1.2. Античні міста-держави Північного Причорномор’я

Страбон³ про Херсонес Таврійський

Грецька колонізація Північного Причорномор’я розпочалася у VII ст. до н.е. і відіграла вагому роль у залученні українських територій до світової культури, економіки, політики. Вагомий внесок у цю роботу зробив Херсонес (сучасний Севастополь). Він був заснований у 422-421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклії і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму.

Якщо пливти з Таміракської⁴ затоки, то ліворуч буде містечко і друга гавань херсонесців. Потім, якщо пливти вздовж берега, на південь виступає великий мис, що становить частину цілого Херсонеса. На ньому розташоване місто іраклеотів¹ – колонія тих, що живуть на південному березі Понту, яке зветься також Херсонесом і розташоване на 4 400 стадій² від гирла Тіри³.

...Між містом і мисом є три гавані, а далі стародавній Херсонес, що лежить у руїнах, за ним бухта з вузьким входом, коло якої переважно влаштовували свої розбійницькі кубла таври – скіфське плем’я, яке нападало на тих, хто рятувався у цій бухті, зветься вона бухтою Символів. Разом з іншою бухтою, що зветься Ктенунтом, вона утворює перешийок у 40 стадій. Це саме той перешийок, який замикає малий Херсонес, що становить, як ми сказали, частину великого Херсонеса і має на собі місто з однаковою з півостровом назвою – Херсонес. Це місто раніше користувалося автономією, але потім, спустошене варварами, змушене було взяти собі в покровителі Мітрідата Євпатора, який хотів іти на варварів, що живуть вище перешийка до Борисфена й Андрія⁴. Ці походи були підготовкою до війни з римлянами.

Жителі давали в данину Мітрідатові 180 000 медимнів⁵ хліба і 200 талантів⁶ срібла разом з азіатськими містечками коло Сіндіки. І в давніші часи звідси вивозили хліб до еллінів, як і з Меотіди солону рибу. Розповідають, що Левкон послав з Феодосії афінянам 2 100 000 медимнів, ці самі жителі півострова спеціально звались хліборобами, бо народи, які жили вище них, були номади – живилися м’ясом різних тварин, [ 77; c. 310 ].

Повстання рабів під проводом Савмака (107 р. до н.е.)

Це перше велике повстання рабів на території України. Лідер повстання Савмак – скіф, раб, що був взятий на виховання в боспорський двір царя Перісада V. Офіційні причини виступу, за деякими даними, полягали в угоді про передачу влади Боспором понтійському цареві Мітрідатові VI Євпатору, що міцно тримався рабовласницьких традицій.

Коли скіфи з Савмаком на чолі вчинили державний переворот і вбили боспорського царя Перісада, який виховав Савмака, на Діофанта ж підготували змову, останній, уникнувши небезпеки, сів на відправлене за ним (херсонеськими) громадянами судно і, прибувши (до Херсонеса), покликав на допомогу громадян. (Потім), маючи ревного прибічника в особі царя Мітрідата Євпатора, Діофант на початку весни (наступного року) прибув (до Херсонеса) з сухопутним і морським військом, і, приєднавши його до добірних (херсонеських) воїнів, вирушив (морем) з нашого міста (Херсонеса), оволодів Феодосією, Пантікапеєм, покарав винуватців повстання, Савмака ж.., захопивши в свої руки, відправив у царство і знову здобув владу (над Боспором) для царя Мітрідата Євпатора, [ 101; c. 14 ].