7.3. Розвиток суспільно-політичного та соціально-економічного життя на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії

Витяг із донесення Галицького губернського управління імперському уряду у Відні про заходи сприяння приватному промисловому підприємництву на Прикарпатті (1815 р.)

У складі Австрійської імперії західноукраїнські землі були аграрно-сировинним додатком більш розвинених австрійських та чеських земель. Імперський уряд та місцеві чиновники штучно стримували розвиток промисловості регіону, створюючи перешкоди на шляху вільної комерції.

…Для того, щоб підняти приватні металургійні мануфактури¹, використовуючи їхню продукцію для внутрішніх потреб, необхідно зробити гірництво зовсім вільним, щоб той, хто бажає зайнятися гірництвом, не боявся перешкод, що, знайшовши руду при шурфуванні², зовсім не може дістати дров або зможе купити у казни за непропорційно високу ціну.

Чиновникам у Галичині також не треба не забороняти, ні ускладнювати заняття гірництвом.

…Крім необмеженої свободи у залізорудному промислі, доцільно було б підприємцям, які зустрічаються з труднощами або перешкодами при його заснуванні, надавати пільги, [ 21; с. 64 ].

Уривок зі споминів М. Павлика¹ про ставлення загалу українсько-галицької інтелігенції до альманаху² “Русалка Дністрова” та про долю її упорядників

Значною подією в національному житті українців Галичини в І половині ХІХ ст. стала діяльність у Львівському університеті гуртка “Руська Трійця” (1833-1837 рр.), очолюваного студентами богословського факультету Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким. Члени гуртка займалися історичними та мовознавчими студіями, популяризували творчість наддніпрянських письменників та поетів. У 1837 р. за редакцією Вагилевича був виданий альманах “Русалка Дністрова”, в якому містилися заклики до звільнення та об’єднання всіх українських земель. Після видання альманаху члени “Трійці” зазнали утисків та переслідувань з боку австрійської влади.

Руська інтелігенція, яка говорила тоді польською, німецькою або церковно-слов’янською, теж засудила новий дух. Найсуворішим було те, що її видання викликало переслідування з боку уряду і власної ієрархії: трьох згаданих юнаків ще в 1838 р. було віддано під суворий поліцейський нагляд, а після закінчення греко-католицької семінарії їм було відмовлено в духовному званні. Тогочасний митрополит, противник русинів, з цієї причини десять років відмовляв Вагилевичеві у посвяченні в сан священика і погодився нарешті не інакше, як на письмові декларації, що вищезгаданий не буде публікуватися ні в місцевих, ні в закордонних виданнях. Також особисте життя Вагилевича представляло собою цілу смугу терпінь: голоду, холоду і всякого роду поневірянь. А була це людина надзвичайної в той час ерудиції у слов’янських питаннях, надзвичайно працьовитий і, розуміється, простий літератор, без революційних амбіцій, [ 53; c. 305 ].

Витяг з повідомлення Буковинської обласної президії коломийському обласному старості про антипоміщицьку агітацію Лук’яна Кобилиці (грудень 1848 р.)

Навесні 1848 р. в Австрійській імперії розпочалася буржуазна революція. В Західній Україні її підтримало чимало селян, які виступали за скасування панщини та феодально-кріпосних відносин. На Буковині селянський рух очолив Лук’ян Кобилиця, обраний мешканцями краю депутатом імперського парламенту (рейхстагу¹).

За відомостями, які до нас надійшли, депутат рейхстагу Лук’ян Кобилиця своїм місцевим однодумцям прищепив ідею, що домінії припинили діяльність та що він одержав від його величності цісаря² уповноваження вибирати нових війтів і десятників, які будуть урядувати окремо без всякого втручання доміній. Всі піддані повинні звертатися до дідичів³ з проханням видати дрова в разі потреби з панських лісів, а якщо дворазове прохання не буде задоволене дідичами, то в таких випадках належить повідомити його, Кобилицю, а він вже дасть відповідні вказівки.

Кобилиця в деяких громадах провів нові громадські вибори, а в горах ніби він роз’яснив місцевому населенню, що ліси і полонини⁴ належать їм, що тут тільки він і цісар повинен давати розпорядження та що наступного року будуть усі звільнені від податків, [ 26; c. 200 ].