10.5. Політика радянської влади в Україні

Резолюція першого з’їзду Рад України про самовизначення України (12 грудня 1917 р.)

Нестабільність Тимчасового Уряду в Росії стала причиною жовтневого перевороту та приходу до влади більшовиків. Це надихнуло українських більшовиків до дій. Після невдалої спроби державного перевороту в Києві вони проголошують Радянську Україну в Харкові. З цього починається інформаційне протистояння двох частин України, що пізніше переростає у відкриту збройну боротьбу.

Принцип права націй на самовизначення, проголошений Лютневою революцією, міг бути проведений в життя тільки завдяки Жовтневій революції, яка привела до створення робітничо-селянського уряду – Ради Народних Комісарів.

В умовах сучасного буржуазно-капіталістичного суспільства, основаного на існуванні класів з протилежними інтересами і загостреною боротьбою між буржуазією та пролетаріатом, принцип права націй на самовизначення набуває суперечливого характеру, залежно від того, хто здійснює цей принцип: буржуазія чи пролетаріат.

Перемога робітничо-селянської революції і декрет Ради Народних Комісарів знищує всякі форми національного пригноблення і нерівності в Росії.

На Україні ж проведення в життя цього принципу потрапило до рук української буржуазії і дрібнобуржуазних соціалістів, які, проголосивши Українську республіку, провадять дрібнобуржуазну політику в інтересах буржуазії не тільки української, а й неукраїнської…

Така згубна для робітничих і селянських мас політика вже дала свої наслідки в роззброєнні неукраїнських (але не козацьких) частин, в поході проти Рад робітничих і солдатських депутатів, як нібито неукраїнських, в угоді з Донецьким Військовим урядом Каледіна, який пригнічує в себе робітників і селян, в тому числі і українських.

Так фатально дрібнобуржуазні українські соціалісти, що стоять на чолі Центральної ради, пішли по шляху російських правих соціалістів-революціонерів та меншовиків, по шляху угоди з буржуазно-поміщицькими класами і зради робітничим і селянським масам.

В тому І Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, визнаючи Українську республіку, як федеративну частину Російської республіки, оголошує рішучу боротьбу згубній для робітничо-селянських мас політиці Центральної ради, викриваючи ЇЇ буржуазний, контрреволюційний характер, [ 94; c. 369 ].

Декрет Всеросійського ЦВК про військовий союз радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби проти імперіалістів (1 червня 1919 р.)

Встановлення комуністичної ідеології на теренах колишньої Російської імперії непокоїло Західні країни. Вони починають поступово схилятися до підтримки білогвардійського руху. Таким чином більшовики виявилися скутими численними фронтами проти білогвардійців та націоналістичних урядів. Аби витримати наступ та зберегти владу, вони вирішують об’єднати ключові галузі господарства та сфери державного управління.

Советские социалистические республики, созданные трудящимися массами на территории России, Украины, Латвии, Литвы и Белоруссии, неоднократно и во всеуслышание заявляли о своей готовности вступить в мирные переговоры с целью прекратить навязанную им войну. Охваченные безумной надеждой – покорить себе весь мир, стремящиеся к ничем не ограниченной эксплуатации богатств этих стран, сплотившиеся против мирового движения трудящихся, силы международного империализма прошли мимо мирных предложений трудящихся масс России, Украины, Латвии, Литвы и Белоруссии и напрягают ныне все свои усилия к подавлению Советской власти всюду, где она создана массовым революционным движением рабочих и крестьян… Отпор этой попытке вновь ввергнуть в рабство десятки миллионов русских и украинских, латышских, литовских, белорусских и крымских рабочих и крестьян требует от них теснейшего объединения боевых сил, централизации и руководства в тяжелой борьбе на жизнь и на смерть. Военный союз всех упомянутых советских социалистических республик должен быть первым ответом на наступление общих врагов. Поэтому, стоя вполне на почве признания независимости, свободы и самоопределения трудящихся масс Украины, Латвии, Литвы, Белоруссии и Крыма, исходя как из резолюции Украинского Центрального Исполнительного Комитета, принятой на заседании 18 мая 1919 г., так и предложения советских правительств Латвии, Литвы и Белоруссии, Всероссийский Центральный Исполнительный Комитет Советов признает необходимым провести тесное объединение: 1) военной организации и военного командования; 2) Советов народного хозяйства; 3) железнодорожного управления и хозяйства; 4) финансовой и 5) комиссариатов труда советских социалистических республик России, Украины, Латвии, Литвы, Белоруссии и Крыма с тем, чтобы руководство указанными отраслями народной жизни было сосредоточено в руках единых коллегий, [ 94; c. 377 ].

Постанова Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету про завершення роботи та припинення діяльності Всеукраїнського революційного комітету і створення Ради Народних Комісарів УРСР (19 лютого 1920 р.)

Завершення громадянської війни давало змогу переходити до відбудови народного господарства та налагодження життя. З цією метою було прийняте рішення про створення постійного органу управління – Ради Народних Комісарів. Народний комісаріат у структурі радянської влади тих часів відповідає сучасному міністерству, посада народного комісара – посаді міністра.

В декабре 1919 г., когда героическая Красная Армия победоносно вступила на территорию Украины, заняв Харьков и Полтаву, и когда впереди предстояла еще жестокая борьба с упорно сопротивлявшимся врагом, Президиум Центрального Исполнительного Комитета в согласии с Совнаркомом Украины нашел нужным приспособить существующие органы центральной Советской власти УССР к военно-революционной обстановке, образовав временный орган революционной власти в лице Всеукраинского ревкома.

Ныне же, ввиду освобождения большей части территории Украины и ввиду полного уничтожения организованной контрреволюционной армии белогвардейских насильников, Президиум ЦИК считает задачи Всеукраинского ревкома завершенными, а посему, в согласии с Совнаркомом Украины и Всеукрревкомом, постановляет:

1. Считать деятельность Всеукраинского ревкома законченной и Всеукраинский ревком упраздненным.

2. Образовать нижеследующие семь Народных комиссариатов… Наркомвнудел, Наркомзем, Наркомпрос, Наркомпрод, Наркомтрудсобес, Наркомздрав, Наркомюст.., [ 94; c. 381 ].

Меморандум Української комуністичної партії (боротьбистів) Виконавчому комітету Комуністичного Інтернаціоналу¹ (серпень 1919 р.)

Перебіг революційних подій в Україні у 1917-1919 рр. призвів до формування у складі Української партії соціалістів-революціонерів та Української соціал-демократичної робітничої партії, лівих радикальних фракцій, які виступили на підтримку радянської моделі влади та соціально-економічної політики більшовиків. Влітку ці групи об’єдналися в Українську Комуністичну партію (боротьбистів). Члени УКП(б) входили до складу уряду Радянської України в 1919 р. На відміну від Комуністичної партії (більшовиків) України, керованої з Москви, боротьбисти виступали за цілковиту незалежність України. Влітку 1919 р. вони здійснили невдалу спробу увійти до складу Комуністичного Інтернаціоналу.

...Глибока своєрідність соціально-економічної і національно-культурної структури України з безперечною очевидністю висуває і політичний бік питання про необхідність конституювання України в окрему Радянську Республіку як самостійного члена назріваючої всесвітньої Федерації Радянських Республік. ...З самого початку пролетарської революції в Росії цілком певно виступає тенденція до утворення місцевої комуністичної партії і намічається центр її кристалізації. І далі весь час …організаційно-ідеологічний центр Української комуністичної партії з чим раз більшою зростаючою активністю виступає як відділ міжнародного комунізму і бореться в лавах ІІІ-го Інтернаціоналу за здійснення диктатури пролетаріату, [ 88; c. 434, 436 ].