2. Сучасний стан швейної промисловості України

Швейна промисловість України посідає друге місце в легкій промисловості після текстильної. Швейна промисловість – одна з небагатьох галузей легкої промисловості, яка в 90-х роках здійснила на більшості своїх підприємств модернізацію технічного оснащення, комплексну механізацію й автоматизацію виробництва, обладнали потоки імпортним швейним обладнанням й технологіями з використанням ПЕОМ для підготовки тканин до розкрою. Розробки конструкції одягу, визначення площ лекал, матеріалу верха, виготовлення лекал і обкрейдників, розкроювання матеріалів, розрахунку виробничого потоку. На більшості швейних підприємств одночасно з впровадженням сучасного устаткування були впроваджені САПР. Впровадження сучасного устаткування та САПР прискорює темпи виробництва, підвищує його ефективність. Така робота дозволила поповнити високоякісними і модними виробами сучасних конструкцій із вітчизняних та імпортних матеріалів асортимент чоловічих пальт, костюмів, суконь, спідниць, блузок, дитячих виробів, різноманітного одягу для відпочинку. В результаті чого швейна промисловість до жовтня 2008 року постійно збільшувала обсяги виробництва.

В легкій промисловості на початок 2008 року налічувалось 5,3 тис. підприємств, дві третини з них складали швейні підприємства. Практично в усіх регіонах України працювали швейні підприємства. В м. Києві та Київській області, Львівській, Дніпропетровській, Харківській, Закарпатській, Миколаївській, Полтавській, Житомирській та інших областях зосереджені найбільші виробничі потужності.

Статистика свідчить, що на кінець 2008 року індекс обсягів виробництва готового одягу і хутра дорівнював 12, 1%. Більшість швейних виробництв стали виготовляти добротну сучасну продукцію за помірними цінами, завдяки чому на внутрішньому ринку зміцнюється попит на вітчизняні товари. Можна назвати багато підприємств, досвід роботи керівників яких заслуговує на увагу і розповсюдження, бо вони за важких умов не тільки не втратили колективи, а й здобули визнання. Прізвища їх занесені до Золотої книги ділової еліти України. Це В.М. Головко – Полтавська «Ворскла»; Е.М.Дирдін – Первомайська «Санта Україна»; В.І.Хоменко – Кременчуцький «Кремтекс»; С.М. Кернер – Вознесенське «Возко», Л.Г. Кононець – «Житомирський крой». Позитивний досвід роботи мають також такі підприємства: львівське «Весна», вінницьке «Володарка», чернігівське «Елегант», запорізьке «Селена»; луганське «Стиль» та інші.

Сьогодні економіка країни досить щільно інтегрована у світову, тому проблеми глобалізації вже з осені 2008 року проявляються і в Україні. Однак слід зазначити, хоча протягом 9 місяців 2008 р. експорт динамічно зростав (13% приросту) , кризові явища негативно вплинули на обсяги експорту. Зокрема у листопаді .порівняно з жовтнем 2008 р. скоротилися обсяги експорту одягу текстильного на 16%, а порівняно до листопада 2007 р. на 28,9%. В цілому за 2008 р. виробництво готового одягу скоротилося на 8, 3% порівняно з попереднім роком. Швейною промисловістю в 2008 році було виготовлено: пальт, плащів, курток чоловічих і жіночих – відповідно 364 та2315 тис. шт. (що становило 73,7 і 96, 1% до рівня 2007 р.). Кризові явища дестабілізували роботу підприємств, у зв’язку з чим, в I кварталі 2009 р. скоротилися обсяги виробництв на всіх підприємствах швейної галузі. Водночас, з лютого 2009 р., спостерігаються позитивні зрушення до пожвавлення підприємницької діяльності та нарощування виробництва порівняно з попереднім місяцями, що свідчить про започаткування стабілізаційних процесів в економіці країни. В січні –березні 2009р. індекс виробництва швейних виробів склав 61,3%), всього було виготовлено 718, 2 тис. шт. верхніх швейних виробів. Виробництво окремих виробів у натуральному вираженні: пальта, напівпальта, накидки, плащі теплі та вироби аналогічні чоловічі та хлопчачі – 56,2 тис. шт.; пальта, напівпальта, накидки, плащі теплі та вироби аналогічні жіночі та дівчачі – 157 тис. шт; костюми чоловічі та хлопчачі – 181 тис. шт; сукні, сарафани жіночі та дівчачі – 324 тис.шт. Однією з позитивних рис у роботі швейної промисловості є те, що українські підприємства зберігають свої позиції на зовнішньому ринку. Взагалі стан швейної галузі, як і в цілому в легкій промисловості досить складний. До основних проблем легкої промисловості України відносяться:

• зростання імпорту товарів легкої промисловості, переважно з Китаю та Туреччини;

• продовження ввезення в країну товарів зі заниженою митною вартістю; товарів із заниженою митною вартістю, товарів «секонд-хенд» та контрабандних;

• відсутність власної сировинної бази для виготовлення товарів легкої промисловості унеможливлює здешевлення готової продукції, здатної конкурувати на внутрішньому ринку з дешевою китайською і турецькою;

• зростання попиту населення на вітчизняну продукцію на фоні суттєвого девальваційного здороження імпортних товарів легкої промисловості можливе лише за умови суттєвого обмеження (припинення) ввезення в країну товарів із заниженою митною вартістю. Товарів «секонд-хенд» та контрабандних, з якими вітчизняна продукція не витримує ніякої конкуренції;

• нерівні умови роботи та реалізації продукції для великих промислових виробників щодо малого підприємства, де практично відсутні облік та офіційний звіт про виробництво та реалізацію товарів широкого вжитку та сплачується мізерний податок;

• скорочення надходження інвестиційних потоків від іноземних інвесторів на підприємства, що працюють за давальницькою схемою;

• зменшення обсягів реалізації продукції галузі на внутрішньому ринку також пов’язано із скороченням виробництва у суміжних галузях промисловості, та різким зниженням платоспроможного попиту населення через інфляційні процеси та девальвацію гривні;

• через нестабільну роботу національної банківської системи, коливання курсів валют, зростання кредитних ставок (подекуди до 40% річних) у підприємств викликали труднощі з отримання та погашення кредитів.