- •Змістовий модуль 2
- •Тема 2. 1. Професійна комунікація
- •Студенти повинні знати:
- •Студенти повинні вміти:
- •1. Спілкування і комунікація
- •2. Функції спілкування
- •3. Види і форми спілкування
- •4. Етапи спілкування
- •1. Ретельна підготовка до спілкування.
- •2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування.
- •3. Обговорення питання (проблеми).
- •5. Мова, мовлення і спілкування
- •6. Невербальні засоби спілкування
- •7. Гендерні аспекти спілкування
- •Поняття ділового спілкування
- •Тема 2.2
- •1. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •2. Мистецтво аргументації
- •Структурні компоненти презентації
- •4. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •Тема 2.3. Культура усного фахового спілкування
- •Дидактична мета:
- •Студенти повинні вміти:
- •1. Особливості усного спілкування
- •2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •3. Функції та види бесід
- •9. Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.
- •10. Підсумуйте результати бесіди.
- •4. Співбесіда з роботодавцем
- •9 Найбільш підступних запитань:
- •5. Етикет телефонної розмови
- •6. Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Тема 2. 4 Форми колективного обговорення професійних проблем
- •1. Мистецтво перемовин
- •3. Завершення перемовин.
- •2. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •3. Нарада
- •3. За ступенем підготовленості:
- •4. За технікою проведення:
- •1.1. Планування
- •1.2. Підготовка доповіді і проекту рішення
- •1.3. Підготовка документів і приміщення
- •1.4. Підготовка учасників до наради
- •2.1. Відкриття наради
- •2.2. Виголошення доповіді
- •2.3. Відповіді на запитання
- •2.4. Обговорення доповіді.
- •Тема 2.5. Ділові папери як засіб писемної професійної орієнтації
- •2.5.1. Класифікація документів
- •2.5.2. Національний стандарт україни
- •2.5.4. Вимоги до бланків документів
- •2.5.5. Оформлювання сторінки
- •2.5.6. Вимоги до тексту документа
- •2.6.1. Резюме. Автобіографія
- •2.6.2. Характеристика. Рекомендаційний лист
- •2.6.3. Заява
- •2.6.4. Особовий листок 3 обліку кадрів
- •2.6.5. Наказ щодо особового складу
- •2.6.6. Трудова книжка
- •2.6.7. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода
- •11. Реквізити Сторін
- •1. Предмет договору
- •Взірець прес-релізу:
- •2.7.4. Службові записки
- •2.7.5. Протокол. Витяг з протоколу
- •Тема 2. 8. Етикет ділового листування
- •1. Класифікація листів
- •2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •3. Етикет ділового листування
- •4. Оформлення листа
- •5. Типи листів
- •Гарантійний лист
- •Лист-запит
- •Лист-відповідь на запит
- •Лист-підтвердження
- •Супровідний лист
- •Лист-прохання
- •Лист-відповідь на прохання
- •Лист-нагадування
- •Лист-претензія, рекламаційний лист
Змістовий модуль 2
Тема 2. 1. Професійна комунікація
СПІЛКУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План
1.Спілкування і комунікація.
2.Функції спілкування.
3.Види і форми спілкування
4.Етапи спілкування.
5.Мова, мовлення і спілкування.
6.Невербальні засоби спілкування.
7.Гендерні аспекти спілкування.
8.Поняття ділового спілкування
Студенти повинні знати:
що таке спілкування, роль спілкування у професійній діяльності,
етапи, види і форми спілкування;
зв 'язок спілкування з мовою та мовленням;
роль мови у спілкуванні;
невербальні засоби спілкування;
гендерні аспекти спілкування;поняття «ділове спілкування».
Студенти повинні вміти:
- розрізняти види і форми спілкування;
- добирати мовні засоби не ізольовано, а в контексті створюваного чи аналізованого висловлювання відповідно до професійної сфери діяльності;
- добирати синоніми, антоніми, фразеологізми і вживати їх відповідно до значення;
- виконувати різноманітні практичні завдання та вправи, спрямовані па засвоєння теми.
1. Спілкування і комунікація
Життя і взаємодія людей у суспільстві неможливі без спілкування. Спілкування – це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодія особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування. Засобом конкретної діяльності є професійне (ділове) спілкування, що має індивідуальний характер і відбувається в межах певної професійної сфери.
Спілкування іноді ототожнюють із комунікацією, однак вони не є синонімами. У сучасній лінгвістиці існує 100 дефініцій комунікації, що зумовлені різноманітністю її способів, специфікою мети передачі та способом адресованості інформації.
Комунікація – це цілеспрямований інформаційний обмін у різноманітних процесах спілкування.
Комунікація опосередковує всі види соціальної діяльності; акумулює суспільний досвід і передає його від покоління до покоління, є чинником етнічної ідентифікації, зберігає культуру. Поняття «комунікація» ширше поняття «спілкування». Ми розглядатимемо ці терміни як синоніми з метою наголошення на процесах соціальної взаємодії, що розглядаються в їхньому знаковому втіленні..
2. Функції спілкування
Функції спілкування (від лат. виконання, здійснення) – це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує в процесі діяльності індивіда в соціумі.
Відомі різні класифікації функцій спілкування: одні науковці, виокремлюючи їх, розглядають спілкування в контексті його органічної єдності з життям суспільства загалом та безпосередніми контактами людей, інші – як обмін інформацією, взаємодію та сприйняття людьми один одного, ще інші – з погляду мети спілкування. Узагальнюючи різні підходи до проблеми функцій спілкування, можна говорити про багатоаспектний характер цього феномена.
Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Ф. С. Бацевич виокремлює такі функції спілкування:
– контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв’язок до завершення акту спілкування);
– інформаційну (обмін інформацією, запитаннями й відповідями);
– спонукальну (заохочення адресата до певних дій);
– координаційну (узгодження дій комунікантів);
– пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);
– емотивну (обмін емоціями);
– налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків);
– регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).
Усі ці функції між собою тісно взаємодіють між собою в процесі спілкування.
Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції:
інструментальну (отримання й передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення);
інтегративну (засіб об’єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу);
функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту й потенціалу);
трансляційну (передавання конкретних способів діяльності);
функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії);
функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування);
експресивну (намагання ділових партнерів передати й зрозуміти емоційні переживання один одного).