3.2.5. Особистісні якості управлінця

Виходячи із практики, спостережень за діяльністю управлін­ців та інтересу підлеглих до керівників, вашій увазі пропонуємо такі якісні характеристики, яких потребує управлінська кар’єра.

І. Спеціально-професійні знання:

• знання профілю роботи;

• професійні знання;

• знання менеджменту;

• загальна ерудиція;

• наявність контактів і зв’язків у діловій сфері.

ІІ. Особистісні якості:

• фізичне і психічне здоров’я;

• уміння бути в дієвій формі;

• витривалість;

• пристойні манери поведінки;

• активність, витримка;

• комунікабельність;

• терплячість до різних стереотипів особистостей;

• інтуїція;

• уміння пристосовуватись до різних умов, обставин, ситуацій;

• здатність допомагати іншим;

• самокритичність.

ІІІ. Задатки керівника:

• уміння переконувати;

• пробивні якості характеру;

• уміння давати вказівки;

• хист розпізнавати людські резерви і розподіляти обов’язки;­

• уміння стимулювати інтерес підлеглих до виконання завдань;

• здатність кооперуватися з іншими партнерами.

ІV. Інтелектуальні здібності:

• розсудливість;

• творчість;

• логічно-абстрактне мислення;

• структурне, системне мислення;

• поінформованість;

• нахил до інновацій.

Негативні оцінки дій підлеглого керівником

При оцінці дій підлеглих бажано звернути увагу на такі чинники:

- наголосити спочатку на загальних позитивних оцінках співробітника і людини;

- сформувати об’єктивну критичну оцінку;

- визнати, що співробітник хороший професіонал, але припустився помилок;

- окреслити позитивні перспективи в роботі на майбутнє;

- покарати за виробничі втрати тощо.

3.2.6. Причини неетичної поведінки

Нічого поза мірою!

Сократ

У сучасному українському суспільстві об’єктивних та суб’єк­тивних причин неетичної поведінки простежується багато. Найпоширеніші з них такі:

- недостатність законодавчої та нормативної бази;

- значний обсяг “тіньової економіки;

- конкурентна боротьба, що відсуває на задній план етичні міркування;

- відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;

- загальне зниження ролі етики в суспільстві;

- низькі моральні та духовні якості членів суспільства;

- поширення корупції та підлабузництва, що призводить до нечесних взаємин і спаду громадянської моралі в суспільстві.

3.2.7. Власні виступи, поведінка управлінця в процесі виступу

Мало знати, потрібно вміло знання

застосовувати; мало хотіти,

потрібно й робити.

Кларк

Вміння виступати в публічних аудиторіях є одним з важливих та досить проблемних завдань у діяльності управлінця. Дехто від природи успадкував талант усних виступів. Однак не всі мають здібності талановитого оратора. Багатьох лякає сам факт появи на публіці. Кар’єра таких осіб може припиниться в зростанні, бо управлінці і керівники, які часто ухиляються чи передоручають свої виступи, позбавляють себе можливості поліпшувати свою репутацію серед людей.

Поведінка управлінця, керівника в процесі виступу

Якою ж має бути поведінка управлінця, керівника, лідера перед чи під час виступу?

• Зробіть для себе настрій на аудиторію, намагайтеся навести місток взаєморозуміння (власною думкою та поведінкою).

• Тримайтесь під час виступу впевнено, демонструючи твер­ду переконаність у своїх твердженнях.

• Перш ніж розпочати виступ, обведіть поглядом аудиторію, переконайтеся в тому , що вона готова до сприйняття Ваших думок.

• Починайте говорити тільки після того, як настане тиша, порахуйте до трьох.

• Розпочинайте розмову з короткого звернення до аудиторії, після чого має настати секундна пауза.

• Вступні слова не повинні бути гучними.

• Стежте за чіткістю мови, вона не повинна бути швидкою та монотонною.

• Під час виступу Ваш погляд повинен бути спрямований на слухачів, старайтесь не дивитися лише в один бік. Пам’ятаймо, що ми повинні стежити за реакцією аудиторії. Якщо Ви помітили, що слова, які тільки-но були сказані, викликали пожвавлення у слухачів, постарайтеся більш детально розглянути цю проблему. Це допоможе Вам завоювати аудиторію і викличе схвалення.

• Зберігайте самоконтроль протягом усього виступу. Не показуйте, що виступ дається важко, що Ви стомлені чи почуваєте себе невпевнено.

• Не встрявайте під час виступу в дискусію, навіть коли з місць чуються провокаційні виступи. Поясніть, що після виступу Ви охоче дасте відповідь на запитання і зробите коментарі на реп­ліки. Може статися так, що дискусійні питання будуть просто зняті. Інколи корисно згладити гостроту діалогу кількома компліментами слухачам.

• Якщо Ви помітили, що аудиторія втомлена, почніть говори­ти тихіше, а після підвищіть тембр голосу.

• Закінчуючи виступ, не забудьте подякувати присутнім за увагу.

Важливо мати на увазі ось що!

У вступі:

• викликати інтерес до проблеми, з якою Ви виступаєте;

• встановіть контакт з аудиторією;

• підготуйте слухачів до сприйняття проблеми.

У висновку:

• підсумуйте сказане;

• прагніть посилити інтерес до проблеми;

• наголосіть на значенні сказаного;

• поставте завдання;

• закличте до дієвості.

При самоаналізі виступу дайте відповідь на такі запитання:

• Чи Ви дотримувалися теми?

• Чи Ви відповіли на ті проблеми, на які потрібно було відповісти?

• Чи сильними були Ваші докази і висновки?

При відповідях на запитання врахуйте ось що:

• уважно вислухайте запитання;

• не робіть чванливого вигляду;

• відповідайте на запитання коротко, скромно і точно, якщо Ви праві, то відстоюйте свою думку;

• не давайте поспішних обіцянок;

• ніколи не випрошуйте обіцянок;

• не дозволяйте одному чи двом слухачам забирати час, відведений для запитань.