7.1.3 Німеччина

На початку XIX ст. Німеччина була відсталою країною, у якій більше 80% населення займалися сільським господарством, у якому зберігалися феодальні відносини. Міста зберігали середньовічний характер, промислове виробництво було представлено ремеслом і розсіяними мануфактурами під управлінням купців. Головною проблемою була роздробленість Німеччини на десятки невеликих держав.

Поштовхом до розвитку стали наполеонівські війни, у результаті яких було скасовано кріпосне право. Цей процес протікав не одночасно й тривав майже піввіку (1807-1850). У результаті частина землі була викуплена селянами за суму, що в 20 разів перевищувала річну ренту. Відбулася капіталізація ренти - поміщик, поклавши викуп у банк, міг одержувати у вигляді відсотків суму, що дорівнювала ренті із селян. Інша частина землі залишилася в розпорядженні селян, але її було дуже мало (у Пруссії половина селян одержала ділянки менше одного гектара). У підсумку селяни були змушені найматися батраками до поміщиків - відбулося створення ринку праці.

Іншою стороною процесу первісного нагромадження стала концентрація значних грошових сум у руках поміщиків (юнкерів). Ці кошти частково були вкладені в банки, а частково пішли на покупку акцій промислових підприємств. І в тому, і в тому випадку гроші інвестувалися в промисловість.

Частина юнкерських капіталів була інвестована в сільське господарство. Оскільки значна частина землі залишилася в розпорядженні поміщиків, саме вони стали сільськими капіталістами, що використовували найману працю. 30% сільських господарств Німеччини володіли 90% землі, а на частку інших 70% господарств доводилося 10% землі. Розвиток сільського господарства в Німеччині відбувався шляхом перетворення феодальних маєтків у великі капіталістичні господарства, при цьому поміщики стали капіталістами, а кріпаки - найманими робітниками. Цей процес одержав назву прусського шляху розвитку в сільському господарстві.

Юнкери почали розвивати товарне сільське господарство. Активно застосовуються сільськогосподарські машини, добрива, прогресивні системи сівозміни. Великих успіхів досягли німці у виробництві технічних культур. У середині XIX ст. Німеччина вийшла на перше місце у світі за зборами картоплі й цукрового буряка. Поміщики організовували на базі цих культур цукрові, винокурні й пивоварні заводи. Був винайдений процес виробництва спирту з картоплі, що виявився набагато дешевше хлібного й користувався величезним попитом, як у самій Німеччині, так і за її межами.

Промисловий розвиток Німеччини був неоднорідним. Коли в західній Німеччині вже розвивалася текстильна, вугільна й металургійна промисловість, у Східній існували тільки розсіяні полотняні мануфактури. До середини XIX ст. промисловий переворот у Німеччині не вийшов з початкової стадії, причиною чому служило довготривале звільнення селян, політична роздробленість і відірваність Німеччини від світових торговельних шляхів.

В 1833 р. був створений Митний союз, що став першим кроком на шляху об'єднання Німеччини. Країни, що вступили в цей союз, скасовували мита на товари одна одної. В 1848 р. відбулася буржуазна революція, у результаті якої головною політичною силою в Німеччині стали поміщики й буржуазія.

Після звільнення селянства в Німеччині почався промисловий переворот (1850- 1860-і рр.) Однак ще в 1870 р. половину людей, зайнятих у промисловості, становили ремісники. Завершення перевороту могло відбутися тільки після об'єднання Німеччини.

Індустріалізація в Німеччині має ряд особливостей:

1. Головним стимулом розвитку промисловості були будівництво залізниць і потреби армії. У першу чергу розвивалася важка промисловість, а не легка, як в Англії. У період 1850-1870 р. промислове виробництво в Німеччині зросло на 49%, при цьому видобуток вугілля зріс в п'ять разів, виплавка чавуну - у сім. Будівництво залізниць стимулювало розвиток металургії, машинобудування й видобутку вугілля.

Німеччина, розташована в самому центрі Європи, виявилася центром залізничних перевезень. Іншим країнам було вигідно перевозити свої товари через територію Німеччини, тому Німеччина знову виявилася включеною у світові торговельні процеси.

Провідне місце в промисловості Німеччини займали військові підприємства, найвідомішими з яких були військові заводи Круппа, що постачали артилерією всі країни світу.

2. Німеччина була країною молодого капіталізму. Німецькі підприємства будувалися на 50-60 років пізніше за англійські і оснащувалися найпередовішою технікою, у той час як в Англії продовжували експлуатувати морально застаріле обладнання. Важливу роль грав імпорт обладнання з Англії й власні наукові розробки. Саме в Німеччині були створені передова електротехнічна й хімічна промисловість.

Міжнародна конкуренція висувала високі вимоги до стандартів виробництва, що стимулювало створення ефективних підприємств, які могли витримати суперництво з англійською промисловістю.

3. Значна частина капіталів перебувала в розпорядженні поміщиків. Для вливання цих капіталів у промисловість створювалися акціонерні компанії. Розвивається грюндерство - акціонерне підприємництво, наслідком якого стало посилення позицій юнкерів у промисловості.

За обсягами промислової продукції Німеччина вийшла на третє місце у світі, відстаючи тільки від Англії й США. Змінилися не тільки обсяги міжнародної торгівлі, які зросли втроє за 1850-1860-і рр., але й сам характер цієї торгівлі. Німеччина перестає вивозити продукцію сільського господарства, головними в її експорті стають промислові товари: машини, тканини, вугілля.

7.1.4 США

Після одержання незалежності в 1783 р. США почали експансію на захід. Були захоплені величезні території, які уряд продавав великими (по 250 га) ділянками. Вважалося, що подібна міра обмежить кількість бажаючих переселитися зі східних штатів і не залишить без працівників молоду промисловість. У дійсності результат був протилежним:

1. Почалися спекуляції на земельному ринку. Купувалася велика ділянка, дробилася на дрібні частини й перепродувалася.

2. Значна частина населення не могла або не збиралася платити за землю. Розгорнувся рух скватерів - загарбників землі. Люди організовували каравани, рухалися на захід, займали там землю й починали її обробляти. Якщо хто-небудь отримував уже захоплену скватерами землю, збройні колоністи силоміць відстоювали свої права. Вони заявляли, що земля належить Богу й уряд не має на неї ніяких прав.

У підсумку був прийнятий Закон про гомстеди, за яким кожен громадянин США міг фактично безкоштовно одержати ділянку землі до 64 га, за умови, що буде вести на ній господарство. Цей закон поклав початок американському шляху розвитку в сільському господарстві - розвитку великих фермерських господарств без пережитків феодалізму.

Американські фермери мали перевагу перед європейськими, тому що вони обробляли свою землю й не повинні були платити орендну плату. Швидко зростала технічна оснащеність сільського господарства, розвивалася агрономічна наука. В 1862 р. був прийнятий Закон про земельні субсидії, за яким в кожному штаті на кошти від продажу землі був створений спеціальний капітальний фонд. На відсотки від цього капіталу організовували сільськогосподарські коледжі.

Головною галуззю сільського господарства східних штатів було виробництво зерна. У другій половині XIX ст. у Європу заполонив потік дешевого американського хліба, що поставив на грань банкрутства багатьох європейських хазяїв. Цей процес одержав назву світової аграрної кризи.

Ще одним продуктом експорту було м'ясо, що вироблялося в основному в західних штатах. Спочатку м'ясо засолювали й коптили, пізніше була відкрита технологія консервування. На виробництві консервів виросло місто Чикаго. Експорт зерна із західних штатів був невигідний через високі транспортні витрати, тому зерно переганяли на спирт - товар більш компактний і більш дешевий під час перевезення.

Промисловий переворот у США почався наприкінці XVIII ст. Його головною особливістю був постійний приплив іммігрантів у країну, що забезпечив американську промисловість робітниками. В Америці не було феодального землеволодіння й збезземелювання селян, тому для розвитку промисловості життєво важливим був постійний приплив людей з Європи.

Іншою особливістю була постійна недостача робочих рук на підприємствах. Багато робітників кидали фабрики й ішли на захід, у пошуках землі. У цих умовах велике значення грали технічні нововведення й винаходи. В Америці були винайдені косарка, жниварка, револьверний верстат, трактор, швейна машина, турбіна й ін.

Промисловий переворот у США, як і в Англії, почався з розвитку бавовняної промисловості. До середини XIX ст. Америка вийшла на друге місце в світі з виробництва бавовняних тканин. Важливе місце у важкій промисловості займало сільськогосподарське машинобудування, продукції якого гостро потребували фермерські господарства. Бурхливо розвивався транспорт.

До середини XIX ст. США посідали перше місце у світі за довжиною залізниць, а всі вантажі по водних шляхах перевозилися пароплавами. Проте, США залишалися переважно аграрною країною. Більшу частину експорту становила бавовну, частка промислової продукції в експорті не перевищувала 12-14%.

Наступним етапом розвитку американської економіки стали протиріччя між промисловими штатами Півночі й плантаторських штатів Півдня. Жителі півночі наполягали на введенні протекціонізму для захисту своєї промисловості від іноземної конкуренції, жителі півдня ж, навпроти, хотіли безмитно продавати в Європу бавовну й тютюн, одержуючи замість промислові товари.

У Громадянській війні 1861-1865 рр. перемога дісталася Півночі, що послужило поштовхом до розвитку промисловості. США вийшли на друге місце у світі з випуску промислової продукції.

Головними причинами успішного становлення капіталізму в США минулому відсутність феодальних пережитків і величезні природні багатства ще не до кінця освоєної країни.