Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Епізоотологія.pdf
Скачиваний:
264
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
18.81 Mб
Скачать

Ротавірусна інфекція

теровірусного гастроентериту в господарстві запроваджують каран- тинні обмеження. Хворих та підозрюваних щодо захворювання сви- ней ізолюють і лікують. За рештою тварин установлюють ветерина- рний нагляд. Проводять щоденне механічне очищення та дезінфе- кцію приміщень, обладнання, вигульних дворів, предметів догляду. Для дезінфекції застосовують 2 %-й розчин формальдегіду, 3 %-ві гарячі розчини їдкого натру або калі, 20 %-ву суспензію свіжогаше- ного вапна, 3 %-й гарячий розчин сірчано-карболової суміші. Гній знезаражують гарячим 2 – 3 %-м розчином їдкого натру або калі і складають у спеціально відведених для цього місцях.

Ротавірусна інфекція

Ротавірусна інфекція (Rotavirоsis infectiosa, bovium, suum, ovium, equorum) — гостра висококонтагіозна хвороба телят, поросят, ягнят, лошат раннього віку, що характеризується діареєю, катарально- геморагічним некротизуючим ентеритом, дегідратацією організму, високою летальністю. На ротавірусний гастроентерит хворіє людина.

Історична довідка. Хвороба поширена в усіх географічних регіо- нах земної кулі. Вірус при діареї телят виділив Мебус (1969), поро- сят Вуд (1976), ягнят Снодгресс (1976), птахів Флевет (1975), кролів Бріден (1976), оленів Тзіпорі (1976). У колишньому Ра- дянському Союзі ротавіруси телят вперше виділив В. М. Сюрін (1979). Міжнародним комітетом з таксономії ротавірус у 1978 р. було віднесено до родини Reoviridae, роду Rotavirus. У 1974 р. вперше біло виявлено серологічний звязок між ротавірусами телят і людей.

Збудник хвороби РНК-геномний вірус з родини Reoviridae. Ві- ріони сферичної форми, діаметром 65 – 75 нм. Складаються з двох ікосаедральних капсидів, серцевини, дволанцюгової фрагменто- ваної РНК та 8 структурних білків. Зовнішній капсид має вигляд тонкого обідка, внутрішній включає клиноподібні капсомери, за- вдяки чому під електронним мікроскопом вірус нагадує широке ко- лесо з товстими короткими спицями. Колесоподібна форма віріонів дала назву роду (лат. rota — колесо). Встановлено 3 серологічних типи ротавірусів, що різняться за реакцією нейтралізації. В орга- нізмі хворих телят і поросят ротавіруси виявляють у тонкому відділі кишок, легенях, мезентеріальних лімфатичних вузлах. У лабо- раторних умовах ротавіруси культивують у первинних культурах клітин нирок ембріона корови та перещеплюваній лінії СПЕК або VERO. Через 24 – 48 год зявляється ЦПД у вигляді осередків ха- рактерних серпоподібних клітин, без руйнування моношару і без фрагментації та відділення від скла уражених клітин. Спостеріга-

487

6. Хвороби молодняку

ється також утворення цитоплазматичних еозинофільних тілець- включень. При незначному зараженні клітинних культур ЦПД мо- же взагалі не проявлятись або нагадувати спонтанну дегенерацію моношару.

Ротавіруси досить стійкі до дії хлороформу, ефіру та кислої реак- ції середовища (рН = 3 – 4), високорезистентні до протеаз. Польові ізоляти вірусу зберігають свої біологічні властивості при – 60 °С упродовж кількох місяців, при + 4 °С впродовж 30 діб, руйнують- ся при 50 °С через 1 год. Інактивуються 10 %-м розчином формаліну або 5 %-м розчином лізолу через 2 год.

Епізоотологія хвороби. Характерною особливістю ротавірусної інфекції є широкий спектр патогенності для різних видів новонаро- джених тварин, у тому числі телят, поросят, ягнят, лошат, а також різних мишоподібних гризунів.

Джерелом збудника інфекції є хворі й перехворілі тварини, які виділяють вірус переважно з фекаліями. Вірусовиділення триває впродовж 30 – 40 діб навіть після клінічного видужання. Захворю- вання спостерігається в будь-яку пору року, однак найчастіше під час масових отелень та опоросів. У природних умовах тварини за- ражаються аліментарним шляхом через корми й воду, забруднені виділеннями хворих тварин. Ротавіруси внутрішньоутробно не пе- редаються.

Зараження телят відбувається в перші хвилини життя через ін- фіковане молозиво або повітря. Дорослі тварини інфікуються при сумісному утриманні здорових тварин з хворими або перехворілими вірусоносіями. У неблагополучних господарствах заражається до 100 % новонароджених телят, летальність і вибракування перехво- рілих телят може досягати 15 – 80 %. Крім того, ротавірусний енте- рит в умовах стресу вражає також телят старших вікових груп і до- рослих тварин (О. І. Шарабрін, 1987). Установлено тривалу перси- стенцію вірусу у лактуючих корів навіть за високого рівня молозив- них антитіл.

Поросята найбільш сприйнятливі до ротавірусної діареї у віці 2 – 10 днів після народження або на 3 – 7-му добу після відлучення. Встановлено, що поросята можуть заражатися ротавірусами від лю- дини, великої рогатої худоби та коней. Захворілі новонароджені по- росята 1 – 5-денного віку майже всі гинуть, а ті, що видужують, три- валий час виділяють ротавіруси з фекаліями навіть після припи- нення деареї. Ягнята сприйнятливі до ротавірусної інфекції в 7 – 14-денному віці. Хвороба супроводжується діареєю та анорексією. Уражається епітелій війок тонких кишок. Загибель часто настає внаслідок ускладнення секундарною мікрофлорою.

488

Ротавірусна інфекція

Улошат хворобу реєструють у віці від кількох днів до 6 міс.

Уновонароджених лошат інфекція супроводжується діареєю та пропасницею, у старших тварин ознаками гострого гастроентери- ту. Загибель тварин реєструється на 3 – 5-ту добу хвороби. Перехво- рілі лошата відстають у рості та розвитку, часто їх вимушено вибра- ковують.

Патогенез. Після проникнення в тонкий відділ кишок ротавіруси починають репродукуватися в цитоплазмі епітеліальних клітин ві- йок, зумовлюючи їх дистрофію, некроз, десквамацію та атрофію. Циліндричний епітелій замінюється кубічним, що спричинює по- рушення пристінного травлення та всмоктування поживних речо- вин, інтенсивну рефлекторну перистальтику кишок. Розкладання вмісту товстих кишок зумовлює збільшення концентрації електролі- тів, підвищення осмотичного тиску. Розвивається зневоднення ор- ганізму, діарея та загальна інтоксикація організму, що призводить до загибелі тварини.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби у телят і поросят подібні. Ін- кубаційний період у поросят-сисунів триває 12 – 12 год, у телят від 12 – 18 год до 2 – 3 діб. Перебіг хвороби надгострий і гост- рий. Провідними симптомами ротавірусної інфекції є блювання, діарея білий пронос», «молочний пронос»), млявість, пригнічення, водянисті випорожнення, часті позиви до дефекації. На початку хвороби виявляють короткочасну гарячку, підвищення температури тіла (у поросят 39,8 – 40,5 °С, у телят до 41 °С). З появою проносу температура знижується до норми. Внаслідок інтоксикації та втрати значної кількості води поросята швидко худнуть, розвивається сер- цева недостатність і настає загибель тварини на 2 – 3-тю добу хво- роби. Летальність у поросят до 5-денного віку становить майже 100 %. Видужання старших поросят, якщо інфекція не ускладню- ється умовно-патогенною мікрофлорою, настає на 8 – 10-ту добу, те- лят на 2 – 3-тю добу. Летальність не перевищує 6 – 10 %.

Патологоанатомічні та гістологічні зміни. Характерні для гостро- го катарального запалення тонкого відділу кишок з ураженням ме- зентеріальних лімфовузлів. Слизові оболонки дванадцятипалої, по- рожньої та клубової кишок набряклі, вкриті густим слизом, подеку- ди спостерігаються крововиливи, іноді некротичні осередки. У по- рожній та клубовій кишках виявляється елонгація крипт, атрофія війок. Війки розташовані нерівномірно, деформовані, деякі вкоро- чені, позбавлені покривного епітелію, некротизовані. Епітеліальні клітини слизових оболонок перебувають у стані слизової й ваку- ольної дистрофії, некрозу та десквамації. Циліндричні клітини епі- телію набувають кубічної, округлої або плоскої форми. Печінка й нирки переповнені кровю, гепатоцити й епітелій звивистих каналь-

489

6. Хвороби молодняку

ців у стані зернистої дистрофії. На окремих ділянках кишок ура- ження війок набуває тотального характеру, що призводить до їх пов- ного зникнення, порушення функції клітин. У разі відсутності секун- дарної інфекції патологоанатомічні зміни в кишках зникають через 8 – 10 діб від початку захворювання.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, аналізі клініч- них ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабо- раторних досліджень фекалій, відібраних в 1 – 3-тю добу хвороби, й тонкого відділу кишок від забитих (загиблих тварин), а також 10 – 15 проб парних сироваток крові, взятої від хворого і перехворілого молодняку, 6 – 10 проб сироваток крові та 6 – 10 проб молозива від їхніх матерів.

Лабораторна діагностика. Передбачає індикацію ротавірусного антигену у фекаліях, вмісті тонкого відділу кишок та клітинах сли- зової оболонки тонких кишок за РІФ, РДП, РЗК, ІФ, РЗГА (з ерит- роцитами морської свинки). Заражають первинну культуру клітин нирок ембріона корови чи перещеплювані лінії СПЕВ або VERO. Через 24 – 48 год виявляють ЦПД округлення й фрагментацію клітин, утворення серпоподібних клітин та цитоплазматичних ео- зинофільних тілець-включень. Ідентифікацію вірусу в культурі клі- тин поводять за РІФ. Специфічні до ротавірусу антитіла у сироват- ках крові хворих і перехворілих телят (поросят) та їхніх матерів ви- являють за РЗК, РДП, РІФ (непрямий метод), РЗГА та РН.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення транс- місивного й вірусного гастроентеритів поросят, коронавірусного ен- териту телят, аденовірусу лошат.

Лікування. Специфічних препаратів для терапії ротавірусної ін- фекції не запропоновано. Щоб усунути секундарну мікрофлору, роз- виток якої має велике патогенетичне значення при ротавірусній інфекції, застосовують різні антибіотики, етазол, фуразолідон та інші препарати. За наявності використовують сироватки реконвале- сцентів або сироватки від вакцинованих матерів. Проводять симп- томатичне лікування.

Імунітет. В неблагополучних господарствах новонароджених те- лят щеплюють вірусвакциною з атенуйованого штаму ротавірусу або асоційованими препаратами проти різних кишкових захворю- вань. У деяких країнах проводять імунізацію вагітних корів з метою забезпечення телят колостральним імунітетом.

Профілактика та заходи боротьби. Основою запобіжних заходів проти ротавірусної інфекції є створення належних зоогігієнічних умов на тваринницьких фермах, спрямованих на підвищення ре- зистентності організму матерів та новонародженого молодняку. Щоб запобігти занесенню інфекції ззовні, комплектування ферми

490