13.4. Процес перебудови в срср. Проголошення незалежності України

Повідомлення Ради Міністрів УРСР про аварію на Чорнобильській атомній електростанції (1 травня 1986 р.)

У ніч проти 26 квітня 1986 р. в результаті невдалого експерименту, ініційованого Міністерством атомної промисловості СРСР, вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. Внаслідок радіаційного забруднення, були відселені десятки тисяч людей, навколо АЕС виникла 30-кілометрова зона відчуження. У перші дні аварії, коли радіаційний фон перевищував норму в десятки разів, радянське керівництво офіційно заперечувало наявність небезпеки для життя та здоров’я людей.

Від Ради Міністрів СРСР

На Чорнобильській атомній електростанції тривають роботи з ліквідації наслідків аварії, яка сталася. В результаті вжитих заходів за минулу добу виділення радіоактивних речовин зменшилося, рівні радіації в районі АЕС і в селищі станції знизилися.

Здійснювані спеціалістами з допомогою контрольної апаратури вимірювання показали, що реакція перебуває в заглушеному стані.

Розгорнуто роботи по очищенню забруднених ділянок прилеглої місцевості, до їх виконання залучено спеціалізовані підрозділи, оснащені необхідною сучасною технікою та ефективними засобами. Деякі агентства на заході поширюють чутки про те, що нібито при аварії на АЕС загинули тисячі людей. Як уже повідомлялося, фактично загинуло 2 чоловіка, госпіталізовано всього 197, з них 49 залишили госпіталь після обстеження. Робота підприємств, колгоспів, радгоспів і установ іде нормально, [ 69 ].

З виступу М. Горбачова про сутність перебудови (2 листопада 1987 р.)

Обраний у березні 1985 р. на посаду генерального секретаря ЦК КПРС, М.С. Горбачов на пленумі ЦК КПРС у квітні 1985 р. проголосив курс на перебудову, яка на першому етапі передбачала часткову лібералізацію суспільно-політичного життя та косметичні реформи, спрямовані на виведення економіки СРСР зі стану застою.

Товариші! До висновку про необхідність перебудови нас привели пекучі й невідкладні потреби. Але чим глибше ми занурювались в наші проблеми, осягали їх зміст, тим ясніше ставало, що перебудова має і ширший суспільно-політичний та історичний контекст.

Перебудова – не тільки звільнення від застійності та консерватизму попереднього періоду, виправлення допущених помилок, а й подолання історично обмежених рис суспільної організації і методів роботи, які зжили себе. Це надання соціалізмові найсучасніших форм, які відповідають умовам і потребам науково-технічної революції, інтелектуальному прогресові радянського суспільства. Це порівняно тривалий процес революційного оновлення суспільства, який має свою логіку й етапи...

Ми маємо всі підстави подивитися на перебудову як на певний історичний етап у поступальному прогресі нашого суспільства. І, відповідаючи на ленінське питання “від чого до чого” ми переходимо, треба сказати цілком ясно: нам необхідно надати соціалізмові нової якості, як кажуть, другого дихання, а для цього здійснити глибоке оновлення всіх сторін життя суспільства – як матеріальної, так і духовної, якнайповніше розкрити гуманістичний характер нашого ладу.

Мета перебудови – теоретично і практично повністю відновити ленінську концепцію соціалізму, в якій незаперечний пріоритет – за людиною праці з її ідеалами, інтересами, за гуманістичними цінностями в економіці, соціальних і політичних відносинах, культурі.

Наша надія на революційне очищення і відродження полягає в тому, щоб розкрити величезні соціальні ресурси соціалізму через активізацію особи, людського фактора. В результаті перебудови соціалізм може і повинен повною мірою реалізувати свої можливості як лад реального гуманізму, що служить людині і підносить її. Це суспільство для людей – для розквіту їх творчої праці, благополуччя, здоров’я, фізичного та духовного розвитку, суспільство, де людина відчуває себе повноправним господарем і на ділі є ним.

Дві ключові проблеми розвитку суспільства визначають долю перебудови. Це демократизація всього суспільного життя і радикальна економічна реформа.

Продовжуючи справу Жовтня, перебудова висунула якнайперше завдання – дальше поглиблення і розвиток соціалістичної демократії. Демократизація суспільства – душа перебудови, і від того, як вона піде, залежить і успіх самої перебудови, і, можна без перебільшення сказати, майбутнє соціалізму в цілому. Це найміцніша гарантія перетворень у політиці й економіці, яка виключає будь-який рух назад.

Перетворення, які відбуваються в країні тепер, – мабуть, найбільший після Жовтня крок по шляху розвитку соціалістичного демократизму. Перебудовуючи нашу економічну й політичну систему, ми зобов’язані створити, по-перше, надійний і гнучкий механізм реального залучення всіх трудящих до вирішення державних і громадських справ. По-друге, на практиці навчити людей жити в умовах демократії, що поглиблюється, розширювати і зміцнювати права людини, ростити сучасну політичну культуру мас. Інакше кажучи – вчити й вчитися демократії...

Товариші! Міцна основа для прискореного просування вперед на всіх напрямах може бути створена лише на базі докорінних змін в економіці. Та й сама перебудова набере повної сили тільки тоді, коли вона глибоко сколихне народне господарство. А це у свою чергу упирається в глибокі перетворення господарського механізму, всієї системи управління економікою.

Мета початої в країні радикальної економічної реформи – в найближчі два-три роки забезпечити перехід від надмірно централізованої, командної системи управління до демократичної, основаної переважно на економічних методах, на оптимальному поєднанні централізму і самоврядування. Вона передбачає різке розширення самостійності об’єднань і підприємств, переведення їх на повний госпрозрахунок і самофінансування, надання трудовим колективам всіх необхідних для цього прав.

Економічна реформа – це вже не тільки плани і наміри і тим більше не абстрактні теоретичні міркування. Вона міцно і глибоко входить у життя. Сьогодні значна кількість об’єднань і підприємств промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства працюють на засадах самофінансування й самоокупності. З початку наступного року на цих умовах працюватимуть підприємства, які випускають 60 відсотків промислової продукції. Набере чинності Закон про державне підприємство (об’єднання).

Усе це вже позначається на практиці господарювання. В колективах помітно зростає інтерес до фінансово-економічних результатів роботи. Починають по-справжньому рахувати затрати і результати, економити у великому і малому, знаходити найбільш ефективне розв’язання проблем. Сьогодні ще раз ми повинні твердо сказати – ніяких відступів від прийнятих принципів економічної реформи партія не допустить, [ 27; c. 367 ].