2. Пряжа і нитки для трикотажного виробництва

Паралельно з розвитком трикотажної промисловості значного розвитку отримала й сировинна база, основу якої складають спеці­алізовані бавовно- і вовнопрядильні фабрики, підприємства хімічних волокон, устатковані сучасним обладнанням, що дозволяє виготовляти різні за використаним складом, призначенням, структурою та оброб­кою високоякісні пряжу й нитки для трикотажного виготовлення.

Пряжа і нитки для трикотажного виготовлення повинні мати особливі властивості, які забезпечують нормальний процес петле­утворення, повинні бути м’якими, рівномірними за скрученістю, товщиною, міцністю і подовженням, гладкими, без вузлів, шишок. Нитки з хімічних волокон повинні мати підвищену рівномірність за подовженням, високу гладкість, відсутність ворсистості. Залежно від величини скрученості використовують нитки низької (до 230 скр/м) і середньої скрученості (800 – 1500 скр/м).

Вимоги до пряжі і ниток, які використовуються в трикотажному виробництві, визначені відповідними Державними стандартами.

Пряжа, яка використовується у трикотажному виробництві, за волокнистим складом може бути однорідною і неоднорідною, із натуральних (бавовна, вовна, льон) і хімічних (віскозних, ацетатних, поліефірних, поліамідних, поліакрилонітрильних тощо) волокон. Комплексні нитки: віскозні, сиблонові, ацетатні, триацетатні; синте­тичні: капронові, лавсанові, нітронові, полівінілхлоридні; текстуро­вані,за розтяжністю – високорозтяжні і малорозтяжні нитки.

Найбільша питома вага в трикотажному виробництві припадає на бавовняну пряжу. Вироби з неї мають гарні експлуатаційні властивості: гігієнічні, міцні, добре переносять прання, м’які, приємні на дотик. За способом прядіння – це гребінна (найбільш тонка і рівна пряжа із довгих волокон); кардна (із волокон середньої довжини) й апаратна (з більш коротких волокон – пухка, менш міцна, пухнаста). За видом обробки буває сирова, вибілена, пофарбована, меланжева (із різнокольорових волокон). За структурою – одно- і багатониткова; лівої і правої, простої і фасонної скрученості. Із бавовняної пряжі виготовляють трикотажні вироби різного призначення – верхні, білизняні, панчішно-шкарпеткові та ін.

Вовняна пряжа залежно від способу прядіння буває гребінною (камвольною) і суконною (апаратною); за структурою – однонитковою і скрученою в два кінці; за видом обробки – сировою, вибіленою, пофарбованою у волокні або пряжі; за складом – вовняною, напіввовняною і змішаною. Використовують чимало видів змішаної пряжі, що складається з натуральних і хімічних волокон у різних пропорціях (вовна + бавовна, вовна + віскоза, вовна + капрон, вовна + лавсан, вовна + нітрон, вовна + віскоза + капрон).

Завдяки цінним споживним властивостям вовняних волокон (високій гігієнічності, формостійкості, теплозахисності, гарному заба­рвленню, незминальності) вовняна і змішана пряжі широко викори­стовуються для виготовлення всіх видів трикотажних виробів – верх­ніх, білизняних, панчішно-шкарпеткових, рукавичкових і хустково-шарфових.

Із штучних волокон найчастіше використовують віскозні (полінозні, високомодульні – сиблон), ацетатні й триацетатні волокна, переважно у вигляді комплексних ниток, рідше пряжу, отриману способом прядіння із коротких волокон, що відрізняються м’якістю і шовковистістю. Комплексні нитки і пряжу зі штучних волокон використовують для білизняних виробів, а в сполученні з іншими видами пряжі і ниток – для верхніх трикотажних виробів (платтяно-блузкового асортименту).

З комплексних ниток із синтетичних волокон (капронових, лавсанових, нітронових, поліуретанових, хлоринових) виготовляють верхні і білизняні вироби, оздоблювальні матеріали.

Для панчішно-шкарпеткових виробів нерідко використовують одиночні й комплексні нитки із капрону як круглого, так і фігурного поперечного зрізу. В останньому випадку вироби набувають іскрис­того, мерехтливого ефекту.

Значну питому вагу в асортименті трикотажних виробів мають вироби із текстурованих комплексних ниток. Текстуровані (високо­об’ємні) нитки – це нитки, структуру яких змінено шляхом спеціальних обробок через надання елементарним синтетичним волокнам згинів тієї чи іншої величини стабілізації цієї форми з допомогою термофіксації. Текстуровані нитки характеризуються значною пухкістю, розпушеністю, пористістю, об’ємністю, а в ряді випадків – значною розтяжністю. Для виготовлення панчішно-шкарпеткових виробів та спортивного одягу використовують капронові нитки високої розтяжності (до 400 %) – еластик, акон; підвищеної розтяжності (до 100 %) із капрону – мерон, гофрон, рилон; із лавсану – мелан. Із ниток звичайної розтяжності (до 30 %) виготовляють верхні, білизняні й спортивні трикотажні вироби. Змішуванням поліефірних і поліакрилонітрильних волокон із різною величиною усадки отримують об’ємну пряжу, що використовується для виготовлення верхніх три­котажних виробів.

Для оздоблення і виготовлення нарядних трикотажних виробів використовують еластичні ґумові жилки, металізовані та профільовані нитки. До них відносять алюніт, люрекс, пластилекс високоеластичні поліуретанові нитки спандекс. Пластилекс зафарбовується в різні кольори. Металізовані нитки мають достатню міцність та еластичність і велике подовження.

Фасонні й профільовані нитки – це нитки, що мають періо­дично повторювані місцеві зміни структури поверхні (потовщення, вузли, петлі) або фігурний поперечний зріз (форма трикутника, кленового листка). Ґумові нитки (жилки) використовують при вироб­ництві білизняних та панчішно-шкарпеткових виробів; виготовляють їх розрізом тонких листів ґуми з натурального каучуку.

Останнім часом поряд з ґумовими нитками використовують високоела­стичні нитки – лайкру, спандекс, які виготовляють на основі поліуретанових волокон (розтяжність 700 – 800 %).

Пряжа і нитки надходять на трикотажні фабрики в різній упаковці: на початках, бобінах, у мотках і мають бути підготовлені до в’язання на трико­тажних машинах.

Пряжа і нитки при в’язанні повинні мати певну вологість, м’якість, гнучкість, гладкість, міцність, знижену здатність електризу­ватися, необхідний колір, блиск, відсутність дефектів. Тільки за таких умов може якісно відбуватися процес в’язання.

Для реалізації перелічених вимог нитки і пряжа перед в’яза­нням проходять ряд підготовчих операцій: перемотування, снування, замаслювання.

Перемотування пряжі й ниток проводиться з метою:

• подовження ниток на паковці за рахунок перемотування деякої кількості початків на одну шпулю чи бобіну, для забезпечення безперервного процесу в’язання протягом певного часу;

• контролю якості пряжі й усунення слабких місць, грубих вузлів, ши­шок; забезпечення намотки пряжі на паковку однакової щільності й натягу, для того щоб у процесі в’язання нитка сходила з бобіни при постійному натягуванні;

• покращання в’язальних властивостей пряжі парафінуванням і емуль­гуванням.

Перемотку пряжі проводять на мотальних машинах.

Парафінування проводять для вовняної, бавовняної і високо­об’ємної пряжі й ниток для надання їм гладкої поверхні спеціальними парафінерами (дисками з парафіном) у процесі перемотування пряжі.

Емульгування проводиться з метою надання вовняній, бавовняній або змішаній пряжі необхідної м’якості і гнучкості. Для обробки використовують замаслюючі емульсії на основі води, вазелінового масла, олеїнової кислоти, уайт-спіриту, препаратів ОП-7 і ОП-10. Емульгування пряжі приводить до зменшення електризува­ння, розкуйовдження і ворсистості волокон у процесі перемотування і в’язання, емульговані нитки і пряжа легше згинаються в процесі петлеутворення, знижується їх обривність.

Для здійснення процесу в’язання на основов’язальних машинах використовують спеціально приготовлену систему паралельно розта­шованих ниток – основу. Основу навивають з бобін на снувальні котушки. Цей процес називається снуванням, проводиться на снувальних стрічкових або секційних машинах. Суть процесу снування полягає в навиванні на снувальну котушку певної кількості ниток заданої довжини, розміщених паралельно і з однаковим натягом.