9.2.3 Господарство розвинутих країн світу в 1930-х р.

В цей період в економіці розвинутих країн відбуваються важливі зміни, викликані завершенням індустріалізації, економічною кризою 1929-1933 рр. та її наслідками. Почалася заміна ринкових структур, які були зруйновані під час кризи державним регулюванням. Залежно від стану економіки, співвідношення соціальних сил, міцності політичних інститутів тощо, методи і мета державного втручання в національні господарства в різних країнах були різними. Найбільш виразних форм державне регулювання набуло в господарстві нацистської Німеччини та політиці «нового курсу» президента Рузвельта в США.

Вихід з економічної кризи в США здійснювався згідно антикризової програми відомої під назвою «новий курс». Ця програма, спрямована на оздоровлення економіки була проголошена президентом США Франкліном Делано Рузвельтом. Він включав :

• Реформу в фінансово-кредитній сфері. Було проведено ліцензування всіх банків і припинена діяльність дрібних і слабких банків, введена системи страхування дрібних депозитів. Було призупинено обмін банкнот на золото і девальвовано долар (зменшило заборгованість промисловості, посилило експортні можливості США).

• Створення Національної адміністрації по відновлення промисловості (№КА - №і:іопа1 Іпгішігіаі Кесоуегу Агішіпізігайоп). На чолі №КА встав «мозковий трест» - рада з авторитетних економістів і промисловців. №КА й стала здійснювати державне регулювання економіки. Промисловість була розділена на 17 галузевих груп. На чолі кожної групи було поставлено керуючий орган і запроваджені «кодекси чесної конкуренції», які фіксували ціни на продукцію, рівень виробництва, розподіляли ринки збуту, тощо.

• Регулювання сільського господарства. Уряд почав надавати грошові компенсації фермерам, які скорочували посіви зернових і поголів'я худоби. Держава викупала землю у фермерів і залишала її як пустощі. Ці заходи були спрямовані на скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, що сприяло підвищенню цін на неї і мало зупинити розорення дрібних фермерів.

- Впровадження програми громадських робіт. Для подолання безробіття було запроваджено будівництво за державні кошти доріг, аеропортів, шкіл, лікарень і інших інфраструктурних споруд. Це сприяло як подоланню безробіття, так і розширенню ринків збуту так як безробітні отримували заробітну платню а для будівництва потрібні були устаткування і матеріали.

Велика Британія дуже повільно виходила з економічної кризи. У старих галузях (вугільна, металургійна, текстильна) спостерігався застій, а нові галузі (автомобільна, хімічна, енергетична, верстатобудування) швидко розвивались.

Сільське господарство перебувало у стані застою і лише на 35% задовольняло потреби населення. Причиною такого стану було те, що англійські фермери були не самостійними господарями, а лише орендаторами і сплачували власникам землі високу ренту (20% валового врожаю).

Зовнішня торгівля Англії переживала значні труднощі в зв'язку з посиленням конкуренції з боку США і Японії. Але особливо небезпечним для Англії став економічний і політичний наступ нацистської Німеччини, яка швидко витісняла англійські товари в Західній і Південно-Східній Європі та Латинській Америці.

Розвиток економіки Франції був дуже повільним. Застій у головних галузях був тривалішим, зберігалось дрібне виробництво. Загалом, французька промисловість за рівнем механізації і продуктивності праці відставала від усіх провідних держав.

У Франції посилювався процес концентрації фінансово-кредитних установ. До 1939 р. шість найбільших банків контролювали 86% усіх капіталів країни. Активний вивіз капіталів призвів до скороченні золотого запасу країни, що призвело до послаблення національної валюти - франка. Скорчувалась частка Франції в світовому промисловому виробництві і в світовому експорті.

Економічна криза в Німеччині призвела до кризи політичної і приходу до влади нацистів на чолі з А. Гітлером. Його уряд значно розширив державне регулювання господарського життя.

Із середини 1930-х рр. основна увага була зосереджена на прискореному розвитку військової промисловості (лозунг «гармати замість масла»). Зростання військових виплат і введення податкових пільг призвели до виникнення дефіциту державного бюджету, який покривався випуском паперових грошей. Щоб не допустити інфляції, уряд запровадив контроль за цінами та зарплатою. Почався перехід до карткової системи розподілу, що ще більше посилювало державне регулювання.

Особливістю економіки Німеччини було об'єднання всіх підприємств в галузеві картелі і підпорядкування їх Імперському міністерству господарства. Напередодні Другої світової війни в економіці було здійснено ще радикальніші зміни. Приватна власність зберігалась, великі підприємці входили до складу керівних державних органів, але свобода підприємництва була суттєво обмежена. Ринок товарів і послуг, ринок праці були замінені державною регламентацією. Різко збільшився державний сектор економіки за рахунок конфіскації підприємств у власників-євреїв і у нелояльних до режиму підприємців.

В аграрній політиці нацисти підтримували середніх і великих землевласників. Було створено центральний орган із заготівлі продовольства, вводилась система примусових поставок сільськогосподарської продукції.

Нацисти встановили жорстокий контроль ринку робочої сили та трудових відносин. Було ліквідовано профспілки, заборонялись страйки і перехід робітників з підприємства на підприємство, вводилась загальна трудова повинність. На кошти держави було розгорнуто будівництво автострад, що дозволило швидко скоротити безробіття.

Хоча вже в 1935 р. Німеччина досягла докризового рівня, економіка Німеччини потрапила в порочне коло: пріоритетний розвиток військових галузей гальмував інші, зокрема ті, що працюють на експорт, що, у свою чергу, підривало позиції військових галузей. Економічна експансія замінювалась військовою, у результаті якої нацисти планували встановити свою гегемонію в Європі.

Японія, як і Німеччина, виходила з кризи шляхом мілітаризації. Після встановлення окупаційної влади в Маньчжурії вона розпочала загарбання китайських територій. На війну в Китаї Японія витрачала понад 80% державного бюджету.

Був введений закон про мобілізацію, розігнані профспілки, робочий день подовжено до 14-16 годин, заробітну платню зведено до мінімуму.

В цей же час посилюється вивезення японського капіталу в країни Південно- Східної Азії, де вони конкурують з капіталами США та Великої Британії.

Отже, наприкінці 1930-х рр. знову виявились різкі суперечності між провідними країнами світу, насамперед Німеччиною, Італією, Японією, з одного боку, та США, Англією, Францією, з другого. Їхні причини коренилися у намаганні правлячих кіл найбільш розвинутих держав вирішити свої проблеми за рахунок інших.