних патологоанатомічних змінах та результа- тах лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає виділення вірусу в курячих ембріонах, первинних культурах клітин нирок ягнят і перещеплю- ваних лініях Hella та ВНК-21, ідентифікацію виділеного вірусу, проведення біопроби на білих мишенятах та серологічні дослідження.

Для виділення вірусу заражають курячі ембріони, культури клі- тин і лабораторних тварин цитрованою кров’ю хворих тварин (у пері- од вираженої лихоманки). У разі наявності в крові вірусу заражені мишенята гинуть упродовж 36 – 72 год, в їх печінці виявляються ти- пові патологоанатомічні зміни. Біопробу можна проводити також на ягнятах і козенятах. Ідентифікацію виділеного вірусу здійснюють на підставі виявлення характерних внутрішньоядерних тілець-вклю- чень в інфікованих клітинних культурах, а також за РН на білих мишенятах, за РЗК, РГА, РЗГА та РІФ. Для серологічної діагностики

679

11. Тропічні хвороби

застосовують РН. Віруснейтралізуючі антитіла з’являються в крові тварин на 4-ту добу хвороби і зберігаються впродовж усього життя.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення катара- льної гарячки овець, хвороби Найробі та хвороби Весельсброна. Катаральна гарячка овець супроводжується сильним ви- снаженням, набряком лицевої частини голови і міжщелепового про- стору, ціанозом губ та язика з крововиливами, ерозіями й виразка- ми, а також утворенням некрозів і виразок у ділянці дна книжки, тяжів у рубці. Під час хвороби Найробі спостерігаються гемо- рагічний діатез, геморагічний гастроентерит зі смугастими крово- виливами на верхівці складок слизової оболонки товстих кишок, збільшення селезінки та лімфовузлів, набряк легень. У разі вес- сельсбронської хвороби зміни в печінці характеризуються некробіозом та жировою інфільтрацією лише окремих клітин паре- нхіми, тотального некрозу гепатоцитів не буває.

Лікування не розроблено. Для 1 – 3-денних ягнят позитивні ре- зультати дає вчасне використання гіперімунної сироватки при ви- никненні перших клінічних ознак хвороби.

Імунітет. Перехворілі на лихоманку долини Ріфт тварини набу- вають стійкого й тривалого імунітету. В їхній крові з’являються ві- руснейтралізуючі, комплементзв’язувальні та гемаглютинувальні антитіла. Латентний перебіг хвороби у дорослих тварин, а також відсутність масового захворювання худоби під час епізоотичних спалахів свідчать про наявність при лихоманці долини Ріфт імуні- зуючої субінфекції. Ягнята від перехворілих овець набувають коло- стрального імунітету, а сироватки крові реконвалесцентів мають виражену профілактичну дію. З метою пасивної імунізації новона- роджених ягнят застосовують гіперімунну сироватку великої рогатої худоби. Для активної профілактики лихоманки долини Ріфт запро- поновано інактивовані вакцини, які формують імунітет тривалістю до 9 міс, та атенуйовані вакцини — тривалістю понад 3 роки.

Профілактика та заходи боротьби. Запобіжні заходи проти зане- сення збудників тропічних захворювань, у тому числі й лихоманки долини Ріфт, входять в обов’язок регіональних служб державного ветеринарного контролю на кордоні і транспорті.

Українах, неблагополучних щодо лихоманки долини Ріфт, для за- побігання хворобі не рекомендується утримувати рогату худобу в стаціонарно неблагополучних зонах. У загрозливих зонах окоти по можливості проводять у сухий період року, коли немає комарів.

Уразі безпосередньої загрози виникнення хвороби стада переводять на підвищені ділянки і вакцинують. При виникненні захворювання усіх хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин ізолюють і лікують, здорових тварин стада вакцинують. Молодняк імунізують гіперімунною сироваткою.

680