Причини незадовільного спілкування

1. Недостатнє усвідомлення керівником важливості поінфор­мованості підлеглих.

2. Неправильна установка свідомості та якість спілкування. Установка свідомості - це ставлення людини до оточення. Дефекти установки свідомості проявляються у вигляді стереотипів мислення, упереджених уявлень, неправильних відносин, відсутності уваги та інтересу, нехтування фактами тощо.

Перед діловою розмовою бажано осмислити проблеми.

1. Поставте перед собою конкретні завдання.

2. Наперед занотуйте і складіть план.

3. Виберіть час, потрібний для досягнення мети.

4. Перш ніж розпочати розмову, створіть атмосферу взаємної довіри.

5. Від початку і до кінця розмови дотримуйтесь основного напряму, що веде до мети.

6. Виберіть місце і час проведення розмови з урахуванням їх впливу на результати.

7. Будьте на висоті становища (не виявляйте своєї меншовар­тісності та переваг).

8. Зафіксуйте отриману інформацію в придатній для майбут­нього використання формі.

9. Завершуйте розмову після досягнення наміченої мети тощо.

Це прагматизм, але дієвий за умов такту, стриманості, комунікабельності, динамічності, гнучкості та переконливості.

Д. Карнегі про діалог з партнером

Д. Карнегіпропонує 6 способів привернення людей до себе:

1. Виявляйте щирий інтерес до інших людей.

2. Усміхайтесь до людей-співрозмовників.

3. Пам’ятайте, що ім’я людини - притаманне всім, тому називайте в діалозі ім’я співрозмовника.

4. Будьте добрим слухачем, заохочуйте інших давати інформацію про себе.

5. Говоріть про те, що цікавить співрозмовника.

6. Навіюйте вашому співрозмовникові усвідомлення його значення, робіть це щиро.

Д. Карнегіпропонує правила, дотримання яких дасть змогу схилити людей на вашу точку зору.

1. Єдиний шлях отримати гору у суперечці - це уникати її.

2. Виявляйте повагу до думок вашого співрозмовника. Ніколи не говоріть йому, що він неправий. Краще говоріть, що, може, ще подумайте і змініть “ноту”.

3. Якщо ви неправі, то визнайте це швидко і рішуче, вислов­люючи при цьому нотку вини і жалю.

4. Від самого початку дотримуйтеся дружнього тону.

5. Примушуйте співрозмовника відразу відповісти вам “так”, імітуючи це поглядом.

6. Нехай більшу частину часу говорить ваш співрозмовник.

7. Нехай ваш співрозмовник вважає, що ця думка належить йому.

8. Достойно намагайтесь дивитися на речі з точки зору вашого співрозмовника.

9. Співчутливо ставтесь до думок і прагнень інших.

10. Закликайте до більш благородних мотивів.

11. Не драматизуйте свої ідеї, подайте їх ефектно.

12. Кидайте виклик, “зачепіть за живе”.

Важливо управлінцю звернути увагу на спілкування з незапланованим партнером.

4.1.13. Поради про безконфліктне спілкування державного службовця

Добро - народжує добро,

зло - сіє зло!

Народна мудрість

Дотримання запропонованих нижче порад дасть змогу впливати на людей, не принижуючи їх і не викликаючи в них відчуття образи, внутрішньоособистісного конфлікту та дисгармонії.

1. Починайте з похвали справжнього визнання гідності співрозмовника.

2. Вказуйте на помилки інших не прямо, а побічно.

3. Спочатку поговоріть про власні помилки, а вже потім говоріть про помилки свого співрозмовника.

4. Ставте співрозмовнику запитання щодо проблеми замість того, щоб наказувати.

5. Дайте людям можливість урятувати свій імідж через самоосмислення власної провини.

6. Висловлюйте схвалення людині з приводу її найменшого успіху та відзначайте кожен такий успіх. Будьте щирі у своїй оцін­ці та щедрі на похвалу.

7. Створюйте людям добру репутацію, яку вони прагнутимуть виправдати, тобто “дайте людині шанс”.

8. Намагайтесь якимось чином людей попередньо позитивно відзначити. Створюйте враження, що помилку, яку ви хочете бачити виправленою, легко виправити.

9. Робіть так, щоб те, на що ви спрямовуєте людей, здавалось їм не важким для виконання, а творчо пошуковим.

10. Домагайтеся, щоб люди були раді зробити те, що ви пропонуєте, бо їх праця буде позитивно відзначена.

У процесі спілкування бажано вдало вибрати найпотрібніше із запропонованих етичних норм поведінки службовця з метою запобігання конфліктам. Пропонуємо ось що:

- утилітаризм у впливі, головним з якого є вигода від наслідків впливу та необхідність контролю за виконанням прийнятих рішень;

- універсалізм, коли в основі впливу керівника лежить прагнення зробити добро людям;

- справедливість, яка стосується розподілу винагород та покарань під час розподілу обов’язків;

- обов’язок і відповідальність керівника за свої рішення, впливи, висновки;

- особиста свобода підлеглого як найбільша цінність, яку не можна пригнічувати, але яка має бути сприйнята в межах правового поля.