Методика визначення показників властивостей (якості) пряжі та ниток

Визначення лінійної густини (товщини) ниток. Безпосередніми характеристиками товщини ниток є їх діаметр або площа поперечного стикання. Але розміри поперечника подовж нитки можуть бути різними і мати неправильну форму, а все це не дає можливості встановити дійсну товщину нитки. Враховуючи це, для оцінки товщини ниток використовують лінійну густину ниток, яка є подібною їх характеристикою. Згідно з ГОСТ 10878, прийнята одиниця виміру лінійної густини (Т) у системі “Текс”, яка характеризується вагою, г, нитки, що припадає на одиницю її довжини, км, тобто, текс дорівнює одиниці, коли 1 км нитки важитиме 1 г. Допускається застосовувати кратні і дольні одиниці виміру: мілітекс (мг/км), децитекс (дг/км), кило текс (кг/км).

Лінійну густину ниток визначають згідно з ГОСТ 6611.1 і вираховують за формулою:

T = m /l, де

m – маса ниток, мг; г;

l - довжина ниток, м; км.

Для визначення лінійної густини (товщини) ниток треба мати: мотовило з периметром 2-го класу, ваги торсійні та вагові квадранти.

Для визначення лінійної густини (товщини) ниток беруть пасми, довжиною нитки 200, 100, 50, 25, 10, і 5 метрів, і відрізки ниток, довжиною 1 і 0,5 м.

Перед початком визначення товщини ниток відмотують і викидають верхній шар конуса намотки – зі шпуль і початків; верхній шар намотки – поковок паралельної намотки; не менше 10 м нитки – з поковок хрестової намотки.

Для визначення фактичної лінійної густини (Тф) або результуючої фактичної лінійної густини (товщини) ниток (Ткф) всі пасми або відрізки ниток зважують разом з погрішністю, не менше 0,5% від їх загальної маси, після чого підраховують загальну довжину усіх пасм або відрізків ниток і вираховують лінійну густину (товщину) ниток за формулою:

∑m ∑m

Тф = 1000--------- або Ткф = 1000----------, де

ln ln

∑m – сума мас пасм або відрізків, г;

l - довжина ниток у пасмі або довжина відрізків, м;

n - число пасм або відрізків;

1000 – коефіцієнт для перерахунку метрів у кілометри.

Крім фактичної лінійної густини досить часто треба визначати і кондиційну лінійну густину, яку вираховують за формулою:

Тк = Тф 100 +Wк / 100 +Wф, де

Тф – фактична лінійна густина (товщина) ниток, текс;

Wк – кондиційна вологість ниток,%;

Wr – фактична вологість ниток, %.

Визначення скрученості пряжі і ниток. Скрученість ниток (К) характеризується кількістю скручень, які припадають на 1 м довжини нитки.

Величина скрученості пряжі і ниток впливає на цілий ряд їх властивостей - міцність, подовження, м’якість, пухкість та інші. Якщо скручення в нитках мають напрямок знизу доверху наліво, скрученість має назву лівої, а якщо скручення в нитках мають напрямок знизу доверху направо, скрученість має назву правої. Число скручень на 1 м є фактичною характеристикою. Для оцінки інтенсивності скручування волокон у пряжі або нитках використовують комплексний критерій – коефіцієнт крутіння (а), що розраховується за формулою:

, де

Т – лінійна густина пряжі (ниток), текс;

к – скрученість фактична, ск/м

Скрученість пряжі і ниток визначають згідно стандарту (ГОСТ 6611.3), в якому передбачено метод безпосереднього розкручування до повної паралельності волокон або складаючих ниток і метод подвоєного скручення, яким визначають скрученість тільки однониткової бавовняної пряжі і пряжі із хімічних волокон лінійної густини 84 текс і менше.

Перш, ніж розпочати визначення скрученості пряжі і ниток, слід ознайомитись з вище вказаним стандартом, а потім, відповідно з методами, які приведенні в ньому, провести лабораторне дослідження.

Для визначення скручування ниток застосовують круткомір з коливальним або змінним лівим затискачем.

Визначення міцності пряжі і ниток до розриву. Міцність пряжі і ниток до розриву при розтягуванні є важливим показником їх якості і залежить від багатьох факторів: якості сировинного складу, способу прядіння, будови тощо.

Міцність ниток при розтягуванні визначається розривним навантаженням (Рр), тобто, навантаженням, яке витримує нитка при розтягуванні її до розриву. Вимірюється в ньютонах (Н), міліньютонах (мН), грам-силах (гс) і кілограм-силах (кгс). 1 кгс = 9,8 Н, 1 гс = 9,8 мН.

Щоб порівнювати розривні навантаження пряжі і ниток різної лінійної густини, користуються показником відносного розривного навантаження (Р_в) – тобто, розривного навантаження, яке припадає на одиницю лінійної густини. Вимірюється відносне розривне навантаження в Н/текс, мН/текс, гс/текс і кгс/текс.

Розривне навантаження пряжі та ниток визначають згідно стандарту ГОСТ 6611.1.

Розривне навантаження пряжі ниток визначають розривом поодиноких ниток або пасм. В результаті отримують певні характеристики Н/нитка, Н/пасмо тощо.

За фактичне розривне навантаження пряжі і ниток приймають середнє арифметичне результатів усіх первинних досліджень.

Відносне розривне навантаження ниток (Р_в) вираховують за формулою:

Р_в = , де

Р_ф – фактичне розривне навантаження по одиночної пряжі (нитки), гс /текс, Н/текс;

Т_ф – фактична лінійна густина (товщина) пряжі (нитки), текс.

Визначення розривного подовження пряжі і ниток. Під дією навантаження на пряжу і нитку має місце, перш за все, їх розтяжність, яка триває до розриву.

Під розтяжністю пряжі і ниток розуміють величину подовження, яке бачимо під час їх розрив. Подовження може бути абсолютним і відносним. Абсолютне подовження – це прирощення довжини під час розриву, мм; відносне – це абсолютне подовження пряжі і нитки, визначене у відсотках, до початкової (затискної) їх довжини.

Подовження пряжі і ниток вказує на ступінь їх еластичності і опору розривному навантаженню.

Розривне подовження пряжі і ниток визначають під час визначення розривного навантаження поодиночних пряжі і ниток, керуючись ГОСТ 6611.2