1.3.3. Проблеми стимулювання як чинник профілактики конфліктних ситуацій та утвердження демократичних засад управління

Демократію забезпечує насамперед

морально-інтелектуальний устрій народу,

а вже потім - законодавство.

Алексис де Токвіль

Системи заохочення в державних та недержавних установах завжди мали і матимуть місце, оскільки люди потребують уваги і пошани, якщо в роботу вкладають свій інтелект, пошук, віддають часто-густо більше зусиль, ніж та робота оплачується, то стимулювання матеріальною винагородою і є добрим чинником запобігання проблемним ситуаціям.

Найпоширенішими в практиці західних організацій та установ є такі п’ять категорій стимулювання:

1. Професійні стимули, насамперед незалежність.

2. Трудові стимули, пов’язані з характером роботи й досягненням особистих цілей, що відповідають особистим цінностям.

3. Престиж і соціальний статус, що викликають повагу чи заздрість інших.

4. Стимули, пов’язані з кар’єрою та просуванням по службі.

5. Фінансові та економічні стимули.

Виділимо більш конкретно кожну із п’яти категорій стимулювання.

Професійні:

• свобода у прийнятті більшості рішень, що стосуються особистої діяльності;

• створення робочого середовища, що стимулюватиме інтелектуальну діяльність;

• робота над перспективними, нестандартними завданнями, рішення яких уже відомі;

• можливість впливу на державне законодавство.

Трудові:

• творча атмосфера;

• гнучкий робочий графік;

• стабільність довгострокових проектів;

• можливість роботи, що задовольняє суттєві людські потреби;

• різноманітність діяльності, що стимулює суттєві людські потреби;

• різноманітність діяльності, що створює умови для постійного відкриття нових можливостей;

• робота, що задовольняє патріотичні ідеали;

• робота, що задовольняє альтруїстичні ідеали.

Кар’єрні:

• робота в провідних організаціях;

• різноманітність можливостей для особистого зростання й розвитку;

• можливість внести особистий вклад у загальну справу;

• можливість просування по службі;

• можливість працювати над важливими проектами;

• можливість самовираження;

• можливість впливати на майбутнє організації.

Престижу та соціального статусу:

• зручне розташування робочого місця;

• стиль управління, заснований на принципі “відкритих дверей”;

• широкі рекреаційні можливості.

Фінансові:

• перегляд заробітної плати (двічі на рік);

• компенсації за невикористану відпустку;

• грошові премії тощо.

Однак доцільно зауважити, що жодна організація не в змозі створити таку систему заохочень, що передбачає всі перелічені стимули. Мусимо в життєдіяльності вибирати можливе і реальне.

У деяких країнах (США) використовують зворотний зв’язок. Якщо відсутність працівника ніяк не позначається на діяльності установи або його обов’язки можна розподілити між іншими службовцями, то його посада просто скорочується. Це явище є характерним і для нашого менталітету. Про такого працівника українці говорять: “Він ніякий!” Тож американський взірець зворотного зв’язку має бути стимулом до того, що кожен громадянин суспільства повинен дбати про свій соціально-професійний статус, щоб бути потрібним колективові не лише для власного збагачення, а й для спільного розвитку з відповідним вкладом у колективну справу.

Гроші в мотиваційній системі управлінської діяльності.

Гроші - суспільний феномен, з яким пов’язані процеси життєтворчості людей у соціумі. Наявність в окремих людей достатньої кількості грошей до певної міри послаблює їх значення та понижує до них інтерес. Проте для людини, яка мало забезпечена, гроші - досить сильний мотиваційний чинник. Такий психологічний стан цінності грошей має усвідомлювати управлінець, коли мова йде про роль підкріплення мотивації до праці. Так стоїть­ проблема цінності грошей у багатих суспільствах, враховуючи і проблему соціального захисту людей.

Однак гроші - це велика спокуса. Тому буває, що гроші сприймаються уже не як потреба, а як хобі. В народі кажуть різне: “Чим більше грошей, тим краще”; “З грошима треба знати міру”; “Багато грошей - страх”; “Немає грошей - людина ніщо”. Найкращий вибір, як вчать філософи, такий: цінним і потрібним є все те, що існує в межах розумного.