Лабораторне заняття 3. Будова тканин

Мета: Вивчити номенклатуру показників будови та набути практичні навики визначення основних показників будови тканин

Матеріальне забезпечення: альбоми та зразки тканин в різних наборах; текстильні лупи, препарувальні голки, лінійки, метри; ГОСТ 9599; ГОСТ 3811; ГОСТ 3812ГОСТ 6611.1.

Література: 1 (С.33-46); 2 (С.136-153; С. 549-562)

Питання для підготовки:

1. Що являє собою тканина?

2. Назвіть показники будови тканин.

3. Як впливають показники будови тканин на їх властивості?

4. Вплив сировинного складу на будову тканин.

5. Вплив лінійної густини і крутки пряжі і ниток на будову тканин.

6. Дайте визначення поняття «переплетення тканин».

7. Класифікація переплетень тканин.

8. Дайте визначення понять «щільність тканин», «лінійна густина тканин», «поверхнева густина тканин».

Зміст завдання. Показниками будови тканин є: волокнистий склад, структурні характеристики ниток, з яких вироблена тканина (товщина, крутка та її напрямок, конструкція тощо), вид переплетення тканин, будова поверхні (фактура), густина (поверхнева, лінійна), щільність, пористість, товщина, ширина тканин та ін.

Стосовно волокон та ниток, то ми вже вивчали їх у попередньому завданні. Тут вивчаються методи визначення деяких структурних характеристик тканин, які найбільш часто використовуються у товарознавчих дослідженнях. Це, насамперед, визначення лінійної густини ниток, що утворили тканину, лицьового та зворотнього боків тканин, виду переплетення, лінійних розмірів і густини (поверхневої і лінійної), щільності тканин.

Робота 1. Визначення розташування ниток основи і утоку та лицевого і зворотнього боку тканин

Перед визначенням переплетень зразків тканин, визначають розташування ниток основи і утоку за такими ознаками:

• нитки основи розташовані завжди повздовж пружка тканини, якщо зразок не має пружка, тканину слід потягнути в обох напрямках – частіше по утоку вона тягнеться більше;

• пряжа основи більш рівномірна і жорстка;

• в тканинах, що мають одну систему скручених ниток, а другу – однониткових, в основі будуть скручені нитки;

• нитки основи розташовані більш рівномірно і паралельно ніж утоку;

• у клітчатих тканинах кольорові смуги складаються з парної чи непарної кількості ниток, а по утоку – тільки з парної кількості;

• у тканинах ворсового переплетення чи з начосом, ворс і начіс вкладається паралельно до ниток основи.

Лицевий бік тканин визначають за такими ознаками:

• більш чіткому і виразному рисунку переплетення;

• краще оформленій і більш ефектній поверхні в наслідок її опалення;

• більш виразному рисунку фарбування у вибивних тканин;

• більш щільному настилу ниток у сатинового і атласного переплетень;

• діагональних лініях, які, як правило, направлені зліва направо, вверх - у тканин саржевого і похідних від нього переплетень;

• за більш коротким і краще оформленим начісним ворсом у начісних тканин та іншими ознаками.

Для виконання роботи студенти отримують зразки тканин з різними ознаками лицьової поверхні, вивчають їх з обох боків і в довільній формі описують ознаки визначення ниток основи і утоку та лицьового й зворотнього боків зразків тканин.

Робота 2. Визначення виду переплетення тканин

Тканина – це текстильне полотно, що утворене двома чи більшим числом перпендикулярних систем ниток або трьома системами основних ниток, розміщених під кутом, з’єднаних ткацькими переплетеннями.

Основа – це система ниток, розміщених уздовж тканини, уток – це система ниток, розміщених упоперек тканини.

Переплетення – це взаємний порядок чергування перекриття ниток однієї системи нитками іншої. Основні параметри, що характеризують переплетення – це перекриття, зсув, пересічення, рапорт і рисунок.

Перекриття – це місця на поверхні тканин, де нитки основи перекривають нитки утоку або навпаки.

Пересічення – це число місць, де нитки основи й утоку в тканині міняють своє розміщення відносно одне одного.

Зсув – це число ниток, на яке перекриття нитки, що розглядається, віддалене від аналогічного перекриття попередньої нитки чи від будь-якої, прийнятої за початкову.

Рапорт переплетення – це найменше число ниток, при якому повторюється порядок розміщення основних і утокових перекрить у тканині. Іншими словами, рапорт переплетення – це малюнок переплетення, який повторюється у тканині багато разів.

Мінімальне число ниток основи, після якого повторюється переплетення, називається рапортом по основі, а мінімальне число ниток по утоку – рапортом по утоку.

Малюнок переплетення – це графічне зображення переплетення ниток у тканині.

Графічно ткацькі переплетення зображають на папері у клітку. Кожна клітка позначає місце перехрещування основи і утоку. Якщо нитка основи розміщена над утоком, то клітку заштриховують, якщо уток перекриває основу, клітка зостається білою.

Для визначення виду переплетення тканин готують зразок: на його суміжніх боках роблять бахрому, вилучаючи декілька основних і утокових ниток. Довжина бахроми повинна бути біля 1 см. Якщо досліджується переплетення тканини, яка має ворс або начіс, то потрібно з поверхні зразка тканини зняти ворсинки, що закривають рисунок переплетення, шляхом опалювання або зіскоблення гострою бритвою.

Підготовлений зразок тканини кладуть на стіл лицьовою стороною догори так, щоб напрямок ниток основи був від спостерігача знизу вверх. На лівий нижній кут зразка тканини кладуть лупу і розглядають переплетення тканини, потроху відсуваючи препарувальною голкою крайню уточну нитку приблизно до середини бахроми. Рисують переплетення по довжині досліджуваної нитки до одного або двох рапортів переплетення по основі. Пізніше, цю нитку вилучають і рисують переплетення другої і наступних ниток до появи одного-двох рапортів переплетення по утоку.

На рисунку переплетення тканини лініями відзначають рапорт по основі і утоку та позначають його цифрами. Рапорт головних переплетень, крім сатинового і атласного, похідних, дрібно візерункових позначають у вигляді дробу, у чисельнику якого вказують число ниток основи, які перекривають уточну нитку, а у знаменнику – число ниток основи, які перекриваються утоком.

Рапорт сатинового та атласного переплетень, також, позначають у вигляді дробу, у чисельнику якого вказують число ниток у рапорті, а у знаменнику – число зсуву.

Рапорт комбінованих переплетень у вигляді смуг позначають послідовним розташуванням рапортів кожної смуги окремо.

При визначенні виду переплетення необхідно користуватися наочними рисунками (ГОСТ 9593; літературними джерелами 1,2,3).