4.1.2. Психологічні характеристики контактної поведінки

Будьте терплячі в усіх справах

і в усіх переговорах.

Д. Леббок

Разом з формуванням першого враження в момент знайом­ства учасники контакту починають взаємодіяти і таким чином впливати одне на другого. Особливості контактної поведінки дають багату інформацію про партнера і допомагають зрозуміти його цілі, наміри, мотиви, склад мислення.

Контактна поведінка вивляєтьсяв прагненні познайомитися, представитися, зробити позитивний вплив, завести спільну розмову, зацікавити партнера своєю індивідуальністю, наочно продемонструвати, що є щось спільне для обох. Така поведінка може бути двох видів: коли особи з різними цілями і намірами хочуть побудувати загальну систему відносин, яка б їх влаштувала, або коли один з них має намір зробити цю взаємодію з вигодою для себе.

Хода. Бажано йти назустріч партнеру вільно і спокійно. Спрямуйте на нього свій погляд, він робить можливим контакт. Доброзичливий вираз обличчя - легка усмішка, люди цим прагнуть виявити симпатію одне до одного.

Тверде рукостискання,але не сильне - цим проявляєте свою симпатію до партнера.

Особисте звертання- найкраще називайте партнера на ім’я і по батькові.

Поза- не сідайте напроти партнера. Поверніться трохи вбік.

Голос- говоріть не поспішаючи і робіть паузи.

Наданняініціативи теж вагоме. Спочатку дайте висловитися партнерові, а потім говоріть самі.

Пристосуваннядо партнера включає в себе: вияв щирого інтересу, прагнення зрозуміти через інтерес до його проблем.

Невербальні знаки уваги- уважно вислухайте партнера, демонструючи позитивні емоції обличчям, рухами. Будьте відкритими до сприйняття партнера. Відкритість жестів та міміки спрямовані на взаємодію.

Ініціатива в контексті- стає особливо помітною, якщо спіл­кування проходить під час застілля, виявляючи при цьому міру в усьому (їжі, напоях, розмовах).

4.1.3. Правила ведення діалогу

Ніколи не турбуй іншого тим,

що можеш зробити сам.

Л.М.Толстой

Увесь період нашого активного життя проходить в процесі діалогу: вдома, на роботі, під час відпочинку, навіть із самим собою. Для того, щоб діалог управлінця із підлеглим дав позитивні результати, пропонуємо ознайомитися з відповідними правилами.

Правила для того, хто говорить:

1-е - доброзичливість, повага стосовно партнера, з яким вступаєте в спілкування;

2-е - ввічливість та уникнення категоричності;

3-є - скромність у самооцінках, ненав’язливість;

4-е - орієнтація на партнера, створення для нього психологіч­ного комфорту;

5-е - постійне стимулювання інтересу партнера до проблем спілкування;

6-е - логічність у викладі своїх поглядів та пропозицій;

7-е - підтримка уваги партнера, стимулювання його активності в сприйнятті;

8-е - вибір такого стилю розмови, який був би сприятливим не тільки для ситуації спілкування, а й для сприйняття партнером.

9-е - враховувати дистанцію в спілкуванні, систему жестикуляції і міміки тощо.

Правила для того, хто слухав:

1-е - не шкодуйте часу для того, щоб вислухати партнера;

2-е - терпляче і шанобливо ставтесь до того, хто говорить;

3-є - не перебивайте партнера, вислухайте його до кінця;

4-е - дайте партнеру проявити себе в спілкуванні, стимулюйте його активність;

5-е - використовуйте мовні, жестові, мімічні засоби емоційно-психологічної підтримки для того, хто говорить.

Дотримання запропонованих правил сприятиме безконфлікт­ному спілкуванню.

Філософ-стоїк Епіктет пояснював, що під час розмови треба більше слухати, ніж говорити: “Недарма Бог дав нам один язик і двоє вух”. Уміння слухати має першочергове значення для людського спілкування. За статистичними підрахунками, час, який ми витрачаємо для контактів на роботі і вдома, розподіляється так: 9% - пишемо, 16% - читаємо, 30% - розмовляємо і 45% - слухаємо (точніше, повинні слухати). Слухати - це не просто мовчати, це вміти зосередити й утримувати увагу на предметі розмови протягом усієї розмови.

Тактовні люди кажуть, що треба вміти мовчати взагалі про все, що має значення лише для тебе. Тому важливо, як писав Цицерон: “Не варто заволодівати розмовою, як вотчиною, з якої маєш право вижити іншого. Навпаки, потрібно намагатися, щоб кожен мав у розмові свою чергу”.

Низка українських прислів’їв щодо спілкування:

• Треба знати, що і де казати.

• Гостре словечко коле сердечко.

• Говорить п’яте через десяте.

• Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто без ладу, то теж не затикай.

• Менше говори - більше вчуєш.

• Мовчанка гнів гасить.

Поради

Говоріть по суті і красиво!

- Говоріть лише тоді, коли є про що сказати.

- Говоріть коротко і точно.

- Говоріть, щоб Вас чули.

- Не вживайте незрозумілих слів.

- Говоріть по суті.

- Говоріть так, щоб вас цікаво було слухати.

- Менше жестикулюйте.

- Не читайте моралі в процесі діалогу.

- Намагайтесь тримати себе впевнено навіть у складній ситуації.

- Не піддавайтесь емоціям.

- Намагайтесь постійно контактувати з аудиторією чи опонентом.