Тема 11. Україна в міжвоєнний період

План

11.1. Україна за нової економічної політики

11.2. Індустріалізація та її соціально-економічні наслідки

11.3. Колективізація. Голодомор 1932-1933 рр.

11.4. Утвердження сталінського тоталітарного режиму

11.5. Культурне будівництво

11.6. Західноукраїнські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини

11.1. Україна за нової економічної політики

З листа В. Короленка¹ до М. Горького² від 9 серпня 1921 р. про причини голоду в Україні

Улітку 1921 р. більшу частину України, а також Південь Росії вразив голод. Причинами його виникнення були несприятливі кліматичні умови, деградація сільського господарства, громадянська війна та політика “воєнного комунізму”. Нестача їжі ставала причиною смертності, поширення захворювань. Проте численних жертв можна було уникнути, якби керівництво УРСР мало можливість самостійно розпоряджатися продовольчими ресурсами республіки, а не вивозити їх до Росії на вимогу керівництва РКП(б).

Мій висновок, якого я дійшов з упевненістю: існуючий голод не стихійний. Він породжений надмірною квапливістю: порушений природний порядок праці, викликані уперед найгірші елементи, найбільш непрацездатні, і їм надається перевага, а найбільш працездатні придушені. Сьогодні відбувається те саме. Якщо це не припиниться, то можна чекати голоду і на майбутній рік і в подальшому.

...Підсумовуючи усе сказане, роблю висновок: наша влада женеться за рівністю, проте досягла лише голоду. Придушили найбільш працьовиту частину народу, відібравши у неї землю, і тепер земля лежить у пустоті.

...Слід повернутися до свободи… перш за все до свободи торгівлі. Потім до свободи друку, свободи думки, не треба хапати направо і наліво…

Якщо ще є вихід для Росії, то він полягає лише в одному, в поверненні до свободи.., [ 49; c. 216-217 ].

З наказу Вознесенського повітового особливого продовольчого комітету (Одеської губернії) про покарання заручників у разі невиконання продподатку³ (15 листопада 1921 р.)

Рішення про заміну продрозкладки продподатком, ухвалене в березні 1921 р. Х з’їздом РКП(б), не означало повномасштабної лібералізації економіки. Продподаток 1921 р. збирався каральними методами продрозкладки. Жорстокість у збиранні продподатку також зумовлювалася намаганням зломити пасивний та активний (збройний) опір українських селян радянській владі.

Узяти в кожній волості від 15 до 25 чоловік заручників з куркульського і середняцького населення. У випадку, якщо яке-небудь село відмовляється дати підписку про кругову відповідальність або ж, давши підписку про виконання продподатку в 48-годинний термін, і після закінчення часу продподаток буде не виконаний, такі села будуть оголошені ворогами Радянської влади. Половину заручників буде засуджено, аж до вживання вищої міри покарання – розстрілу, після чого буде узята нова група. Весь зернохліб і зернофураж, не дотримуючись цифр продподатку, в господарствах, на яких буде розповсюджена колективна відповідальність, буде конфісковано, [ 12; c. 51 ].

Витяг з резолюції Шостої конференції КП(б)У “Промисловість в умовах Нової Економічної Політики” (9-13 грудня 1921 р.)

Запровадження НЕПу в промисловості мало важливе значення. Воно давало змогу поновити роботу підприємств після громадянської війни. З цією метою дозволялася приватизація дрібних заводів, торгівля виробленою продукцією, оренда та інші елементи капіталістичних відносин.

…Розвиток дрібного приватного господарства на селі і в місті, що відбувається з моменту заміни продрозверстки продподатком, послужив основою для зміни всіх наших господарських відносин, які встановлювалися в період “воєнного комунізму”.

Певна частина державних ресурсів… і ресурсів приватного господарства дістають право вільного обігу на товарному ринку за принципом купівлі-продажу.

…Розвиток господарського життя повинен відбуватися в рамках держаного загальногосподарського пану.

…Поширення орендних форм експлуатації державних підприємств в усіх галузях промисловості веде до розвитку приватнокапіталістичних відносин і вимагає з боку держави спеціального організаційного підходу до регулювання цих відносин, [ 22; c. 61 ].

Декларація про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (30 грудня 1922 р.)

Ще в роки революції та громадянської війни між радянськими республіками був підписаний договір про військово-політичний союз. Протягом 1921-1922 рр. йшла підготовка та обговорення проектів утворення нової союзної держави, яка б об’єднала всі території колишньої Російської імперії, де була встановлена радянська влада. 30 грудня 1922 р. в Москві був скликаний І з’їзд Рад СРСР, який ухвалив Декларацію про утворення СРСР та Союзний договір. Номінально СРСР був федерацією рівноправних республік, але насправді всі важелі управління були сконцентровані в руках вищого керівництва ВКП(б), а союзні республіки були позбавлені суверенітету та можливості самостійно вирішувати питання соціально-економічного та політичного розвитку.

З часу утворення радянських республік держави світу розкололися на два табори: табір капіталізму і табір соціалізму.

Там, у таборі капіталізму, – національна ворожнеча й нерівність, колоніальне рабство і шовінізм¹, національне гноблення й погроми, імперіалістичні звірства й війни.

Тут, у таборі соціалізму, – взаємне довір’я і мир, національна свобода і рівність, мирне співжиття й братерське співробітництво народів.

Спроби капіталістичного світу на протязі десятків років розв’язати питання про національності шляхом сполучення вільного розвитку народів з системою експлуатації людини людиною були безплідні. Навпаки, клубок національних суперечностей все більше заплутується, загрожуючи самому існуванню капіталізму. Буржуазія виявилась безсилою налагодити співробітництво народів.

Тільки в таборі рад, тільки в умовах диктатури пролетаріату, яка згуртувала навколо себе більшість населення, стало можливим знищити в корені національний гніт, створити обстановку взаємного довір’я і закласти основи братерського співробітництва народів. Тільки завдяки цим обставинам удалося радянським республікам відбити напад імперіалістів усього світу, внутрішніх і зовнішніх; тільки завдяки цим обставинам удалося їм успішно ліквідувати громадянську війну, забезпечити своє існування і приступити до мирного господарського будівництва.

Але роки війни не минули безслідно. Розорені лани, спинені заводи, зруйновані продуктивні сили і виснажені господарські ресурси, що лишилися в спадщину від війни, роблять недостатніми окремі зусилля окремих республік по господарському будівництву. Відбудова народного господарства, як виявилось, неможлива при відокремленому існуванні республік.

З другого боку, нестійкість міжнародного становища і небезпека нових нападів роблять неминучим створення єдиного фронту радянських республік перед лицем капіталістичного оточення…

Всі ці обставини владно вимагають об’єднання радянських республік в одну союзну державу, здатну забезпечити і зовнішню безпеку, і внутрішнє господарське процвітання, і свободу національного розвитку народів.

Воля народів радянських республік, що зібрались недавно на з’їзди своїх рад і одностайно ухвалили рішення про утворення “Союзу Радянських Соціалістичних Республік”, є надійною запорукою того, що Союз цей є добровільним об’єднанням рівноправних народів, що за кожною республікою забезпечене право вільного виходу з Союзу, що доступ в Союз відкритий усім соціалістичним радянським республікам, як тим, що існують, так і тим, що мають виникнути в майбутньому...

Заявляючи про все це перед усім світом і урочисто проголошуючи непорушність основ радянської влади, що знайшли свій вираз у конституціях соціалістичних радянських республік, які уповноважили нас, ми, делегати цих республік, на підставі даних нам уповноважень, постановляємо підписати договір про утворення “Союзу Радянських Соціалістичних Республік”, [ 103; c. 32 ].

З постанови Ради Народних Комісарів “Про державні промислові підприємства, працюючі на основі комерційного розрахунку (трести)” (10 квітня 1923 р.)

Лібералізація економіки за часів НЕПу була доволі обмеженою. Ставши на шлях ринкових відносин, влада залишила за собою право опосередкованого управління та контролю за діяльністю великих підприємств, хоч офіційно і проголошувалась їх самостійність. У разі отримання збитків підприємство отримувало компенсацію з державного бюджету. Це давало змогу владі і надалі контролювати економічний курс держави.

Общее положение

1. Государственными трестами признаются государственные промышленные предприятия, которым государство предоставляет самостоятельность в производстве своих операций, согласно утвержденному для них уставу, и которые действуют на началах коммерческого расчета с целью извлечения прибыли…

Государственная казна за долги трестов не отвечает…

2. Государственный трест со дня его регистрации приобретает право юридического лица…

3. Каждый трест является единым предприятием, в состав которого входят несколько производственных единиц (заведений как-то: фабрик, заводов, промыслов, отделений, магазинов и т.п.)перечисленных в его уставе…

4. Тресты могут организовывается Высшим Советом Народного Хозяйства и другими народными комиссариатами и состоят в ведение Высшего Совета Народного Хозяйства или соответствующего народного комиссариата…

Финансирование трестов

20. если годовой баланс треста будет заключен с убытком и выяснится необходимость восстановления уставного капитала, то Высший Совет Народного Хозяйства может… сделать представление в Совет в Совет Труда и Обороны о целесообразности покрытия дефицита треста за счет государственной казны…

Органами управления и ревизии треста являются:

а) Высший Совет Народного Хозяйства, б) Правление, в) Ревизионная комиссия…

Правление

31. Председатель и члены правления при исполнении своих обязанностей должны проявлять предусмотрительность заботливого хозяина и несут дисциплинарную, уголовную и гражданскую ответственность как за целостность вверенного имущества, так и за хозяйственное ведение дела…

34. …в своей практической деятельности правление руководствуется инструкцией, утверждаемой и изменяемой Высшим Советом народного Хозяйства…

Амортизация¹, резервный капитал, распределение прибыли

45. Вся прибыль треста вносится в доход казны, за исключением отчисления не менее двадцати процентов в резервный капитал треста… и отчислений на выдачу тантьем² членам правления и наградным рабочим и служащим. Размер отчислений в резервный капитал, а также размер тантьем определяется ежегодно постановлением Высшего Совета Народного Хoзяйства.., [ 91; c. 190 ].

Витяг з резолюції Першої Всеукраїнської конференції КП(б)У “Про господарське становище” (17-21 жовтня 1926 р.)

Наслідки НЕПу були позитивними. З його допомогою вдалося досягти довоєнного рівня виробництва. При цьому темпи приросту у розвитку промисловості на території України були значно вищі, ніж по Союзу. Незважаючи на це, його було згорнуто.

…Основні показники досягнення господарства УРСР за минулий рік в даних умовах можуть бути визнані задовільними.

Найголовніші показники 1925/26 р. порівнені з1924/25 р. (для УРСР) за попередніми даними:

1. Приріст виробництва сільського господарства дорівнює 29% (близько 30%)¹.

2. Приріст виробництва промисловості – 61% (42,6%)…

5. Збільшення товарної маси в реальних величинах на 32 % (27%).

6. Питома вага промисловості в народному господарстві збільшилась з 37% до 43% дійшовши до цього рівня з 30% у 1923 році.

9. Середня річна зарплата одного робітника зросла в промисловості до 415 крб. в 1925/26 р. проти 338 крб. 1924/25 р.

Все ж вказані досягнення не завершили відбудовного періоду народного господарства УРСР (в порівнянні з довоєнним рівнем), [ 22; c. 62 ].

З статті Б. Д. Бруцкуса² про причини згортання НЕПу (1934 р.)

Відновивши показники довоєнного рівня виробництва, влада розпочала наступ на НЕП. Головна причина цього – неможливість співіснування комуністичних та капіталістичних принципів організації економіки. На середину 20-х років НЕП вичерпав усі свої можливості росту і вимагав розширення засад функціонування ринкової економіки, що суперечило комуністичній ідеології.

…Несмотря на голод и все еще примитивную организацию рынка, признаки оживления можно было наблюдать сразу же после объявления НЕПа. Все это производило впечатление на коммунистов… В связи с этим у многих возникает ошибочное представление, что проблема построения социалистической экономики тем самым решена… В руках советского правительства все еще оставались крупная промышленность, транспорт, реконструированная кредитная система и внешняя торговля…

…Изменения в экономической сфере последовали со все возможной быстротой. Это позволило Ленину отказаться от каких бы то ни было уступок в политической сфере…

…Всевластие лидеров партии, возникшее во время гражданской войны, всевластие, для которого система Советов служила лишь маскировкой, осталась нетронутым…

…В конце 1922 г. был опубликован Гражданский Кодекс, который можно было интерпретировать очень свободно, частное предпринимательство осталось без защиты против всесилия коммунистической власти. Именно от сюда шла угроза системы НЕПа… Отсутствие юридической, правовой безопасности частного сектора обнаружилось в конце 1923 г. Внутри партии формируется оппозиционное движение, во главе которого стоит Троцкий… Признавая экономический прогресс, имевший место при НЕПе, Троцкий полагал, однако, что такая политика угрожает социализму. Он указывает, что растет влияние крестьян, что возникает класс крестьян, имеющих крупные хозяйства, который угрожает Советской власти… Оппозиция была подавлена и Троцкий замолчал. И тем не менее его агитация оказала влияние на политику партии. В начале 1924 г. была конфискована значительная доля частного капитала, накопленная за три года после объявления Новой Экономической Политики. Частникам запретили продавать продукцию крупной промышленности. Их место заняли громоздкие кооперативные общества, находящиеся под контролем государства.

…Так как государственные предприятия не были капиталистическими, они не могли функционировать без плана. Как монополистические организации, они обнаруживают склонность запрашивать слишком большую цену за свою продукцию. Но поскольку руководство таких предприятии не было заинтересовано в их прибыльности, у него также нет особых стимулов к поиску способов снижения изделий. К каким результата может привести такое положение, показал серьезный кризис перепроизводства в крупной промышленности в начале 1924 г. когда ее производство едва достигало трети довоенного уровня…

…Слишком высокие цены на промышленные товары. В октябре 1923 г. индекс оптовых цен промышленных товаров составлял 2,757 к 1913 г., в то время как для сельскохозяйственных продуктов – только 0,888. Их отношение составляет, следовательно, 3 к 10. В таких обстоятельствах крестьяне желали, иметь дело не с крупной промышленностью, а с мелкими частными предпринимателями. Когда последние не предлагали необходимых товаров, хозяйства оставались автаркическими¹. Этот и аналогичный ему эпизоды ясно показали, что монополистические государственные предприятия без руководства с верху не способны выполнять свою работу… По необходимости скоро рождается идея генерального экономического плана, без которого различные индивидуальные планы могут противоречить друг другу.

…Однако Госплан в своей деятельности подвергался давлению правящей партии. Ее цель состояла в быстром восстановлении и расширении промышленности. Средства для этого должны были дать крестьяне. Они должны были обеспечить, в обильном количестве и по низкой цене, промышленных рабочих продуктами питания, фабрики и заводы – сырьем; кроме того, они должны были отдавать излишки продуктов, особенно зерна для экспорта, так как для восстановления промышленности был необходим импорт значительного количества оборудования и сырья… Из-за значительно прогресса свободной торговли. Этим надеждам не суждено было осуществится. Торговые организации вынуждены были покупать зерно по несколько более высоким ценам, чем довоенные. Вместо запланированных 13 млн. оказалось возможным закупить лишь 9,6 млн.; экспорт составил 2,1 млн. т вместо 5-6 ожидаемых, т.е. меньше чем 1923/1924 г.

...Частичная неудача экономического плана 1925/1926 г. не поколебала веру партии в планируемую экономику… Оно осознало, что до тех пор, пока существует частная торговля, нельзя принудить торговать в соответствии с планом… Прежде всего путем административных мер устраняется частный капитал из межрегиональной торговли зерном… Индекс цен на зерно, закупленной государственной торговлей, упал с 118,9 в 1925/26 г. до 105,8 в 1926/27 г. Но в тоже время рынок теряет для крестьянина значительную долю своей привлекательности…

…Интенсивные капиталовложения в промышленность, составляющие примерно миллиард рублей, и увеличение на 25% денежной массы в обращении привели к инфляции, хотя еще в слабой форме.., [ 91; c. 212 ].