5. Методи випробування

Метод відбирання проб - за ГОСТ 5471.

Підготовка проб для визначення токсичних елементів - за ГОСТ 26929.

Визначення запаху, кольору та прозорості - за ГОСТ 5472.

Визначення смаку проводять органолептично.

Визначення температури спалаху екстракційної олії – за ГОСТ 9287.

Визначення колірного числа - за ГОСТ 5477.

Визначення кислотного числа - за ГОСТ 5476.

Визначення масової частки нежирових домішок та відстою - за ГОСТ 5481.

Визначення масової частки речовин, що містять фосфор - за ГОСТ 7824.

Визначення масової частки вологи та летких речовин - за ГОСТ 11812.

Визначення перекисного числа - за ГОСТ 26593.

Визначення ртуті - за ГОСТ 26927.

Визначення заліза - за ГОСТ 26928.

Визначення миш’яку - за ГОСТ 26930.

Визначення міді - за ГОСТ 26931.

Визначення свинцю - за ГОСТ 26932.

Визначення кадмію - за ГОСТ 26933.

Визначення цинку - за ГОСТ 26934.

Визначення мікотоксинів та пестицидів - за методами, що затверджені органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

6. Транспортування та зберігання

Соняшникова олія зберігається в чистих закритих металевих ємкостях, її перевозять в залізничних цистернах з нижнім зливом за ГОСТ 10674, спеціалізованих для перевезення олій та забезпечених трафаретами і надписами “Растительное масло”, ”Олія”, у відповідності з правилами перевезення вантажів, в автоцистернах з щільно закритими люками за ГОСТ 9218 та другими критими транспортними засобами у відповідності з правилами перевезення вантажів, які діють на відповідному виді транспорту.

При транспортуванні відкритим автотранспортом бочки, фляги з соняшниковою олією повинні бути захищені від атмосферних опадів та від сонячних променів.

Очищають баки та ємкості, в яких зберігають олію, при звільненні їх від продукту, не рідше одного разу за рік.

Залізничні цистерни та автоцистерни повинні відповідати вимогам, які пред’являються при перевезенні харчових продуктів.

Забороняється наливати олію в будь-які ємкості заводу або споживача без контролю тари на чистоту лабораторією заводу.

Щорічно всі ємкості та резервуари для зберігання олії (сховище основне та у відділеннях) разом з їх трубопроводами повинні перевірятись на справність та чистоту.

Не фасовану соняшникову олію упаковують в алюмінієві фляги за ГОСТ 5037 з щільними кільцями з жиро-стійкої гуми за ГОСТ 17133 та інших матеріалів, які дозволені органами державного санітарного епідеміологічного нагляду в установленому порядку, бочки стальні не оцинковані для харчових продуктів за ГОСТ 13950.

Приймати ємкості до роботи необхідно з оформленням акту за участю головного механіка, начальника виробництва, відділення, лабораторії та відділу збуту.

Гарантійний термін зберігання соняшникової олії (від дня розливу), яку розлили у фляги та бочки - 1,5 місяця.

2. Шрот соняшниковий тостований

Шрот соняшниковий тостований – твердий продукт, який одержують за схемою пресування-екстракція з насіння соняшнику з застосуванням допоміжної волого-теплової обробки. Шрот соняшниковий виробляється згідно з ГОСТ 11246.

По органолептичних показниках шрот соняшниковий тостований повинен відповідати вимогам, які вказані в табл. 2.6, 2.7. Для вироблення шроту соняшникового тостованого використовують насіння соняшнику за ГОСТ 22391.

Таблиця 2.6.

Найменування показників	Характеристика	Методи випробування
Колір	Сірий з різними відтінками Серый с коричневым оттенком	ГОСТ 13979.4
Запах	Властивий соняшниковому шроту без сторонніх запахів (затхлості, плісені, горілого, тощо)	ГОСТ 13979.4

По показниках, що забезпечують безпечність життя, здоров’я тварин й охорони навколишнього середовища, соняшниковий шрот повинен відповідати вимогам, що вказані в табл. 2.7.

Таблиця 2.7.

Найменування показників	Норма	Методи випробування
Масова частка вологи та летких речовин, %	9-11	За ГОСТ 13979.1
Масова частка золи, яка не розчиняється в соляній кислоті, в перерахунку на ас. сух. речовину, %, не більше	1,0	За ГОСТ 13979.6
Масова частка металевих домішок, %, не більше:		За 6.2 ГОСТ 11246
частинки розміром до 2 мм включно	0,01
частинки розміром більше 2 мм та частинки з гострими ріжучими краями	Не дозволяється
Вміст мікотоксинів, млн-1(мг/кг), не більше:		За 6.3 ГОСТ 11246
зеараленона	1,0
Т-2 токсину	0,1
дезаксиниваленола	1,0
Вміст токсичних елементів, млн-1(мг/кг), не більше: ртуті кадмію свинцю	0,02 0,1 0,5	За ГОСТ 26927 За ГОСТ 26933 За ГОСТ 26932
Масова частка залишкової кількості розчинника, %, не більше	0,08	За додатком В ГОСТ 11246
Сторонні домішки (камінці, скло, земля)	Не дозволяється	За 6.4 ГОСТ 11246
Зараженість шкідниками або наявність слідів зараження	Не дозволяється	За ГОСТ 13496.13
Вміст нітратів, млн-1(мг/кг), не більше	450	За ГОСТ 13496.19
Вміст нітритів, млн-1(мг/кг), не більше	10	За ГОСТ 13496.19

Шрот з насіння соняшнику, який виріс в опромінених зонах, повинен підлягати контролю на сумарний вміст радіоактивних речовин, який виконується службами ветеринарно-санітарного нагляду. Норма, що рекомендується приведена в додатку А.

Вміст пестицидів не повинен перевищувати норми, які затверджені органами ветеринарно-санітарного нагляду.

Кормова цінність соняшникового шроту повинна відповідати вимогам, які вказані в табл. 2.8.

Таблиця 2.8.

Найменування показника	Норми	Методи випробування
Масова частка сирого протеїну в перерахунку на абсолютно суху речовину, %, не менше	39,0	За ГОСТ 13496.4
Масова частка розчинних протеїнів у шроті до загального вмісту протеїну, %	683	За ГОСТ 13496.4
Масова частка сирої клітковини в обезжиреному продукті в перерахунку на абсолютно суху речовину, %, не більше	23,0	За ГОСТ 13496.2
Загальна енергетична поживність, у перерахунку на суху речовину, к.о., не менше	0,968	За 6.5 ГОСТ 11246
П р и м і т к а- Показники поживної цінності шроту, які гарантуються підприємством й необхідні для визначення загальної енергетичної поживності, приведені в додатку Б.

Показники “масова частка сирого протеїну”, “масова частка розчинних протеїнів”, “масова частка сирої клітковини”, “масова частка золи, яка не розчинна в соляній кислоті” визначають: виготовлювач - періодично, не рідше одного разу за 10 днів; споживач – при вхідному контролю.

Залишкову кількість пестицидів визначають: виготовлювач - періодично, не рідше одного разу за місяць; споживач – при вхідному контролю.

Вміст нітратів, нітритів, мікотоксинів та токсичних елементів визначають: виготовлювач - періодично, не рідше одного разу за квартал; а також при зміні партій насіння; споживач – при вхідному контролю.

Сумарний вміст радіоактивних речовин визначають у порядку, який встановлений органами ветеринарно-санітарного нагляду.

Шрот соняшниковий підлягає сертифікації у встановленому порядку.

Додаток А (довідковий)

Максимально-допустимий рівень (МДР) радіоактивності в кормових продуктах, що рекомендуються органами ветеринарно-санітарного нагляду

Найменування показника	МДР радіоактивності макухи та шротів
Сумарний вміст радіоактивних речовин (сумарна бета-активність), Бк/кг, не більше	600

Додаток Б (довідковий)

Показники для визначення загальної енергетичної поживності соняшникового шроту

Найменування показника	Норма
Масова частка сирого жиру у перерахунку на абс. суху речовину, %, не більше	1,5
Масова частка загальної золи в перерахунку на абс. суху речовину, %, не більше	6,5

Масова частка жиру визначається в середньозмінній пробі у відповідності з офіціальною схемою контролю.

Масову частку загальної золи перевіряють як проміжне значення при визначенні масової частки золи, що не розчиняється в соляній кислоті.

Допоміжні дані по шроту.

Температура при зберіганні шроту не вище Температура в зимние месяцы -35°С, в летние месяцы не более чем на 5°С выше окружающей среды	35°С
Об’ємна маса шроту	372-407 кг/м3
Об’ємна маса гранул	600-640 кг/м3
Питомий електричний опір (при вологості 3-8%)	11011–11014 Ом.м
Нижня межа вибуховості шротового пилу (для фракції 850 мкм)	50-63 г/м3
Температура самозаймання шротового пилу ( фракції 850 мкм) в аерозавислому стані.	940-1000°С

Методи відбирання проб визначаються за ГОСТ 13979.0.

Соняшниковий шрот вживають на корм усім видам сільськогосподарських тварин та птиці як у чистому вигляді, або в складі комбікормів.

Зберігають шрот у чистих сухих приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією, насипом, або в паперових мішках згідно з ГОСТ 2226.

Зберігати шрот на відкритих площадках забороняється.

Термін зберігання соняшникового шроту – 3 місяці.