Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Romanyha.doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
2.73 Mб
Скачать

8.3. Розвиток західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії

Уривки зі статті І. ФранкаПромислові робітники в Східній Галичині і їх плата 1870 р. Статистична студія

У другій половині ХІХ століття розвиток промисловості Західної України відбувався надзвичайно повільно. У порівнянні з іншими регіонами Австро-Угорщини та країнами Західної Європи умови праці та становище західноукраїнських робітників були чи не найгіршими.

...Плата робітників промислових, загальновзята, видавалась би не надто низькою на наші обставини, хоч безперечно мізерною в порівнянні до плат французьких або німецьких. Беручи одно пересічне число, виходило би, що кожний промисловий робітник в Галичині бере денно по 60 крейцарів1. З сього ще можна вижити, сказав би не один (говоримо тут про вижиття одної особи, а не цілої родини). Але коли приглянемося ближче до тої суми – не те побачимо.

Після величини плати можемо поділити всіх робітників промислових на три купи:

І. беруть денно найменше золоті рисинки ринськи або тижнево 12 р. і більше;

ІІ. від 2 р. до 1 р. денно або від 12 р. до 6 р. тижнево;

ІІІ. від 1 р. денно або 6 р. тижнево і нижче.

Рахунок вийде ось який:

І. 439 людей (0,65 % усіх робітників) беруть 993,08 р. (2,44% усієї суми платні), що виносить на одного пересічно по 2,26 р. денної плати.

II. 7 412 людей (10,94% усіх робітників) беруть 9 458,79 р. (23,26% цілої суми платні), по 1,28 р. денно на одного.

III. 59 889 людей (88,42% усіх робітників) беруть 30 220,81 р. (74,27% цілої суми платні), по 50 кр. денно на особу.

Але й тут ще, особливо в посліднім відділі, пересічне число виходить краще, ніж на ділі; тож ми виключимо з того числа ще одну купу найлихіше плачених, таких, котрі денно беруть по 50 кр. і менше, або тижнево по 3 р. і менше. Таких робітників 36 314 (53,61 % усіх робітників). Значить, більша половина всіх робітників промислових бере денно 13 829, 74 р. (34% усієї суми платні, третю частину), що на особу виносить пересічно 38 кр.

Не тяжко впрочім угадати, що перша, найліпше плачена купа, се іменно ті легкороби: писарі, надзирателі, машиністи, друга купа, се робітники сталі, а третя, найбільша і найбідніша, се поденні заробітники. Сюди також, і то до найнижчої верстви належить, конечно, жінки і діти. Гляньмо на цифри.

Жінок, як ми бачили, числить виказ 9 235. найбільше їх працює ось в яких заводах: при малярстві 204, при цегельних 147, при гончарстві 43 з платою по 50 кр. денно, в копальнях глини 4 100 (більше, ніж мужчин, або 41,35% усіх працюючих при таких заводах) з платою по 30 кр., в копальнях шутру 2 204 з платою по 35 кр., а цукровнях 200 з платою по 40 кр., в фабриках тютюну шерсті 66 з платою по 30 кр.

Дітей нижче 14 літ числиться 11 836. Найбільше їх працює: при малярстві 125, при столярстві білім 226, при гончарстві 3 682 (32% усіх зайнятих гончарством) з платою по 25 кр. денно і нижче, при копальнях глини 2 300 (23,25% усіх тим зайнятих) з платою по 20 кр., при копальнях шутру 3 200 (38,95% усіх тим зайнятих) з платою 25 кр., при фабриках сірників 155, при різництві 200, при цукровнях 50 з платою по 25 кр., при пекарнях 70, при кравецтві 182, при грабарстві 145 і при шевстві 568.

Кожному, хто уважно перегляне ті дані, впаде в очі велика перевага жінок і дітей при роботах земляних і при гончарстві... Правду кажучи, копання глини і шутру – робота зовсім не відповідальна для жінок і дітей. А з другого боку, в спеціальнім виказі нема навіть згадки про те, де і в яких обставинах подібні заводи існують. На всякий спосіб ми підчеркуєм тут сей факт, просячи свідущих людей звернути на нього увагу і по змозі причинитися до його вияснення.

Як довго триває робочий рік і робочий день, про се також нема докладних звісток. Лиш те розуміється, що довгота робочого часу при такій різнорідності занять буде також не однакова. І так звісно, що цегельні роблять лиш літом, усього 100-150 днів в році. Соляні жупи роблять звичайно по 288 днів, крім Косівської (310) і Ляцької (336). В нафтових фабриках рік робочий дуже неоднаковий, від 90 до 365 днів…

Щодо дня робочого, то він звичайно триває 12 годин з одногодинним перестанком на обід, а півгодинним на снідання. Як де в котрих фабриках є й нічна робота, то робить одна черга 12 годин і друга 12; нічна черга має дві години перестанку. Але се діється далеко не всюди. В багатьох фабриках робота триває коротше, 8, 9 і 10 годин, в других знов далеко довше. І так, в пивоварнях роблять денно 14-18 годин, в ґуральнях 15-21, в папірнях 12-14. У Поляновского в Опільському (фабрика для мелення костей) працюють денно 20 годин, причім плата не раз складає до 20 кр. Взагалі, бачимо, що розмір плати зовсім не йде поровень з розміром дня робочого. Розуміється, ми й не згадуємо про ремесла, як столярство та ін., де робота триває не раз 24-30 годин тягом і де особливо (термінатори) найбільше терплять.., [ 102; c. 245-248 ].

Уривок з програми Русько-української радикальної партії (1890 р.)

У порівнянні з Наддніпрянщиною український національний рух на Галичині у другій половині ХІХ століття розвивався більш активно. Визначною подією в суспільному житті краю стало заснування І. Франком, М. Павликом, С. Даниловичем у 1890 р. першого політичного обєднання – Русько-української радикальної партії (РУРП). Її члени виступали за автономію українських земель у складі Австро-Угорщини та соціалістичні перетворення.

Зваживши, що теперішні економічні, політичні і культурні потреби нашого простого народу і інтелігенції такі, що обі наші старші партії – народовська1 і москалофільська2, – при своїх основах і цілях, не в стані заспокоїти тих потреб, – ми, русько-українські радикали, порозумівшися приватно в днях 4 і 5 н. ст. жовтня 1890 р., виступаємо отсе яко нова партія під назвою Русько-Українська радикальна партія з ось якою програмою:

А. Програма максимальна

1. В справах суспільно-економічних змагаємо до переміни способу продукції згідно зі здобутками наукового соціалізму, т. є. хочемо колективного устрою праці і колективної власності засобів продукційних.

2. В справах політичних хочемо повної волі свободи, слова, сходин і товариств, печаті і сумління, забезпечення кожній одиниці, без різниці пола, як найповнішого впливу на вирішення всіх питань політичного життя; автономії громад, повітів, крайків, у справах, котрі тільки їх дотикають; уділення кожному народові можливості якнайповнішого розвою культурного.

3. В справах культурних стоїмо на ґрунті позитивної науки, за раціоналізмом в справах віри і реалізмом в штуці, і домагаємося, щоби всі здобутки культури і науки сталися власністю всього народу, [ 86; c. 9 ].

Уривок з програми національно-демократичного сторонництва (16 грудня 1899 р.)

Діяльність в Галичині РУРП стимулювала інституційне оформлення інших суспільно-політичних течій регіону. У 1899 р. зусиллями К. Левицького, Ю. Романчука та ін. лідерів народовців була створена Українська національно-демократична партія. Посівши більш помірковані у порівнянні з РУРП позиції, партія виступала за автономію Західної України у складі Австро-Угорщини та поглиблення буржуазно-ліберальних перетворень.

Ми, галицькі Русини, частина українсько-руського народу, що мав колись самостійність державну, відтак боровся віками за свої державно-політичні права, а ніколи не зрікся і не зрікається прав народу самостійного, заявляємо, що остаточною метою наших народних змагань є дійти до того, щоби цілий українсько-руський народ здобув собі культурну, економічну і політичну самостійність та з’єднався з часом в одноцільний національний організм, в якім би загал народу на свою загальну користь орудував всіма своїми справами: культурними, економічними і політичними.

Змагаючи до тої конечної мети, а зважаючи на нашу приналежність до австрійської держави, ставимо собі для нашої народної роботи отсю програму: в межах Австрії, в справах політичних змагаємо до того, щоби в австрійській державі територія, заселена Русинами1, становила одну окрему провінцію з як найширшою автономією в законодавстві і адміністрації; тим самим змагаємо2 до знесення дотеперішніх крайових статутів для Галичини і Буковини, по поділу Галичини на дві части: руську і польську і так само до поділу Буковини на часті руську і волоську, та до утворення з руських частин Галичини і Буковини одної національної провінції з окремою адміністрацією і окремим національним сеймом.

Будемо піддержувати, скріпляти та розвивати почуття національної єдності з російськими українцями та змагати до витворення разом з ними культурної одноцільності; будемо серед російських українців піддержувати такі змагання, котрі ведуть до перетворення російської держави з абсолютної і централістичної в державу конституційно-федеративну, оперту на автономії народностей.

Та що до угорської Русі: будемо змагати, щоби серед угорських Русинів викликати подібний рух національний, який є між галицькими і буковинськими Русинами, щоби загріти їх до уживання і плекання рідної мови, до боротьби проти винародовлювання, та до культурної, економічної і політичної діяльності в користь угорсько-руського народу, та в тій цілі будемо нав’язувати з угорськими Русинами тісніші взаємини і будемо старатися зблизити їх до себе, [ 86; c. 57-58 ].

З відозви Організаційного комітету львівських русинів(25 серпня 1907 р.)

Доволі популярним серед населення Західної України був рух русинства. Головними причинами його активізації стали культурний та національний утиски, яких зазнавали українці Австро-Угорської імперії. Саме через це в основу політичних ідей і програм русинства покладалося прагнення відродити руську культуру та налагодити відносини з Російською імперією.

Браття русини!

Приходить час запису дітей до школи!

Кожний русин повинен посилати своїх дітей до руських шкіл!

Скоро хочемо мати стільки руських шкіл в місті, кілько належиться нам після числа руської людності, то мусимо переповнити усі дотепер існуючі руські школи.

Маємо лише одну руську міську школу, а то школу ім. Маркіяна Шашкевича при вул. Скарбківській, ч. 26.

Кожний русин, що не запише своєї дитини до руської школи, робить на шкоду власному народові!

Держім високо народну честь і ідім всі спільно до мети здобуття належних нам прав! В ЄДНОСТІ СИЛА, [ 99; c. 376 ].

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.