3.1.3 Вплив релігійних вчень Давньої Індії на економічну думку

Значний вплив на розвиток економічної думки в Індії зробили релігійні вчення: індуїзм (брахманізм) і буддизм.

Індуїзм - релігія, що йде коріннями у ведичну цивілізацію. Найвідомішим джерелом індуїзму є «Закони Ману» - книга про релігійний борг. У цій книзі містяться норми, які регулювали поводження людей у повсякденному житті.

Чітке відбиття знайшли в «Законах Ману» права власності, у тому числі й на землю. Виділялася царська, общинна й приватна власність на землю. Описано сім можливих способів придбання права власності: спадщина, дарунок або знахідка, покупка, завоювання, лихварство, винагорода за працю, одержання милостині. Описано порядок здійснення угод з купівлі-продажу.

Боргові зобов'язання вважалися священними. У випадку несплати боргу в строк його слід було відробити, але тільки в тому випадку, якщо кредитор був по походженню не нижче за боржника. У випадку смерті боржника зобов'язання переходили до його сина або інших родичів. «Закони Ману» допускали повернення боргу силоміць або хитрістю.

Буддизм зародився в середині I тисячоріччя до н. е. В основі буддизму лежить ідея про те, що будь-яка соціальна або господарська діяльність є джерелом страждань і особистої залежності. Позбутися страждань (досягти нірвани) може тільки той, хто відмовився від родини й будь-якої власності. Досягти нірвани може тільки особисто вільна людина, не раб. Буддизм вважає власність невіддільної від особистості й, у принципі, не заперечує господарської діяльності для всіх, крім ченців. Буддизм не визнавав каст і варн, був спрямований не на благополуччя родини або громади, а на порятунок окремої особистості. Буддисти проповідували неспричинення шкоди живим істотам, уважали неприпустимим заняття сільським господарством і жертвоприносини.

3.1.4 Трактат «Артхашастра»

Про необхідність і методи регулювання економіки з боку держави говориться в трактаті «Артхашастра» - пам'ятнику давньоіндійської економічної думки (артха - користь, вигода, прибуток; шастра - наука, вчення), що був створений наприкінці ІУ ст. до н. е. Автор «Артхашастри» - брахман Чанак'я, відомий так само під іменами Вішну-гупта й Каутілья, був радником і міністром першого імператора з династії Маур'їв - Чандрагупти. «Артхашастра» є посібником з управління державою. В 15 розділах трактату докладно освітлені всілякі проблеми: зовнішня й внутрішня політика, військова справа, шпигунство, наука. Не забуті й господарські проблеми: «Вчення про землеробство, про скотарство, про торгівлю складає вчення про господарство. Воно приносить користь доставлянням зерна, худоби, золота, лісового товару й обов'язкової праці. За допомогою його цар підкоряє собі прихильників і ворогів через скарбницю й військо».

Чанак'я писав, що доходи скарбниці повинні складатися з натуральних податей населення, доходи державних господарств і мита. Він висловив передову для свого часу ідею про необхідність підтримувати активне сальдо державного бюджету шляхом скорочення витрат і збільшення доходів. Гроші Чанак'я вважав необхідний засобом існування, але засуджував нагромадження багатства в грошовій формі, вважаючи таких людей скнарами, які мучать і себе, і слуг. В окремих випадках він рекомендував конфіскувати надмірне грошове багатство.

У трактаті підкреслюється роль керівника держави в регулюванні цін, створенні активного балансу державного бюджету. В «Артхашастрі» також як в «Гуань-цзи» говориться про багатство держави, як результаті праці населення. В «Артхашастрі» знаходить своє відбиття проблема вартості. Її величина визначається кількістю днів праці, а плата за працю повинна відповідати результатам праці. Чанак'я відрізняє ринкову ціну від вартості, відзначаючи, що ціна товару на ринку складається не тільки з витрат на виробництво, а й з торговельних витрат. Він пропонував законодавчо обмежити частину прибутку торговця в ціні місцевих товарів у межах 5%, привізних товарів - 10%. Надмірні торговельні прибутки Чанак'я рекомендує обкладати великими штрафами на користь державної скарбниці.