3.4. Розвиток української культури в XIV-xviі стст.

З післяслова до Львівського видання “Апостола” Івана Федорова про організацію друкування книг у Львові (1574 р.)

Поява і початок книгодрукування на території України пов’язується з ім’ям Івана Федорова, який відкриває у Львові першу друкарню та видає книги “Апостол” і “Буквар”. Ця подія відіграла велику роль у розвитку української освіти та культури. Вона піднесла її не лише на новий рівень, забезпечивши технічним супроводом, але й сприяла подальшому динамічному поступу.

...А почалася книга, названа “Апостол”, друкуватися в богом береженому місті Львові, в якій діяння апостольські, і послання соборні, і послання святого апостола Павла після втілення господа Бога нашого Ісуса Христа (після народження І. X.) року 1573, лютого в 25 день, і завершилася (друкуванням) року 74-го, того ж місяця в 15 день. Просимо ж вас, всі раби благословенного бога нашого, любов’ю духа господа нашого Ісуса Христа, що віддав себе (на розп’яття) за наші гріхи. Якщо доведеться кому-небудь (з вас) (коли-небудь) у цю корисну для душі апостольську книгу заглянути, то перш за все першопричині всього доброго, що є на світі, – творцеві життя нашого Богові подяку хай складе, а також його милості панові Григорієві Олександровичу Ходкевичу, вічної пам’яті і поселення та сукупного життя з святими рівнопрестольними, що від віку догодили Богові, одержати хай просить, [ 101; с. 175 ].

З листа братчиків міста Вільно Львівському братству про культурні зв’язки між ними (1588 р.)

Ефективною формою протистояння культурному й релігійному утиску українців з боку польської влади були братства. Вони виникали у великих містах, де населення мало змогу зорганізуватись у громаду. Метою діяльності братств був захист української культури, мови, православної віри. За власний кошт вони відкривали школи, утримували церкви, видавали різноманітну літературу. Важливе значення мало налагодження контактів з братствами інших міст, обмін досвідом та взаємодопомога. Значних успіхів у цьому досягло Львівське братство. Воно мало тісні контакти не лише з українськими братствами, але й представниками цих організацій в Білорусії та Литві.

Прислали ви нам початок, зразок святого писання граматичного мов грецької і слов’янської, повчаючи нас, щоб ми прийняли з благорозумністю, щоб і інші (книги львівського братства) достойні були (одержати), як сказано в Євангелії. Розглянувши ж їх уважно, просимо oпасителя нашого, щоб він, яку вже почав, таку нехай і докінчить у вас благодать оцю. Якщо ж він сподобить вас благодарственний і спасительний початок цей завершити, просимо вас, хай залишок благодаті їх буде і в нас з залишком. Простіше кажучи, сто або двісті книг пошліть нам, висунувши за них відповідну ціну; а ми з подякою вашій любові вказану (ціну) вам перешлемо. При книгах і дяка (вчителя) або навіть двох, що зможуть достойно роз’яснити й інших навчити, просимо, пошліть, яким тут життя і всякий достаток для задоволення тілесних потреб буде достойний. Про це і про інше просимо, тому що у вас всього багато – і в вірі, і в слові, і в розумі, і в усякому старанні й любові до нас, – хай і в цій доброчинності багатими будете, щоб у всьому була рівність, як є писано: “Чого багато – не примножив, чого мало — не зменшив”. А щоб ми стали одностайними і благопотрібними одних одним, посилаємо вашому братолюбству тридцять книг порядків, тобто чину братства нашого, з яких одну, просимо, прочитайте перед усією братією. І ще книгу “Маргарит”, в якій є і про вірменську єресь, посилаємо вашій благорозумності, яку прийміть любовно, [ 101; с. 177 ].

Уривок з осудження Берестейської церковної унії на православному соборі (1596 р.)

Заволодівши українськими територіями, польська влада спрямувала свої сили на асиміляцію місцевого населення. Активне насадження католицизму та польської культури викликало рішучий опір з боку українців. Не отримавши бажаного результату, Польща пішла на хитрість. Граючи на інтересах духовенства і представників української шляхти, що бажали отримати рівні права з польською та місця в сеймі, вона запропонувала їм об’єднати православну церкву з католицькою (створивши греко-католиків). Це рішення було реалізоване в Берестейській унії. Воно викликало тривалу полеміку та трохи не втягнуло українців у громадянську війну.

Тому що до інших виступів той супостат¹, митрополит київський, галицький і всієї Русі на ім’я Михайло, з єпископами своїми, які його злому умислові помічені були, як Іпатій володимирський, Кирило луцький, Герман полоцький, Денис холуйський, Іона пінський, нарешті, і того не хотіли вчинити, щоб заклику нашого канонного послухатися, а за ним перед нами на синод становилися і справу про себе дали в тих безбожних вчинках своїх, на які осмілилися були завзятися, тому ми тоді, ґвалтовній потребі догоджаючи, вчинили те, що ми на пробування і на випитування всіх тих схизматичних кляуз, які самовільно через них виявилися і справили такі великі заворушення (хвилювання) між людом, що ім’ям державним називається, у тій богом береженій єпархії.., тому що всі, що однаково з нами мислять і в звичаях, а також у догматах нашої східної божої і апостольської католичної церкви непохитно перебувають, вони засвідчені як явні супостати і зазнайки легковажні, а зневажена ними свята божа східна церква дозволяє на те і через нас обов’язково наказує на нинішньому соборі, щоб митрополит Михайло був скинутий, а також і згадані єпископи, і вже… усіх шат архієрейських були позбавлені і відсуджені від усякого управління і порядкування, навіть від самого імені свого єпископського, і постановити на тому соборі церковному, щоб були геть викинуті і виписані, [ 101; с. 180 ].

Уривок з розпорядження короля Владислава IV про заборону православним в Україні та Білорусії мати вищі школи (4 березня 1635 р.)

Тривала боротьба на ниві культури й освіти не завжди мала успіх для українців. Перебравши на себе вирішення всіх питань, пов’язаних з відкриттям та функціонуванням шкіл, церков, братства усіляко підтримували українську культуру. Однак коли справа торкалася закону, вони ставали безсилими. Одним з таких прикладів було розпорядження Владислава IV про заборону відкриття в Україні вищих шкіл.

У київських і віденських школах дозволяємо учитися неуніатам по-грецьки і латині, проте щоб учили гуманістичні науки, але тільки не вище діалектики і логіки, [ 94; с. 85 ].

З інструкції Волинської православної шляхти послам на Варшавський сейм про утиски православних у Польщі (1645 p.)

Найбільших культурних, релігійних, політичних, економічних утисків українці зазнали в першій половині XVII ст. Не маючи свободи, землі, вони опинилися перед загрозою втратити найголовніше – духовність. Така ситуація спонукала до підйому народного повстання і початку революції під проводом Б. Хмельницького.

Релігія грецька... такі утиски терпить... в Вільній і свободній Речі Посполитій Польській, яких не терплять і греки християни в турецькій неволі: забрані в православних церкви, монастирі і кафедри, заборонене вільне відправлення служби, бідні православні вмирають без причастя, не можуть прилюдно відправляти похоронів.., [ 94; с. 85 ].