2.1.15. Тест “Делегування влади” (для самоконтролю)

1. Чи продовжуєте працювати після закінчення робочого дня і чи берете регулярно роботу додому?

2. Чи працюєте Ви довше, ніж Ваші працівники?

3. Чи часто Ви виконуєте роботу за інших, з якою вони повністю могли справитися самі?

4. Чи вдається знайти в разі необхідності підлеглого чи колегу, який би допоміг Вам?

5. Чи знає Ваш колега, підлеглий про Ваші завдання і сферу діяльності настільки, щоб замінити вас, якщо Ви залишите свою роботу?

6. Чи вистачає Вам часу на планування завдань і діяльності?

7. Чи буває “заваленим” Ваш письмовий стіл, коли повертаєтесь з відрядження?

8. Чи займаєтесь до цього часу справами і проблемами, які були закріплені за Вами до останнього підвищення по службі?

9. Чи часто Ви буваєте змушені відкладати важливе завдання, щоб виконати інші?

10. Чи часто Вам доводиться поспішати, щоб дотримуватися точних строків?

11. Чи витрачаєте Ви час на рутинну роботу, яку можуть зробити інші?

12. Чи Ви самі диктуєте більшу частину пам’ятних записок, кореспонденції і звітів?

13. Чи часто до Вас звертаються з приводу завдань, що їх не виконали Ваші підлеглі?

14. Чи вистачає Вам часу на громадську діяльність?

15. Чи прагнете Ви того, щоб скрізь бути в курсі справи та мати інформацію про все?

16. Чи потрібно Вам докладати великих зусиль, щоб дотримуватися списку пріоритетних справ?

Підрахуйте, скільки балів Ви набрали: за позитивну відповідь на запитання 1-3, 5, 7-13, 16 і негативну відповідь на запитання 4, 6, 14, 15 - 1 бал.

0-3 бали - Ви делегуєте відмінно!

4-7 балів - у Вас ще є резерви для поліпшення делегування.

8 і більше балів - делегування для Вас - проблема, якій потрібно приділяти більшу увагу.

2.1.16. Влада і конфлікти в організації. Причини конфліктів в організаціях

Всі досягнення є наслідком зусиль тих

людей, хто займав непопулярні позиції.

Едлай Стивенсон

Влада як соціальний інститут та інструмент управління

Владаіснує скрізь, де є люди та їх об’єднання: в сім’ї, на виробництві, в різних організаціях тощо.

Слово “влада”чуємо часто. Ми користуємося цим словом, проте особливо не замислюємося над самим поняттям - “що означає влада?”. При розгляді наявних на сьогодні концепцій влади перш за все впадає у вічі їх кількість та різноманітність.

Наприклад, Томас Гоббс визначав, що влада - це засоби досягти добробуту в майбутньому, а саме життя є вічне й безперервне прагнення до влади, яке припиняється лише за немочі людини та її смерті.

На початку ХХ ст. Макс Вебер визначав владу як можливість індивіда здійснювати свою волю всупереч спротиву інших. Є багато інших роздумів про владу.

Однак виникає запитання: чому в нашій морально-політичній лексиці має місце концепція влади? Просто тому, що влада включає в себе поняття про “здібності” і “можливості”, “потреби”, “розвиток”, “пошук” тощо.

Мотивація влади - одна з головних рушійних сил людської діяльності. Психологи вважають, що це егоїстична чи навіть садистська сила, що, як і будь-яка схильність, ніколи не буває насиченою. Владу не віддають, її втрачають і як правило - в драматичних ситуаціях. Досить поширеною є думка, що немає меж для задоволення владою у людей, які прагнуть її мати.

Владаявляє собою можливість та здатність впливати на поведінку інших людей чи груп шляхом волі, авторитету, права, насильства.

Про владу говорять так, що влада є інструментом управління та необхідною умовою функціонування організації, здійснення її місії, досягнення її завдань та мети.

Влада в організації- це соціальні відносини, які передбачають обов’язкове виконання волі керівника підлеглими, що зумовлене наявністю у нього прав та можливостей для примусу.

Поняття “влада” тісно пов’язане з поняттям “вплив” та “залежність”. Які їх дії?

Впливзнаходить свої прояви у процесі зміни індивідом поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень.

Відмінність між владою і впливомполягає, в основному, в силі самого впливу. Влада надає високу силу впливу і вірогідність підлеглості.

Залежність(незалежність) характеризує ступінь самостійності у прийнятті рішень з певних питань.

Суть владивизначається тим, що впливовий має можливість задовольняти будь-яку потребу того, над ким має владу. Відповідно до цього він набуває можливість впливати на поведінку іншого індивіда.

Компонентамивлади в організації є: суб’єкт, об’єкт, основи влади, її межі та обсяг, інструменти та показники.

Суб’єктом влади в організації, здійсненням її активної дії є керівник чи той, хто віддає розпорядження, маючи відповідні права та засоби на це.

Об’єкт влади- виконавець керівних вказівок, розпоряджень.

Відносини суб’єкт - об’єкт владиможуть бути різними: від добровільної підлеглості до запеклого опору, що може перейти в конфлікт.

Інструментами владикерівника (управлінця) є: офіційні повноваження, закріплені в посадових інструкціях, авторитет керівника, ресурси та інформація.

Інструментами владипідлеглих можуть бути: якість виконання поставлених завдань; інформація про організацію, людей, методи виконання роботи; доступ до джерел інформації, вплив, який мають підлеглі на своїх колег.

Основи владив організації можуть бути різноманітними: примус, ресурси, добровільне підкорення тощо.

Примусвиникає, коли підкорення відбувається через страх, коли індивід вважає, що той, у кого в руках влада, може завдати йому неприємності (позбавити премії, накласти штрафи, позбавити роботи).

Страх і влада.Причиною страху можуть бути події, умови, ситуації, які таять сигнал небезпеки. Очікування, розрядка та спокій - обов’язкові фази страху. Ф. Ніцше, А. Шопенгауер, О. Шпенглер та інші дослідники вважали страх природним станом людини, що усвідомлює самотність, беззмістовність свого існування, нестабільність свого становища в соціумі. Наприклад, за М. Бердяєвим, страх лежить в основі життя особи і править світом. Страх завжди відігравав роль важливого регулятора поведінки особи (страх перед покаранням, владою та ін.). Погано, коли сформується реакція індивіда на страх, бо це досить стійкий стан, який зберігається навіть при його безнадійності.

Панує думка: “Чи доцільно так багато працювати, якщо так мало платять?”. Це приводить до конфліктів (соціальних, страйків, індивідуальних та ін.). Але страх опинитися “за бортом” змушує людину щось робити.

Інформаційні ресурси, інформація- найбільш широко представлена основа влади в сучасних умовах. Підтверджується відоме правило: “Хто володіє інформацією, той володіє світом”. Особи,­ організації, що володіють інформацією, можуть диктувати свої умови. Інформаційна влада може мати не тільки особистісний характер, а й впливати на контроль над засобами отримання цієї інформації, над інформаційними потоками тощо.

Інформаційна влада може сприяти застосуванню різних засобів маніпулювання, тобто управлінню поведінкою людей наперекір їх інтересам.

До інформаційних ресурсів близькими є ресурси нових знань, тобто влада, заснована на знаннях. Передбачається, що носії нових знань можуть дати конкретні рекомендації щодо їх застосування при виході із складних ситуацій.

Добровільне підкорення як основа влади передбачає використання однієї із трьох складових: особисту харизму, переконаність, традицію.

Особиста харизмастановить привабливість тих чи інших якостей керівника (лідера) для оточуючих. Заради можливості отримати його підтримку, схвалення, підкоряються його вказівкам. Харизматична влада побудована не на логіці, не на традиціях, а на сильних особистісних якостях чи таланті лідера.

Переконаність у необхідності підкорятися та виконувати вимоги конкретної особи, що нав’язує свою точку зору, вважається обов’язковою умовою сильної влади.

Традиційна владаорієнтована на посаду, чин, незалежно від особи, що її обіймає.

Влада в організації використовується ефективноза таких умов:

- потреба виконавця, на якій базується вплив, має для нього велике значення;

- виконавець розглядає керівника як того, хто дає змогу йому реалізувати свої потреби;

- виконавець повинен бути переконаним, що виконання завдання приведе до реалізації його потреб.

Цікаво, що деякі керівники, управлінці ніяк не можуть усвідомити, що право на владу зумовлюється поєднанням офіційної влади посади з лідерством цього керівника.

Потреба владипроявляється як намагання мати вплив на людей, у намаганні давати поради, надавати допомогу.

Сила влади залежить від:

- вартості тих потреб особи, на базі яких здійснюється цей вплив;

- можливості впливової особи задовольнити цю потребу або ж від думки підлеглого, що керівник це може зробити.

Конфлікт виникає за умови звільнення об’єкта від залежності, при цьому:

- потреба індивіда, на якій базується влада, зменшується, і ця особа звільняється від влади суб’єкта;

- суб’єкт не може повністю задовольнити потреби індивіда;

- з’являється третя особа, яка може задовольнити ці потреби об’єкта краще і швидше.