Організаційні методи управління конфліктами

Ці методи включають:

- чітке формулювання вимог, прав та обов’язків для кожного працівника чи особи;

- використання координуючих механізмів, чітке дотримання принципів єдиноначальності;

- встановлення спільної мети, формування спільних цінностей, інформування всіх працівників про загальну політику, інформація про стан справ в усіх підрозділах організації, колективу, фірми.­

- утвердження доцільної системи заохочень, чесно заслуженої пошани.

Міжособистісні методи управління конфліктами

Ці методи передбачають:

1. Відхилення. Людина прагне уникнути конфлікту (якщо причини суперечки не становлять для людини великої цінності; якщо ситуація може вирішитися сама собою; якщо на цьому етапі немає умов для ефективного врегулювання конфлікту та ін. Інколи така стратегія може бути негативною, якщо уникають відповідальності за реалізацію поставленої мети. Варто мати це на увазі.

2. Залагоджування. Цей стиль характеризується тим, що керівник не виявляє зацікавленості в досягненні позитивних результатів та здійсненні управлінської мети. Така стратегія спрямована головним чином на уникнення конфліктних стосунків між людьми. Керівник, який дотримується цієї стратегії, намагається відійти, уникнути конфліктної ситуації і водночас відповідальності. Він проголошує: “Давайте жити дружно!”. Часто при цьому спокій є тимчасовим, і проблема конфліктності залишається. Рано чи пізно може статися “вибух”, що призведе до конфлікту.

3. Примус. Той, хто дотримується такої стратегії, не дбає про інших. Це агресивний стиль примусу, керівник прагне відігравати командну роль, придушує ініціативу людей і залишає час на новий вибух конфліктної ситуації.

4. Компроміс. Керівник прагне досягти нормалізації стосунків з партнерами, прагне зважати на інтереси партнерів та залучити їх на свій бік. Цей стиль характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, проте лише до деякої міри. Здатність до компромісу в управлінських ситуаціях високо цінується, оскільки зменшує недоброзичливість і дає змогу відносно швидко врегулювати конфлік­ти. Однак конфлікт у зміненій формі може також розгорітися, бо залишилася нерозв’язаною проблема, що спричинила його.

5. Співробітництво. Ця стратегія характеризується тим, що, по-перше, керівник (управлінець) прагне досягти нормалізації стосунків у роздумах (позиціях) партнерів, прагне зважати на партнерів та залучити їх на свій бік; по-друге, співрозмовники повинні зрозуміти, що кожен може мати свою думку, свою позицію. Водночас керівник повинен застосувати різні міжособистісні методи управління конфліктами адекватно до самої ситуації, однак стиль співробітництва, спрямований на розв’язання проблеми, має бути основним, оскільки саме він робить конфлікт функціональним, діє­вим.

Управління конфліктами в організації. Незалежно від конкретних норм, існує чотири загальних принципи управління конфліктами в організації:

- протистояння позицій повинне керуватися і спрямовуватися;

- необхідно шукати рішення, вигідного для кожного;

- бажано допомагати одне одному, створюючи кожному відчуття впевненості та здатності розв’язувати проблеми;

- обмірковувати кожен крок та продовжувати навчатися.

Поради щодо врегулювання конфліктів.

1. “Зброя - медяник” - дати підлеглим зрозуміти, що саме від них залежить результат очікуваного; має бути продумана система повноважень та відповідальності, щоб інтереси співробітників не перетинались.

2. “Ланцюг команд” - у ситуації, де спостерігається розбіжність поглядів на розв’язання певних питань, останнє слово має бути за керівником.

3. “Глобальний спосіб” - постановка перед усіма працівниками організації комплексних цілей.

4. Система винагород -заохочення працівників для кращого виконання своїх функцій.

Управління конфліктом. Певною мірою врегулювання конфлікту є управління ним.

Таких методів багато. А.Я.Кібанов пропонує таку схему класифікації методів управління:

- внутрішньоособистісні методи, тобто методи впливу на окрему особу;

- структурні, тобто методи усунення організаційних конфліктів;

- міжособистісні методи, або стилі поведінки у конфлікті;

- переговори;

- агресивні дії (застосовуються у крайніх випадках).