Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Romanyha.doc
Скачиваний:
40
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
2.73 Mб
Скачать

12.2. Початок Великої Вітчизняної війни. Встановлення фашистського окупаційного режиму на території України

З резолюції Л. Берії1 щодо інформації розвідників про плани нападу Німеччини на СРСР (1941 р.)

Напад гітлерівської Німеччини на СРСР не можна вважати цілком несподіваним. Протягом першої половини 1941 р. вище державно-партійне керівництво від різних джерел отримувало численні дані про підготовку Німеччини до війни проти СРСР, але воно вперто відмовлялося у це вірити.

...Я знову наполягаю на відкликанні і покаранні нашого посла в Берліні Деканозова, який, як і раніше, бомбардує мене “дезою” про нібито напад на СРСР, який готує Гітлер, і що цей напад почнеться завтра. Те ж саме радирував і генерал-майор В.Тупіков. Цей тупий генерал стверджує, що три групи армій Вермахту будуть наступати на Москву, Ленінград і Київ...

Начальник розвідуправління, де ще недавно діяла банда Берзіна... генерал-майор П. Голиков скаржиться на Деканозова і на свого підполковника новобранця, який також бреше, нібито Гітлер зосередив 150 дивізій проти нас на західному кордоні. “...І як наслідок – Берія наказує: розвідників “Ястреба”, “Кармена”, “Алмаза”, “Вірного” за систематичну дезінформацію стерти на табірну пилюку “як посібників міжнародних провокаторів, що бажають посварити нас з Німеччиною”, [ 26; c. 334 ].

З книги І. Болдіна2 Сторінка життя про 22 червня 1941 р.

У перші години нападу Німеччини в СРСР панувала розгубленість. Радянське військове та державне керівництво не мало цілісної та об’єктивної інформації щодо ситуації на західних рубежах країни. Це призвело до стратегічних помилок та великих людських втрат у Червоній Армії.

...За короткий проміжок часу Тимошенко четвертий раз телефонує в штаб Західного особливого військового округу. Заступник командуючого генерал Болдін доповідає нові дані. Вислухавши його, нарком говорить: “Товариш Болдін, врахуйте, ніяких дій проти німців без нашого відома не розпочинайте. Ставлю до відома вас і прошу передати Павлову, що товариш Сталін забороняє відкривати артилерійський вогонь по німцях”. Болдін кричить в трубку у відповідь: “Як же так? Адже наші війська змушені відступати. Палають міста, гинуть люди” ...Відповідь наркома: “Ніяких інших заходів не розпочинати, окрім розвідки вглиб території противника на 60 кілометрів”, [ 26; c. 335 ].

Зі спогадів маршала Г. Жукова про опір частин Червоної Армії ворогові в перші дні війни

З перших днів Великої Вітчизняної війни радянські війська вчинили завзятий опір переважаючим силам вермахту, зірвавши таким чином плани Німеччини розгромити СРСР протягом 2-3 місяців.

Перемишльський укріплений район оборонявся 52-м, 150-м окремими кулеметними батальйонами і 92-м прикордонним загоном. Частини укріпленого району зайняли свої споруди на 6 годину ранку 22 червня, і їм разом з прикордонниками і озброєними загонами робітників та службовців довелося першими прийняти на себе вогонь і атаки ворога.

Кілька годин мужні захисники міста стримували натиск переважаючого за своїми силами противника. Потім за наказом начальника 92-го прикордонного загону вони відійшли за місто, де знову затримали противника. Це дало змогу підтягти до Перемишля 99-у стрілецьку дивізію полковника М.І. Дементьєва. 23 червня разом із зведеним батальйоном прикордонників вона перейшла в контратаку і вибила фашистів з міста. …Вона утримувала Перемишль протягом 23-28 червня і тільки вранці 29 червня за наказом командування залишила місто, [ 19; c. 265 ].

Акт відновлення Української держави (30 червня 1941 р.)

У ніч проти 30 червня 1941 р. батальйон Нахтігаль, сформований з українських націоналістів, у складі німецької армії увійшов до залишеного Червоною Армією Львова. Керівництво ОУН на чолі зі С. Бандерою, дотримуючись курсу на створення незалежної України, вирішило скористатися зручним моментом і проголосило відновлення Української держави. Ці дії не були узгоджені з німецьким військовим та політичним керівництвом і згодом викликали репресії проти бандерівців.

1. Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує створення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.

Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця і Вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московського поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь Український Народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада.

Суверенна Українська Влада забезпечить Українському Народові лад і порядок, всебічний розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.

2. На Західних Землях України твориться Українська Влада, яка підпорядковується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці Києві з волі Українського Народу.

3. Новоповстаюча Українська Держава буде тісно співдіяти з націонал-соціалістичною Великою Німеччиною, що під проводом Вождя Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі і світі та допомагає Українському Народові визволитися з московської окупації.

Українська Національна Революційна Армія, що твориться на Українській Землі, боротиметься далі спільно з Союзною Німецькою Армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад у цілому світі.

Хай живе Українська Суверенна Соборна Держава, хай живе Організація Українських Націоналістів, хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів і Українського Народу Степан Бандера!

Слава Україні, [ 98; c. 415 ]!

З протоколу засідання Гітлера з керівниками Рейху1 про плани вирішення українського питання (липень 1941 р.)

Офіційна гітлерівська пропаганда намагалася довести населенню окупованих українських земель, що Німеччина несе звільнення від тоталітарного сталінсько-більшовицького режиму. Справжньою ж метою німецького вторгнення було перетворення українських земель на колонію Рейху.

Мотивація наших дій перед світом повинна бути узгодженою з погляду тактики. Тут ми повинні діяти таким самим чином, як у Норвегії, в Данії, у Голландії і в Бельгії. У цих випадках ми зовсім нічого не казали про нашу мету, і ми будемо досить розумними, щоб не казати цього і в майбутньому.

Ми знову підкреслюватимемо, що ми були змушені окупувати якусь територію, щоб встановити там порядок і відновити безпеку.

Але ми не хочемо передчасно й даремно наживати собі ворогів. Ми діємо лише так, наче ми хочемо виконувати мандат. Але має бути ясно, що ми ніколи не покинемо цих територій.

Отже, йдеться про те, щоб:

1) нічого не перебудовувати для остаточного врегулювання, але таємно підготувати його;

2) підкреслювати, що ми ті, що несуть свободу.

Зокрема:

Крим повинен бути звільненим від усіх іноземців і заселений німцями. Також староавстрійська Галичина стане територією Рейху...

Головне:

…Ніколи не дозволяти, щоб хтось інший, окрім німців, носив зброю.

Тільки німець повинен носити зброю, а не слов’янин, ні чех, ні козак, ні українець…

…Фюрер підкреслив, що весь балтійський край повинен стати територією Рейху. Таким самим чином Крим разом із тилом (територія на північ від Криму) повинен стати територією Рейху.

…Фюрер підкреслив, що найважливіша територія у найближчі три роки – це, без сумніву, Україна.., [ 36; c. 513-515 ].

Розпорядження рейхміністра зайнятих східних територій про запровадження трудової повинності (5 серпня 1941 р.)

З перших днів окупації гітлерівці розпочали економічну експлуатацію та грабування українських земель. Окупаційна адміністрація сподівалася використати підневільну працю українського населення для збільшення військово-економічного потенціалу Німеччини.

На основі параграфу 8 указу фюрера про управління новозайнятих східних територій від 17 липня 1941 року наказую:

1. (1) Всі мешканці ново зайнятих східних територій у віці 18-45 років відповідно до ступеня працездатності підлягають трудовій повинності.

(2) Рейхскомісари можуть розширювати чи скорочувати трудову повинність для певних груп населення…

2. Особи, які можуть підтвердити свою постійну громадську корисну діяльність, до виконання трудової повинності не притягаються.

3. (1) Оплата здійснюється за справедливими ставками…

4. (1) Приписи, необхідні для виконання даного розпорядження, видають рейхскомісари.

(2) Порушення даного розпорядження та інструкцій, виданих для його виконання, ведуть за собою тюремне ув’язнення. За винесення вироків відповідають спеціальні суди, [ 80; c. 245 ].

Другий декрет фюрера1 про запровадження цивільного управління на новозайнятих територіях Сходу (20 серпня 1941 р.)

Пообіцявши українським націоналістам в разі перемоги над СРСР створити незалежну Україну, А. Гітлер насправді поділив країну на кілька адміністративних одиниць, підвладних Німеччині. Значна частина Правобережжя та Лівобережжя увійшла до складу рейхскомісаріату Україна.

У доповненні мого декрету про управління новоокупованих східних територій від 17 липня 1941 р., постановляю:

І. Заселена українцями частина зайнятих східних територій, оскільки вона не підлягає управлінню генерального губернатора, утворює Рейхскомісаріат в дусі мого декрету про управління новоокупованих східних територій від 17 липня 1941 р. і переходить під цивільне управління, яке підпорядковане рейхсміністрові окупованих територій Сходу. Рейхскомісаріат отримує назву “Україна”.

II. Зовнішні кордони Рейхскомісаріату “Україна” будуть визначатися мною, відповідно до стану бойових операцій, і у певний час вони будуть остаточно встановлені. Час запровадження цивільного управління в Рейхскомісаріаті “Україна” чи його частинах визначатиму окремо.

III. Рейхскомісаром для України призначаю гауляйтера і обер-президента Еріха Коха. Його осідок є поки що Рівне, [ 25; c. 544-545 ].

Фрагмент інструкції німецької адміністрації про ставлення до українського населення (вересень 1941 р.)

Під час організації влади та управління на окупованих територіях військово-політичне керівництво Німеччини керувалося виключно власними інтересами та потребами, не враховуючи соціально-економічних та культурно-національних запитів українського народу.

1. Фюрер зберігає за собою право приймати рішення про державно-політичне оформлення території, де проживає українське населення.

На всі скарги українців щодо віддання певних територій України під управління генерал-губернатора чи Румунії і на всі подібні скарги треба відповідати, що Україна була врятована завдяки німецькій крові і що з цієї причини Німеччина зберігає за собою право розпоряджатися цими територіями згідно із загальними політичними потребами.

2. У разі необхідності в майбутньому... буде допущена участь деяких українців в управлінні країни на рівні повітів і регіонів у формі комітетів довіри. У вищих органах влади поодинокі, достойні довіри українці можуть бути запрошені тільки для консультації, без того, щоб із цього випливали будь-які домовленості чи зобов’язання політичного характеру.., [ 39; c. 529 ].

Зі свідчень радянських громадян (М. Кац, Т. Холоденко, А. Тарасова та ін.) про німецько-фашистський окупаційний режим

На окупованих українських землях нацисти розгорнули шалений терор, спрямований на залякування мирного населення та знищення всіх, хто міг чинити опір окупантам.

Спеціальних шибениць в Києві немає. Людей вішають на стовпах. На бульварі Шевченка повісили трьох молодих робітників, які працювали на кабельному заводі. Перед повішенням вони заявили катам: “Сьогодні нас вішають, а завтра вас, ми гинемо за Батьківщину...”.

Велика кількість полонених помирає від голоду. В таборі на Керосинній (в Києві) дійшло до того, що полонені чекали, поки захолоне труп, а потім починали його їсти...

10 січня 1942 р. біля сінного базару гнали 100 чоловік моряків. Був мороз 37 градусів. Вони йшли по снігу босі в одних трусах, руки у них були сковані назад залізними цепами і на тілі видно було криваві підтьоки. Вони йшли бадьоро і співали “раскинулось море широко”. Всі ці моряки були розстріляні, [ 26; c. 355-356 ].

З таємної інструкції німецького командування щодо України (1942 р.)

Для більш ефективного управління та якнайшвидшого перетворення населення України на рабів німецьке командування розробляло спеціальні інструкції, якими мали керуватися посадовці окупаційної адміністрації та військові частини.

1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани. Потенційно найнебезпечніші бандерівці. За всяку ціну знищити.

2. Школи тільки 4-класові. На другий рік (1943) закрити.

3. “Просвіти” обсервувати1. Там діють Б (бандерівці).

4. Відібрати культурно-освітні установи, театри, кіно.

5. Якнайменше наукових інституцій типу лабораторій і т. ін.

6. Церкви не допустити до згоди.

7. Не поборювати сухот, тифу. Закрити лікарні для населення. Здержати продукцію місцевих лікарів.

8. Суди лише німецькі. Кожний німець – суддя…

9. Хуліганство каральне тільки тоді, коли шкодить німцям.

10. Ширити аморальність – не карати за аборти.

11. Все, що має хребет, зламати...

12. Партизанів і націоналістів не допускати до згоди.

13. Контроль поїздів.

14. Сексоти в заводах, цехах, церквах, підприємствах, установах і т. ін., [ 36; c. 587 ].