Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Romanyha.doc
Скачиваний:
40
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
2.73 Mб
Скачать

Тема 14. Утвердження незалежної України

План

14.1. Державотворчі процеси в сучасній Україні

14.2. Трансформація економічної системи

14.3. Зовнішня політика України

14.4. Основні напрямки розвитку культури, освіти, науки

14.1. Державотворчі процеси в сучасній Україні

Витяг із Закону України Про громадянство України(18 січня 2001 р.)

У жовтні 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон Про громадянство України, який у наступні роки був частково змінений та доповнений. Закон відповідав європейським стандартам. Зокрема, громадянами оголошувалися всі особи, які постійно мешкали на території України незалежно від національності, віросповідання, расової приналежності. Цей Закон є одним з базових документів української державності.

…Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство

Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства – громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України…

Стаття 3. Належність до громадянства України

Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис “громадянин України”, та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України…

Стаття 9. Прийняття до громадянства України

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців)…

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років…

4) отримання дозволу на імміграцію…

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином…

Стаття 19. Підстави для втрати громадянства України

Підставами для втрати громадянства України є:

1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

2) Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто, [ 56; c. 10-14 ].

Указ Президента України Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України(5 квітня 1992 р.)

З перших днів проголошення незалежності почалося будівництво інституцій, без яких неможливе існування жодної держави. Однією з таких інституцій є армія. У квітні 1992 р. на підставі Закону “Про Збройні сили України” Президент Л. М. Кравчук видав указ, який мав остаточно сформувати структуру збройних сил та функції її окремих керівних органів.

На виконання Закону України “Про Збройні сили України” та постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. “Про військові формування в Україні”, а також у зв’язку з втручанням керівництва Російської Федерації і Головного Командування Об’єднаними Збройними силами Держав Співдружності у внутрішні справи України і загостренням внаслідок цього соціально-політичної обстановки у військах, розташованих на території України і не включених до складу Збройних сил України, відсутністю належного управління військами постановляю:

1. Підпорядкувати Міністерству оборони України всі військові формування, дислоковані на території України...

Стратегічні ядерні сили, дислоковані на території України на період до їх повного розукомплектування, передати в оперативне підпорядкування Командуючому Стратегічними силами Держав Співдружності для забезпечення єдиного контролю над ядерною зброєю, порядок здійснення якого регулюється спеціальною угодою.

2. Сформувати Військово-Морські Сили України на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України.

Міністерству оборони України приступити до формування органів управління Військово-Морськими Силами України, погодивши з Головнокомандуючим Об’єднаними Збройними Силами Держав співдружності перелік кораблів і частин Чорноморського флоту, які тимчасово передаються в оперативне підпорядкування командуванню Стратегічними Силами Держав Співдружності.

3. Міністру оборони України організувати безпосереднє (для Стратегічних Сил – адміністративне) управління всіма військами, дислокованими на території України.., [ 60; c. 2-3 ].

Із Закону України Про об’єднання громадян(16 червня 1992 р.)

Взявши курс на розбудову демократичної держави, Верховна Рада ухвалила низку законів, які закріплювали в якості норми суспільного життя політичний плюралізм та право громадян створювати різноманітні організації й об’єднання.

Право громадян на свободу об’єднання є невід’ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об’єднань, [ 61; c. 2 ].

Витяг із Закону України Про свободу совісті та релігійні організації(23 квітня 1991 р.)

Як демократична та поліконфесійна держава Україна гарантувала право всім громадянам на свободу віросповідання. Цей напрямок роботи був особливо важливим і частково новим, оскільки в Радянському Союзі сповідувалися принципи атеїзму.

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Завдання Закону

Завданнями цього Закону є:

Гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права;

…Гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання.

Стаття 6. Відокремлення школи від церкви

Державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій), має світський характер. Доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії…

Релігійні організації мають право відповідно до своїх внутрішніх настанов створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, а також проводити навчання в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належать або надаються у користування, [ 65; c. 283 ].

Уривок з Конституції України (28 червня 1996 р.)

Кардинальні соціально-політичні та економічні трансформації українського суспільства наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. вимагали ухвалення нової Конституції. Момент її прийняття затягнувся на 6 років через постійні конфлікти між гілками державної влади та окремими політичними силами. Вранці 28 червня 1996 р. Верховна Рада ухвалила Конституцію, яка протягом наступних 15 років неодноразово зазнавала змін.

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави…

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України…

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування…

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу…

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону…

Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.., [ 35; c. 3-51 ].