Самостійна робота 2 Аналіз складних переплетень тканин

Приступаючи до аналізу складних переплетень тканин, використовуючи методику визначення виду переплетень, викладену у лабораторному занятті 1.3., самостійно вивчають і зарисовують складні переплетення тканин. При цьому звертають особливу увагу на характер рисунка переплетення, товщину тканин, їх призначення тощо. Записують аналіз рисунків переплетень тканин у довільній формі.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення текстильного матеріалу „тканина”.

2. Назвіть показники будови тканин і вкажіть, які з них нормуються нормативними документами (НД).

3. Що таке рапорт, перекриття, пересічення та рисунок переплетення?

4. Ознаки визначення ниток основи та утоку зразка тканини.

5. Ознаки визначення лицевого боку зразка тканини.

6. Правила дослідження та зображення на папері переплетення тканини.

7. Визначення та позначення цифрами рапорта переплетень тканин.

8. Характеристика головних переплетень тканин.

9. Характеристика дрібновізерункових переплетень тканин.

10. Характеристика комбінованих переплетень тканин.

11. Характеристика складних переплетень тканин.

12. Характеристика крупновізерункових (жаккардових) переплетень тканин.

Індивідуальне заняття 2

(під керівництвом викладача)

Будова тканин (продовження)

Зміст завдання. Основними показниками, крім волокнистого складу і переплетення тканин (вивчено у попередніх завданнях) є: лінійна густина пряжі (ниток), що утворили тканину; лінійні розміри (довжина, ширина, товщина тощо); щільність; лінійна та поверхнева густина тканин. Вони нормуються стандартами та є обов’язковими показниками якості тканин.

Приступаючи до вивчення та визначення основних показників будови тканин необхідно:

• ознайомитись зі структурою та змістом ГОСТ 6111.1; ГОСТ 3810; ГОСТ 3811; ГОСТ 3812 і вивчити правила відбору зразків для досліджень;

• вивчити методики визначення вище вказаних показників будови тканин (викладені в цьому завданні);

• відібрати проби для досліджень і визначити показники будови тканин згідно вимог стандартів і методик цього завдання, використовуючи при цьому отримані зразки тканини.

Результати досліджень оформляють у вигляді реферату; реферат захищають у викладача.

Методики визначення основних показників будови тканин

Визначення лінійної густини ниток, що утворили тканину. У процесі ткацтва і обробки у нитках, з котрих виготовлена тканина, мали місце певні зміни, які призвели до того, що лінійна густина таких ниток, після вилучення їх з тканини, є тільки приблизною товщиною вихідної нитки, з якої вироблена тканина.

Для визначення лінійної густини (товщини) ниток, що утворили тканину, із взятого взірця тканин вирізають із різних місць три проби, розміром 100х100 мм, і відмічають на них напрямок одної із систем ниток. Із двох проб виймають з кожного боку по 25 основних і уточних ниток, а з третьої – по 25 утокових ниток з обох боків.

Вилучені нитки складають в пучки: два по 50 ниток основи в кожному і три – по 50 ниток утоку. Загальна довжина нитки у пучкові складає 5 м. Пучки ниток зважують окремо з погрішністю до 1 мг і вираховують лінійну густину, текс, ниток по основі і по утоку, згідно ГОСТ 6611.1 за формулою:

,

де m – маса ниток, г;

l - довжина ниток, м.

Лінійну густину тонких ниток вимірюють в мілітексах, Мтекс, а товстих – в кілотексах, Ктекс (1 Мтекс = 0,001 текс; 1 Ктекс = 1000 текс).

Визначення довжини, ширини і товщини тканин. Лінійні розміри, см, зразка тканин визначають згідно ГОСТ 3811 за допомогою вимірювальної лінійки з поділом 0,1 см.

Довжину і ширину підготовленого зразка тканини вимірюють в трьох місцях – посередині і на відстані 5 см від ліній відрізу з точністю до 0,1 см. За кінцевий результат беруть середнє арифметичне.

Товщину тканини, мм, визначають згідно ГОСТ 12023 за допомогою спеціальних приладів – товстовимірювачів при певному тискові (в більшості випадків 10²/см²). Виконують не менше 10 вимірювань на різних частинах досліджуваного зразка тканини. Розраховують середнє арифметичне з точністю до 0,01 см.

За вимогами ГОСТ 12023 вимірювання необхідно виконувати на зразках - полосках, підготовлених для дослідження розривного навантаження тканини.

Визначення щільності тканин. Щільність тканин – це кількість основних і утокових ниток, які припадають на 100 мм довжини і ширини тканини. Визначають щільність тканин за ГОСТ 3812.

Величина показника щільності тканини виражається кількістю ниток основи і кількістю ниток утоку. Така щільність називається фактично. Визначають її підрахунком кількості ниток на різній досліджуваній довжині з наступним перерахунком на 100 мм.

Щільність тканини по основі визначають не менше, ніж у трьох місцях зразка, по утоку – не менше, ніж у чотирьох місцях. Щільність тканини визначають, також, на зразках, які призначені для визначення розривного навантаження.

Для визначення щільності тканини існує і експрес-метод. Цей метод досить умовний і для визначення щільності тканини, де потрібно мати високу точність, непридатний.

Слід мати на увазі, що різні тканини виробляються з ниток різної товщини і різної фактичної щільності, тому, для порівняльної характеристики таких тканин використовують показник відносної щільності, яка вказує, яку кількість від максимальної щільності складає фактична. Максимальна щільність, як відомо, визначається кількістю ниток, які можуть бути укладені щільно без деформації на довжині 100 мм.

Максимальну щільність тканини визначають за формулою:

,

де l – участок, довжиною 100 мм

d – діаметр ниток.

Відносну щільність, %, визначають, за формулою:

E_о = d_о * S_о;

E_у = d_у* S_у , де

E_о , E_у – відносна щільність по основі і утоку;

d_о , d_у – діаметр ниток основи й утоку, мм;

S_o , S_y – фактична щільність ниток по основі і утоку.

d_y =0,357; d_o = 0,357,

де T_o ,T_y – лінійна густина ниток основи і ниток утоку;

- об’ємна щільність речовини волокна, з якого зроблена тканина.

Загальне заповнення тканини , %, визначається за формулою:

Е = Е_о + Е_у – 0,01Е_оЕ_у

Визначення лінійної та поверхневої густини тканин. Лінійна густина – це відношення маси тканини до її довжини, а поверхнева густина – це відношення маси тканини до її площі. Масу тканини чи її зразка визначають за ГОСТ 3811 шляхом зважування їх, з точністю до 0,01 г, попередньо визначивши їхню довжину та ширину.

Лінійну густину (М, г/см) вираховують згідно формули :

М = ,

де -маса тканини чи зразка, г;

l_o- середня довжина тканини чи зразка, см.

Поверхневу густину тканини (М_пов, г/см²) вираховують згідно формули:

М_пов. = * 1000 ,

де -середня ширина тканини, см.