1.4. Формування властивостей тканин у процесі обробок та оздоблення

Методичні поради до вивчення теми. При вивченні даної теми необхідно звернути особливу увагу на:

• значення і суть обробки та оздоблення тканин;

• схеми та процеси (операції) звичайної (обов’язкової) обробки та оздоблення тканин;

• значення і суть спеціальних видів обробки і оздоблення тканин.

Значення і суть обробки та оздоблення тканин. Тканини після виготовлення називаються суровими (необробленими). Вони не мають товарного вигляду і не відповідають вимогам нормативної документації за показниками будови (структури), властивостей (фізичних, механічних, естетичних тощо) та певного призначення. Щоб змінити структуру і властивості, зокрема колір, а також забезпечити необхідне художнє оформлення, проводять обробку та оздоблення тканин.

Обробка термін збірний, який може об’єднувати безліч процесів завершального етапу виробництва тканин. Повний закінчений цикл обробки та оздоблення тканин, різних за волокнистим складом і призначенням, складається з попередньої обробки і вибілювання, фарбування і вибивки, кінцевої обробки і спеціальних видів обробки.

Схеми та процеси (операції) звичайної (обов’язкової) обробки та процеси (операції) звичайної.

Попередня обробка і вибілюванняможуть складатися з таких основних процесів (операцій), для:

• бавовняних тканин: обпалювання або стриження, розшліхтування, відварювання, вибілювання, мерсеризація і ворсування (для начісних тканин);

• лляних тканин: обпалювання, розшліхтування, відварювання, вибілювання, кислотування;

• шовкові тканини: обпалювання або стриження, відварювання, вибілювання (рідко), обважнення;

• вовняні тканини: чищення і штопання, обпалювання або стриження, заварювання (камвольних тканин), карбонізація, вибілювання, увалювання, ворсування (суконних тканин), мокре декатирування;

• тканини із віскозних, міно аміачних і ацетатних ниток: відварювання; триацетатних і синтетичних: відварювання і термофіксація.

Фарбування тканин. Підготовлені за певними схемами попередньої обробки тканини фарбують з метою надання їм кольору або кольорів за допомогою спеціальних препаратів – барвників.

Для фарбування тканин використовують сотні тисяч барвників, які мають різний склад, молекулярну будову і розрізняються своїми фізико-хімічними властивостями. Розрізняють природні (рослинного і тваринного походження) і хімічні барвники. Тепер майже в усіх країнах світу фарбують тканини виключно синтетичними барвниками.

Згідно з технічною класифікацією барвники розподіляють на такі, що розчиняються у воді (прямі, кислотні, активні, катіонові, металомісткі); що не розчиняються у воді (кубові, сірчані, дисперсні, пігментні); що утворюються безпосередньо на волокні (азобарвники і аксидаційні барвники).

Розрізняють суцільне (гладке) і візерункове фарбування тканин. Гладке фарбування відбувається у водних розчинах барвників, при цьому барвники поглинаються волокнами і фіксуються у їх середині. Це складний фізико-хімічний процес, який залежить від складу і властивостей барвників і волокон у тканини. Тому гладке фарбування тканин проводять за різними методами – періодичними і безперервними. Для товарознавчої оцінки якості фарбування тканин вирішальне значення має стійкість барвника до різних чинників – світла, погоди, прання, поту, мокрого і сухого тертя тощо.

Візерункове фарбування тканин здійснюється машинним (друк) і ручним (друк, художній розпис) способами. Машинний друк (вибивка) найбільш поширений спосіб фарбування тканин. Розрізняють декілька технік машинного друку: прямий, витравний, резервний і сухий, сублімати, термовибивка. Машинний друк здійснюється за допомогою спеціальних вибивних машин одно-, дво- і багатовальних.

Прямий друк (вибивка) – це нанесення рисунку на вибілену або гладко пофарбовану у світлі кольори тканину з наступним висушуванням. У такий спосіб отримують велику кількість рисунків, які поділяються за кількістю кольорів (одн-, дво-, баготовальні – до 16-вальних); площею, що вкрита барвниками (білоземельні, криті, грунтові); формою фігур (смужки, горошок, квіти тощо); частотою розміщення (ритм малюнка) і розміщення фігур (масштаб рисунка); призначенням (для суконь, блузок тощо); окремими особливостями (вибивка фонова, растрова, акварель, трикольорова тощо).

При витравному друку тканину спочатку гладенько фарбують, після чого на неї наносять спеціальну витравку у вигляді рисунків і на тканині з’являється білий рисунок. Якщо у витравку ввести фарбу, що не руйнується витравкою, з’являються кольорові рисунки.

Суть резервного друку полягає у тому, що на тканину наносять резерв-речовину, яка виключає можливість закріплення барвника на ділянках резерву після гладкого фарбування тканини. Після зняття резерву залишається непродрукований рисунок

Субліматик (термовибивка) полягає у перенесенні візерунка з паперу на тканину при короткотривалому термоконтакті. В такий спосіб друкують переважно синтетичні, зокрема поліефірні і ацетатні тканини.

Ручний друк тканин – це переважно один із видів художньо-прикладного мистецтва; виконується методами вибивки, аерографії і фотофільмдруку.

Крім ручного друкування тканини оздоблюють різними способами художнього розпису. Сучасний розпис тканин, як галузь професійного декоративного мистецтва, нараховує декілька способів: «гарячий батик» (класичний), «холодний батик», вільний розпис, розпис із солями та загусниками, «плаги», різноманітні комбіновані техніки розпису.

Також кольорове оздоблення тканин здійснюють в процесі ткацтва використовуючи гладко пофарбовані, меланжеві, мулінові і вибивні нитки та пряжу. Такі тканини, вважаються суровими, підлягають всім операціям обробки, крім кольорового оздоблення.

Кінцева обробка тканин. Кінцева обробка тканин надає їм закінчений товарний вигляд та відповідність вимогам нормативної документації за показниками властивостей і якості. Вона складається із звичайної обробки, що залежить від волокнистого складу і призначення тканин, і спеціальних обробок.

До операцій звичайної обробки відносяться: спиртовка (легке відбілювання вибілених тканин), ширення тканин, підворсування (начісних тканин), крохмальне апретування і каландрування (прасування).

При кінцевій обробці вовняних тканин включають залишкове декатирування з метою попередження їх усадки під час пошиття та експлуатації виробів. Вовняні камвольні тканини в процесі кінцевої обробки піддаються стриженню, суконні – оформленню лицевої (ворсованої) поверхні (підворсовуванню або ворсуванню, підрівнюванню, тисненню, закатуванню, запресуванню, ратинуванню).

За звичайною (обов’язковою) обробкою тканини виробляються з певним колористичним оформленням або без нього; різними за способом оформлення лицевої поверхні та апретування.

За обробкою та колористичним оформленням тканини поділяються на: сурові, з суровим ефектом або кисловані (лляні), білені (білі, напівбілі), гладкопофарбовані, вибивні, пістрявоткані (строкатоткані), меланжеві, меланжево-пістяровоткані тощо.

За оформленням лицевої поверхні тканини бувають: гладкі (обпалені, стрижені), повстеподібні (вовняні суконні), ворсові (ворсового переплетення), з начісним ворсом.

За видами та оформленням апрету, який видаляється після першого прання тканини виробляються: матові, глянсові, лощені, сріблясто-шовковисті тощо.

Спеціальні види обробоктканин проводять, як правило, після завершення попередньої обробки і завершення обов’язкових обробок. Їх суть полягає у зміні складу і структури волокон, що утворила тканина, їх хімічній модифікації, або у нанесенні на поверхню волокон спеціальних сполук. Для цього використовують передконденсати різних синтетичних смол, латекси, гумові суміші, полімерні плівки, деякі солі тощо.

Найпоширенішими є: малозминальна, малоусадкова та водонепроникна обробка тканини.

Суть малозминальної обробки полягає у хімічній модифікації целюлози внаслідок взаємодії передконденсату переважно сечовинно-формальдегідних та меламіно-формальдегідних смол, препаратів на основі етиленсечовини та інших з гідроксильними групами целюлози, а також реакції смолоутворення. Ці реакції спричиняють зміну складу, структури і властивостей целюлози волокон і значно знижують зминальність тканин.

Суть малоусадкової обробки така як малозминальної, тобто просочені тканини передконденсатима смоли віджимають, висушують і піддають термообробці. На відміну від малозминальних обробок використовують розчини менших концентрацій перед конденсатів смол, а сам процес обробки дещо уповільнюється.

Суть водовідштовхувальної обробки полягає у нанесенні на поверхню тканин суцільної плівки гідрофобних речовин (нафтових бітумів з воском, гуми, поліхлорвінілу, кремнійорганічних сполук тощо). Тканини стають одночасно водо- і повітронепроникними. Ефект водовідштовхування може бути досягнутий і блокуванням поверхні окремих волокон і ниток, не закриваючи при цьому пори тканин, що забезпечує їх повітропроникність. Водовідштовхувальні обробки застосовують в обробному виробництві пальтових, плащових, наметових, чохольних, пакувальних та деяких інших тканин.

Крім описаних, в обробному виробництві застосовують ще і такі спеціальні обробки: антимікробна, антистатична, вогнезахисна, проти молі, брудовідштовхувальна тощо.

До спеціальних обробок відносяться обробки нанесення стійких апретів з метою отримання різних зовнішніх ефектів оздоблювального характеру. До складу просочувальних апретів можливе застосування передконденсатів синтетичних смол, а для подальшої обробки використовують спеціальне обладнання та особливі технологічні режими. До них належать: стійке тиснення, стійка срібляста обробка, обробка «шінц», обробка «гофре блискуче».

До спеціальних обробок належать обробки різних нетрадиційних способів отримання – витравка, лощення, клоке, металізація та інші.