Індивідуальне заняття 1 Аналіз волокнистого складу непаспортизованого зразка тканини.

Зміст завдання. З куска непаспартизованої тканини відбирають 2-3 зразки для визначення їх волокнистого складу. Для цього з 2-3 зразків вилучають по 5-6 ниток основи і утоку, препарувальною голкою розпушують їх до окремих волокон, ретельно перемішують і визначають волокнистий склад зразків тканини органолептичним, мікроскопічним і хімічним методами. Дослідження проводять окремо зразків з ниток основи та утоку.

Результати роботи оформляють у вигляді реферату; реферат захищають у викладача.

Питання для самоконтролю:

1. Текстильні волокна природного походження: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості.

2. Бавовна: будова, розпізнавання.

3. Льноволокно: будова, розпізнавання.

4. Текстильні волокна тваринного походження: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості.

5. Вовна: будова, розпізнавання.

6. Натуральнний шовк: будова, розпізнавання.

7. Віскозні волокна: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості.

8. Розпізнавання віскозних волокон.

9. Ацетатні волокна: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості.

10. Розпізнавання ацетатних волокон.

11. Поліамідні волокна: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості.

12. Розпізнавання поліамідних волокон.

13. Поліефірніі волокна: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості.

14. Розпізнавання поліефірних волокон.

15. Поліакрилнітрильні волокна: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості.

16. Розпізнавання поліакрилнітрильних волокон.

17. Полівінілхлоридні волокна: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості, розпізнавання.

18. Поліолефінові волокна: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості, розпізнавання.

19. Полівінілспиртові волокна: види, хімічний склад та фізико-хімічні властивості, розпізнавання.

1.2. Нитки як фактор формування властивостей текстильних виробів

Методичні поради до вивчення теми. При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на загальні основи отримання, класифікацію, властивості та показники якості текстильних ниток.

Загальні основи отримання текстильних ниток.

Текстильна нитка – це гнучке і міцне тіло з малими поперечними розмірами, значної довжини, що використовуються для виготовлення текстильних виробів.

Розрізняють текстильні нитки: прядені (пряжа) і непрядені (нитки). Пряжу отримують із коротких волокон скручуванням або склеюванням (прядінням).

Основні процеси прядіння: розпушування, тіпання волокон, змішування, прочісування волокон, формування стрічки, стоншування стрічки до товщини рівниці (нескрученої нитки) та скручування рівниці в пряжу. У промисловості застосовують веретенні і без веретенні прядильні машини з різними механізмами скручування (зсукування) волокон. Найбільш поширеними способами прядіння пряжі є веретенний кільцепрядильний та безверетенні (пневмомеханічний, аеродинамічний і електродинамічний).

За величиною скручування (зсукування) пряжа може бути слабкої, середньої, підвищеної і сильної крутки.

За будовою (структурою) пряжа буває: звичайна (без особливих зовнішніх ефектів) і зміненої структури (досягається різними методами скручування та структурування). До пряжі звичайної структури відноситься: однониткова, кручена, сукана тощо; до зміненої структури відноситься: фасонна та об’ємна. Найбільш поширеними видами фасонної пряжі є: епонж, вузликова, петельна, сукрутиста, хвиляста, синель, з непсом, з рівничним ефектом, з комбінованим ефектом, армована тощо.

Непрядені нитки отримують розмотуванням коконів шовкопрядів (натуральні шовкові); формуванням з розчинів або розплавів за допомогою філь’єр (штучні, синтетичні), розрізуванням синтетичних плівок або металевої фольги на вузькі стрічки (різані нитки). До них відносяться і гумові нитки, які отримані розрізуванням тонких листів гуми з натурального каучуку.

За будовою (згідно ГОСТ 13784) розрізняють такі нитки:

• мононитка – одинична нитка, що не розділяється в поздовжньому напрямі без руйнування;

• елементарна нитка, що не розділяється в поздовжньому напрямі без руйнування і є складовою частиною комплексної нитки;

• комплексна нитка складається із двох або більше елементарних ниток, скручених або складених між собою;

• кручена нитка – скручена із двох або більше комплексних ниток;

• кручена комбінована нитка – нитка скручена з пряжею;

• сукана – нитка, що складається із двох і більше комплексних ниток, стулених, але не скручених між собою;

• фасонна нитка – має періодично повторювані місцеві зміни структури (вузлики, петлі, потовщення, тощо);

• армована нитка – нитка обвита по всій довжині волокнами або нитками;

• текстурована нитка – нитка, структуру якої шляхом додаткової обробки змінено, щоб підвищити об’єм або розтяжність;

• джгут – комплекс великої кількості поздовжньо складених елементарних ниток, з яких виготовляють пряжу.

Пряжу поділяють за видом сировини (згідно ДСТУ 3046) на:

• бавовняну – містить 100% бавовни;

• змішану з бавовняними та іншими волокнами – містить не менше 50% волокон бавовни;

• чистолляну – містить 100% лляних волокон;

• лляну – виробляється із лляного волокна в суміші з іншими волокнами, містить не менше 92% лляного волокна. У лляну пряжу призначену для виробництва бортувальних тканин допускається вкладання хімічних волокон до 15%, для пакувальних і мішкових тканин – до 20%;

• змішану з лляних, хімічних та інших волокон – містить не менше 30% лляних волокон;

• чистововняну – містить 100% вовни, допускається не більше 5% інших волокон;

• вовняну – містить не менше 70% вовняних натуральних волокон;

• напіввовняну – виробляється із суміші вовняних волокон і іншими, містить не менше 20% вовняних волокон;

• шовкову пряжу – виробляється із відходів натурального шовку;

• пряжу із хімічних волокон.

Пряжа поділяється:

• за призначенням – для ткацького, трикотажного, текстильно-галантерейного, килимового виробництва та для продажу населенню;

• за способом прядіння – кардна, гребінна, апаратна;

• за способом виготовлення – однониткова, кручена, трощена, рівнична, сукана, фасонна, меланжева, комбінована;

• за оздобленням – сурова, варена, вибілена, фарбована, вибивна, мерсеризована, парафінована.

Непрядені нитки (згідно ГОСТ 13784) поділяються за видом сировини на натуральні (шовкові), хімічні (штучні і синтетичні), однорідні і неоднорідні.

Натуральні шовкові нитки бувають таких видів:

• шовк – сирець – нитка натурального шовку, що складається з двох-чотирьох слабо скручених шовковин;

• шовк – уток – нитки натурального шовку складені з двох-восьми шовковин і скручені до 12 ск/м;

• шовк – основа – кілька ниток шовку – сирцю скручують до 600 ск/м, після чого складають первинно скручені нитки у два кінці і скручують у протилежному напрямі до 550 ск/с;

• муслін – тонка, щільна нитка шовку – сирцю, яка має крутку 1500 ск/м; для зняття напруги муслін запарюють;

• креп – шерехата пружна нитка шовку – сирцю, яка має крутку 2500 – 3200 ск/м, після чого нитку запарюють;

• мооскреп – нитка скручена із двох складових, одна із ниток крепової крутки, друга – шовк – сирець, після скручування нитку запарюють.

Хімічні комплексні нитки бувають віскозні, ацетатні, триацетатні, капронові, лавсанові, нітронові, хлоринові, пропіленові і комбіновані таких видів: слабкої крутки (100 – 200 ск/м), середньої крутки (800 – 1400 ск/м); крепової крутки (1500 – 1800 ск/м) і крутки мооскреп (мають структуру аналогічну структурі шовкових ниток).

Крім указаних виготовляють фасонні нитки (спіраль, петельні, вузликові, тощо) та текстуровані (армовані, об’ємні).

Армованих ниток є безліч різновидів, їх об’єднують методи отримання. Суть отримання цих ниток заклечається у формуванні навколо натягнутого осердя суцільного зовнішнього шару із ниток, пряжі, стрічки, окремих волокон, тощо. Тому вони бувають однорідні і неоднорідні за волокнистим складом, у вигляді ниток і комбінованими з пряжею.

Об’ємні нитки отримують за допомогою механічної деформації для надання звивистості. Звивистість може бути фіксованою і нефіксованою. Об’ємні нитки залежно від способу отримання і основної властивості (розтяжності) поділяють на три групи:

• нерозтяжні (розтяжність до 30%) – найбільш розповсюджені петельні об’ємні нитки – одиничні (аерон), комбіновані, інші фасонні, тощо;

• розтяжні (розтяжність до 100%) – гофрон, мерон, мелан, ожилон, комелан, комбіновані, тощо;

• високо розтяжні (розтяжність до 500% і більше) – еластик, рилон.

Наведений асортимент пряжі і ниток звичайної і зміненої структури усієї кількості відомих видів і різновидів вихідної текстильної сировини, тому в усіх галузях текстильних виробників існує тенденція до появи нового та оновлення традиційного асортименту різних виробів.

Властивості пряжі та ниток.

Властивості текстильних виробів залежать насамперед від властивостей вихідної сировини (текстильних ниток) з якої вони виготовлені та способів їх виготовлення. У товарознавчій практиці основні властивості пряжі і ниток визначають товарознавчою експертизою готових виробів і вихідної сировини, як товару.

З готових текстильних виробів (тканин, трикотажних полотен, тощо) пряжу або нитки для аналізу вилучають і оцінюють їх властивості, окремі показники та характеристики користуючись стандартними методиками.

У випадку товарознавчої експертизи пряжі або ниток, що надходять партіями, відбирають проби для аналізу користуючись чинними методами.

До основних властивостей пряжі і ниток відносяться:

• масова частка компонентів сировинного складу, %;

• лінійна густина (товщина), текс, г/км;

• скрученість (кількість скручень на 1 метр нитки);

• коефіцієнт скручування - ɑ;

• розривальне зусиля, сН, гс;

• відносне розривальне навантаження, сН/текс, гс/текс;

• видовження на момент розірвання (абсолютне, мм та відносне, %);

• рівномірність за вказаними показниками (коефіцієнт варіації, С, %).

Вказані властивості одночасно є основними показниками якості пряжі та ниток.

Крім того, на якість пряжі і ниток впливають дефекти зовнішнього вигляду, що виникають у процесі їх виробництва: ворсистість нитки, мушка пряжі, прикрут на нитці, потовщення або потоншення нитки, сукрутини, забрудненість, погано пофарбована, погано вибілена, засмічена нитка, різновідтінковістть та інші.