12.3. Рух опору в Україні

З листа резидента НКВС СРСР в Києві В. Карташова начальнику особливої групи при Народному комісаріатові ВС СРСР з розвідувально-диверсійної роботи в тилу противника П. Судоплатову “Про недоліки в організації партизанського руху у Києві і Київській області” (21 серпня 1941 р.)

На початковому етапі Великої Вітчизняної війни розгубленість та стратегічні помилки проявилися не тільки в командуванні військовими операціями регулярних частин Червоної Армії, але й в організації партизанського руху. Тому не дивно, що з 3 500 підпільних партійних організацій, диверсійних груп та партизанських загонів, створених у липні-вересні 1941 р. на окупованих гітлерівцями територіях, станом на червень 1942 р. діяли лише 22.

Шановний Павле Анатолійовичу!

Я звертаюся з цим особистим листом тому, що питання, викладені нижчі, не є моїм безпосереднім об’єктом роботи. Я не стикаюся з роботою наших органів у Києві, а мій зв’язок з Проскуряковим дуже поверховий: для нього я небажане навантаження. Все, що повідомляється нижче, здобуто не через працівників Наркомату, і відомості, що повідомляються мною, правдиві.

Ідеться про партизанський рух на Київщині. У ньому є значні недоліки... Створенням партизанських загонів займаються всі: і парторгани ЦК, обкому, Розвідупру, і НКВС… Маячня, відсутність керівництва, та обставина, що ніхто не несе відповідальності за ці загони, нерозуміння, як вони працюватимуть. Важко сказати, хто працює найгірше, але, безсумнівно, робота наших органів далеко не блискуча. Абияк ведеться робота в Розвідупрі (добре працює партизанський загін на річці Ірпінь в Козинецькому лісі). Більше функціонуючих загонів фактично немає, а чисельність їх невелика. Залежить це від таких причин:

1. Непродуманість у постановці завдань загонам в їх організації: 8-9 серпня на ділянку 87 дивізії перекинули загін партизан в 100-150 чол., створений у Харкові. Його завдання – пройти до Бессарабії. Місце перекидання – під Києвом. Немає карт, немає провідника, немає кулеметів, лише 1/2 мають рушниці, інші – малого калібру револьвери. Вони одягнені в міський одяг, шкіряні пальта. Сумніваюся, чи зможе цей загін – люди відібрані, пропущені через ЦК – залишитися хоча б просто цілим.

2. Невміння керувати загонами на місцях, невміння навіть встановити з ними зв’язок,

а) Усі загони відправлені через фронт без обумовленого зв’язку і паролів. Стереотипна формула: дивіться самі… Тому з моменту перекидання із загоном втрачається зв’язок і навіть не відомо, знищений він чи ні.

б) З чуток, що доходять до Наркомату, в Радінському районі добре працює загін “Діда”. Не маючи з ним зв’язку, Наркомат (ВС УРСР) оголосив його своїм загоном, хоча насправді це загін Розвідупру.

в) Про діяльність і маршрути загонів дізнаються тоді, коли залишки їх пробиваються назад до нас (майже всі групи і загони). Загонам не дають політхарактеристику місцевості, не пов’язують з мережею, не встановлюють явки.

3. Невміння пересилання партизан через фронт.

а) Апарат не знає… про стан на фронті і про переміщення противника. Тому місця перекидання обираються інтуїтивно, а не відповідно до ситуації. Тому такі почасті випадки (напевно, відомо Вам), коли партизан “відбивали”, не давали “прорватися в тил”. Взагалі ж ця формула хибна за своєю суттю: фронту як лінії немає, є острівці німецьких військ. На них можна наштовхнутися лише тоді, коли не знаєш, де супротивник. Не знають, не вивчають місцевість і прямують туди.

б)  На початку серпня сержант державної безпеки т. Бондаренко перекидав через фронт загін. Загін їхав машинами і проїхав, не відмітивши, наш фронт. Вартовий зупинив загін і попередив, що далі німці. Група таки поїхала. З пшениці висунулися якісь люди і почали робити знаки. Машини зупинилися. Люди – німці – відкрили вогонь. Результат: убитий командир-орденоносець, хтось ще, загін кинув усю зброю, машини, всі 30 чоловік тікали.

Загін Гросмана перекидали... на міномети (на засідку) німців. Частина убита, частина, просидівши в болоті 5 днів, повернулася. Зараз лікуються. (Все це біля Києва.)

4.  Дуже погане озброєння загонів. Партизан озброюють злиденно:

а) Харківський загін (див. вище). Лише 50% рушниць. На 100 чоловік жодного кулемета.

б) Партизани носять патрони в халявах і кишенях – немає речових мішків і сумок для гранат і патронів.

в) Мостищенський п/загін – 6 чол. – 5 рушниць і по 40 патронів, гранат немає.

г) Сусіднє село: загін 8 чол. – 6 рушниць, більше нічого.

д) Рубажевський п/загін: 20 чіл. – 6 рушниць, без патронів. Більше нічого немає.

Усі ці загони вважаються дієвими на території ворога.

5.  Неправильне використання партизан. З Харкова прибув загін з відібраних партпрацівників, добре озброєний. У загоні було величезне піднесення. Загін не пустили в тил битися, а залишили в Києві, де він живе в школі із завданням охороняти НКВС¹. Можете уявити собі настрій цих партизан. Я не маю права не повідомити Вас про ці “партизанські справи”, що випадково стали мені відомими. Я не вважаю для себе зручним інформувати на місці, оскільки про це в Наркоматі відомо краще, ніж мені, [ 76; c. 44 ].

З доповіді начальника штабу винищувальних загонів НКВС СРСР Г. Петрова про знищення окупантів партизанами УРСР, Тульської, Калінінської і Московської областей РРФСР (на 1 лютого 1942 р.)

Терор проти мирного населення, організований німецькими окупантами, а також перемога Червоної Армії в битві за Москву (30 вересня 1941 р. – 20 квітня 1942 р.) зумовили широке розгортання партизанського руху в Україні.

	Кількість знищених окупантів	Кількість діючих партизан	%
Україна	8 611	29 289	30
Тула	1 709	2 500	68
Калінін	1 633	2 598	63
Москва	4 036	5 799	70

[ 76; c. 65 ].

З доповіді генерального комісара Волині-Поділля Шене рейхскомісару України Е. Коху про стан у вересні - жовтні 1942 р. (1 листопада 1942 р.)

Одним з напрямків діяльності партизанських загонів було недопущення використання окупаційною адміністрацією народногосподарського потенціалу України на користь Німеччини. З цією метою вони регулярно проводили військові операції у тилу ворога, зриваючи усі його плани.

За звітний час значно загострилася політична ситуація, що знаходиться під значним впливом бандитських безчинств. Загони, які добре озброєні і володіють чудовими розвідданими, не лише нападають на німців з Рейху, але і намагаються, згідно з … планом, зашкодити заходам цивільної адміністрації. Їх діяльність систематично націлена проти особливо цінних об’єктів, на знищення і підпали державного майна, селянських хуторів, молокозаводів, складів зерна, амбарів і мостів, напади на залізницю, німецькі караули. Усе, що має працювати в інтересах німців, знищується, [ 76; c. 71 ].

З оперативного звіту командування партизанського загону ім. Щорса начальнику штабу з’єднань об’єднаних партизанських загонів України під командуванням Сабурова і Бородачова за період з 1 по 3 листопада 1942 р. (3 листопада 1942 р.)

Партизанський рух, спрямований на знищення поліцейських патрулів, представників місцевої допоміжної адміністрації, а також диверсії й саботаж тримали гітлерівців у постійному напруженні та відволікали від дій на фронті значні військові частини вермахту.

Довожу до Вашого відома, що за період з 1-го по 3-тє листопада 1942 р. дією в рейді моїм загоном нанесено збиток німецьким озброєним силам:

1. У с. Авдіївка – : підірвано 9 тракторів, 3 автомашини, склад з пальним, один склад з боєприпасами, 30 бочок бензину і гасу, підірваний і спалений будинок, у якому засіла поліція в с. Жукієва, знищений телефонний зв’язок 1 км. між 2-х сіл і райцентром Корюківка, спалено 4 склади врожаю (хліба), призначеного для німців, убито 3 поліцейських, [ 76; c. 89 ].

Уривок з довідки в ЦК КП(б)У про підпілля в тилу у німців на Україні (1942 р.)

У другій половині 1942 р. радянське підпілля в Україні відновило свою розгалужену мережу та зуміло організувати масовий опір гітлерівським окупантам. Цьому сприяло створення 30 травня 1942 р. при Ставці Верховного головнокомандування Держкомітетом оборони СРСР Центрального штабу партизанського руху.

На окупованій ворогом території України було створено підпільних міськкомів партії – 49, райкомів КП(6)У – 548, обласних комітетів партії – 20. Всього залишено комуністів у підпіллі близько 6 000 чоловік.

Для встановлення зв’язку з підпільними партійними організаціями і посилення партійної роботи... послано у тил ворога – 116 чол.

…Крім того, були послані з різними завданнями у партизанські загони, диверсійні групи, розвідники і зв’язкові – 320 чоловік.

…ЦК КП(б)У послано у тил ворога чотири комсомольських працівників у якості зв’язкових з комсомольськими підпільними організаціями і готуються до відправки 16 чоловік, [ 25; c. 556-557 ].

Із постанов III Надзвичайного великого збору ОУН щодо створення Української повстанської армії (1943 р.)

Небажання Німеччини надати незалежність Україні, а також переслідування та репресії українських націоналістів зумовили розрив ОУН-бандерівцями ситуативного союзу з А. Гітлером. Восени 1941 р. націоналісти формують на Волині та Галичині власні збройні загони, які в жовтні 1942 р. були оголошені Українською Повстанською Армією (УПА). Політичне керівництво УПА здійснювали бандерівці, які й очолили опір населення Західної України німецьким окупантам.

Масові арешти й розстріли... вкрили Україну новими братніми могилами, які поруч козацьких говоритимуть у вічність про незламне геройство великого народу.

У ці важкі роки... ОУН створила практичні передумови для того, щоб перейти в наступ і здобути остаточну перемогу...

Віссю оборони народу перед окупантським терором були дві справи: вивіз до Німеччини на каторжну роботу й грабунок хліба...

Весна 1943 р. принесла помітне вирівняння в переведенні політичних кампаній ОУН. При весняних спробах набору в “ясир”, зустріли німці масовий супротив на Волині, Поліссі, в Галичині і в середніх та східних областях. Чигирин, Кривий Ріг, Новомосковськ висунулись на чоло одностайного та повного спротиву...

Провід¹ ОУН на ІІІ-ій Конференції в лютому 1943 р. ... розглянув зовнішні політичні обставини для військової дії. Після цього на теренах Полісся й Волині виступили перші збройні відділи Української Повстанської Армії (УПА). З того часу оборону українського населення Полісся й Волині взяла на себе українська військова сила, УПА, крім завдань самооборони, прийняла зразу також завдання кадрової організації майбутньої Української Народної Армії.

Вістка про УПА, тобто про збройну оборону й боротьбу на теренах Полісся й Волині, різко піднесла в інших областях України бойовий дух і захоплення... Рух УПА поширився скоро з Берестейської, Пінської, Волинської областей на Кам’янець-Подільську, Вінницьку, Житомирську й Київську області. В перших числах липня 1943 р. виступили збройні відділи Української Народної Самооборони в Галичині (УНС). УНС зродилася з потреб оборони народу перед окупантським терором, але скоро почала формуватись у кадрові армійські частини. Таким чином уже в липні 1943 р. 12 областей України стали на шлях збройної боротьби проти окупантів за Самостійну Соборну Українську Державу, [ 36; c. 618-619 ].

З листівки УПА “За що бореться Українська Повстанча Армія (УПА)?” (1943 р.)

Намагаючись розширити соціальну базу українського національного руху, поглибити його вплив на Наддніпрянщину та збільшити лави УПА, ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН доповнив програму партії, включивши до неї пункти щодо демократизації суспільства та широкомасштабних соціально-економічних та політичних перетворень.

Українська Повстанча Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу… УПА бореться проти російсько-большевіцьких і німецьких загарбників, поки не очистить Україну від усіх “опікунів” і “визволителів”, поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держави, в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможно і культурно жити та розвиватися.

В лавах УПА борються українські селяни, робітники та інтелігенти проти гнобителів за УССД, за національне і соціальне визволення, за новий державний порядок та новий суспільний лад:

1. а) За... індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян.

2. а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна – кооперативно-громадською...

3. а) За загальний 8-годинний робочий день...

б) За справедливу оплату праці, за участь робітників у розподілі прибутків підприємства...

в) За вільну працю, вільний вибір професій, вільний вибір місця праці.

г) За свободу профспілок…

5. За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари.

6. За повну рівність жінки з чоловіком у всіх громадських правах і обов’язках... За державну охорону материнства…

7. а) За обов’язкове середнє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народної маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, театрів тощо.

б) За поширення вищого і фахового шкільництва, за невпинний ріст висококваліфікованих кадрів та фахівців на всіх ділянках життя.

в) За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, помешканнями та навчальними приладдями.

г) За всебічний гармонійний розвиток молодого покоління: моральний, розумовий та фізичний. За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства…

9. а) За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва.

б) За широке запровадження охорони народного здоров’я...

10. а) За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду…

11. За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі і змісту національну культуру.

12. За рівність усіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних та громадських правах і обов’язках, за рівне право на заробіток і відпочинок.., [ 3; c. 23-25 ].

Уривок з платформи Української Головної Визвольної Ради (липень 1944 р.)

Для більш ефективного політичного керівництва збройною боротьбою УПА в липні 1944 р. створила Українську Головну Визвольну Раду як позапартійний орган та прообраз майбутніх державних інституцій незалежної України.

І.

2. Сучасна війна між двома тотальними силами, московсько-більшовицьким та німецько-гітлерівським імперіалізмами, ведеться за володіння в першу чергу українських земель, як вихідних позицій до панування у Східній Європі, а навіть у всій Європі. Обидві ці сили – це непримиренні вороги ідеї української державності. Вони стоять на позиціях тотальної, колоніальної експлуатації українських земель та їх населення. Вириваючи українському народові всі матеріальні і господарські засоби, вони нещадно винищують провідні національні українські сили, нищать національну культуру і національну свідомість у масах, колонізують край чужим населенням, а українське населення масово вигублюють, або вивозять за межі України…

4. З уваги на це необхідно:

а) у вирі сучасної тотальної війни оборонити український народ та його провідні кадри перед фізичним винищенням;

б) повести його до боротьби за своє визволення і власну суверенну державу. Для здійснення цих завдань потрібний єдиний всеукраїнський національний фронт, організований на основі об’єднання всіх діючих національних українських сил, які змагають до української суверенної держави, і єдиний керівний центр. Тому за ініціативою Української Повстанської Армії (УПА), що створилася в процесі збройної боротьби українського народу проти гнобителів і насильства окупантів над мирним українським населенням, зорганізувався із представників усіх українських земель та українських політичних середовищ всеукраїнський провідний центр під назвою: Українська Головна Визвольна Рада (УГВР).

ІІ.

Цілі й завдання УГВР

1. Об’єднати і координувати дії всіх самостійницько-визвольних сил українського народу на всіх землях України та поза ними для національно-визвольної боротьби проти всіх ворогів українського народу, зокрема проти московсько-большевицького і німецько-гітлерівського імперіалізмів, за створення Української Самостійної Соборної Держави (УССД).

2. Визначити ідейно-програмові напрями визвольної боротьби українського народу.

3. Керувати всією національно-визвольною боротьбою українського народу аж до здобуття державної незалежної влади в Україні.

4. Репрезентувати, як Верховний всеукраїнський центр, сучасну політичну боротьбу українського народу в краю і за кордоном.

5. Покликати до життя перший український державний уряд та скликати перше українське всенародне представництво.., [ 25; c. 573-576 ].