Тема 12. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)

План

12.1. Українське питання у передвоєнній міжнародній політиці

12.2. Початок Великої Вітчизняної війни. Встановлення фашистського окупаційного режиму на території України

12.3. Рух опору в Україні

12.4. Звільнення України від фашистських загарбників

12.1. Українське питання у передвоєнній міжнародній політиці

Закон про незалежність Карпатської України (15 березня 1939 р.)

За рішеннями Сен-Жерменського миру 1919 р., Закарпаття переходило від Угорщини до Чехословаччини. Після Мюнхенської змови 1938 р., коли заселена німцями Судетська область Чехословаччини увійшла до складу Німеччини, лідери українського національного руху Закарпаття домоглися автономії регіону. 15 березня 1939 р. парламент (сойм) краю проголосив незалежність Карпатської України на чолі з президентом А. Волошиним. Однак того ж дня територія республіки була окупована угорськими військами.

Сойм Карпатської України ухвалив цей закон:

1. Карпатська Україна є незалежна Держава.

2. Назва Держави є: Карпатська Україна.

3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним Сеймом, на чолі.

4. Державна мова Карпатської України є українська мова.

5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня.

6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній крайовий герб: медвідь у лівім червонім полі й чотири сині та жовті смуги в правому півполі, і ТРИЗУБ св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі...

7. Державний гімн Карпатської України є: “Ще не вмерла Україна...”.

8. Цей закон обов’язує зараз од його прийняття, [ 88; c. 398 ].

Таємний додатковий протокол до Договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом (23 серпня 1939 р.)

Взявши курс на встановлення світового панування, А. Гітлер прагнув укласти договір з СРСР, щоб убезпечити Німеччину від війни на два фронти в разі нападу на західноєвропейські країни. У той же час Й. Сталін в умовах зриву переговорів з Англією та Францією (про взаємну військову допомогу), побоюючись потрапляння у дипломатичну ізоляцію на випадок нової війни і тому пішов на порозуміння з Гітлером. 23 серпня 1939 р. міністр іноземних справ Німеччини І. Ріббентроп та нарком іноземних справ СРСР В. Молотов уклали договір про ненапад на 10 років. Секретний протокол передбачав поділ сфер впливу між Німеччиною та СРСР у Східній Європі і був типовим прикладом таємної дипломатії тих часів.

У зв’язку з підписанням пакту про ненапад між Німеччиною та Союзом Радянських Соціалістичних Республік нижчепідписані уповноважені обох сторін обговорили у цілком конфіденційному порядку питання про розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Це обговорення привело до такого результату:

1. У разі територіально-політичних змін у державах, що входять до Прибалтійського регіону (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно стає кордоном сфер інтересів Німеччини та СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віденської області визнаються обома сторонами.

2. У разі територіально-політичних змін в областях, які належать Польській державі, сфери інтересів Німеччини та СРСР будуть розмежуватися по лінії рік Нарев, Вісла, Сян. Питання про те, чи відповідає обопільним інтересам Німеччини та СРСР збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з’ясовано лише в ході подальшого політичного розвитку. У будь-якому випадку обидва уряди розв’язуватимуть це питання в дусі дружньої обопільної згоди.

3. Щодо Південно-Східної Європи радянська сторона підкреслює свою заінтересованість у Бессарабії. Німецька сторона заявляє про її повну незаінтересованість у цих областях.., [ 26; c. 323-324 ].

Нота уряду СРСР польському посольству в Москві про вступ радянських військ на територію Західної України та Західної Білорусії з метою взяття під захист життя та майно населення Західної України та Західної Білорусії (18 вересня 1939 р.)

Пакт Молотова - Ріббентропа остаточно розв’язав руки Гітлеру. 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. За два тижні польський уряд залишив територію країни. 17 вересня 1939 р. Червона Армія перейшла кордон з Польщею та зайняла західноукраїнські та західнобілоруські землі, виконавши тим самим умови таємного договору між Німеччиною та СРСР.

Пане посол!

Польсько-німецька війна виявила внутрішню неспроможність польської держави. Протягом десяти днів воєнних операцій Польща втратила всі свої промислові райони і культурні центри. Варшава як столиця Польщі не існує більше. Польський уряд розпався і не проявляє ознак життя. Це значить, що польська держава й її уряд фактично перестали існувати. Тим самим припинили свою дію договори, укладені між СРСР та Польщею. Віддана сама на себе і залишена без керівництва, Польща перетворилася в зручне поле для всяких випадковостей і несподіванок, які можуть створити загрозу для СРСР. Тому, будучи досі нейтральним, Радянський уряд не може більше нейтрально ставитись до цих фактів.

Радянський уряд не може також байдуже ставитись до того, щоб єдинокровні українці і білоруси, які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишились беззахисними.

Зважаючи на таку обстановку, Радянський уряд дав таке розпорядження Головному командуванню Червоної Армії – дати наказ військам перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західної України і Західної Білорусії.

Одночасно Радянський уряд має намір вжити всіх заходів до того, щоб визволити польський народ із злополучної війни, куди він був звергнутий його нерозумними керівниками, і дати йому можливість зажити мирним життям, [ 26; c. 321-322 ].

Уривок з Декларації Народних зборів Західної України про возз’єднання Західної України з Українською Радянською Соціалістичною Республікою (27 жовтня 1939 р.)

22 жовтня 1939 р. під контролем нової, радянської, адміністрації в Західній Україні відбулися вибори до Народних зборів. Вони мали вирішили долю регіону після знищення польської держави. Під час їх проведення усіма учасниками одностайно було підтримано ідею возз’єднання двох частин України в одну державу.

Український народ в колишній польській державі був приречений на вимирання. Його долею було пригнічення, знищення і грабунок. Польські пани робили все, щоб ополячити українське населення, заборонили навіть саме слово українець, замінивши його на слово “бидло” та “хлоп”.

Українських селян позбавляли землі. Робітникам і службовцям не давали працювати на фабриках, заводах і в установах. Українців не приймали до навчальних закладів. Викоріняли рідну українську мову. Намагались знищити українську культуру. Все це неодноразово викликало бурю протесту, селянські повстання проти колоніального режиму панівних верств панської Польщі.

Та кінчився час пригнічення і безправ’я. Волею всього багатонаціонального радянського народу, за наказом Радянського уряду Червона Армія звільнила навіки народ Західної України…

На вічах, зборах, мітингах він одностайно виявляє непохитну волю влитися в братню сім’ю народів великого Радянського Союзу та ввійти до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Адже тільки в Радянському Союзі, де влада належить робітникам і селянам, знищено експлуатацію людини людиною, здійснено взаємну допомогу народів в усіх галузях господарського і суспільного життя. Адже тільки в Радянському Союзі можливий для кожного народу повний розквіт національної культури – в повному смислі народної культури. Адже тільки в Радянському Союзі зникло почуття взаємного недовір’я між народами і замість національних чвар, культивованих буржуазією, зросла і зміцніла дружба народів.

Радянська влада і Комуністична партія створили всі умови для розвитку справді народної української радянської культури. Українська мова – державна мова. Сини і дочки народу Радянської України посідають керівні пости в усіх галузях політичного, господарського, культурного і суспільного життя. Для молоді Радянської України забезпечено цілковиту змогу вчитися, опановувати висоти науки на своїй рідній мові.

Народ Західної України це знає.

Українські Народні Збори, являючись виразником непохитної волі та прагнень народу Західної України, ухвалюють:

Просити Верховну раду Союзу РСР прийняти Західну Україну до складу СРСР, включити Західну Україну до складу УРСР і там злучити український народ в єдиній державі, покласти край віковому роз’єднанню українців.

Народні збори висловлюють тверду впевненість, що Верховна Рада Союзу Радянських Соціалістичних республік задовольнить цю просьбу народу Західної України, щоб він в єдиній і дружній сім’ї народів Союзу Радянських Соціалістичних Республік, під керівництвом Комуністичної партії більшовиків ішов шляхом до нового і щасливого життя, [ 27; c. 410 ].

Уривок зі статті “Мета війни”, надрукованої в газеті українських націоналістів “Українське слово” (1939 р.)

ОУН від самого початку встановлення радянського режиму в Західній Україні не поділяла ейфорії, що охопила значну частину українського населення у зв’язку зі зникненням польського панування. Реалістично оцінюючи зовнішню політику як Німеччини, так і СРСР, ОУН взяла курс на боротьбу за незалежність України на два фронти.

…Німці були окупували важливі українські землі, перш ніж віддати їх Радянському Союзу як компенсацію за допомогу в поділі Польщі. Ця операція, що відбулася після передачі Карпатської України угорцям, ясно показує, що можна чекати з боку німців... Для них українське населення – це раби, яких можна обміняти на нафту чи вугілля, а українське питання – лише динаміт, який можна застосувати для зруйнування ворожих держав. Виходячи з цих фактів та з пакту з Радянським Союзом, Німеччина відтепер становить дуже велику небезпеку для українського питання. Дивно, що великі держави не усвідомлюють це, а, навпаки, побоюються, що німці мають намір створити незалежну Українську державу…

Зараз наше завдання – зробити так, щоб усі зрозуміли, що створення незалежної Української держави абсолютно необхідне. Бо ніщо так не полегшує домінування у Східній Європі німців, з одного боку, і поширення російсько-більшовицького впливу на Захід з іншого боку, як відсутність Української держави. Роздавлена, позбавлена своїх прав, роззброєна Україна, яка не в змозі вирішувати власну долю, може пробудити у будь-якого бандита апетит до легкої здобичі. Слаба Україна не в змозі протистояти тому, що чужоземці використовують її природні багатства та стратегічне положення…

Створення незалежної Української держави узгоджується з загальними цілями західних держав і означає відмову від визнання гегемонії німців та росіян у Європі, [ 29; c. 524 ].

Витяг з Директиви верховного командування вермахту¹ № 21 від 18 грудня 1940 р. (план “Барбаросса”)

Для А. Гітлера договір про ненапад з СРСР був лише нетривалим мирним перепочинком. Нацисти ніколи не приховували своїх цілей щодо розширення “життєвого простору” Німеччини за рахунок радянських територій. Після розгрому Франції військово-політичне керівництво Німеччини розпочало підготовку до нападу на СРСР.

I. Загальний план

Головні сили російських сухопутних військ, що перебувають в Західній Росії, мають бути знищені в сміливих операціях за допомогою глибокого, швидкого проникнення танкових клинів. Відступ боєздатних частин противника на широкі простори російської території має бути попередженим. Шляхом швидкого переслідування має бути досягнута лінія, з якої російські військово-повітряні сили будуть не в змозі здійснювати нальоти на імперську територію Німеччини.

Кінцевою метою операції є створення загороджувального бар’єру проти Азіатської Росії по загальній лінії Волга-Архангельськ. Таким чином, у разі потреби останній індустріальний район, що залишається у росіян на Уралі, можна буде паралізувати за допомогою авіації. В ході цих операцій російський Балтійський флот швидко втратить свої бази і виявиться таким чином не здатним продовжувати боротьбу.

Ефективні дії російських військово-повітряних сил повинні бути попереджені нашими потужними ударами вже на початку війни.

II. Передбачувані союзники і їх завдання

1. У війні проти Радянської Росії на флангах нашого фронту ми можемо розраховувати на активну участь Румунії і Фінляндії.

2. Завдання Румунії полягатиме в тому, щоб добірними військами підтримати наступ південного флангу німецьких військ, хоч би на початку операції, скути противника там, де не діятимуть німецькі сили, і в подальшому нести допоміжну службу в тилових районах.

3. Фінляндія повинна прикривати зосередження і розгортання окремої німецької північної групи військ (частини 21-ої армії), наступаючої з Норвегії. Фінська армія нестиме бойові дії спільно з цими військами. Крім того, Фінляндія буде відповідальна за захват півострова Ханко.

4. Слід вважати можливим, що на початок операції шведські залізні і шосейні дороги будуть надані для використання німецькій групі військ, яка призначається для дій на півночі.

III. Проведення операцій

А) Сухопутні сили (Відповідно до оперативних задумів, що доповіли мені).

Театр військових дій розділяється Прип’ятськими болотами на північну і південну частини. Напрям головного удару має бути підготовлений на північ від Прип’ятських боліт. Тут слід зосередити дві групи армій.

Південна з цих груп, така, що є центром загального фронту, має завдання наступати особливо сильними танковими і моторизованими з’єднаннями з району Варшави і на північ від неї, та роздрібнити сили противника в Білорусії. Таким чином будуть створені передумови для повороту потужних частин рухливих військ на північ з тим, щоб у взаємодії з північною групою армій, що наступає зі Східної Пруссії в загальному напрямі на Ленінград, знищити сили противника, що діють в Прибалтиці. Лише після виконання цього невідкладного завдання, за яким повинен послідкувати захват Ленінграда і Кронштадта, слід приступити до операцій по взяттю Москви – важливого центру комунікацій і військової промисловості.

Лише несподівано швидкий розвал російського опору міг би виправдати постановку і виконання цих обох завдань одночасно. Групі армій, що діє на південь від Прип’ятських боліт, належить за допомогою концентрованих ударів, маючи основні сили на флангах, знищити російські війська, що знаходяться на Україні, ще до виходу останніх до Дніпра.

З цією метою головного удару завдається з району Любліна в загальному напрямі на Київ. Війська, що одночасно знаходяться в Румунії, форсують р. Прут в нижній течії і здійснюють глибокий захват противника. На долю румунської армії припаде завдання скути російські сили, що знаходяться усередині утворюваних кліщів.

Після закінчення битв південніше і на північ від боліт Прип’ятських в ході переслідування необхідно забезпечити виконання наступних завдань:

На півдні – своєчасно зайняти важливий у військовому і економічному відношенні Донецький басейн;

На півночі – швидко вийти до Москви. Захват цього міста означає як в політичному, так і в економічному відношенні вирішальний успіх, не говорячи вже про те, що росіяни втратять найважливішого залізничного вузла.

Б) Військово-повітряні сили. Їх завдання полягатиме в тому, щоб, наскільки це буде можливо, ускладнити і понизити ефективність протидії російських військово-повітряних сил і підтримати сухопутні війська в їх операціях на вирішальних напрямах. Це буде перш за все необхідно на фронті центральної групи армій і на головному напрямку південної групи армій.., [ 27; c. 414 ].