13.2. Період “відлиги” в Україні (1954-1964 рр.)

Указ Президії Верховної Ради СРСР про включення Кримської області до складу УРСР (19 лютого 1954 р.)

Зваживши на значний вклад України у відбудову Криму та господарські й історичні зв’язки півострова з республікою, Президія Верховної Ради СРСР передала Кримську область до складу УРСР. Даний указ був виданий під час помпезного святкування 300-річчя Переяславської ради.

Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю і Українською РСР, Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік постановляє:

Затвердити спільне подання Президії Верховної Ради РРФСР і Президії Верховної Ради УРСР про передачу Кримської області зі складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки, [ 68 ].

З постанови ЦК КПРС “Про подолання культу особи та його наслідків” (червень 1956 р.)

Прийшовши до влади у вересні 1953 р., М.С. Хрущов розумів, що подальший розвиток СРСР неможливий без часткової лібералізації суспільно-політичного життя. У лютому 1956 р. Хрущов виступив з доповіддю “Про культ особи Й. Сталіна” на закритому засіданні ХХ з’їзду КПРС, звинувативши Сталіна у причетності до вбивства С. Кірова у 1934 р., організації репресій кінця 1930-1940-х рр. та величезних втратах СРСР у Великій Вітчизняній війні. Побоюючись, аби процес стихійної десталінізації не вийшов за визначені владою межі, ЦК КПРС у червні 1956 р. видав постанову “Про подолання культу особи та його наслідків”, у якій містилася більш поміркована оцінка ситуації в СРСР у 1930-і рр. та була відсутня послідовна критика сталінського тоталітарного режиму.

…Протягом більш як чверті століття Радянська країна була єдиною країною, що прокладала людству шлях до соціалізму. Вона була подібна до обложеної фортеці, яка перебувала в капіталістичному оточенні. Партія повинна була виховувати весь народ у дусі постійної пильності і мобілізаційної готовності перед обличчям зовнішніх ворогів.

…Ця складна міжнародна і внутрішня обстановка вимагала залізної дисципліни, підвищення пильності, найсуворішої централізації керівництва, що не могло не позначитися негативно на розвитку деяких демократичних форм. У ході запеклої боротьби з усім світом імперіалізму нашій країні доводилося йти на деякі обмеження демократії, виправдані логікою боротьби нашого народу за соціалізм в умовах капіталістичного оточення.

…Перебуваючи тривалий період на посту генерального секретаря ЦК партії, Й.В. Сталін разом з іншими керівними діячами активно боровся за перетворення в життя ленінських заповітів. Він був відданий марксизмові-ленінізмові, як теоретик і визначний організатор очолив боротьбу партії проти троцькістів, правих опортуністів, буржуазних націоналістів, проти підступів капіталістичного оточення. У цій політичній та ідейній боротьбі Сталін здобув великий авторитет і популярність. Проте з його ім’ям стали неправильно пов’язувати всі наші великі перемоги. Успіхи, досягнуті Комуністичною партією і Радянською країною, вихваляння на адресу Сталіна запаморочили йому голову. В цій обстановці почав поступово складатися культ особи Сталіна.

…Великої шкоди справі соціалістичного будівництва, розвиткові демократії всередині партії і держави завдала помилкова формула Сталіна про те, що нібито в міру просування Радянського Союзу до соціалізму класова боротьба буде дедалі більше й більше загострюватись. Ця формула вірна тільки для певних етапів перехідного періоду, коли розв’язувалось питання “хто – кого?”, коли йшла вперта класова боротьба за побудову основ соціалізму, була висунута на перший план у 1937 р., в момент, коли соціалізм уже переміг в нашій країні, коли експлуататорські класи та їх економічна база були ліквідовані. На практиці ця помилкова теоретична формула стала обґрунтуванням найгрубіших порушень соціалістичної законності і масових репресій.

Саме в тих умовах створилося, зокрема, особливе становище для органів державної безпеки, яким виявилось величезне довір’я, бо вони мали перед народом і країною безсумнівні заслуги в справі захисту завоювань революції. Протягом тривалого часу органи державної безпеки виправдовували це довір’я, і їх особливе становище не викликало будь-якої небезпеки. Справа змінилася після того, коли контроль над ними з боку партії і уряду був поступово підмінений особистим контролем Сталіна, а звичайне здійснення норм правосуддя нерідко підмінювалось його одноосібними рішеннями. Становище ще більше ускладнилось, коли на чолі органів державної безпеки опинилася злочинна банда агента міжнародного імперіалізму Берії. Були допущені серйозні порушення радянської законності і масові репресії. В результаті підступів ворогів були обмовлені і невинно потерпіли багато чесних комуністів і безпартійних радянських людей.

…Умовно, факти говорять про те, що Сталін винен у багатьох беззаконнях, які чинились особливо в останній період його життя. Він застосовував часом у цій боротьбі негідні методи, порушував ленінські принципи і норми партійного життя. В цьому полягала трагедія Сталіна. Але все це разом з тим утруднювало й боротьбу проти беззаконь, які тоді чинилися, бо успіхи будівництва соціалізму, зміцнення СРСР в обстановці культу особи приписувалися Сталіну, [ 31; c. 113-118 ].

Із Закону СРСР “Про державні пенсії” (14 липня 1956 р.)

У другій половині 1950-х рр. була здійснена низка заходів, спрямованих на підвищення рівня та якості життя населення. Одним з них став Закон “Про державні пенсії”, за яким підвищувався розмір мінімальної пенсії та гарантувалося право всіх трудящих на пенсійне забезпечення.

Пенсійне забезпечення гарантується створеним в СРСР соціалістичним ладом, в умовах якого назавжди ліквідована експлуатація людини людиною, безробіття і невпевненість трудящих у завтрашньому дні.

Пенсійне забезпечення у Радянській державі здійснюється повністю за рахунок державних і громадських коштів... Право на пенсію по старості мають робітники і службовці: чоловіки – по досягненню віку 60 років і при стажу роботи не менше 25 років і жінки – по досягненню віку 55 років і при стажу роботи не менше 20 років, [ 25; c. 627 ].

Із Закону СРСР “Про подальше удосконалення управління промисловістю і будівництвом” (10 травня 1957 р.)

Одним з напрямів економічних перетворень М.С. Хрущова стало зменшення централізації адміністративно-командної системи управління. У 1957 р. замість галузевих міністерств, які займалися дріб’язковим регламентуванням діяльності кожного підприємства, були створені ради народного господарства, організовані за територіальним принципом. Таким чином, центр управління економікою був перенесений з Москви до регіонів.

Верховна Рада СРСР постановила:

…Ст. 2. Запровадити управління промисловістю і будівництвом по територіальному принципу на основі економічно-адміністративних районів.

Ст. 3. Для управління промисловістю і будівництвом у кожному економічному адміністративному районі утворити ради народного господарства (раднаргоспи).., [ 25; c. 628 ].

Уривок з третьої програми КПРС, затвердженої на ХХІІ з’їзді КПРС (жовтень 1961 р.)

Високі темпи зростання внутрішнього валового продукту (ВВП) в СРСР у другій половині 1950-х рр. створили ілюзію можливості швидко подолати відставання від розвинених країн Заходу та побудувати комуністичне суспільство. На ХХІІ з’їзді КПРС була ухвалена третя програма партії, якою передбачалося настання комунізму через 20 років. З цього приводу М.С. Хрущов висунув тезу, що теперішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі.

…У найближче десятиріччя (1961-1970 рр.) Радянський Союз, утворюючи матеріально-технічну базу комунізму, перевершить за виробництвом продукції на душу населення наймогутнішу країну капіталізму – США; значно підвищиться матеріальний добробут трудящих, всім буде забезпечено достаток; всі колгоспи й радгоспи стануть високопродуктивними й високодохідними господарствами; в основному будуть задоволені потреби радянських людей у впорядкованих житлах; зникне важка фізична праця; СРСР стане країною найкоротшого робочого дня.

У підсумку другого десятиріччя (1971-1980 рр.) буде створено матеріально-технічну базу комунізму, яка забезпечить достаток матеріальних і культурних благ; радянське суспільство безпосередньо підійде до здійснення принципу розподілу за потребами, відбудеться поступовий перехід до єдиної загальнонародної власності. Таким чином, у СРСР буде в основному побудоване комуністичне суспільство. Цілковита побудова комуністичного суспільства завершиться в наступний період.

Партія урочисто проголошує: нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі.., [ 33; c. 234, 238 ].