- •Від автора
- •1. ХВОРОБИ, СПІЛЬНІ ДЛЯ КІЛЬКОХ ВИДІВ ТВАРИН
- •Емфізематозний карбункул
- •Правець
- •Злоякісний набряк
- •Некробактеріоз
- •Ботулізм
- •Пастерельоз
- •Туберкульоз
- •Бруцельоз
- •Туляремія
- •Сказ
- •Хвороба Ауєскі
- •Ящур
- •Везикулярний стоматит
- •Лейкоз
- •Хвороба Акабане
- •Лептоспіроз
- •Лістеріоз
- •Псевдотуберкульоз
- •Гарячка Ку
- •Рикетсійний кератокон’юнктивіт
- •Рикетсійний моноцитоз
- •Актиномікоз
- •Трихофітія
- •Мікроспорія
- •Стахіботріотоксикоз
- •Фузаріотоксикоз
- •Аспергілотоксикоз
- •2. ХВОРОБИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
- •Паратуберкульоз
- •Кампілобактеріоз (вібріоз)
- •Контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби
- •Чума великої рогатої худоби
- •Злоякісна катаральна гарячка великої рогатої худоби
- •Інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби
- •Парагрип великої рогатої худоби
- •Вірусна діарея великої рогатої худоби
- •Губчастоподібна енцефалопатія великої рогатої худоби
- •Чума верблюдів
- •3. ХВОРОБИ ОВЕЦЬ І КІЗ
- •Брадзот
- •Інфекційна ентеротоксемія овець
- •Інфекційна агалактія овець і кіз
- •Інфекційна катаральна гарячка овець
- •Інфекційна плевропневмонія кіз
- •Контагіозний пустульозний дерматит овець і кіз
- •Інфекційний епідидиміт баранів
- •Скрепі
- •Чума свиней
- •Африканська чума свиней
- •Бешиха свиней
- •Трансмісивний гастроентерит свиней
- •Хвороба Тешена
- •Везикулярна хвороба свиней
- •Везикулярна екзантема
- •Дизентерія свиней
- •Гемофільозний полісерозит (хвороба Глессера)
- •Гемофільозна плевропневмонія свиней
- •Хламідіоз свиней
- •Набрякова хвороба
- •Грип свиней
- •Епізоотичний лімфангоїт
- •Ринопневмонія коней
- •Інфекційна анемія коней
- •Африканська чума коней
- •Інфекційний енцефаломієліт коней
- •Вірусний артеріїт коней
- •Сальмонельоз
- •Колібактеріоз
- •Стрептококоз
- •Анаеробна дизентерія молодняку
- •Ентеровірусний гастроентерит свиней
- •Ротавірусна інфекція
- •Реовірусна інфекція
- •Пулороз
- •Сальмонельоз птиці
- •Віспа птиці
- •Грип (інфлюенца) птиці
- •Хвороба Ньюкасла
- •Лейкоз птиці
- •Хвороба Марека
- •Інфекційний ларинготрахеїт
- •Респіраторний мікоплазмоз птиці
- •Вірусний гепатит каченят
- •Вірусний синусит каченят
- •Інфекційний бронхіт
- •Інфекційний бурсит курей (хвороба Гамборо)
- •Вірусний ентерит гусенят
- •Чума качок
- •Синдром зниження несучості курок
- •8. ХВОРОБИ СОБАК І ХУТРОВИХ ЗВІРІВ
- •Чума м’ясоїдних
- •Сальмонельоз
- •Інфекційний гепатит м’ясоїдних
- •Алеутська хвороба норок
- •Псевдомоноз норок
- •Вірусний ентерит норок
- •Міксоматоз кролів
- •Вірусна геморагічна хвороба кролів
- •Інфекційна (трансмісивна) енцефалопатія норок
- •Паравірусний ентерит собак
- •Американський гнилець
- •Європейський гнилець
- •Мішечкуватий розплід
- •Гафніоз
- •Хронічний вірусний параліч
- •Септицемія
- •Колібактеріоз бджіл
- •Сальмонельоз бджіл
- •Аспергільоз бджіл
- •Аскосфероз бджіл
- •Меланоз
- •10. ХВОРОБИ РИБ
- •Геморагічна септицемія (краснуха) коропів
- •Запалення плавального міхура
- •Весняна вірусна хвороба
- •Вірусна геморагічна септицемія лососевих риб
- •Фурункульоз лососевих
- •Бранхіомікоз
- •11. ТРОПІЧНІ ХВОРОБИ
- •Лихоманка долини Ріфт
- •Ефемерна лихоманка великої рогатої худоби
- •Дерматофільоз
- •Нодулярний дерматит
- •Вессельсбронська хвороба
- •Інфекційний гідроперикардит жуйних
- •Список рекомендованої літератури
Ротавірусна інфекція
теровірусного гастроентериту в господарстві запроваджують каран- тинні обмеження. Хворих та підозрюваних щодо захворювання сви- ней ізолюють і лікують. За рештою тварин установлюють ветерина- рний нагляд. Проводять щоденне механічне очищення та дезінфе- кцію приміщень, обладнання, вигульних дворів, предметів догляду. Для дезінфекції застосовують 2 %-й розчин формальдегіду, 3 %-ві гарячі розчини їдкого натру або калі, 20 %-ву суспензію свіжогаше- ного вапна, 3 %-й гарячий розчин сірчано-карболової суміші. Гній знезаражують гарячим 2 – 3 %-м розчином їдкого натру або калі і складають у спеціально відведених для цього місцях.
Ротавірусна інфекція
Ротавірусна інфекція (Rotavirоsis infectiosa, bovium, suum, ovium, equorum) — гостра висококонтагіозна хвороба телят, поросят, ягнят, лошат раннього віку, що характеризується діареєю, катарально- геморагічним некротизуючим ентеритом, дегідратацією організму, високою летальністю. На ротавірусний гастроентерит хворіє людина.
Історична довідка. Хвороба поширена в усіх географічних регіо- нах земної кулі. Вірус при діареї телят виділив Мебус (1969), поро- сят — Вуд (1976), ягнят — Снодгресс (1976), птахів — Флевет (1975), кролів — Бріден (1976), оленів — Тзіпорі (1976). У колишньому Ра- дянському Союзі ротавіруси телят вперше виділив В. М. Сюрін (1979). Міжнародним комітетом з таксономії ротавірус у 1978 р. було віднесено до родини Reoviridae, роду Rotavirus. У 1974 р. вперше біло виявлено серологічний зв’язок між ротавірусами телят і людей.
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус з родини Reoviridae. Ві- ріони сферичної форми, діаметром 65 – 75 нм. Складаються з двох ікосаедральних капсидів, серцевини, дволанцюгової фрагменто- ваної РНК та 8 структурних білків. Зовнішній капсид має вигляд тонкого обідка, внутрішній включає клиноподібні капсомери, за- вдяки чому під електронним мікроскопом вірус нагадує широке ко- лесо з товстими короткими спицями. Колесоподібна форма віріонів дала назву роду (лат. rota — колесо). Встановлено 3 серологічних типи ротавірусів, що різняться за реакцією нейтралізації. В орга- нізмі хворих телят і поросят ротавіруси виявляють у тонкому відділі кишок, легенях, мезентеріальних лімфатичних вузлах. У лабо- раторних умовах ротавіруси культивують у первинних культурах клітин нирок ембріона корови та перещеплюваній лінії СПЕК або VERO. Через 24 – 48 год з’являється ЦПД у вигляді осередків ха- рактерних серпоподібних клітин, без руйнування моношару і без фрагментації та відділення від скла уражених клітин. Спостеріга-
487
6. Хвороби молодняку
ється також утворення цитоплазматичних еозинофільних тілець- включень. При незначному зараженні клітинних культур ЦПД мо- же взагалі не проявлятись або нагадувати спонтанну дегенерацію моношару.
Ротавіруси досить стійкі до дії хлороформу, ефіру та кислої реак- ції середовища (рН = 3 – 4), високорезистентні до протеаз. Польові ізоляти вірусу зберігають свої біологічні властивості при – 60 °С упродовж кількох місяців, при + 4 °С — впродовж 30 діб, руйнують- ся при 50 °С через 1 год. Інактивуються 10 %-м розчином формаліну або 5 %-м розчином лізолу через 2 год.
Епізоотологія хвороби. Характерною особливістю ротавірусної інфекції є широкий спектр патогенності для різних видів новонаро- джених тварин, у тому числі телят, поросят, ягнят, лошат, а також різних мишоподібних гризунів.
Джерелом збудника інфекції є хворі й перехворілі тварини, які виділяють вірус переважно з фекаліями. Вірусовиділення триває впродовж 30 – 40 діб навіть після клінічного видужання. Захворю- вання спостерігається в будь-яку пору року, однак найчастіше під час масових отелень та опоросів. У природних умовах тварини за- ражаються аліментарним шляхом через корми й воду, забруднені виділеннями хворих тварин. Ротавіруси внутрішньоутробно не пе- редаються.
Зараження телят відбувається в перші хвилини життя через ін- фіковане молозиво або повітря. Дорослі тварини інфікуються при сумісному утриманні здорових тварин з хворими або перехворілими вірусоносіями. У неблагополучних господарствах заражається до 100 % новонароджених телят, летальність і вибракування перехво- рілих телят може досягати 15 – 80 %. Крім того, ротавірусний енте- рит в умовах стресу вражає також телят старших вікових груп і до- рослих тварин (О. І. Шарабрін, 1987). Установлено тривалу перси- стенцію вірусу у лактуючих корів навіть за високого рівня молозив- них антитіл.
Поросята найбільш сприйнятливі до ротавірусної діареї у віці 2 – 10 днів після народження або на 3 – 7-му добу після відлучення. Встановлено, що поросята можуть заражатися ротавірусами від лю- дини, великої рогатої худоби та коней. Захворілі новонароджені по- росята 1 – 5-денного віку майже всі гинуть, а ті, що видужують, три- валий час виділяють ротавіруси з фекаліями навіть після припи- нення деареї. Ягнята сприйнятливі до ротавірусної інфекції в 7 – 14-денному віці. Хвороба супроводжується діареєю та анорексією. Уражається епітелій війок тонких кишок. Загибель часто настає внаслідок ускладнення секундарною мікрофлорою.
488
Ротавірусна інфекція
Улошат хворобу реєструють у віці від кількох днів до 6 міс.
Уновонароджених лошат інфекція супроводжується діареєю та пропасницею, у старших тварин — ознаками гострого гастроентери- ту. Загибель тварин реєструється на 3 – 5-ту добу хвороби. Перехво- рілі лошата відстають у рості та розвитку, часто їх вимушено вибра- ковують.
Патогенез. Після проникнення в тонкий відділ кишок ротавіруси починають репродукуватися в цитоплазмі епітеліальних клітин ві- йок, зумовлюючи їх дистрофію, некроз, десквамацію та атрофію. Циліндричний епітелій замінюється кубічним, що спричинює по- рушення пристінного травлення та всмоктування поживних речо- вин, інтенсивну рефлекторну перистальтику кишок. Розкладання вмісту товстих кишок зумовлює збільшення концентрації електролі- тів, підвищення осмотичного тиску. Розвивається зневоднення ор- ганізму, діарея та загальна інтоксикація організму, що призводить до загибелі тварини.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби у телят і поросят подібні. Ін- кубаційний період у поросят-сисунів триває 12 – 12 год, у телят — від 12 – 18 год до 2 – 3 діб. Перебіг хвороби — надгострий і гост- рий. Провідними симптомами ротавірусної інфекції є блювання, діарея («білий пронос», «молочний пронос»), млявість, пригнічення, водянисті випорожнення, часті позиви до дефекації. На початку хвороби виявляють короткочасну гарячку, підвищення температури тіла (у поросят 39,8 – 40,5 °С, у телят — до 41 °С). З появою проносу температура знижується до норми. Внаслідок інтоксикації та втрати значної кількості води поросята швидко худнуть, розвивається сер- цева недостатність і настає загибель тварини на 2 – 3-тю добу хво- роби. Летальність у поросят до 5-денного віку становить майже 100 %. Видужання старших поросят, якщо інфекція не ускладню- ється умовно-патогенною мікрофлорою, настає на 8 – 10-ту добу, те- лят — на 2 – 3-тю добу. Летальність не перевищує 6 – 10 %.
Патологоанатомічні та гістологічні зміни. Характерні для гостро- го катарального запалення тонкого відділу кишок з ураженням ме- зентеріальних лімфовузлів. Слизові оболонки дванадцятипалої, по- рожньої та клубової кишок набряклі, вкриті густим слизом, подеку- ди спостерігаються крововиливи, іноді некротичні осередки. У по- рожній та клубовій кишках виявляється елонгація крипт, атрофія війок. Війки розташовані нерівномірно, деформовані, деякі вкоро- чені, позбавлені покривного епітелію, некротизовані. Епітеліальні клітини слизових оболонок перебувають у стані слизової й ваку- ольної дистрофії, некрозу та десквамації. Циліндричні клітини епі- телію набувають кубічної, округлої або плоскої форми. Печінка й нирки переповнені кров’ю, гепатоцити й епітелій звивистих каналь-
489
6. Хвороби молодняку
ців у стані зернистої дистрофії. На окремих ділянках кишок ура- ження війок набуває тотального характеру, що призводить до їх пов- ного зникнення, порушення функції клітин. У разі відсутності секун- дарної інфекції патологоанатомічні зміни в кишках зникають через 8 – 10 діб від початку захворювання.
Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, аналізі клініч- них ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабо- раторних досліджень фекалій, відібраних в 1 – 3-тю добу хвороби, й тонкого відділу кишок від забитих (загиблих тварин), а також 10 – 15 проб парних сироваток крові, взятої від хворого і перехворілого молодняку, 6 – 10 проб сироваток крові та 6 – 10 проб молозива від їхніх матерів.
Лабораторна діагностика. Передбачає індикацію ротавірусного антигену у фекаліях, вмісті тонкого відділу кишок та клітинах сли- зової оболонки тонких кишок за РІФ, РДП, РЗК, ІФ, РЗГА (з ерит- роцитами морської свинки). Заражають первинну культуру клітин нирок ембріона корови чи перещеплювані лінії СПЕВ або VERO. Через 24 – 48 год виявляють ЦПД — округлення й фрагментацію клітин, утворення серпоподібних клітин та цитоплазматичних ео- зинофільних тілець-включень. Ідентифікацію вірусу в культурі клі- тин поводять за РІФ. Специфічні до ротавірусу антитіла у сироват- ках крові хворих і перехворілих телят (поросят) та їхніх матерів ви- являють за РЗК, РДП, РІФ (непрямий метод), РЗГА та РН.
Диференціальна діагностика. Передбачає виключення транс- місивного й вірусного гастроентеритів поросят, коронавірусного ен- териту телят, аденовірусу лошат.
Лікування. Специфічних препаратів для терапії ротавірусної ін- фекції не запропоновано. Щоб усунути секундарну мікрофлору, роз- виток якої має велике патогенетичне значення при ротавірусній інфекції, застосовують різні антибіотики, етазол, фуразолідон та інші препарати. За наявності використовують сироватки реконвале- сцентів або сироватки від вакцинованих матерів. Проводять симп- томатичне лікування.
Імунітет. В неблагополучних господарствах новонароджених те- лят щеплюють вірусвакциною з атенуйованого штаму ротавірусу або асоційованими препаратами проти різних кишкових захворю- вань. У деяких країнах проводять імунізацію вагітних корів з метою забезпечення телят колостральним імунітетом.
Профілактика та заходи боротьби. Основою запобіжних заходів проти ротавірусної інфекції є створення належних зоогігієнічних умов на тваринницьких фермах, спрямованих на підвищення ре- зистентності організму матерів та новонародженого молодняку. Щоб запобігти занесенню інфекції ззовні, комплектування ферми
490