3.2 Господарство та економічна думка Стародавнього Китаю

3.2.1 Процес формування деспотичної централізованої держави в Стародавньому Китаї

Давньокитайська цивілізація зародилася в долині ріки Хуанхе і її приток в II тисячоріччі до н. е. Була відкрита бронза, але її використовували тільки для виготовлення зброї. Головним землеробським знаряддям залишався дерев'яний заступ, що прив'язувало людей до м'яких ґрунтів біля рік. До цього періоду відноситься також виникнення перших міст, обнесених глинобитними стінами. У містах зосереджували гончарні, ливарні й косторізні майстерні, для захисту від повеней служила система відвідних каналів.

Поступова зміна клімату, зниження середньорічної температури й вологості штовхали людей на освоєння земель Південного Китаю. До середини I тисячоріччя до н. е. відбулися наступні зміни в господарському житті: широке поширення залізних знарядь, поява орного землеробства й іригаційних систем. Все це дозволило різко збільшити врожаї й підвищити рівень життя населення. Рух на південь супроводжувалося вирубкою лісів і переходом від вирощування пшениці до вирощування рису.

Зростали міста, розвивалися ремесла, збільшувалося майнове розшарування. Через бурхливий розвиток товарно-грошових відносин порушувався основний принцип традиційного суспільства: багатий той, хто знатний. Заповзятливі ремісники або торговці, що номінально відносяться до нижчих верств населення, на практиці могли бути багатшими за представників аристократії. Почався бурхливий розвиток філософії й різних етико-релігійних вчень. Все більш частими стали військові зіткнення, через що період V-III ст. до н. е. одержав назву епохи Царств, що борються.

У Китаї назріли соціальні реформи, які повинні були модифікувати традиційне суспільство. Прикладом таких реформ можуть служити реформи Шан Яна, правителя царства Цинь (середина IV ст. до н. е.). Шан Ян розділив свою державу на «п'яти» і «десятки» родин, зв'язаних круговою порукою. У випадку несплати податку однієї з родин, недостачу повинні були покривати родини сусідів. Були легалізовані купівля- продаж землі, заохочувалися заняття землеробством і ткацтвом. Ліквідувалися привілеї спадкоємної знаті, замість цього вводилася система рангів, які надавалися залежно від військових заслуг, а не походження. Пізніше був уведений продаж рангів за гроші.

Реформи IV ст. до н. е. з'явилися потужним поштовхом у розвитку приватної власності й товарно-грошових відносин. Основна маса хліборобів, що обробляють землю, стала після цих реформ дрібними земельними власниками. У той же час реформи Шан Яна стимулювали розвиток рабовласництва.

Епоха Царств, що борються, завершилася в 230-221 р. до н. е., коли Цинь Ші- хуан-ді, правитель царства Цинь, захопив шість сусідніх держав і створив першу загальнокитайську державу - імперію Цинь (221-207 р. до н. е.). Після створення імперії Цинь Ші-хуан-ді провів реформи, які повинні були ліквідувати наслідки політичної й економічної роздробленості.

Була введена система державних робіт. Населення країни активно залучалося до будівництва Великої стіни, зрошувальних каналів, доріг. Була створена єдина дорожня мережа й грошова система, скасовані місцеві розходження в написанні ієрогліфів, уніфікована система мір і ваг. Країна була розділена на 36 округів, округи ділилися на повіти, повіти - на волості, волості - на громади. Округами керували призначені імператором чиновники, які призначали керівників повітів і волостей. Громадами керували виборні старійшини.

Незважаючи на те, що імперія Цинь розпалася через кілька років після смерті Цинь Ші-хуан-ді, її значення для подальшого розвитку Китаю було величезним.