Корупція, її профілактика в управлінській сфері. Інші негативні прояви

Чесність - один із багатьох шляхів,

вірний і єдиний шлях, на якому

людина ніколи не заблукає.

Народна мудрість

2.2.1. Корупція - фактор конфліктності влади та народу

Термін корупція походить від сполучення латинських слів correi та rumpere. Сorrei - обов’язкова причетність кількох представників однієї із сторін до справи, а rumpere - порушувати, ламати, пошкоджувати, скасовувати. З часом утворилося самостійне поняття - corrumpere, що означає участь у діяльності кількох (не менше двох) осіб, мета яких полягає в ушкодженні процесу керування справами суспільства.

У період правління Івана VI хабарництво за “Судебником” 1550 р. було визнано кримінальним злочином. М. М. Карамзін пише в “Истории государства Российского”: “Закон не допускав ніяких хабарів, але хитруни винаходили спосіб обдурювати: чолобитник, входячи до судді, клав гроші перед образами, начебто на свічки… Тільки в день святого Воскресіння дозволялося суддям та урядовцям разом з червоним яйцем приймати в дарунок і кілька десяток …”

Сучасного значення термін “корупція” набув у Європі в ХV-XVI ст. і був нормативно закріплений в міжнародній резолюції “Практичні методи боротьби з корупцією”, підготовленій секретаріатом VIII Конгресу ООН про запобігання злочинності і ставлення до правопорушників (27 серпня - 7 вересня 1990 р., Гавана, Куба).

У Довіднику ООН про міжнародну боротьбу з корупцією записано: “Корупція - це зловживання державною владою для одер­жання вигоди з особистою метою”.

На нинішньому етапі розвитку суспільства протидія корупції є важливою проблемою у взаєминах народу та влади. Психоаналітики взагалі твердять, що корупція - конфліктоген владних відносин на цьому етапі розвитку суспільства.

Що ж відбувається? Чому корупція виявляє своє негативне обличчя найрізноманітнішим чином? Причин цього багато.

У багатьох країнах навіть панує думка про те, що більшість державних організацій є корумпованими. Тож і фірми, які пов’язані між собою співробітництвом, теж відчувають корумпованість. Тому і в Україні люди сприймають чиновників як таких, що існують не для служіння народу і не як слуг народу, а як структуру, що не підзвітна суспільству і служить йому лише в силу своїх професійних обов’язків. Тому саме це є причиною того, що народ їх вважає просто чиновниками, а не слугами українського народу.

Західні вчені виділяють два найбільш очевидні шляхи коруп­ції виконавчої влади:

- перший виявляється там, де послуги та підписання контрак­тів (різного роду документів) здійснюється відповідно до інструкцій, норм, але щоб швидше це сталося дають чи пропонують хабар;

- другий - коли хабар дається за послуги, які чиновникові заборонено надавати, але він це робить, бо хоче мати побічний прибуток.

Негативні стани, викликані корупцією:

- корумпована діяльність нездатна досягти мети, якої прагне уряд (корупція при призначенні на посаду породжує неефектив­ність і призводить до втрат; корупція при вступі до університету та інші види корупції);

- корупція “засмічує” ділове середовище, в якому доводиться працювати;

- корупція веде до подорожчання управлінського апарату;

-корупція у формі хабара скорочує загальну кількість засобів, спрямованих на задоволення громадських потреб;

- корупція розкладає мораль (кожна чесна людина має поставити собі запитання: “Чому я не повинен оберігати мораль?);

- корупція в уряді, яку усвідомлює народ, зменшує довіру до органів влади;

- корупція в політиці є перепоною для політичного розвитку та позитивного іміджу держави;

- корупція значно знижує продуктивність праці;

- корупція веде до судових процесів;

- корупція веде не до задоволення людських потреб, а до полегшення проштовхнути власні справи окремими ділками.

Що ж породжує корупцію? Багато дослідників стверджує, що корінь зла в бідності та в багатстві, в аморальності та бездухов­ності, в безвідповідальності та антипатріотизмі.

Законом України “Про організаційно-правові основи бороть­би з організованою злочинністю”, крім спеціальних (координаційний Комітет боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, спецпідрозділи МВС, СБУ), визначено також інші державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю: органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України; органи прокуратури України; митні органи; підрозділи прикордонних військ України; органи Державної податкової адміністрації та Державної контрольно-ревізійної служби.

Виходячи з цього, на нашу думку, причини низької ефектив­ності боротьби з корупцією в державі неоднозначні. Великою мірою­ вони зумовлені неузгодженістю чинного законодавства, зокрема розмаїтістю визначення системи органів.

Корупція нині в Україні фактично паралізує реформи, стала реальною загрозою побудови не тільки ринкової економіки, а й демократичної держави та утвердження в ній громадянського суспільства. Тому питання про відкритий осуд громадськістю цього явища та віднайдення шляхів і форм його профілактики, запобігання, вдосконалення боротьби з ним - справа всього народу, питання честі, порядку, духовності та іміджу нації перед майбутніми поколіннями і світовою спільнотою. А найважливіше - захищати політиків-управлінців, яким дано Господом надати українському народові відчувати себе людьми, бути, нарешті, держав­ницьким народом.