Тема 13. Розвиток України в другій половині 40-х рр. – кінця 80-х рр. Хх ст.

План

13.1. Політичний та соціально-економічний розвиток України після закінчення війни

13.2. Період “відлиги” в Україні (1954-1964 рр.)

13.3. Поглиблення системної кризи тоталітарного режиму в другій половині 60-х рр. – першій половині 80-х рр. ХХ ст. Дисидентський рух

13.4. Процес перебудови в СРСР. Проголошення незалежності України

13.1. Політичний та соціально-економічний розвиток України після закінчення війни

З додатку до радянсько-польського договору про кордон між двома державами, укладеного 16 серпня 1945 р., та про операцію “Вісла”

16 серпня 1945 р. між СРСР та Польщею був підписаний договір, за яким кордон між державами проходив на 5-10 км від “лінії Керзона”¹ на користь Польщі. ОУН-УПА на землях, які відійшли Польщі, продовжувала збройну боротьбу. З метою зломити опір УПА польський уряд у квітні-серпні 1947 р. провів операцію “Вісла”, у ході якої на північ та захід Польщі було депортовано понад 140 тис. українців.

Згідно з названим договором, частина українських етнічних земель площею 19,5 тис. кв. км. (Лемківщина, Перемишлянщина, Ярославщина, які почали називатися Закерзонням) з населенням 1 млн. 62 тис. чоловік залишилися у складі Польської держави. Незважаючи на договір між УРСР, БРСР і Польським Комітетом Національного Звільнення (вересень 1944 р.) про добровільне переселення українців в Україну, білорусів в Білорусію, а поляків з цих республік СРСР в Польщу, цей договір було порушено польською стороною.

З вересня 1945 р. польські війська розпочали силоміць виселяти українців з їх сіл у різні необжиті райони Польщі. В Україну також переселилося близько 500 тис. українців. До початку 1947 р. у Закерзонні залишилося близько 250 тис. чоловік. Весною цього ж року польський уряд розпочав операцію “Вісла”, метою якої було остаточне виселення українців з їх прадавніх земель. Як процес виселення, так і сама операція “Вісла”, провадилась надзвичайно жорстокими методами. Це виражалося у розоренні населення, їх винищенні, відправленні у ще існуючий нацистський табір Явожний, колишній філіал Освенціума.

Наслідком таких дій став збройний опір українського населення польським властям (у цьому йому також допомагали загони УПА), що призвело до численних жертв з боку українського населення і військових сил Польщі, [ 25; c. 600 ].

З праці В. М. Нікольського “Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні” щодо розподілу арештів за обвинуваченнями в УРСР у 1946-1957 рр.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни в СРСР посилилася діяльність органів держбезпеки. Головними жертвами чергової хвилі політичних репресій стали учасники руху ОУН-УПА на Західній Україні, а також особи, звинувачені у співпраці з гітлерівськими окупантами. Зазначимо, що поняття пособництва фашистським загарбникам тлумачилося доволі широко і часто розповсюджувалося на цілі категорії населення окупованих територій України.

№	Формулювання обвинувачень	Заарештовано (осіб)	% від загалу
1.	Повстанство	52 610	45,3
2.	Зрадництво та пособництво окупантам	35 561	30,7
3.	Антирадянська агітація	11 629	10,0
4.	Агентура іноземних розвідувальних та контррозвідувальних органів	4 643	4,0
5.	Інші злочини (дезертирство, посадові та різні злочини)	3 716	3,2
6.	Бандитизм, нелегальний перехід кордону та інші злочини	2 990	2,6
7.	Терор та терористичні наміри	2 693	2,3
8.	Зрада Батьківщини та зрадницькі наміри	1 034	0,9
9.	Диверсії	422	0,4
10.	Перехід на сторону ворога	347	0,3
11.	Шкідництво та саботаж	338	0,3
	Загалом	115 983	100

[ 50; c. 438 ]

Уривок зі звіту мандатної комісії Львівського собору Української греко-католицької церкви (березень 1946 р.)

Одним з напрямів радянізації Західної України стала ліквідація Української греко-католицької церкви (УГКЦ), яка була осередком національного руху та самоідентифікації українського населення цього регіону. Собор УГКЦ, який проходив у Львові під наглядом радянських органів держбезпеки, проголосив саморозпуск церкви та приєднання її парафій, духівництва та мирян до Російської Православної Церкви.

На Собор Греко-католицької церкви в м. Львові 8-10 березня 1946 р. було запрошено 225 делегатів-священиків, членів ініціативної групи, і 22 делегати від мирян з усіх трьох греко-католицьких єпархій (Львівської, Самбірсько-Дрогобицької і Станіславської) на Західних землях України. З тих запрошених делегатів на Собор прибуло 216 делегатів-священиків і 19 делегатів-мирян. Із запрошених противників возз’єднання ніхто на Собор не прибув, [ 25; c. 604 ].

Уривок з довідки про діяльність підпілля ОУН на території західних областей УРСР (серпень 1946 р.)

У 1944-1950 рр. боротьба між ОУН-УПА та радянським режимом виявилася найбільш запеклою. Крім нападів на військові підрозділи та представників влади, націоналісти вели активну агітаційну роботу серед мирного населення, вдавалися до диверсій та саботажу.

Оунівське підпілля і залишки банд груп УПА на території західних областей України основну увагу у своїй діяльності у даний час націлюють на зрив хлібопоставок та інших зобов’язань господарств перед державою. З цією метою оунівське підпілля у ряді випадків проводить серед населення мітинги, використовуючи при цьому церкву та інші місця масового збору людей, поширює листівки із закликом не здавати хліб державі.., спалює необмолочений хліб, зерносховища, сільськогосподарські машини.., знищує партійно-радянський актив, сільський актив, місцевих жителів, які симпатизують радянській владі.

У підтримку цього, закордонний центр ОУН, у західні області УРСР із-за кордону закидає озброєні бандитські групи, одягнені в англійську військову форму. Ці групи, поряд з терористичною діяльністю, поширюють чутки про неминучість нової війни.., [ 25; c. 609 ].

Фрагмент з довідки про результати боротьби з бандитизмом на території західних областей УРСР за період з лютого 1944 р. по травень 1946 р.

У 1944-1946 рр. регулярні частини радянської армії, загони НКВС та інші підрозділи провели низку широкомасштабних операцій, спрямованих на знищення основних сил ОУН-УПА. Значні втрати змусили націоналістів перейти до тактики дій невеликих мобільних груп.

	1944 р.	1945 р.	1946 р.	Всього
Проведено операцій і засад	6 495	33 278	47 798	87 571
Вбито бандитів та інших	57 405	45 907	7 523	110 835
Затримано бандитів та інших	98 641	126 758	25 277	250 676
З’явилося з покаянням	29 204	79 488	6 157	114 859
Всього	185 250	252 151	86 755	524 156
Наші втрати при операціях	1 675	1 072	236	2 983
Зафіксовано бандитських нападів	3 287	3 421	601	7 309
Наші втрати убитими і пораненими	5 869	7 395	864	14 128
Вилучено одиниць, зброї	28 346	40 791	13 389	82 520

[ 25; c. 606 ]

З інформації сільгоспвідділу ЦК КП(б)У (серпень 1946 р.)

Несприятливі погодні умови (морозна, малосніжна зима та посуха навесні - влітку), а також післявоєнна розруха призвели до того, що всю Україну, за винятком західних областей, охопив голод. Він посилювався через надзвичайно високі норми хлібозаготівель та відсутність допомоги населенню з боку державної влади, яка ігнорувала факт голоду в республіці.

З лютого 1946 р. почався масовий наплив населення з Брянської, Київської, Вінницької та інших областей у західні області України за хлібом. У червні органами транспортної міліції УРСР було знято тільки з товарних поїздів 62 400 чол., а за дві останні декади липня – 97 633 чол.

Постановою Ради міністрів СРСР від 31 липня 1946 р. заборонено продаж хліба на ринках колгоспами, колгоспниками і одноосібниками до виконання плану здачі хліба.., [ 94; c. 327 ].

Уривок зі звіту про підсумки відбудови народного господарства УРСР упродовж четвертої п’ятирічки (1946-1950 рр.)

Офіційно протягом четвертої п’ятирічки (1946-1950 рр.) народне господарство України було повністю відбудовано. Насправді післявоєнна розруха була остаточно подолана тільки на початку 1950-х рр. При цьому збереглася диспропорція у фінансуванні окремих галузей промисловості. Більша частина коштів спрямовувалася на розвиток видобувної та важкої промисловості, а легка, харчова промисловість, сільське господарство фінансувалися за залишковим принципом, зумовлюючи дефіцит товарів широкого вжитку.

…Тільки безпосередні збитки народного господарства України становили 285 млрд. крб. Це майже в 5 разів більше суми, витраченої на нове будівництво за роки довоєнних п’ятирічок. Загальна сума збитків, яких зазнало народне господарство і населення республіки від фашистських загарбників, становила майже 1 200 млрд. крб. (у довоєнних цінах).

Країна зазнала великих втрат і в людях. Понад 20 млн. громадян Радянського Союзу загинули за роки війни. В Україні людські втрати перевищили 5,3 млн. чоловік. Загинув кожний шостий житель УРСР.

…У роки четвертої п’ятирічки швидкими темпами відроджувалась машинобудівна промисловість. Багато заводів фактично будувалося наново, на якісно новій технічній базі, що дало можливість освоїти випуск досконалішої продукції...

…У західних областях розвивалися традиційні і виникали нові галузі. У 1950 р. було відкрито найбільше у Прикарпатті Долинське нафтове родовище в Станіславській області, що знаменувало новий етап в історії освоєння західноукраїнського нафтового басейну. Одночасно геологи відкрили такі газові родовища, як Угерське, Більче-Волинське, Рудківське.

…Обсяг валової продукції промисловості республіки протягом 1946-1950 рр. збільшився у 4,4 рази і на 15% перевищив рівень 1940 р. Зокрема, обсяг промислового виробництва в західних областях України на кінець четвертої п’ятирічки порівняно з 1940 р. зріс в 2,3 рази. Питома вага західних областей у промисловості Української РСР досягла 10% проти 3% у 1940 р.

В республіці вступили в експлуатацію 34 нові шахти, 28 заводів. Серед них – Запорізький трансформаторний, Харківські підшипниковий і “Електроважмаш”, Львівські інструментальний і автоскладальний, Київський мотоциклетний та інші підприємства. Було також збудовано перший в Україні магістральний газопровід Дашава-Київ протяжністю 500 кілометрів. В Україні почали розвиватися нові галузі – газова, буровугільна. Особливе значення мав новий Шебелинський газовий район на Харківщині, освоєння якого почалося з кінця четвертої п’ятирічки.

…Посівна площа в республіці майже досягла довоєнного рівня і становила 30,7 млн. га, або на 7 млн. га більше, ніж у 1945 р. У 1950 р. в засіки країни республіка засипала 8,7 млн. т зерна, або 92,4% від рівня 1940 р. Цукрових буряків у цьому ж році вона здала державі на 10% більше, ніж у 1940 р. Республіка досягла довоєнного рівня виробництва м’яса, молока і сала, але в основному за рахунок кількісного розширення стада. Продуктивність худоби все ще залишалася низькою, що пояснювалося рядом причин: нестачею кормів і тваринницьких приміщень, кадрів спеціалістів, слабкою механізацією ферм тощо, [ 25; c. 620 ].

Довідка МВС УРСР про захворюваність населення УРСР на дистрофію та смертність від неї станом на 20 червня 1947 р.

Оскільки голод 1946-1947 рр. офіційно не визнавався владою, опосередковано про його масштаби та наслідки можна судити з кількості хворих на дистрофію та померлих від неї. За підрахунками сучасних українських дослідників, від голоду померло близько 1 млн. осіб.

Області	Хворих на дистрофію на червень 1947 р.	Померло від дистрофії всього
Ворошиловградська	38 666	953
Вінницька	159 976	2 959
Волинська	107	26
Дрогобицька	1 210	58
Дніпропетровська	82 759	2 266
Закарпатська	20	1
Запорізька	92 596	2 774
Житомирська	22 837	114
Ізмаїльська	60 857	20 604
Київська	83 703	1 422
Кіровоградська	19 793	256
Кам’янець-Подільська	55 598	2 047
Львівська	5 551	421
Миколаївська	79 039	262
Одеська	54 402	1 781
Полтавська	60 284	1 282
Рівненська	208	1
Станіславська	3 420	337
Сталінська	120 274	4 384
Сумська	29 958	340
Тернопільська	1 622	82
Харківська	88 751	2 012
Херсонська	44 681	1 137
Чернігівська	16 099	84
Чернівецька	31 787	1 184
Всього	1 154 198	46 524

[ 13; c. 247 ]