Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Епізоотологія.pdf
Скачиваний:
209
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
18.81 Mб
Скачать

Трихофітія

Трихофітія

Трихофітія (Trichophytia, трихофітоз, стригучий лишай) — хро- нічна грибкова хвороба тварин і людини, що характеризується све- рбежем, утворенням на шкірі безволосих, різко обмежених круглих плям, вкритих жовто-сірими лусочками і пухкими азбестоподібними кірочками, або тяжким гнійним запаленням шкіри й утворенням товстих висівкоподібних кірок.

Історична довідка. Захворювання, що спричинюються патоген- ним грибками, відомі з давніх часів. Заразність хвороби встанов- лено у коней на початку ІХ ст., у великої рогатої худоби й собак у другій половині ХХ ст. У цей самий час було доведено можливість зараження стригучим лишаєм людини від хворих тварин. У 1845 р. Грубі і Мальмстем відкрили й описали збудника трихофітії, а фран- цузький дослідник Сабуро запропонував класифікацію збудників дерматомікозів. Перші ефективні вакцини проти трихофітії були виготовлені О. Х. Саркісовим, В. В. Петровичем, Л. І. Никифоровим, Л. М. Яблочниковим (1971) і здобули всесвітнє визнання. Захворю- вання тварин на трихофітію зустрічається в багатьох країнах, нега- тивно впливає на економіку господарств.

Збудники хвороби патогенні мікроскопічні грибки, які нале- жать до роду Trichophyton, у тому числі Tr. verrucosum, який спричи- нює трихофітію у великої рогатої худоби, Tr. egwinum — у коней, Tr. gypseum — у свиней, хутрових звірів, котів, собак, диких гризунів (мишей, щурів), рідко у коней і великої рогатої худоби. У препа- ратах з ураженого волосся й лусочок шкіри під мікроскопом за збіль- шення в 400 – 500 разів усі патогенні грибки мають вигляд тонких гіллястих ниток (вегетативна форма), які розміщуються рядами по довжині волосся, на поверхні шкіри та шкірних лусочок, і ланцюжків

зкруглих чи овальних спор діаметром 3…8 мкм, що локалізуються всередині і зовні волосин у вигляді чохла навколо їх кореня.

Злабораторних тварин до трихофітії сприйнятливі морські свин- ки та кролі. Грибки легко вирощуються за температури 26 – 28 °С на середовищі Сабуро, сусло-агарі, агарі Літмана, де вони на 5 – 30-ту добу утворюють характерні колонії і різного кольору пігменти.

Tr. verrucosum — грибки діаметром 5…8 мкм на 15 – 20-ту до-

бу після посіву утворюють колонії біло-сірого кольору, мають склад- частий або горбистий вигляд, припідняті над поверхнею або плоскі,

зрівними чи зубчастими краями. Міцелій гіллястий, мікроконідії

овальні або грушоподібні, розміром (1…3) × (2…8) мкм. Макроконідії видовжені, розміром (3,5…8) × (20…50) мкм. Артроспори діаметром 3,5…8 мкм мають округлу форму. Tr. eguinum — грибки діаметром 6…7 мкм, на 14 – 16-ту добу після посіву утворюють характерні білі, бархатисті, плоскі, гладенькі колонії з рівними краями. Мікроконідії

185

1. Хвороби, спільні для кількох видів тварин

овальні або грушоподібні, розміром (1…3) × (3…7) мкм. Макроконідії булавоподібні, септовані, розміром (3…7) × (15…45) мкм. Артроспори відсутні. Tr. gypseum — грибки діаметром 3…5 мкм, на 5 – 6-у добу після посіву утворюють білі, кремові, темно-жовті, оксамитові, гла- денькі або складчасті колонії. Макроконідії булавоподібної форми, розміром (5…10) × (30…50) мкм. Мікроконідії округлі або овальні, діаметром 2…4 мкм. Артроспори відсутні.

Збудники трихофітії надзвичайно стійкі у зовнішньому середо- вищі. В уражених волоссі й лусочках шкіри зберігаються впродовж 7 років, у патологічному матеріалі — 1,5 року. В заражених примі- щеннях, предметах догляду за тваринами, кормах залишаються життєздатними 4 – 8 років, у гною та гноївці — 3 – 8 міс, у ґрунті — 3 – 4 міс. Стійкі проти заморожування, висушування та дії сонячно- го випромінювання. При кипятінні інактивуються через 2 хв, при нагріванні до 80 °С через 7 – 10 хв. Під дією сухої пари при 110 °С гинуть через 1 год, при 80 °С через 2 год. Руйнуються лу- гами (1 – 3 %-й розчин), формальдегідом (1 – 3 %-й розчин), сірчано- карболовою сумішшю (5 %-й розчин), хлоридом йоду (10 %-й роз- чин) — через 15 – 30 хв.

Епізоотологія хвороби. На трихофітію хворіють усі види свійсь- ких тварин, однак найсприйнятливіші велика рогата худоба, коні, мясоїдні. Рідко хворіє дрібна рогата худоба і свині. Трихофітія спо- стерігається також серед диких гризунів мишей та щурів. Більш схильні до захворювання молоді тварини з тонкою й ніжною шкі- рою, куди в разі порушення цілісності грибки легко проникають і розмножуються. Джерелом збудника хвороби є хворі та перехворілі свійські тварини, іноді мишоподібні гризуни, ховрахи, які виділя- ють збудник у зовнішнє середовище з інфікованими лусочками, кі- рочками та волоссям. Здорові тварини заражаються при безпосеред- ньому контакті з хворими тваринами під час парування, облизу- вання уражених місць шкіри, взаємних дотиків у разі щільного утримання. Собаки і коти заражаються під час обнюхування, обли- зування, бійки. Факторами передавання й поширення хвороби мо- жуть бути контаміновані грибком корми, пасовища, приміщення, речі догляду, одяг і руки обслуговуючого персоналу. Спори грибка можуть переноситись повітрям, а також з пилом і краплями води. Поширенню хвороби сприяють зоогігієнічні порушення в утриманні тварин, несвоєчасне лікування, відсутність необхідного догляду за шкірою. Захворювання хутрових звірів може зявитися після згодо- вування боєнських відходів від хворих на трихофітію тварин. У со- бак і котів трихофітія спостерігається зазвичай серед бездомних, бродячих тварин, які часто стають джерелом збудника для кімнат- них тварин. Захворювання швидко поширюється, уражаючи значну кількість домашніх тварин, особливо в густонаселених міських ра-

186

Трихофітія

йонах, і становить велику загрозу для людей. Трихофітія реєстру- ється в різні пори року, однак частіше в зимово-весняний період, до вигону худоби на пасовища, особливо в разі недостатньої чи не- повноцінної їх годівлі. У неблагополучних господарствах хвороба може зявитись також восени, при розміщенні тварин у недостат- ньо знезаражених приміщеннях. Рідше захворювання спостеріга- ється в пасовищний період як продовження зимового захворюван- ня. Несвоєчасне виявлення хвороби, запізніле й неправильне лі- кування, спільне утримання хворих тварин зі здоровими, неповне виконання заходів профілактики може призвести до створення тривалого і стійкого осередку хвороби. Трихофітія проходить спо- радично або у вигляді ензоотії. У хворих тварин знижується про- дуктивність, вони відстають у розвитку, а при значному ураженні шкіри навіть гинуть.

Патогенез. Після проникнення в шкіру спори проростають, гри- бок швидко розмножується в роговому шарі епідермісу й волосяних фолікулах, спричинюючи запальні реакції шкіри, порушення жив- лення волосся. У звязку з тим, що корені волосин при цьому зде- більшого не руйнуються, на їх місці ростуть нові волосини. В тих випадках, коли грибки проникають в глибину шкіри і руйнують во- лосяні цибулини, на місцях ураження утворюються облисілі осеред- ки. Запалення шкіри зазвичай супроводжується незначним випо- том ексудату, утворенням невеликих вузликів і міхурців з наступ- ним розвитком кірочок та їх лущенням. Іноді грибки проникають у глибину шкіри і зумовлюють утворення струпоподібних кірок, про- сочених клейким випотом, які щільно прилягають до шкіри. Мож- ливі поширення збудника в організмі лімфогенним і гематогенним шляхами, утворення дисемінованих мікотичних процесів у легенях, печінці, селезінці та інших органах, порушення обмінних процесів, що призводить до виснаження і навіть загибелі тварини.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 6 – 30 діб. Перебіг хвороби завжди хронічний. У великої рогатої худоби шкіра уражується в ділянці голови, шиї, основи вух, рідше на бічній поверхні грудної клітки, спині, сідницях, хвості. Розрізня- ють поверхневу (плямисту), глибоку (фолікулярну) і атипову (стер- ту) форми хвороби. Поверхнева форма спостерігається у дорос- лої худоби і характеризується утворенням на шкірі маленьких, за- вбільшки з горошину вузликів, на місці яких згодом виникають різ- ко обмежені круглі плями, що поступово збільшуються, вкривають- ся жовто-сірими азбестоподібними кірками завтовшки від 2 мм до 1 см і перетворюються на струпи. Волосся на уражених ділянках втрачає блиск, стає сухим, легко обламується. Через 1 – 2 міс кірки й струпи відпадають, відкриваючи оголені безволосі ділянки шкіри, які з часом заростають волоссям. У разі несвоєчасно проведеного

187

1. Хвороби, спільні для кількох видів тварин

лікування поряд зі старими плямами, а також на інших ділянках тіла зявляються нові осередки ураження. Шкіра на окремих ділян- ках значно потовщується, набуває складчастості. Спостерігається свербіж, іноді дуже сильний. При глибокій формі хвороби хара- ктерні різко виражені запальні явища різних ділянок шкіри, які час- то зливаються, поширюються, охоплюють значні поверхні. Спостері- гаються гнійний фолікуліт, абсцеси, формування товстих кірок із за- сохлого гною, сильний свербіж. Загоювання таких осередків триває 2 міс і більше, нерідко закінчується утворенням рубців. Хворі телята худнуть, значно відстають у розвитку, часто уражуються секундарною мікрофлорою. Атипова форма виявляється утворенням на шкірі голови та інших ділянках тіла характерних трихофітійних осеред- ків округлої форми без ознак запалення. Після злущування кірочок оголюється гладенька поверхня шкіри, на якій упродовж 7 – 14 діб виростає волосся. У телят-молочників шкіра часто уражується в діля- нці губ і лицевої частини голови. Внаслідок утворення товстих кіро- чок морда здається вимазаною в тісті — «тістова морда». Відмічається болючість ураженої шкіри, свербіж. Телята повільно ростуть, худ- нуть, а в разі відсутності лікування можуть загинути.

У коней шкіра уражується переважно в ділянці голови, шиї, бо- ків, спини, крупа, навколо хвоста, іноді кінцівок і черева. Як і у великої рогатої худоби, спостерігається три форми хвороби, що су- проводжуються сильним свербежем. Поверхнева форма хворо- би характеризується ураженням волосся, яке втрачає блиск, скуйо- вджується, поступово обламується і відпадає разом з кірочками. Ді- лянки шкіри, позбавлені волосся, мають округлу або овальну форму, вкриті сіруватими лусочками, часто зливаються, утворюючи плями діаметром від 1 до 5 см, на яких зявляються ледь помітні міхурці, потім струпи, а згодом на їх місці утворюються пухкі азбестоподібні кірки. Невдовзі уражені ділянки звільняються від кірок, у центрі плям зявляється нове волосся темнішого кольору. Глибока фор- ма хвороби супроводжується розвитком гострого запалення шкіри, ураженням фолікулів, утворенням абсцесів. Уражені ділянки можуть зливатися, поширюватися на нижню частину черева й кінцівок. Атипова форма хвороби найбільш доброякісна. У ділянці крупа

йголови відмічаються невеликі потертості шкіри, садна, облисіння.

Вовець трихофітія спостерігається до 2-річного віку. Ураження шкіри локалізуються в ділянці спини, грудей, лопаток, шиї. Шерсть у таких місцях легко висмикується, а внаслідок свербежу й безпере- рвного розчухування випадає, оголюючи великі округлі ділянки, вкриті сірувато-білими кірками, які щільно прилягають до шкіри.

Свині хворіють рідко. Перебіг захворювання доброякісний, хара- ктеризується утворенням на шкірі голови, грудей, спини, черева нечисленних червоних округлих плям, вкритих сухими, тонкими

188

Трихофітія

коричневими кірочками. Свербежу не буває. Хвороба часто закінчу- ється самовидужанням.

У собак і котів клінічні ознаки хвороби дуже подібні. Уражується шкіра голови, шиї, біля основи хвоста й на кінцівках. Плями споча- тку невеликі, округлі, поступово збільшуються, охоплюючи значні ділянки шкіри, вкриваючи її товстими щільними кірками. Волосся стає ламким, легко висмикується й випадає, оголюючи щільні ура- жені осередки червоно-бурого або сіруватого кольору. Внаслідок розчухування шкіра оголюється, стає болісною, втрачає еластич- ність. Інколи захворювання собак на трихофітію супроводжується утворенням на щоках округлих болісних осередків, які виступають над облисілими ділянками шкіри.

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби та мікроскопії ураженого волосся й кірочок. Виділення збу- дника на живильних середовищах проводять лише в неординарних випадках. Мікроскопічне дослідження здійснюють безпосередньо в неблагополучному господарстві або в зональній лабораторії, куди зскрібки з ураженої шкіри та волосся, а також кірочки й лусочки, відібрані з країв ураженої ділянки, яка не піддавалась лікуванню, надсилають у пробірках з пробками або у невеликих целофанових пакетах. Під час дослідження кірочки обережно розщеплюють пре- парувальною голкою. Ізольоване волосся й кірочки переносять на предметне скло в краплю 10 %-го розчину їдкого калі, обережно пі- дігрівають над полумям спиртівки. Після добавляння краплі 50 %-го водного розчину гліцерину препарат досліджують під мікроскопом. У разі позитивних результатів виявляють прямі гіфи міцелію гілля- стого грибка трихофітона, які розміщені правильними рядами по всій довжині волосин, або у вигляді ланцюжків із округлих спор, розташованих як зовні, так і всередині волосин.

Диференціальна діагностика. Трихофітію потрібно відрізняти від мікроспорії, парші, корости, екземи та дерматитів неінфекційної етіології. При мікроспорії свербежу не буває, шкіра на ураже- них ділянках гладенька, плями мають неправильну форму, волосся обламується на деякій відстані від шкіри. Під час мікроскопічного дослідження всередині волосини виявляється лише міцелій грибка, а дрібні спори розміщуються мозаїчно у вигляді чохла зовні волоси- ни, біля її основи. При люмінесцентному дослідженні в затемненому приміщенні волосся, уражене грибком мікроспорії, дає яскраво- зелене смарагдове світіння, чого не спостерігається при трихофітії. При парші уражене волосся розміщується групами серед здорових волосин і не обламується, а випадає. Кірочки мають характерний вигляд «блюдечка» або «щитка» із заглибленням у центрі. Корос- та супроводжується сильним свербежем, немає характерних для трихофітії обмежених округлих плям, під мікроскопом виявляють

189

1. Хвороби, спільні для кількох видів тварин

коростяних кліщів. При екземі й дерматитах відсутні обме- жені плями, волосся не обламується, результати мікологічних до- сліджень негативні.

Лікування. Усіх хворих на трихофітію тварин ізолюють і лікують вакцинами, які вводять внутрішньомязово, дворазово, з інтервалом 10 – 14 діб у дозах: ліофілізовану вакцину ЛТФ-130 для профілак- тики та лікування великої рогатої худоби від трихофітії (стригучого лишаю): телятам до 4 міс — 10 мл, від 4 до 8 міс — 15 мл, віком по- над 8 міс — 20 мл; концентровану живу суху вакцину ТФ 130К для профілактики й лікування трихофітії (стригучого лишаю) великої рогатої худоби: телятам від 1 до 5 міс — 2 мл, молодняку віком по- над 5 міс і дорослим тваринам — 4 мл; вакцину СП-1: лошатам від 3 міс до 1 року — 2 мл, молодняку віком понад 1 рік і дорослим тва- ринам — 4 мл.

Вакцину МЕНТАВАК для профілактики та лікування трихофітії хутрових звірів і кролів вводять з інтервалом 7 – 10 діб, цуценятам лисиць і песців віком від 1 до 4 міс — 2 мл, молодняку віком понад 4 міс і дорослим тваринам — 3 мл. Кролям вакцину МЕНТАВАК вводять у дозі 1 мл для лікування всіх вікових груп. Тваринам зі значними ураженнями через 10 діб після другої інєкції вакцину вводять утретє в тих самих лікувальних дозах. Лікувальний ефект після введення вакцин настає через 15 – 30 діб після другої інєкції і виявляється стоншенням та відторгненням трихофітійних кірок. Для прискорення відторгнення кірок уражені ділянки змазують вазеліном або рибячим жиром. Дрібним тваринам з кормом, перо- рально, призначають антибіотик гризеофульвін у дозі 40 мг/кг маси на добу впродовж 30 – 50 діб. Шкірні ураження обробляють 10 %-ю саліциловою маззю, 10 %-м саліциловим спиртом, 20 %-м розчином мідного купоросу в нашатирному спирті, застосовують такі фунгіци- дні речовини, як хлорид йоду (однохлористий йод), трихоцетин, РОСК, СК-9, мазь «Ям» та ін. Лікувальні обробки проводять на спе- ціально відведеному для цього місці, яке щоразу дезінфікують; уражене грибком волосся й кірки спалюють.

Імунітет. Після перехворювання на трихофітію у тварин форму- ється тривалий напружений імунітет. Для специфічної профілакти- ки трихофітії у великої рогатої худоби застосовують вакцини ТФ-130К, ЛТФ-130 і ТФ-130; овець ТРИХОВІС; коней СП-1; хутрових звірів і кролів вакцину МЕНТАВАК. Вакцини вводять внутрі- шньомязово, дворазово, в одне й те саме місце, з інтервалом 10 – 14 діб (крім вакцини МЕНТАВАК). Імунітет у щеплених телят настає на 21 – 30-ту добу після другого введення вакцини і зберігається не менш як 7 років, у коней через 30 діб і зберігається 6 років. У кролів і хутрових звірів через 20 – 30 діб і зберігається не менш як 3 роки.

190

Трихофітія

Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання трихофітії в усіх тваринницьких господарствах слід додержуватися зоогігієніч- них і ветеринарно-санітарних правил утримання та догляду за тва- ринами, забезпечувати тварин доброякісними й повноцінними кор- мами. У неблагополучних і загрозливих щодо трихофітії великої рогатої худоби господарствах увесь народжений молодняк щеплю- ють з 1-місячного віку; увесь молодняк, завезений з інших госпо- дарств, і все поголівя великої рогатої худоби, що надходить з-за кор- дону, вакцинують незалежно від віку. Обовязково вакцинують тва- рин, які належать населенню, що мешкає на даній території.

У разі встановлення діагнозу на трихофітію господарство ого- лошують неблагополучним щодо трихофітії, у ньому запроваджу- ють обмеження, при яких забороняється введення в господарство та виведення з нього тварин, за винятком тих, що призначені для забою. Не дозволяється перегрупування тварин усередині госпо- дарства; введення здорових тварин у приміщення, де раніше утримували хворих тварин, до остаточного очищення, санітарного ремонту та дезінфекції. Всіх сприйнятливих тварин один раз на 10 днів піддають клінічному огляду. Хворих і підозрюваних щодо за- хворювання тварин негайно ізолюють і лікують, здорових тварин вакцинують. Підстилку, залишки корму та гній від хворих тварин спалюють. У разі вимушеного забою щеплених тварин мясо вико- ристовують на загальних підставах. Молоко від щеплених корів вживають без обмежень. Гній, видалений з приміщень, де знахо- дились хворі тварини, піддають біотермічному знезараженню, піс- ля чого використовують лише як добрива. У господарстві прово- дять комплекс заходів щодо поліпшення догляду й кормового ра- ціону. Всю роботу на фермі проводять з дотриманням заходів осо- бистої профілактики. Про появу трихофітії слід повідомити медич- ний персонал.

Господарство вважається благополучним щодо трихофітії через 2 міс після останнього випадку виділення клінічно хворих тварин, а також після механічного очищення приміщень і проведення ос- таточної дезінфекції. Для дезінфекції тваринницьких приміщень використовують лужний розчин формаліну, що містить 5 % фор- мальдегіду і 1 % їдкого натру; гарячий 10 %-й розчин сірчано- карболової суміші з дворазовим нанесенням розчину з годинним інтервалом; гарячу формалін-гасову емульсію, що складається з 10 частин формаліну, 10 частин гасу, 5 частин креоліну та 75 частин води. Для остаточної дезінфекції використовують лужний розчин формальдегіду.

Трихофітія (стригучий лишай) у людини. Захворювання може виникнути під час догляду й лікування хворих тварин або переда- ватись через забруднені грибком різні предмети. У дітей, які зара-

191