- •Конфлікти в системі
- •Розділ 1 Конфлікт - феномен суспільного розвитку
- •Глава 1. Вивчення конфліктів
- •Має своє минуле і сьогодення
- •1.1.1. Коротко про конфлікт в історії суспільної думки
- •1.1.2. Сучасні теорії конфліктів
- •1.1.3. Зміни епох - зміни конфліктологічної парадигми
- •Глава 2. Конфлікт: його суть, складові, психологія
- •1.2.1. Структурні елементи конфлікту
- •1.2.2. Класифікація конфліктів
- •Типологія конфліктів
- •1.2.3. Причини конфліктів. Особистісні причини
- •Причини конструктивних конфліктів
- •Причини деструктивних конфліктів
- •Як виникають конфлікти
- •1.2.4. Учасники конфлікту. Функції конфліктів у суспільстві: позитивні та негативні. Межі конфлікту. Ознаки конфлікту
- •Учасники конфлікту
- •Функції конфліктів у суспільстві: позитивні та негативні
- •Позитивні функції конфліктів
- •Позитивні функції конфліктів
- •Негативні функції конфліктів
- •Межі конфлікту
- •Ознаки конфлікту
- •1.2.5. Поведінка людей у конфлікті
- •1.2.6. Профілактика конфліктів. Поради з профілактики запобігання різним причинам конфліктності через усвідомлення часу
- •Профілактика конфліктів
- •Поради для профілактики, запобігання різним причинам конфліктності через усвідомлення часу
- •1.2.7. Правила безконфліктного спілкування
- •1.2.8. Профілактика конфліктів в організації
- •1.2.9. Управління поведінкою особи з метою запобігання конфліктам
- •1.2.10. Правила безконфліктного особистісного та міжособистісного спілкування в організації. Основні тактичні ходи в конфлікті
- •Основні тактичні ходи в конфлікті
- •1.2.11. Міжособистісні конфлікти та їх першопричини. Як запобігти конфліктогенам
- •Міжособисті конфлікти та їх першопричини
- •Першопричини міжособистих конфліктів
- •Як запобігти конфліктогенам?
- •Як позбутися прагнення зверхності?
- •1.2.12. Міжособистісні методи (стилі поведінки в конфлікті) за к. Томасом і р. Кілменом
- •1.2.13. Концепція Георга Зиммеля про внутрішньогрупові конфлікти
- •1.2.14. Внутрішньогрупові конфлікти (л. Козер, к. Левін, м. Дойч)
- •1.2.15. Міжгрупові конфлікти
- •1.2.16. Психологія конфлікту
- •1.2.17. Фрейдівський підхід до внутрішньоособистісного конфлікту
- •1.2.18. Рольові конфлікти
- •1.2.19. Політичні конфлікти
- •1.2.20. Соціальні конфлікти
- •1.2.21. Сімейні конфлікти
- •Глава 3. Урегулювання конфліктів
- •Пропозиції з регламентації поведінки сторін, що конфліктують, та посередника
- •1.3.2. Методи управління конфліктами.
- •Організаційні методи управління конфліктами
- •Міжособистісні методи управління конфліктами
- •1.3.3. Проблеми стимулювання як чинник профілактики конфліктних ситуацій та утвердження демократичних засад управління
- •1.3.4. Переговори - універсальний метод врегулювання конфліктів
- •1.3.5. Роль керівника-особистості у профілактиці конфліктів
- •1.3.6. Форми впливу керівника на членів колективу задля утвердження нормальних взаємин
- •1.3.7. Медіація та її роль у розв’язанні проблемних ситуацій. Стадії медіації
- •Стадії медіації
- •1.3.8. Урахування в колективі гендерних та вікових відмінностей як чинник запобігання конфліктам
- •Вікова відмінність - фактор проблемності та конфліктності
- •Стадії психосоціального розвитку (за е. Ериксоном)
- •Розділ 2 Управлінська діяльність і конфліктогени
- •Глава 1. Керівник, управлінець і конфлікт
- •2.1.1. Чутки про керівника колективу
- •2.1.2. Помилкові дії управлінця, керівника, що прогнозують конфліктність
- •Порушення службової етики
- •Порушення службового законодавства
- •Несправедлива оцінка підлеглих - конфліктогенний чинник у колективі
- •2.1.3. Управлінський цикл. Індивідуальний стиль управління - основні якісні характеристики
- •Управлінський цикл
- •Авторитарний стиль
- •Ліберальний стиль
- •Демократичний стиль
- •2.1.4. Функції керівника та їх якість (запитання для самоконтролю)
- •Ваш стиль керівництва
- •2.1.5. Імідж державного службовця - чинник його відповідності чи невідповідності посадовому призначенню
- •Якісні характеристики державного службовця
- •2.1.6. Позитивний імідж управлінця. Як його створити? Поради державному службовцю
- •Що важливо запам’ятати управлінцю, службовцю, або тому, хто претендує бути лідером
- •Психологічні бар’єри, які викликають тривогу і внутрішньоособистісну конфліктність управлінця:
- •2.1.7. Особистий імідж. Імідж керівника, управлінця
- •Сторони позитивного іміджу
- •Телевізійний імідж управлінця
- •Одяг та аксесуари управлінця
- •2.1.8. Підхід до управлінського ризику (поради)
- •2.1.9. Культура діяльності державного службовця
- •2.1.10. Урахування темпераменту особи в управлінській діяльності
- •2.1.11. Характерологічні відмінності як фактор проблемності та конфліктності особистості
- •2.1.12. Тест “ Чи хороший у Вас характер?” (для самоконтролю)
- •2.1.13. Феномен сучасної ділової людини з її позитивними і негативними рисами (пізнай себе)
- •Позитивні риси ділових людей
- •Негативні риси ділових людей
- •2.1.14. Управлінські рішення та ініціатива підлеглих (делегування влади)
- •2.1.15. Тест “Делегування влади” (для самоконтролю)
- •2.1.16. Влада і конфлікти в організації. Причини конфліктів в організаціях
- •Влада як соціальний інститут та інструмент управління
- •Причини конфліктів в організаціях
- •Влада як об’єкт конфліктів
- •Влада як ресурс керівника
- •Корупція, її профілактика в управлінській сфері. Інші негативні прояви
- •2.2.1. Корупція - фактор конфліктності влади та народу
- •2.2.2. Правила, які повинні стати нормою життя державних службовців
- •2.2.3. Обмірковуймо, позбуваймося!
- •2.2.4. Управлінська відповідальність
- •Глава 3. Стрес і стресори в управлінській діяльності
- •2.3.1. Стрес та чинники, що його стимулюють
- •2.3.2. Перша допомога при гострій стресовій ситуації
- •2.3.3. Тест “Визначення ступеня схильності до стресу” (для самоконтролю)
- •2.3.4. Рекомендації г. Сельє щодо стресів
- •2.3.5. Самозахист від стресу
- •Види психологічних механізмів захисту особистості Змусьте стрес працювати на Вас
- •Тест “Уникнення конфлікту” (для самоконтролю)
- •Розділ 3
- •3.1.2. Що сприятиме вашій управлінській долі. Поради.
- •Управлінські ролі за визначенням г. Мінцберга
- •Управління людьми - людська потреба
- •3.1.3. Мотивація управлінської діяльності
- •3.1.4. Феномен цілі в управлінській діяльності
- •3.1.5. Управлінець і реклама. Поради щодо реклами
- •Глава 2. “я” і моя робота
- •3.2.1. Робота у житті людини. Втома і робота. Як справлятися з утомою?
- •Втома і робота
- •Як справлятися із втомою
- •Як можна досягти балансу в праці та відпочинку
- •Поведінка в кризових ситуаціях
- •3.2.2. Організація роботи
- •Роль записів для управлінця
- •3.2.3. Власні ціннісні підходи-поради
- •3.2.4. Соціально-психологічні якості ефективного керівника, управлінця
- •3.2.5. Особистісні якості управлінця
- •3.2.6. Причини неетичної поведінки
- •3.2.7. Власні виступи, поведінка управлінця в процесі виступу
- •3.2.8. Типологія конфліктних осіб. Як поводитися з конфліктною особою? Що очікують підлеглі від керівника?
- •Як поводитися з конфліктною особою?
- •Що очікують підлеглі від керівника
- •3.2.9. Уміння переконувати. Поради
- •3.2.10. Співчуття в колективі
- •3.2.11. Тест “Посадова відповідальність управлінця” (для самоконтролю)
- •Розділ 4
- •Прийоми, що підвищують ефективність ділового спілкування
- •Принципи управління п. Друкера
- •4.1.2. Психологічні характеристики контактної поведінки
- •4.1.3. Правила ведення діалогу
- •4.1.4. Типи поведінки партнерів, що утруднюють ведення переговорів
- •4.1.5. Формування першого враження про особу
- •Що потрібно робити, аби справити добре враження на людей під час спілкування
- •Що не потрібно робити, аби не справити поганого враження
- •4.1.6. Мудрість спілкування. Поради управлінцю в процесі спілкування. Суперечки
- •Мудрість спілкування
- •Поради управлінцю в процесі спілкування
- •Суперечки
- •4.1.7. Вправи, що сприятимуть безконфліктному спілкуванню. Поради
- •Вправи, які сприятимуть безконфліктному спілкуванню
- •4.1.8. Типи слухачів
- •4.1.9. Телефонне спілкування
- •4.1.10. Бар’єри в процесі спілкування
- •4.1.11. Основи для добрих стосунків
- •4.1.12. Ділова розмова. Підготовка та проведення ділової розмови. Причини незадовільного спілкування
- •Складання плану розмови
- •Спілкування з незапланованим партнером
- •Підготовка та проведення ділової розмови
- •Причини незадовільного спілкування
- •4.1.13. Поради про безконфліктне спілкування державного службовця
- •4.1.14. Маніпулювання у діловому спілкуванні. Прийоми маніпулювання. Міри контрнаступу
- •Мета маніпулювання в діловому спілкуванні
- •Умови, що сприяють маніпулюванню
- •Прийоми маніпулювання
- •Заходи контрнаступу
- •4.1.15. Приховане управління та маніпулювання в колективі
- •4.1.16. Вивчаймо Гарвардський досвід
- •Дванадцять принципів продуктивної управлінської діяльності г. Емерсона
- •Найпоширеніші типові помилки управлінської діяльності
- •4.2.2. Поради управлінцю для підготовки виступу
- •4.2.3. Поради для розвитку навичок виступати експромтом
- •Як готувати текст для виступу?
- •4.2.4. Поради щодо проведення полеміки. Модель діалогу, коли відома проблема, але невідомий співрозмовник
- •Модель діалогу, коли відома проблема, але не відомий співрозмовник
- •Про прес-конференції
- •4.2.5. Виступ перед негативно налаштованою аудиторією
- •4.2.6. Тест “Чи вмієте Ви вести ділову розмову?” (для самоконтролю)
- •4.2.7. Нарада та її підготовка
- •4.2.8. Цінувати час - важлива риса управлінця
- •4.2.9. Переконання як чинник майстерності управлінця
- •4.2.10. Контроль як управлінська діяльність
- •4.2.11. Дещо про концепцію ідеологічного виховання в Україні (для формування громадських оцінок управлінця)
- •Проблемні запитання Шановні управлінці, подумаймо разом!
- •Бажано знати кожному! Шукати і знаходити ідеї
- •Успіх і невдача
- •Чому успіх супроводить творчу особистість?
- •Як мотивувати себе до корисних справ?
- •Як мотивувати інших до корисних справ?
- •Ризик - шлях до успіху
- •Післямова
- •Список використаної літератури
- •Глава 1. Вивчення конфліктів має своє минуле і сьогодення 5
- •Глава 2. Конфлікт: його суть, складові, психологія 14
- •Глава 3. Урегулювання конфліктів 63
- •Глава 1. Керівник, управлінець і конфлікт 81
- •Глава 2. Корупція, її профілактика в управлінській сфері.
- •Глава 3. Стрес і стресори в управлінській діяльності 124
- •Глава 1. Моє “я” та інші особистості
- •Глава 2. “я” і моя робота 143
- •Глава 1. Мистецтво управлінського спілкування 159
- •Глава 2. Фактори ефективності управлінської діяльності 196
1.2.13. Концепція Георга Зиммеля про внутрішньогрупові конфлікти
Вчинки людей - найкращі
переконання їх результатів.
Джон Локк
Основні положення, що характеризують концепцію Г. Зиммеля, полягають ось у чому:
- чим більші внутрішньогрупові проблеми і частіші міжгрупові конфлікти, тим менш імовірно зникнення між групами межі;
- чим сильніша гострота конфлікту, чим менше інтегрована група, тим більшою є достовірність деспотичної централізації конфліктних груп;
- чим гостріший конфлікт, тим сильніша внутрішня згуртованість груп, що конфліктують;
- чим менша гострота конфлікту, чим більше соціальне ціле базується на функціональній взаємозалежності, тим більше вірогідно, що конфлікт матиме інтегративні наслідки для соціального цілого;
- чим частіші конфлікти і чим менша їх гострота, тим краще члени підлеглих груп можуть позбутися ворожості, відчути себе господарями своєї долі, підтримати інтеграцію системи;
- чим менш гострі конфлікти і чим вони частіші, тим більш імовірним буде створення норм, які регулюють конфлікт;
- чим триваліші і менш гострі конфлікти між групами, що різною мірою мають владу, тим більш імовірно, що вони відрегулюють своє ставлення до влади.
На основі цієї теорії виник науковий напрям, що дає змогу розробити методи врегулювання конфліктів на основі віднайдення загального ціннісного консенсусу чи рівноваги.
1.2.14. Внутрішньогрупові конфлікти (л. Козер, к. Левін, м. Дойч)
Добре тому, хто твердий за натурою
та гнучкий здоровим розумом.
Л.Вовенарч
Л. Козер: позитивні функції внутрішньогрупових конфліктів.
Людське суспільство не може існувати без спілкування і без конфліктності. Завдяки конфлікту виявляється можливим первинне становлення єдності чи його відновлення, якщо воно було порушене раніше.
Л. Козер вважає, що в чим тіснішому контакті перебуває група, тим конфлікт інтенсивніший (прикладом можуть слугувати Соловки, Колима). Він аргументує це тим, що висока частота взаємодії сприяє інтенсифікації емоційних проявів індивідів, у тому числі й ворожості, виникнення якої, знову ж таки через тісну взаємодію, сприйматиметься як небезпека і буде придушуватися й тим самим акумулюватися. Тому якщо в такій згуртованій групі все ж виникає конфлікт, то протікати він буде з особливою інтенсивністю внаслідок “нагромадженого” незадоволення і повного особистого втягування, характерного для групи з тісними зв’язками. Л. Костенко: “Ми поранені люди, тільки те, хто наші вбивці?”Саме це є серед олігархів у перехідні періоди, які, окрім прибутку, нічого і нікого знати не хочуть. А ран нашому народу завдають ті, хто забрав їх блага або користуються їх працею, а народ не поважають наші співвітчизники.
Л. Козер з певною долею переконаності стверджує, що частота конфліктів перебуває у зворотному зв’язку з їх інтенсивністю.
• Велика терпимість до внутрішньогрупових конфліктів буде характерною для груп, відносини яких із зовнішнім середовищем більш врівноважені.
• Конфлікт усередині групи може бути механізмом трансформації норм відповідно до нових умов.
• Внутрішній конфлікт також слугує засобом виявлення у членів груп суперечливих інтересів і тим самим сприяє можливості нового узгодження, встановлення необхідної рівноваги.
К. Левін: простір вільного руху і конфлікт.
Вихідним положенням конфліктологічної концепції К. Левіна [18] є те, що більшу частину свого життя доросла людина діє не просто як індивід, а й як член соціальної групи. Найбільш важливим феноменом, що визначає частоту конфліктів у групах, Левін називає загальний рівень напруженості, в якій існує особистість або група. Чи призведе конкретна подія до конфлікту - вирішальною мірою залежить від рівня напруженості чи соціальної атмосфери в групі. Особливого значення, на його думку, при цьому набувають:
а) ступінь задоволеності чи незадоволеності потреб людини, особливо базових потреб. Незадоволені потреби мають тенденцію ставати домінуючими, що об’єктивно збільшує ймовірність конфліктів;
б) кількість простору вільного руху людини, оскільки це є умовою задоволення індивідуальних потреб та адаптації до групи. Навпаки, обмеженість “вільного руху” веде до зростання напруження;
в) зовнішній бар’єр: наявність або відсутність можливостей вийти з неприємної ситуації. Напруженість або конфлікт часто призводять до тенденції облишити цю ситуацію. Якщо це можливо, тоді сильна напруга не буде розвиватися, навпаки, відсутність такої можливості як результат зовнішнього бар’єру чи внутрішніх перешкод провокує розвиток сильної напруженості і конфлікту;
г) ступінь збігу або розбіжності цілей членів групи та готовність зважати на точку зору іншого.
Проблема адаптації індивіда в групі формується, за К. Левіним, шляхом віднайдення достатнього простору для задоволення власних персональних потреб усередині групи, не зачіпаючи її інтересів.
М. Дойч [18] про залежність внутрішньогрупової ситуації від характеру взаємозв’язків між членами групи.
На базі своєї теорії про кооперацію і конкуренцію М. Дойч так характеризує особливості груп з кооперативною системою взаємозв’язків порівняно з конкурентними:
- для кооперативного типу груп характерна більш ефективна внутрішньогрупова комунікація; вербалізується більше ідей; члени групи більш уважні одне до одного, більше здатні сприймати ідеї інших; більше здатні піддаватись їх впливу;
- під час дискусії проявляється більша дружба та взаємодопомога; члени такої групи більше задоволені групою та її рішеннями та більш прихильно приймають внесок інших її учасників;
- у кооперативних групах проявляється більша координація зусиль, чіткіший розподіл праці, більша орієнтація на розв’язання завдань, більша відвертість в обговореннях і вища продуктивність;
- у кооперативних групах досягається більша узгодженість з іншими ідеями, більша довіра одне до одного та до цінностей, які інші члени групи покладають у свої ідеї;
- кооперативний процес веде до визначення конфліктних інтересів як проблеми, яка має бути розв’язана спільними зусиллями; кооперація прагне скоріше обмежити, ніж розширити масштаб конфліктних проблем.
Внутрішньоособистісний конфлікт проявляє себе у зовнішніх, міжособистих виявах, а інтерперсональний конфлікт отримує певне “внутрішнє” відображення.
Загальна тенденція полягає в тому, що високорозвинені групи реагують переважно мобілізацією зусиль на подолання труднощів, що виникають, а в групах низького рівня розвитку більша ймовірність виникнення внутрішніх конфліктів через відсутність єдиної сформованої системи загальних цілей та орієнтирів.
Інший напрям, традиційно пов’язаний з вивченням залежності соціально-психологічних явищ від діяльності групи. А.І. Донцов зробив висновок про те, що “зовнішнє спостереження проявів міжособистих конфліктів - напруга емоційних зв’язків, що супроводжуються сукупністю конфліктних дій, - можна інтерпретувати як своєрідне переломлення у взаєминах тих реальних суперечностей, які визначають динаміку розвитку предметної активності в групі.” Висновок: “чисто” емоційний феномен - міжособистий конфлікт поза аналізом діяльності взаємозв’язків сторін, що конфліктують, не може бути зрозумілим”; “необхідним моментом дослідження механізму внутрішньогрупового конфлікту є вивчення системи предметних взаємозв’язків індивідів, основою яких є соціально зумовлений проблемно-цільовий зміст спільної діяльності” [24, с. 141].
Позиція К. Левіна щодо конфліктів (задоволення потреб) [18]
Перші теоретичні описи та експериментальні дослідження, безпосередньо присвячені інтерперсональним конфліктам, виконав К. Левін. До міжособистих конфліктів, за Левіним, належить випадок, який він позначає як “конфлікт між власними і примушуваними, вимушеними силами”, тобто суперечності між власними потребами людини і зовнішньою об’єктивно вимушеною силою. На думку Левіна, закони розвитку конфлікту єдині для всіх його різновидів, проте випадок конфлікту між власними і зовнішньо примусовими силами має специфічну можливість руйнування цієї зовнішньої властивості.
На основі проведених експериментальних досліджень, Левін вважає найважливішим фактором частоти виникнення конфліктів загальний рівень напруженості, в якому існує людина чи група (перехідні періоди розвитку суспільств).
Якщо взяти сім’ю, то, за Левіним, природа потреб, що задовольняються в сім’ї, шлюбі, цілком різнобічна. Подружжя має в сімейних стосунках цілий комплекс очікувань, пов’язаних з їх ролями, як наприклад: коханий, товариш, підтримуючий, знаючий, той, що розпоряджається прибутками та ін. Конфлікти стають більш серйозними, коли торкаються найбільш значущих потреб людини. Сім’я найтісніше пов’язана з життєвими потребами, незадоволенням цих потреб. Левін описує життєвий простір чоловіка, для якого фактично вільною зоною залишається тільки “життя в офісі” та “гра в гольф”, якщо взяти американський чи англійський спосіб життя, в Україні ж своя ментальність - газета, футбол, телевізор…
М. Дойч: роздуми про конфлікт залежно від контексту
Доля здорового смислу -
завжди бути старомодним.
Народна мудрість
У межах ситуативних підходів міжособистісні конфлікти розглядаються в контексті спільної системи взаємодії. Поняття міжособистих або інтерперсональних стосунків описує широкий діапазон форм людської взаємодії, що характеризуються змістом, спрямованістю, інтенсивністю та глибиною конфліктів тощо. М. Дойч пропонує розрізняти такі фундаментальні виміри інтерперсональних відносин [18]:
• або
1) кооперація - конкуренція (“політичні опоненти”, “особисті вороги”, “подружжя, що розлучається”);
• або
2) розподіл влади (бізнес-партнери, “господар - слуга”);
3) орієнтація на завдання (соціально-емоційна орієнтація: чоловік-дружина);
4) формальний-неформальний характер відносин (у неформальних відносинах визначення дій, часу та переміщень залишається за їх учасниками, тоді як у формально регулюючих відносинах взаємодія учасників детермінується головним чином соціальними нормами і правилами);
• або
5) інтенсивність і значущість; цей параметр відносин відображає глибинний або поверховий їх характер і пов’язаний зі ступенем взаємозалежності їх учасників.
Для Дойча характерне ототожнення понять “конфлікт” і “конкуренція”. Для його робіт властиве порівняння кооперативної й групової взаємодії в системі групових та міжгрупових відносин.