1.2.16. Психологія конфлікту

Як багато суперечок могли б бути припинені,

якби учасники домовились давати

визначення своїм термінам.

Аристотель

Оскільки конфлікти завжди пов’язані із зіткненням інтересів та поглядів людей, в їх зародженні, розвитку та врегулюванні велику роль відіграє психологічний фактор. Психологія конфлікту базується на аналізі міжособистих стосунків, що сприяють врегулюванню конфліктів.

Психологія конфлікту розвивається на базі психології особистості, соціальної психології, психології спілкування тощо.

Конфлікт - це психічний стан, зумовлений суперечностями, що виникають між людьми у зв’язку з вирішенням тих чи інших питань соціально-політичного або особистого життя. Конфлікти “створюють” люди, вони - сторони й учасники, та сила, яка може і прагне побачити в його діях динаміку суспільного прогресу.

Протягом усього існування людського суспільства людство мало справу з різними типами конфліктів. Особливо гостро вони виявляються в нестабільних середовищах, у перехідні періоди. Яка ж їх природа? Які причини виникнення? Чи можна уникнути конфліктів? Чи існує механізм їх запобігання та врегулювання? Ці та інші питання завжди цікавили й цікавлять учених, політиків, психологів, соціологів, свідомих громадян.

Справа не стільки в тому, щоб просто зрозуміти цей феномен, скільки в тому, що в реальній практиці політикам постійно доводилося мати справу з конфліктними ситуаціями різних рівнів. Від того, який вихід із цих ситуацій вони знаходили, часто залежала доля тисяч і мільйонів людей, доля країн, урядів, не кажучи вже про долю самих політиків. Тому ми маємо право визначати і саму політику як діяльність щодо запобігання та врегулювання конфлік­тів економічного й соціально-політичного характеру як систему врегулювання конфліктів та виходу з конфліктних і кризових ситуацій суспільного розвитку і недопущення гуманітарних катастроф, які людство бачило останнім часом у Чечні, Дагестані, Югославії, Придністров’ї та інших “гарячих” точках планети. За період­ з 1991 до 1999 р. сталося понад сто тридцять збройних конфліктів. Сотні різних незбройних конфліктів мають місце як у демократичних суспільствах, так і в суспільствах перехідного типу.

Треба зазначити, що на Заході дослідження конфліктів є одним з важливих напрямів роботи провідних наукових центрів. Наприклад, у США цією проблемою займаються такі університети, як Гарвардський, Вісконсинський, Джорджтаунський, Мічіганський, Сиракузький та ін. Їх дослідницькі роботи забезпечуються фінансово фондами Форда, Карнегі, Національним інститутом урегулювання конфліктів при університеті Дж. Мейсона. Ведуться­ не тільки теоретичні пошуки, а й пошук можливостей їх практичного втілення. Крім того, проводиться постійна робота з навчання принципів і методів ведення переговорів, суперечок і здійснення посередництва в конфлікті.

Щодо нашого буття, то за часів колишнього Союзу проблемами конфліктності в суспільстві не займалися, мова йшла тільки про суперечності неантагоністичного характеру.

Досить інтенсивно почала розроблятися конфліктологічна проблематика в Україні, зокрема в Інституті соціології НАН Украї­ни, Інституті соціології ім. Г. С. Сковороди, Українському науково-дослідному інституті проблем молоді, Національному інституті стратегічних досліджень, Міжрегіональному інституті глобальної і реґіональної безпеки, Військовому гуманітарному інституті НАОУ та ін.

Зрозуміло, це тільки початок. Попереду розробка багатьох проблем теоретичної та прикладної конфліктології. Першочерговим завданням є освоєння українськими політиками, державними службовцями певних знань з теорії конфліктів, технології їх розв’язання, запобігання та зв’язок з управлінськими ролями.

Сучасний етап державотворення в Україні супроводжується конфліктами між виконавчою і законодавчою владою, партіями, окремими політичними лідерами, фракціями в парламенті, апаратом Президента та апаратом уряду, між центральною і місцевою владами, різними прошарками населення. Словом, конфлікт - соціальний феномен.

Приміром, конфліктність у процесі формування політичної системи зумовлена багатьма чинниками, зокрема зміною суспільних відносин, формуванням нових соціальних структур, утвердженням і формуванням нової політичної еліти, яка нестримно прагне до влади, але не знає, що з нею робити тощо.

У сучасному українському суспільстві відбувається процес зміни ціннісних орієнтацій, усвідомлення та формування особистісних, групових, національних інтересів, утверджується відкрите суспільство, крах старих і створення нових схем легітимізації тощо.

У сучасних умовах політичні відносини складаються так, що влада, причетність до неї або володіння нею відкривають великий діапазон для тих, хто включений у простір владних відносин власне для себе.

У перехідні періоди в суспільстві здійснюється руйнація системи ціннісних орієнтирів, відбуваються зміни рабської психології меншовартісності на психологію державного народу. Ця руйнація не може проходити безконфліктно, без радикальних змін, особистісних та політичних.

Проблеми корупції, що мають місце в усіх гілках влади, - це теж проблема конфліктності, що потребує серйозного вивчення і дій у рамках правового поля.