Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Епізоотологія.pdf
Скачиваний:
209
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
18.81 Mб
Скачать

Інфекційний бурсит курей (хвороба Гамборо)

1 г хлорного вапна, 0,1 мл скипидару, експозиція 7 хв, для дорослої птиці — 2 г хлорного вапна, 0,2 мл скипидару, експозиція 15 хв).

Обмеження щодо інфекційного бронхіту курей знімають з госпо- дарства через 3 міс після останнього випадку виділення хворої пти- ці. Перед зняттям обмежень проводять ретельне очищення та оста- точну дезінфекцію приміщень, вигулів, обладнання.

Інфекційний бурсит курей (хвороба Гамборо)

Інфекційний бурсит курей (Bursitis infectiosa galli, хвороба Гам-

боро) — гостра контагіозна хвороба молодих курей, що характеризу- ється запаленням фабрицієвої сумки з наступною її атрофією, а та- кож суглобів і кишок.

Історична довідка. Хворобу вперше описав у 1962 р. А. Косгрове, який у 1957 р. спостерігав її в містечку Гамборо (США). Поряд з гі- пертрофією фабрицієвої сумки дослідник виявив ураження нирок, тому назвав хворобу «інфекційним нефрозом». Того ж року Р. Ван- терфельд і С. Хітчнер, спостерігаючи у США подібне вірусне захво- рювання курей з нирковими ураженнями, назвали його «синдромом нефрит-нефрозу». Пізніше М. Карнаюн (1965) довів, що симптоми «нефрит-нефрозу» при цій хворобі є супровідними, а основні зміни відбуваються у фабрицієвій сумці.

Як самостійний збудник вірус інфекційного бурситу курей був виявлений і описаний у 1962 р. На XIV Всесвітньому конгресі з пта- хівництва в Іспанії (1970 р.) було прийнято рішення називати хво- робу «інфекційний бурсит». Захворювання трапляється в багатьох країнах Америки, Європи, Азії, Африки. Інфекційний бурсит діаг- ностовано і в Україні. Хвороба завдає значних економічних збитків, що зумовлюються загибеллю птиці, відставанням курчат у рості, вибраковуванням тушок, затратами на проведення ветеринарно- профілактичних заходів.

Збудник хвороби РНК-геномний вірус з родини Birnaviridae. Віріони сферичної форми, діаметром 60 – 65 нм. Вірус має 3 сероти- пи, проявляє тропізм до лімфоїдної тканини. Культивується в 10 – 12-денних курячих ембріонах при зараженні в алантоїсну порож- нину, на хоріоналантоїсну оболонку, в жовтковий мішок, а також у первинній культурі клітин фібробластів або нирок курячого ембріо- на. В організмі перехворілої птиці зумовлює утворення віруснейтра- лізуючих та преципітувальних антитіл.

Вірус резистентний до УФ-опромінення, дії ефіру, хлораміну, чу- тливий до трипсину. У посліді курей у пташниках зберігається до 120 діб, у воді та кормах — 52 доби. При 56 °С залишається життє-

563

7. Хвороби птиці

здатним упродовж 5 год, при 60 °С — 90 хв, при 70 °С — 20 хв. Інак- тивується під дією 0,5 %-го розчину хлораміну через 10 хв, 0,5 %-го розчину формальдегіду через 6 год, препаратів йоду через 2 хв.

Епізоотологія хвороби. У природних умовах до інфекційного бур- ситу сприйнятливі курчата будь-якого віку, однак особливо чутливі бройлери віком 2 – 11 тижнів та курчата віком менш як 3 тижні, які не мають материнських антитіл. Джерелом збудника інфекції є хворі курчата, які виділяють вірус з калом. Зараження відбувається при спільному утриманні курчат з хворою птицею, через контаміно- вані вірусом корми, воду, повітря, предмети догляду, обладнання, одяг обслуговуючого персоналу. Хвороба надзвичайно контагіозна і в разі первинного виникнення впродовж 3 – 4 діб охоплює 80 – 90 % сприйнятливого поголівя, потім упродовж 5 – 7 діб іде на спад. У стаціонарно неблагополучних господарствах інфекційний бурсит проходить безсимптомно, з періодичним клінічним проявом серед окремих неімунних груп курчат. Характерним для інфекційного бурситу є часті випадки ускладнення хвороби різними секундарни- ми інфекціями.

Патогенез. В організмі вірус поширюється з кровю, виявляючи високий ступінь тропізму щодо слизової оболонки фабрицієвої сум- ки, особливо в період її функціонування. Через 36 – 48 год після за- раження у фабрицієвій сумці розвивається гострий запальний про- цес, спостерігаються масовий некроз лімфоцитів, посилена репроду- кція вірусу в цитоплазмі гістіоцитів та макрофагів. Згодом вірус на- копичується в нирках, селезінці, тимусі, печінці, легенях, головному мозку, спричинюючи запальні та дистрофічні процеси. У звязку з ураженням В-лімфоцитів і лімфоїдної тканини у фабрицієвій сумці гальмується утворення антитіл, значно підвищується чутливість захворілих курчат до секундарної інфекції.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2

– 3 доби, іноді 1 – 3 тижні. Перебіг хвороби гострий, підгострий та ла- тентний. У разі гострого перебігу симптоми хвороби зявляються раптово, відразу захворює 10 – 29 %, гине 0,5 – 15 % курчат. У хворих курчат спостерігаються водянистий пронос, депресія, відмова від кормів, невпевнена хода, забруднення піря навколо клоаки. У де- яких курчат у ділянці клоаки відмічається сильний свербіж, який вони намагаються спинити розкльовуванням. Ці ознаки часто є пе- ршими симптомами хвороби, за якими на 3 – 4-ту добу починають розвиватися сенсорні порушення глибока прострація, дрижання голови та шиї, втрата здатності рухатися, кал стає слизисто- водянистим, набуває специфічного біло-жовтого кольору. В цей пе- ріод спостерігається максимальна летальність, яка може досягати 80 %. Тривалість хвороби — 5 – 7 діб. Після цього настає швидке одужування курей.

564

Інфекційний бурсит курей (хвороба Гамборо)

П і д г о с т р и й перебіг характерний для стаціонарно небла- гополучних господарств, хвороба проходить значно легше, іноді на- віть залишається непоміченою. Установлена можливість л а т е н т- н о г о безсимптомного перебігу інфекційного бурситу у курчат у перший тиждень після вилуплення або в стаціонарно неблагополуч- них господарствах.

Патологоанатомічні зміни постійно реєструються у фабрицієвій сумці. Відмічається збільшення її розмірів у 3 – 4 рази, набряк, гі- перемія, смугасті й крапчасті крововиливи, некротичні осередки на слизовій оболонці. В її просвіті виявляють серозний, рідше гемора- гічний ексудат, іноді сироподібну фібринозну масу. Згодом відміча- ється стоншення складок слизової оболонки, прогресуюча атрофія фабрицієвої сумки. Спостерігається також значне збільшення печі- нки, набряк, світло-сірий колір нирок від накопичення в них уратів бліда нирка»), атрофія селезінки, запалення травного каналу, іно- ді геморагії та ерозії в слизовій оболонці залозистого шлунка й слі- пої кишки. Під час гістологічного дослідження виявляють різкі за- пальні реакції з масовим некрозом клітинних елементів лімфоїдних фолікулів фабрицієвої сумки, некробіоз лімфоцитів у тимусі, пікноз і рексис лімфоцитів у селезінці, некроз епітелію канальців, діапе- дезні крововиливи, накопичення псевдоеозинофілів у інтерстиції нирок.

Діагноз ґрунтується на підставі епізоотологічних, клінічних, па- тологоанатомічних і гістологічних даних, а також результатів лабо- раторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає виділення вірусу в куря- чих ембріонах або в первинних культурах клітин фібробластів чи нирок курячого ембріона, ідентифікацію виділеного вірусу за РН та РДП, проведення біопроби на курчатах, дослідження парних сиро- ваток крові для виявлення динаміки зростання титрів специфічних антитіл, гістологічні дослідження органів і тканин забитих хворих курчат.

У лабораторію в термосі з льодом доставляють фабрицієву сумку, печінку, селезінку, нирки, взяті від забитих з діагностичною метою хворих курей після появи у них перших клінічних ознак. Через 7 діб від початку хвороби виділити вірус не вдається. Для серологічних досліджень направляють сироватки крові, які відбирають на почат- ку хвороби і через 21 добу.

Для виділення вірусу заражають на хоріоналантоїсну оболонку 10 – 12-денні курячі ембріони, а також первинні культури клітин фібробластів чи нирок курячого ембріона. Загибель заражених емб- ріонів настає через 3 – 7 діб з характерними патологоанатомічними змінами відставанням у розвитку, набряками підшкірної клітко- вини зародка, крововиливами на тілі, некротичними осередками в

565

7. Хвороби птиці

печінці, селезінці, нирках. Виділений вірус ідентифікують за РН і РДП. У заражених культурах клітин через 2 – 3 доби виявляють ЦПД з утворенням симпластів та ацидофільних тілець-включень. Вірус ідентифікують за РН. Біопробу ставлять на 21 – 25-денних курчатах, яких заражають інтраназально. Через 2 – 5 діб зявляють- ся клінічні ознаки хвороби: діарея, мязовий тремор.

При гістологічному дослідженні фабрицієвої сумки встановлю- ють крововиливи, некроз лімфоїдної тканини, цитоплазматичні тільця-включення. У разі інокуляції курчатам патологічного мате- ріалу зі слабовірулентним вірусом клінічні ознаки хвороби й пато- логоанатомічні зміни можуть не проявитися. В таких випадках ре- зультати біопроби оцінюють за виявленням вірусного антигену в патологічному матеріалі, взятому від забитих курчат, та за наявніс- тю специфічних антитіл.

Ретроспективну діагностику інфекційного бурситу курей здійс- нюють на підставі зростання титрів віруснейтралізуючих та преци- пітувальних антитіл у парних сироватках крові курей, відібраної в господарствах, неблагополучних щодо цієї хвороби.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виклю- чення кокцидіозу, хвороби Ньюкасла і кормового отруєння на під- ставі результатів вірусологічних, серологічних і токсикологічних досліджень.

Перебіг кокцидіозу значно повільніший, ніж інфекційного бурситу. При ньому не виявляються патолого-гістологічні ураження фабрицієвої сумки, що є патогномонічними для інфекційного бурси- ту. Наявність кокцидій у вмісті кишок є підставою для діагнозу на кокцидіоз. Хворобу Ньюкасла діагностують за даними віру- сологічних і серологічних досліджень, які дають змогу встановити достовірний діагноз. Отруєння визначають токсикологічними дослідженнями кормів, характеризуються масовістю. Після виклю- чення з раціону токсичних кормів захворювання припиняється.

Лікування не розроблено.

Імунітет. У перехворілої птиці формується імунітет щодо повтор- ного зараження вірусом інфекційного бурситу. Для специфічної профілактики хвороби запропоновано живі атенуйовані та інакти- вовані вакцини, які застосовують з питною водою або аерозольно.

Профілактика та заходи боротьби. Передбачають комплекс вете- ринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання занесен- ню ззовні збудника хвороби курчатами, інкубаційним яйцем, тарою, транспортом, обладнанням, обслуговуючим персоналом. Слід суворо дотримуватись ізольованого вирощування птиці різних вікових груп, створювати нормативні зоогігієнічні умови їх утримання, за- безпечувати повноцінними кормами, виконувати всі ветеринарно- санітарні правила, в тому числі проведення поточної дезінфекції

566