1.3. Формування властивостей тканин у процесі ткацтва

Методичні поради до вивчення теми. При вивченні даної теми слід звернути увагу на основи виробництва тканин (підготовчі процеси, власне ткацтво), класифікацію та характеристику, будов (переплетення) тканин.

Тканина – це текстильне полотно, утворене двома чи більшим числом взаємно перпендикулярних систем ниток, розміщених під кутом, з’єднаних ткацьким переплетенням. Система ниток, розміщених уздовж тканини називається основою, упоперек – уток.

Щоб отримати якісну тканину, вихідна сировина (пряжу та нитки) необхідно ретельно підготувати, тому ткацьке виробництво поділяють на підготовці процеси до ткацтва і власне ткацтво.

До підготовчих процесів належать: формування системи ниток основи (перемотування, снування, шліхтування і заправлення у ткацький верстат) та утоку (перемотування і зволоження). В процесі підготовки пряжі і ниток до ткацтва із них виділяється значна частка дефектів, поліпшуються властивості (еластичність, рівномірність за товщиною, круткою, розривальним зусиллям тощо), що впливає на процеси ткацтва, властивості і якість тканин.

Власне ткацтво тканини здійснюється на ткацьких верстатах, які класифікують за різними ознаками і принципами дії. Вони бувають ручні (їх використовують переважно майстри художньо-прикладного мистецтва) та механічні різних конструкцій – човникові (одно- і багаточовникові), без човникові. На безчовникових верстатах нитки утоку прокладаються між нитками основи мікропрокладачами, рапірами, краплями води (гідравлічні), стиснутим повітрям (пневматичні). За ознакою факоутворюючого механізму верстати бувають ексцентрикові, кареточні і жакардові, а за шириною берда – дуже вузькі (30-60 см), вузькі (60-80 см), середні (80-100 см) і широкі (більше 100 см).

Унаслідок переплетення ниток основи і утоку формується певний порядок їх перекрить і взаємодії, що уворює на поверхні тканини відповідний візерунок, який називається ткацьким переплетенням. Крім того, переплетення тканин характеризується рапортом, довжиною перекриття та значенням зсуву ниток.

Існує безліч видів переплетень. З навчальною метою їх об’єднують у п’ять основних груп:

• головні (базові) переплетення: полотняне, саржеві, сатинові і атласні;

• похідні переплетення: рогожки, репси, зворотна саржа, ламана саржа, підсилені сатини, підсилені атлас, тіньові сатини та тіньові атласи;

• дрібновізерункові переплетення (крепові, просвічу вальні, рельєфні тощо) та комбіновані, що отримуються комбінацією головних, похідних і дрібновізерункових (їх безліч);

• складні переплетення: півторашарові, двошарові, три- і багатошарові, переплетення піке, ворсові (утокововорсові, основоворсові – прутового і двополотного способів виробництва), махрові, перевив очні;

• крупно візерункові (жаккардові) переплетення: прості (одношарові) і складні (півтора-, дво- і багатошарові). Особливе місце серед них посідають гобеленові, репсові і ворсові жаккардові переплетення.

В процесі ткання можуть виникати такі ткацькі дефекти: двійник, відсутня нитка, нерівномірна щільність, рідке місце, розсічення, близна, проліт, смуга по сонові, смуга по утоку, забоїна, недосічення, підплетина.